Рішення № 39988382, 24.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11768/14 24.07.14

За позовом Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД»

до Департаменту охорони здоров'я Виконавчого органу Київської міської ради

про стягнення суми заборгованості за поставлений товар в розмірі 93 730,00 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Суховерко О.В., за довіреністю

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва надійшли позовні вимоги Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД» (далі - позивач) до Департаменту охорони здоров'я Виконавчого органу Київської міської ради (далі - відповідач) про стягнення суми заборгованості за поставлений товар в розмірі 93 730,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.06.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/11768/14, розгляд справи призначено на 16.07.2014 р.

У судове засідання 16.07.2014 р. представник позивача з'явився, надав суду письмову заяву.

Представник відповідача у судове засідання 16.07.2014 р. з'явився, надав суду письмові пояснення.

У судовому засіданні 16.07.2014 р. судом, в порядку, передбаченому ст. 77 ГПК України, та в межах строку, встановленого ст. 69 ГПК України, було оголошено перерву до 24.07.2014 р.

У судове засідання 24.07.2014 р. представник позивача з'явився, надав суду свої пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 24.07.2014 р. не з'явився.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

24.10.2013 р. між Спільним українсько-естонським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД» (далі - позивач, учасник) та Департаментом охорони здоров'я Виконавчого органу Київської міської ради (далі - відповідач, замовник) було укладено Договір про закупівлю товарів за державні кошти № 57 (далі - Договір), відповідно до умов якого учасник зобов'язується у 2013 році поставити замовнику, а замовник - прийняти та оплатити препарати фармацевтичні, інші (вакцина для профілактики грипу), 21.20.2, зазначені в специфікації.

Згідно з п. 3.1 Договору його сума становить 252 815,00 грн. без ПДВ.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.

Позивач у своєму позові зазначає суду про те, що відповідачем не було в повному обсязі оплачено поставлений позивачем товар, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за Договором, яка станом на 06.06.2014 р. складає 93 730,00 грн.

Суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли зобов'язання з договору поставки.

Відповідно до ч. ч. 1 - 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором, а саме фактична поставка товару, підтверджується належним доказом - видатковою накладною № 13005115 від 06.12.2013 р.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачем не було надано суду жодного доказу на спростування доводів позивача щодо наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за Договором.

Крім того, відповідач у своєму письмовому відзиві, заперечуючи проти задоволення позову, зазначає про те, що ним були вжиті всі можливі заходи для повного та своєчасного виконання грошових зобов'язань за Договором, проте, зважаючи на відсутність бюджетних коштів, зобов'язання не виконав.

Суд не погоджується з даною позицією відповідача, з огляду на наступне.

Згідно з п. 4.1 Договору розрахунки проводяться відповідно до ст. 49 Бюджетного кодексу України шляхом оплати замовником вартості товарів, зазначених в специфікації до цього Договору, щодо отримання та згідно пред'явленої учасником видаткової накладної.

Статтею 49 Бюджетного кодексу України передбачено, що розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 цього Кодексу.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі:

1) наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання бюджету;

2) наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі);

3) наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 та 5 ст. 13 Господарського кодексу України державне замовлення є засобом державного регулювання економіки шляхом формування на договірній (контрактній) основі складу та обсягів продукції (робіт, послуг), необхідної для пріоритетних державних потреб, розміщення державних контрактів на поставку (закупівлю) цієї продукції (виконання робіт, надання послуг) серед суб'єктів господарювання, незалежно від їх форми власності.

Державний контракт - це договір, укладений державним замовником від імені держави з суб'єктом господарювання - виконавцем державного замовлення, в якому визначаються економічні та правові зобов'язання сторін і регулюються їх господарські відносини.

Поставки продукції для пріоритетних державних потреб забезпечуються за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел фінансування, що залучаються для цього, в порядку, визначеному законом.

Засади та загальний порядок формування державного замовлення на поставку (закупівлю) продукції, виконання робіт, надання послуг для задоволення пріоритетних державних потреб визначаються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

З огляду на вищенаведене, відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за Договором і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, в тому числі Державного казначейства України.

Відсутність бюджетного фінансування не звільняє відповідача від виконання зобов'язань щодо оплати поставленої та прийнятої продукції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 3-138гс11 від 26.12.2011 р. та постанові Вищого господарського суду України у справі № 9/400 від 06.09.2011 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості за поставлений товар в розмірі 93 730,00 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Департаменту охорони здоров'я Виконавчого органу Київської міської ради (01001, м. Київ, вул. Прорізна, будинок 19; ідентифікаційний код: 02012906) на користь Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, будинок 18-А; ідентифікаційний код: 21642228) заборгованість за поставлений товар в розмірі 93 730 (дев'яносто три тисячі сімсот тридцять) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 874 (одна тисяча вісімсот сімдесят чотири) грн. 60 коп.

Повне рішення складено 29.07.2014 р.

Суддя О.В. Нечай