Рішення № 39991171, 30.07.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2014 р. Справа № 914/1847/14

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Житло", м. Трускавець,до відповідача:приватного підприємства "ЮНА", м. Трускавець,третя особа:товариства з обмеженою відповідальністю "Готельбуд", м. Борислав,про: про стягнення коштів. Суддя Т. РимЗа участю представників:позивача:Нечаєва Н.М. - довіреність 31.03.2014 р.,відповідача:Томашівський А.О. - директор,третя особа:Вихованський Р.І.- довіреність від 10.07.2014 р.На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Житло" до приватного підприємства "ЮНА" про стягнення коштів. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.05.2014 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, справу призначено до судового розгляду на 18.06.2014 р., залучено до участі у справі товариство з обмеженою відповідальністю "Готельбуд" третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача. Рух справи відображено у попередніх ухвалах суду.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що третя особа перерахувала на рахунок відповідача 180.000,00 грн. за товар. Проте відповідач не передав товару третій особі, повернув частково авансовий платіж у сумі 44.100,00 грн. Позивач у зв'язку з укладенням договору про відступлення права вимоги від 15.08.2012 р. з третьою особою просить стягнути з відповідача 135.900,00 грн., набутих без достатньої правової підстави, на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. Крім того, відповідачу нараховано 1.329,21 грн. - 3% річних, 4.077,00 грн. інфляційних збитків.

Відповідач повністю заперечив проти позову та повідомив, що насправді ним було виконано роботи з прокладення кабельної лінії до будівлі товариства з обмеженою відповідальністю "Готельбуд", яка знаходиться по вулиці С. Бандери, будинок 6, у місті Трускавці. На оплату зазначених робіт відповідачем було виставлено рахунок, надіслано примірник договору, а після виконаних робіт надіслано відповідні акти. Проте товариство з обмеженою відповідальністю "Готельбуд" не підписало ні договору, ні актів виконаних робіт. Просить відмовити в задоволенні позову.

Третя особа підтримала позовні вимоги та зазначила, що між сторонами не виникало договірних відносин, оскільки не погоджено істотних умов конкретного договору. Натомість вказує про виникнення між сторонами позадоговірних відносин.

В судове засідання 30.07.2014 року відповідачем подано клопотання про залишення позову без розгляду з огляду на те, що позивачем не було виконано вимог попередніх ухвал суду в повному обсязі. Позивач та третя особа повністю заперечили проти поданого клопотання. Суд відхиляє подане клопотання з огляду на виконання позивачем вимог ухвал суду та відсутність підстав, з якими закон пов'язує можливість повернення позову без розгляду.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Приватним підприємством "Юна" виставлено товариству з обмеженою відповідальністю "Готельбуд" рахунок-фактуру №ЮН-0000091 від 28.09.2011 року на оплату вартості електро-монтажних робіт на загальну суму 204.044,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Готельбуд" перерахувало на рахунок приватного підприємства "ЮНА" 180.000,00 грн. оплати за кабель, про що свідчать платіжні доручення №104 від 01.11.2011 р., №90 від 24.10.2011 р., №26 від 29.09.2011 р., №29 від 06.10.2011 р., №164 від 07.12.2011 р., № 123 від 17.11.2011 р., №430 від 09.07.2012 р., №177 від 27.12.2011 р. При цьому усі платіжні доручення містять посилання на рахунок-фактуру №ЮН-0000091 від 28.09.2011 року та визначено призначення платежу: оплата за кабель. Виняток становить лише платіжне доручення №430 від 09.07.2012 року, яким оплачено кабель згідно з рахунком б/н від 09.07.2012 року. Як убачається з пояснень представників сторін та третьої особи, такого рахунку (від 09.07.2012 року) відповідачем не виставлялося та третьою особою не отримувалося. Що стосується рахунку-фактури №ЮН-0000091 від 28.09.2011 року, то за твердженням товариства з обмеженою відповідальністю "Готельбуд" ним такий рахунок не було отримано від відповідача, а реквізити такого рахунку було продиктовано відповідачем телефоном.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Готельбуд" (первісний кредитор, третя особа у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю "Інвест-Житло" (новий кредитор, позивач у справі) укладено договір відступлення права вимоги (цесії) від 15.08.2012 р. (надалі - Договір). За умовами цього договору первісний кредитор здійснює відступлення права вимоги, а новий кредитор приймає право вимоги боргу первісним кредитором до ПП "ЮНА" місцезнаходження: 82200, Львівська область, місто Трускавець, вулиця І. Франка, 46, ідентифікаційний код 30233044. Новий кредитор набуває право вимагати від боржника належного виконання зобов'язань, а саме: повернути збережені без достатньої правової підстави кошти у сумі 180.000,00 грн. Право вимоги підтверджується довідкою з бухгалтерії первісного кредитора №3-05 від 10.08.2012 р.

Сторонами засвідчено передання необхідної документації, пов'язаної із зобов'язанням загальною сумою 180.000,00 грн. боржника - ПП "ЮНА", перед первісним кредитором ТзОВ "Готельбуд" до нового кредитора ТзОВ "Інвест-Житло", про що складено акт приймання-передачі від 15.08.2013 р.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Готельбуд" та товариством з обмеженою відповідальністю "Інвест-Житло" укладено додаткову угоду від 28.12.2013 р. до Договору. Згідно з цією угодою новий кредитор набуває право вимагати від боржника належного виконання зобов'язань, а саме: повернути збережені без достатньої правової підстави кошти у сумі 135.900,00 грн. Зміни внесено у зв'язку з поверненням ПП "ЮНА" з 06.11.2012 р. по 14.11.2013 р. 44.100,00 грн.

Позивачем скеровано на адресу відповідача вимогу №30-12 від 30.12.2013 р. про повернення отриманих кошти за неотриманий товар у сумі 135.900,00 грн. Докази надіслання долучені до матеріалів справи.

Відповідачем повернуто на користь третьої особи кошти у сумі 44.100,00 грн., про що свідчать банківські виписки від 06.11.2012 р., від 19.11.2012 р., від 28.03.2013 р., від 10.04.2013 р., від 22.05.2013 р., від 06.06.2013 р., від 14.11.2013 р.

Стверджуючи, що оплати були здійснені за поставку кабелю, третя особа не представила документів, які свідчать про вимоги до відповідача здійснити таку поставку чи інші претензії щодо строків поставки товару.

При ухваленні рішення суд керувався таким.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як убачається з матеріалів справи, між відповідачем та третьою особою виникли правовідносини на підставі договору, про що свідчить виставлення відповідачем рахунку, частковою оплатою цього рахунку третьою особою. Той факт, що договір не було викладено письмово у формі єдиного документа, не свідчить про те, що на його підставі не виникли взаємні права та обов'язки.

Згідно з частиною другою статті 642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Матеріалами справи підтверджується вчинення сторонами дій не лише на укладення, а й на виконання умов договору, а саме перерахування третьою особою коштів відповідачу. При цьому суд звертає увагу на ту обставину, що кошти перераховувалися вісьмома платежами протягом тривалого часу: в період з 29.09.2011 року по 09.07.2012 року.

Позивач та третя особа стверджують, що між відповідачем та третьою особою не було укладено належним чином договору із чітко визначеними істотними умовами - предметом, ціною, строком дії. За таких обставин такий договір необхідно вважати неукладеним.

Проте суд не погоджується з таким твердженням з огляду на те, що визначення договору як неукладеного може мати місце винятково на стадії укладення договору в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами. Оскільки третя особа розпочала виконання договору шляхом перерахування коштів за продукцію, то відсутні правові підстави для того, щоб укладений договір вважати неукладеним. В такому випадку третя особа чи позивач управі захистити своє порушене право у спосіб, визначений для відповідних відносин. При цьому відповідно до частини першої статті 218 Цивільного кодексу України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами.

Крім того, за загальним правилом недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом (стаття 218 Цивільного кодексу України) та відсутність у договорі істотних умов (пункт 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 р. №11) не має наслідком його недійсність.

Отже, суд дійшов висновку, що кошти були перераховані на виконання договору, укладеного в спрощений спосіб між відповідачем та третьою особою.

Крім того, позиція позивача є внутрішньо суперечною, оскільки у позовні заяві останній зазначає, що третя особа перерахувала на рахунок відповідача 180.000,00 грн. за товар. Проте відповідач не передав товару третій особі, повернув частково авансовий платіж у сумі 44.100,00 грн. При цьому позивач посилається на положення статті 1212 Цивільного кодексу України про безпідставне набуття і збереження майна

Разом з тим, відсутні правові підстави для повернення коштів на підставі положень статті 1212 Цивільного кодексу України. Відповідно до положень зазначеної статті особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Аналіз вказаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Таким чином, оскільки між відповідачем та третьою особою у справі виникли договірні зобов'язання, а кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримано як оплату виконаних за договором послуг, то такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому не можуть бути витребувані відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно набуті. Аналогічної позиції дотримується Верховний суд України у постанові від 22.02.2013 р. у справі №5006/18/13/2012. В силу положень статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного суду України є обов'язковими для всіх судів України.

Зважаючи на ці обставини, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до частини першої статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи наведене, статтями 1, 4, 43, 33, 38, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Відмовити в задоволення позовних вимог.

Повне рішення складено 01.08.2014 р.

Суддя Рим Т.Я.