Постанова № 39988842, 30.07.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2014 р.Справа № 916/1301/14Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді М.В. Сидоренка

суддів О.Ю. Аленіна, В.І. Жеков,

при секретарі судового засідання Чеголя Є.О.

за участю представників сторін:

від ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" - Яцевич О.С.

від ТОВ "Зелений шлях" - не з'явився, про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях"

на рішення господарського суду Одеської області від 16.06.2014 р.

у справі № 916/1301/14

за позовом приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях"

про стягнення 187 216,90 грн.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.06.2014 р. (суддя Щавинська Ю.М.) позов приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" (далі також - Позивач, ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство") до товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений шлях" (далі також - Відповідач, Скаржник, ТОВ "Зелений шлях") задоволено: стягнуто з Відповідача на користь Позивача основний борг у сумі 182160,00 грн., пеню у сумі 2021,47 грн., 3 % річних у сумі 1756,69 грн., інфляційні нарахування у сумі 1278,74 грн. коп. та 3744, 34 грн. судового збору.

Вказане рішення прийнято на підставі висновків місцевого господарського суду про підтвердженість позовних вимог матеріалами справи та ненадання Відповідачем доказів, які б спростовували наявність заборгованості останнього перед ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство".

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ "Зелений шлях" подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. Свої вимоги Скаржник обґрунтовує тим, що вказане рішення прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права. Так, зокрема, Скаржник вказує, що директором вищеназваного товариства ОСОБА_2 акти приймання-передачі підписані не були, тому підстави для задоволення позову відсутні, оскільки з боку Відповідача відсутні порушення умов укладеного між сторонами договору оренди контейнерів від 31.01.2012 р.

29.07.2014 р. до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання Скаржника про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, оскільки, на думку останнього, підписи в актах приймання-передачі орендованого майна не належать директору ТОВ "Зелений шлях" ОСОБА_2

У судовому засіданні 30.07.2014 р. представник Позивача просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, залишивши оскаржуване рішення без змін та надав при цьому відповідний відзив. Представник Скаржника в судове засідання не з'явився, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений судом належним чином. Натомість, від Скаржника 29.07.2014 р. до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, при цьому про причини своєї неявки зазначена особа апеляційну інстанцію не повідомила, її явка обов'язковою не визнавалась, а відтак, судова колегія приходить до висновку, що обставини, які б перешкоджали розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні відсутні, права Відповідача, який не з'явився, не порушені, оскільки останній з власної ініціативи вирішив не скористатись своїм правом щодо прийняття участі в розгляді його апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача, судова колегія приходить до наступного.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно положень ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийняте з мотивів, викладених в описовій частині даної постанови. Апеляційна інстанція вважає, що висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог є обґрунтованими та такими, які відповідають вимогам чинного законодавства, матеріалам справи, а тому підстави для скасування чи зміни такого рішення відсутні, зважаючи на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.01.2012 р. між приватним акціонерним товариством "Українське Дунайське пароплавство" (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Зелений шлях" (нове найменування якого - ТОВ "Зелений шлях", що відображено також у додатковій угоді до вказаного договору від 29.07.2013 р.) (орендар) укладено договір оренди контейнерів № ОУИ-065, за умовами якого орендодавець зобов'язався передати орендарю, а орендар зобов'язався прийняти за обумовлену цим договором плату в строкове платне користування 20 футові та 40 футові контейнери, що є власністю орендодавця.

Метою використання майна орендарем договору є використання його під склад (п. 1.2 договору).

У відповідності до п. 2.2 договору у підтвердження прийому/передачі майна оформляється акт із вказівкою дати, місця його складання, номера контейнерів. Акт прийому-передачі є невід'ємною і складовою частиною договору і підписується повноважними представниками сторін.

Згідно п. п. 2.3, 2.4 договору дія договору починається з моменту оформлення актів прийому-передачі майна в оренду; початок оренди - дата підписання актів прийому-передачі майна в оренду.

Пунктом 3.3 договору передбачено обов'язок орендаря вчасно і в повному обсязі сплачувати плату за користування переданим майном та не допускати дій, які можуть призвести до пошкодження (псування) або знищення майна.

У п. п. 4.1, 4.2, 4.3 договору сторони узгодили, що орендар сплачує орендодавцеві плату за користування майном шляхом перерахування коштів на рахунок орендодавця із розрахунку 10 (десять) грн. за добу за 1 од. 20 футового контейнера та 20 (двадцять) грн. за 1 од. 40 футового контейнера, в т.ч. ПДВ; згадана ставка нараховується орендарю, починаючи з дня одержання майна і надалі, включаючи день, коли майно повернуто з оренди, про що складається акт приймання-передачі майна.

Відповідно до п. 4.3 договору перерахування орендної плати здійснюється орендарем щомісяця не пізніше 10 числа кожного місяця.

Величина місячної орендної плати визначається орендодавцем відповідно до умов даного договору і фіксується в рахунку - фактурі, що направляється орендарю факсимільною, електронною та/або звичайним поштовим відправленням не пізніше числа кожного місяця; період орендних платежів обчислюється з дати початку оренди; оплата неповного місяця оренди контейнера здійснюється, виходячи з кількості днів місяця, у яких контейнер знаходився в оренді (п. 4.4 договору).

За умовами п. 4.5 договору орендна плата сплачується орендарем не пізніше 10 (десятого) дня кожного поточного місяця, незалежно від надходження рахунку від орендодавця.

Пунктом 5.4 договору встановлено, що у випадку затримки оплати більше ніж на 3 банківських дні з моменту настання дати оплати, за кожен день прострочення з Орендаря протягом місяця стягується пеня від суми не одержаної орендної плати в розмірі подвійної ставки НБУ.

З положення п. 7.1 договору вбачається, що договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

Згідно п. 7.2 договору строк цього договору починає свій перебіг у момент його підписання та діє до 31.12.2014 р. Подовження терміну дії договору здійснюється шляхом укладення додаткової угоди або нового договору.

На виконання умов договору ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" передано ТОВ "Зелений шлях" контейнери, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі від 02.03.2012 р., 06.03.2012 р., 12.03.2012 р., 20.03.2012 р. (а. с. 66-69). Дані акти підписані сторонами та скріплені печатками цих товариств.

Згідно вищенаведених положень договору ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" було виставлено ТОВ "Зелений шлях" рахунки-фактури на оплату орендної плати від 06.09.2013 р. № ГУИ/296, від 01.10.2013 р. № ГУИ/322, від 06.11.2013 р. № ГУИ/392, від 09.12.2013 р. № ГУИ/431, від 10.01.2014 р. № ГУИ/39, від 10.02.2014 р. № ГУИ/72 на загальну суму 182160 грн. (а.с.12-16).

Однак, всупереч умовам згаданого вище договору відповідач не сплатив позивачу орендну плату за користування вказаним майном.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 3 статті 285 ГК України визначено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Положеннями ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ст. 530 ЦК України встановлено, що коли у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 3 статті 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України встановлено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" передало в оренду ТОВ "Зелений шлях" контейнери та в подальшому виставило орендарю відповідні рахунки-фактури на загальну суму 182160 грн., однак, останнім, в порушення умов даного договору, не виконане зобов'язання щодо оплати орендних платежів. Будь-яких належних доказів, які б спростовували наявність вищевказаної заборгованості, відповідач, згідно приписів ст. ст. 33, 34 ГПК України, суду не надав.

Враховуючи, що наявність основної заборгованості у сумі 182160 грн. підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростована, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо задоволення вимог позивача в цій частині.

Також господарський суд першої інстанції, перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені та 3 % річних, дійшов висновку про їх правильність та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в цих частинах.

Крім того, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат за допомогою системи "Ліга-Закон", суд зробив власний розрахунок, згідно з яким розмір інфляційних витрат становить 6 310,95 грн.

Разом з тим, приймаючи до уваги положення Господарського процесуального кодексу України щодо меж позовних вимог, суд вірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат у заявленому позивачем розмірі - 1278,74 грн.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з ТОВ "Зелений шлях" на користь ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" 182160 грн. - заборгованості за договором оренди, 2021,47 грн. - пені, 1756, 69 грн. - 3 % річних, 1278,74 грн. - інфляційні нарахувань та 3744,34 грн. судового збору.

Доводи Скаржника про те, що директором вищеназваного товариства ОСОБА_2 акти приймання-передачі не підписувались, не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки, як вище вказувалось, матеріали справи свідчать, що відповідні акти приймання-передачі від 02.03.2012 р., 06.03.2012 р., 12.03.2012 р., 20.03.2012 р. підписані від імені ТОВ "Зелений шлях" директором ОСОБА_2 та скріплені печаткою названого товариства.

Вищезгадане клопотання Скаржника про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, оскільки, на думку останннього, підписи у вказаних актах приймання-передачі не належать директору ТОВ "Зелений шлях" ОСОБА_2, колегією суддів відхиляється як необґрунтоване, враховуючи скріплення підписів вказаної особи печаткою названого товариства.

Крім того, з рішення господарського суду Одеської області від 25.11.2013 р. у справі № 916/2405/13 вбачається, що ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" вже зверталось до вказаного господарського суду з позовними вимогами про стягнення з ТОВ «Зелений шлях» заборгованості з орендної плати за попередні періоди, згідно цього ж договору від 31.01.2012 р. № ОУИ-065, та під час розгляду справи Відповідач не оспорював факт передачі йому контейнерів, добровільно погасивши суму заборгованості у розмірі 148500,00 грн. до винесення судового рішення.

Відтак, дослідивши наведені вище положення чинного законодавства та наявні у матеріалах справи докази, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 16.06.2014 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова підписана 31.07.2014 р.

Головуючий суддя Сидоренко М.В.

Суддя Аленін О.Ю.

Суддя Жеков В.І.