Рішення № 39989009, 29.07.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/2173/14-ц Головуючий у І інстанції Шинкар А.О.Провадження № 22-ц/780/3852/14 Доповідач у 2 інстанції ФінагєєвКатегорія 58 29.07.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

29 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді Фінагєєва В.О.,

суддів Верланова С.М., Білоконь О.В.,

за участю секретаря Бевзюк М.М.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма Лізинг" на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма Лізинг" про стягнення суми застави, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом та просив стягнути з відповідача на його користь гарантійну заставу у розмірі 52 000 грн., внесену за договором прокату автомобіля від 28.04.2011 року.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 28 квітня 2011 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Оптіма Лізинг" було укладено договір прокату автомобіля "Toyota Land Cruiser 200" строком на 9 днів. При укладені зазначеного договору позивачем були пред'явлені підроблені документи, а саме паспорт та посвідчення водія на ім'я ОСОБА_2, в яких була вклеєна фотокартка ОСОБА_1 Відповідно до умов договору позивач сплатив 1 800 євро за прокат та 4 000 євро грошової застави. 05 травня 2011 року ОСОБА_1 був затриманий працівниками міліції, які вилучили у нього зазначені документи. На підставі цього відносно позивача було порушено кримінальну справу за ч. 3 ст. 358 КК України та вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 29 липня 2011 року засуджено за використання завідомо підроблених документів до 2 місяців 23 днів арешту. Відповідач відмовляється добровільно повернути ОСОБА_1 гарантійну заставу в сумі 4 000 євро.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2014 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ТОВ "Оптіма Лізинг" на користь ОСОБА_1 52 000 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції через невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що всупереч стандартних умов прокату автомобіль не було повернуто, під час огляду транспортного засобу виявлено перепробіг та відсутність пального, про що складено акт. Відповідно до вимог закону відповідач мав право стягнути частину застави в задоволення витрат на перепробіг, відсутність пального та доставку транспортного засобу до місця наймодавця, оскільки позивач не повернув автомобіль у встановлений день та у відповідному місці. Крім того, працівниками міліції було надано роз'яснення щодо зобов'язання про відповідальне зберігання з обов'язком не використання даного транспортного засобу до моменту вирішення справи по суті. У зв'язку з цим відповідач зазнав збитків на суму 126 140 грн. Суму грошової застави було витрачено на покриття всіх витрат, передбачених умовами договору, а також на покриття збитків, що спричинені відповідальним зберіганням автомобіля. Відповідач правомірно утримав суму застави, а тому позовна вимога про стягнення 52 000 грн. є безпідставною.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 28 квітня 2011 року між ТОВ "Оптіма Лізинг" та ОСОБА_2 було укладено договір прокату № НОМЕР_1, відповідно до умов якого останньому передано в користування на умовах прокату автомобіль "Toyota Land Cruiser 200", державний номер НОМЕР_2, строком на 9 днів: дата повернення - 07.05.2011 року о 18.00 год., а наймачем сплачено за прокат автомобіля - 1 800 євро та грошову заставу в сумі 4 000 євро.

Вказаний автомобіль перебував у користуванні ТОВ "Оптима-Лізинг" на підставі договору оренди, укладеного 23.03.2011 року між відповідачем та ТОВ "Ол.Спец.Буд", що підтверджується договором оренди транспортних засобів № 2303/2011.

05 травня 2011 року ОСОБА_1 був затриманий працівниками міліції, які вилучили у нього підроблений паспорт та посвідчення водія, на підставі чого відносно нього було порушено кримінальну справу за ч. 3 ст. 358 КК України.

06 травня 2011 року автомобіль "Toyota Land Cruiser 200", державний номер НОМЕР_2, був повернутий працівниками міліції власнику ТОВ "Ол.Спец.Буд" на відповідальне зберігання.

З вироку Голосіївського районного суду міста Києва від 29 липня 2011 року вбачається, що 28 квітня 2011 року ОСОБА_1 з метою оформлення в оренду автомобіля "Toyota Land Cruiser 200" пред'явив представнику відповідача підроблений паспорт громадянина Росії ОСОБА_2, в який була вклеєна фотокартка ОСОБА_1 Вказаним вироком позивача засуджено за ч. 3 ст. 358 КК України до 2 місяців 23 днів арешту.

У серпні 2011 року ОСОБА_1 звертався до ТОВ "Оптіма Лізинг" з листом-вимогою повернути заставу у розмірі 4 000 євро, яку позивач сплатив відповідно до умов договору.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач не міг особисто повернути автомобіль у вказаний в договорі строк, оскільки перебував під вартою, а тому порушення зобов'язання відбулося за відсутності вини ОСОБА_1

Однак, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 787 ЦК України за договором прокату наймодавець, який здійснює підприємницьку діяльність з передання речей у найм, передає або зобов'язується передати рухому річ наймачеві у користування за плату на певний строк.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою.

Згідно ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ч. 1 ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Згідно ч. 2 ст. 590 ЦК України, заставодержатель набуває право звернення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 5 частини ІІ договору прокату, клієнт повинен повернути автомобіль в день та в місці, визначеними відповідними розділами пункту 3 частини І. Автомобіль має бути повернено в доброму технічному стані, який відповідає стану на момент передачі з урахуванням нормального зносу, з пробігом, який дозволено умовами договору. Автомобіль має бути повністю заправлений пальним під час його повернення. У випадку повернення автомобіля з неповним баком, клієнт сплачує наймодавцеві штраф у розмірі 1,50 євро за кожен літр пального, що його не вистачало до повного баку.

Відповідно до п. 11 умов договору прокату, у разі якщо клієнт не поверне автомобіль у погоджений час та місце, та така затримка перевищує 12 годин, він сплачує наймодавцю штраф у розмірі грошової застави, передбаченої п. 6 частини І договору, а також всі інші збитки та витрати пов'язані з таким неповерненням.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Так, з матеріалів справи вбачається, що взявши у прокат автомобіль, ОСОБА_1 своєчасно його не повернув, у зв'язку з чим порушив умови договору прокату. Затримання позивача працівниками міліції за підозру у вчиненні злочину, а саме за підробку документів, на підставі яких було оформлено договір прокату, не може бути визнано поважною причиною не виконання зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи прокатний автомобіль не було повернуто позивачем в порядку та на умовах укладеного договору прокату. Зазначений автомобіль було передано відповідачу працівниками міліції на відповідальне зберігання до прийняття рішення у кримінальній справі, що фактично позбавляло відповідача можливості його використання.

Отже відповідач діяв у відповідності з умовами укладеного договору прокату та мав право утримати суму застави у відповідності до п. 11 умов прокату (а.с. 33, 34)

На зазначені обставини суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність підстав до задоволення позову. Висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на наявних у справі доказах.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма Лізинг" задовольнити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма Лізинг" про стягнення суми застави відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, проживаючого по АДРЕСА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма Лізинг", ідентифікаційний код 31033785 судовий збір у розмірі 260 грн. (двісті шістдесят грн.).

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Фінагєєв В.О.

Судді: Верланов С.М.

Білоконь О.В.