Постанова № 39992282, 28.07.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2014 року Справа № 876/4202/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Гудима Л.Я.,

Довгополова О.М.,

з участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 представника ОСОБА_3 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 року у справі №809/1742/13-a за позовом ОСОБА_3 до УДАІ в Івано-Франківській області в особі старшого лейтенанта міліції Креховецького Тараса Васильовича, Дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Автомобільні дороги України» про визнання дій протиправними та стягнення завданої матеріальної шкоди в сумі 2464,40 грн,-

В С Т А Н О В И В :

31.05.2013р. ОСОБА_3 звернувся з адміністративним позовом до УДАІ в Івано-Франківській області в особі старшого лейтенанта міліції Креховецького Тараса Васильовича, пересувного пункту габаритного-вагового контролю філії «Івано-Франківське дорожньо-експлуатаційне управління» дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «Акційна компанія» «Автомобільні дороги України», просить визнати протиправними дії інспектора УДАІ в Івано-Франківській області старшого лейтенанта міліції Креховецького Тараса Васильовича щодо вилучення 07 березня 2013 року транспортного засобу VOLVO FN, державний номерний знак НОМЕР_1, з причепом та поміщення його на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів; визнати протиправними дій начальника (оператора) пересувного пункту габаритного-вагового контролю філії «Івано-Франківське дорожньо-експлуатаційне управління» дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «Акційна компанія» «Автомобільні дороги України» ОСОБА_5 щодо визначення фактичної маси автомобіля (тягача) марки VOLVO, модель FN, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причіпом марки Schwarzmuller, модель SPA 3/Е, реєстраційний номер НОМЕР_2 в розмірі 39,4 т; стягнути з УДАІ в Франківській області на користь ОСОБА_3 завдану майнову шкоду у розмірі 2 464,40 грн.

В порядку ст.52 КАС України судом допущено заміну відповідача пересувний пункт габаритного-вагового контролю філії «Івано-Франківське дорожньо-експлуатаційне управління» дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «Акційна компанія» «Автомобільні дороги України» на Дочірнє підприємство «Івано-Франківський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Автомобільні дороги України».

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 березня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 представник ОСОБА_3 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 березня 2014 року скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов повністю. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що інспектор УДАІ без законних підстав затримав транспортний засіб, який не перешкоджав дорожньому руху, не надавши можливість усунути причину затримання шляхом внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування, що залишено судом поза увагою. Окрім того, судом не надано належну оцінку акту огляду затриманого транспортного засобу що передається на тимчасове зберігання від 07.03.2013р., в якому підставою для затримання зазначено ч.1 ст.132 КпАП України, яка на момент складення акта втратила чинність.

В судовому засіданні апелянт та позивач апеляційну скаргу підтримали, інші учасники судового процесу явку повноважних представників не забезпечили, належним чином повідомлені про розгляд справи, що у відповідності до вимог ч.4 ст.196 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 07.03.2013р. на ділянці 66+635 км автомобільної дороги Н-10 Мукачеве-Львів (м.Калуш) працівником УДАІ УМВС України в Івано-Франківській області старшим лейтенантом міліції Креховецьким Т.В. зупинено для здійснення габаритно-вагового контролю транспортний засіб марки VOLVO FN з причепом, державний номер НОМЕР_3, який належить ТзОВ «Автолюкс».

Вказаний автомобіль, котрим керував водій ОСОБА_6, на виконання укладеного позивачем з ТзОВ «Іст-Захід-Логістик» договору транспортного експедирування від 18.02.2013р. за №61, виконував перевезення лісоматеріалів об'ємом 30 м.куб., які належать фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3

За результатами здійснення габаритно-вагового контролю на автомобільній дорозі Н-10 Мукачево-Львів км 66+635 оператором та одночасно начальником ПГВК ОСОБА_5 було складено довідку від 07.03.2013р., в якій встановлено повну масу транспортного засобу 39.4 т. при допустимій 38 т.

Начальником ПГВК виписано рахунок №5 від 07.03.2013р. «Оплата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших машин і механізмів, вагові або габаритні яких перевищують нормативні» та визначено до оплати 413.82 грн.

Як зазначили апелянт та позивач, працівником УДАІ Креховецьким Т.В. залишено без реагування намагання ОСОБА_3 провести оплату в найкоротші терміни згідно рахунку №5 від 07.03.2013р. (плата за проїзд) на суму 413.82 грн.

Інспектор УДАІ Креховецький Т.В., визначивши підставу затримання (порушення водієм ст.132 ч.1 КУпАП) прийняв рішення про тимчасове затриманння ТЗ з причепом на штрафний майданчик, про що відповідальною особою ПП «Інформ-Ресурси» складено Акт №120 від 07.03.2013р. (15 год. 50 хв.) огляду затримання транспорту що передається на тимчасове зберігання.

Транспортний засіб з причепом повернуто ОСОБА_3 11.03.2013р. о 13 год., як це вбачається з акта огляду від 07.03.2013р. після попередньої оплати вартості перебування автомобіля на майданчику тимчасового утримання ТЗ фірми «Інформ-Ресурс» згідно квитанцій №251.493.1 на суму 1200,00 грн. та №251.493.3 на суму 1200,00 грн. Позивачем також понесено витрати на комісію банку згідно квитанції №251.493.2 на суму 24,40 грн.

Слід зауважити, що на момент складення акта огляду затриманого транспортного засобу що передається на тимчасове зберігання від 07.03.2013р. стаття 132 КУпАП виключена на підставі Закону №586-VI від 24.09.2008р., а тому посилання працівника УДАІ при затриманні ТЗ та складання процесуальних документів за норми законів, які втратили чинність є недопустимим та протиправним.

Слід зауважити, що пунктом 2 Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1102 передбачено, що тимчасове затримання транспортного засобу уповноваженою особою Державтоінспекції проводиться у випадках, передбачених статтею 265-2 КУпАП, зокрема у разі, коли неможливо усунути причину затримання на місці виявлення адміністративного правопорушення, і передбачає примусове припинення використання такого транспортного засобу шляхом його блокування за допомогою технічних пристроїв або доставлення на спеціальний майданчик чи стоянку, якщо транспортний засіб створює значні перешкоди дорожньому руху - робить неможливим рух транспортних засобів проїзною частиною.

Закон дозволяє працівнику Державної автомобільної інспекції доставити автомобіль для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку лише в разі, коли розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху. (частина перша статті 265-2 КУпАП, стаття 52-1 Закону України «Про дорожній рух»).

При цьому, вищезгаданим Порядком передбачено, що у разі можливості усунення адміністративного правопорушення на місці його виявлення, доставлення автомобіля на спеціальний майданчик чи стоянку не здійснюється.

Отже, уповноважений працівник Державтоінспекції як крайній захід має право тимчасово затримати транспортний засіб шляхом його доставлення для зберігання на спеціальний майданчик або стоянку за допомогою евакуатора лише в тому разі, коли водієм вчинено правопорушення, передбачене визначеними нормами Кодексу, яке неможливо усунути на місці його виявлення, і при цьому транспортний засіб суттєво перешкоджає дорожньому руху.

Необхідно також враховувати, що згідно з пунктом 8.1. Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 лютого 2009р. №77 який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 квітня 2009 року за №374/16390 вважається, що транспортний засіб створює значні/суттєві перешкоди дорожньому руху, якщо він робить неможливим рух транспортних засобів проїзною частиною автомобільної дороги.

В суді першої інстанції допитаний в якості свідка у даній адміністративній справі начальник відділення ДАІ Калуського міськрайонного відділу УМВС України в Івано-Франківській області Талама Іван Іванович показав суду, що технічної можливості заблокувати автомобіль VOLVO, державний номер НОМЕР_3, інспектор ДАІ Креховецький Т.В. не мав, та що на даній ділянці дороги відсутня обладнана стоянка, а блокування транспортного засобу суттєво перешкоджало б дорожньому руху.

Проте колегія суддів зауважує, що в основу відмови у позові судом першої інстанції покладені свідчення зацікавленої особи, яка не надала доказів щодо неможливості блокування інспектором ДАІ транспортного засубу так і доказів того, що транспортний засіб створив би значні/суттєві перешкоди дорожньому руху, чи робив неможливим рух транспортних засобів проїзною частиною автомобільної дороги. Свідчення ж ОСОБА_3 залишені судом першої інстанції без правової оцінки.

Окремо слід наголосити, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України), відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Тому при прийнятті рішення про тимчасове затримання транспортного засобу чи доставлення його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, працівник Державтоінспекції повинен виходити з того, що здійснення владних управлінських функцій передбачає не лише формальне, буквальне дотримання вимог законодавства, а і врахування принципу верховенства права, зокрема, принципу пропорційності, як його складової. Втручання з боку посадових осіб держави у реалізацію конституційних прав власника має бути пропорційним ступеню суспільної загрози від вчиненого правопорушення.

У рішенні по справі «Спорронг і Лоннорт проти Швеції (Sporrong and Lonnroth v. Sweden)» Європейський Суд сформулював такий важливий принцип пропорційності втручання держави у приватні відносини: «...Суд повинен визначити, чи було дотримано справедливу рівновагу між вимогами інтересів суспільства та необхідними умовами захисту основних прав особистості...».

В свою чергу, рішення, яке є неадекватним ступеню суспільної загрози від правопорушення суперечить принципу верховенства права, а отже, і Конституції України.

Аналіз встановлених обставин у справі на підставі пояснень та матеріалів, в тому числі, журнала обліку транспортних засобів, які доставлені та зберігаються на майданчику для тимчасового утримування транспорту у м.Калуші, згідно запису 120-121 якого зазначено спірний транспортний засіб та причеп, підстава затримання - ст.132 ч.1, особа яка доставила, ст. л. Креховецький, дає можливість колегії суддів дійти висновку, що вирішуючи питання про тимчасове затримання транспортного засобу VOLVO, державний номер НОМЕР_3 з причепом посадовою особою не було надано можливість позивачу провести оплату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів в сумі 413.82 грн., а також не надано суду достатніх та переконливих доказів щодо створення ТЗ значних/суттєвих перешкод дорожньому руху, неможливості руху транспортних засобів проїзною частиною автомобільної дороги, а також неможливості блокування транспортного засобу.

Протиправне ж Рішення щодо затримання транспортного засобу та передачу на тимчасове зберігання з підстав, які не передбачені законом спричинило матеріальну шкоду позивачу в сумі 2 464,40 грн.

Роз'яснення п.10-1 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», а також положення п.п.2 п. 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України (зі змінами та доповненнями) передбачають, що завдана позивачу незаконними діями відповідача матеріальна шкода підлягає відшкодуванню державою за рахунок коштів державного бюджету в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 встановлено, що Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування, зокрема шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень (п.п.2 п.41 Порядку).

Враховуючи вищевказаний Порядок колегія суддів вважає, що способом виконання судового рішення про відшкодування позивачу матеріальної шкоди з врахуванням вимог ст.11 та ст.162 КАС України повинно бути стягнення з Державного бюджету України 2 464,40 грн. в рахунок відшкодування йому матеріальної шкоди шляхом безспірного списання цієї суми органами Державної казначейської служби з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України на відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб.

На підставі вищевикладеного вимоги щодо стягнення з УДАІ в Франківській області на користь ОСОБА_3 завданої майнової шкоди у розмірі 2 464,40 грн. до задоволення не підлягає.

Щодо вимоги про визнати протиправними дій начальника (оператора) пересувного пункту габаритного-вагового контролю філії «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «Акційна компанія» «Автомобільні дороги України» ОСОБА_5 по визначення фактичної маси автомобіля (тягача) марки VOLVO, модель FN, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причіпом марки Schwarzmuller, модель SPA 3/Е, реєстраційний номер НОМЕР_2 в розмірі 39,4 т, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено, що справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України, суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Слід зазначити, що справою адміністративної юрисдикції може бути спір, який виник між кількома суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта, а цей суб'єкт відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта. Єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним владних управлінських функцій і при цьому ці функції повинні здійснюватись ним саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Аналіз норм чинного законодавства та вищезгаданої позовної вимоги дає підстави колегії суддів вважати, що така по характеру правовідносин не є публічно-правововою, не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції та не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На підставі вищевикладеного колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вирішуючи позовну вимогу про визнати протиправними дій начальника (оператора) пересувного пункту габаритного-вагового контролю філії «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «Акційна компанія» «Автомобільні дороги України» ОСОБА_5 в порядку адміністративного судочинства дійшов помилкового висновку про підсудність такої адміністративному суду, що є підставою скасувати постанову суду в цій частині позовних вимог та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 157 КАС України, та у відповідності до ч.2 ст.157 КАС України слід роз'яснити позивачу, що дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст.202 КАС України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відповідності до вимог ст.94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України на користь Позивача 57 грн. 35 коп. судового збору.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 представника ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 року у справі №809/1742/13-a скасувати та позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії УДАІ в Івано-Франківській області в особі старшого лейтенанта міліції Креховецького Тараса Васильовича щодо вилучення 07 березня 2013 року транспортного засобу VOLVO FN, державний номерний знак НОМЕР_1 з причепом та поміщення його на майданчик тимчасового зберігання транспортних засобів.

Стягнути на користь ОСОБА_3 з Державного бюджету України 2464,40грн. на відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконними діями відповідача в рахунок відшкодування матеріальної шкоди шляхом безспірного списання цієї суми органами Державної казначейської служби з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України на відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб.

В частині вимог щодо протиправності дій начальника (оператора) пересувного пункту габаритного-вагового контролю філії «Івано-Франківське дорожньо-експлуатаційне управління» Дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Автомобільні дороги України» ОСОБА_5 -постанову скасувати і провадження закрити та роз'яснити позивачу, щодо дана позовна вимога належить до юрисдикції цивільного судочинства.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 57,35 грн. (п'ятдесят сім гривень тридцять п'ять копійок) на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді Л.Я. Гудим

О.М. Довгополов

Повний текст Постанови виготовлено 31.07.2014р.