Постанова № 39987608, 31.07.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/994/11

Головуючий у 1-й інстанції: Томчук А.В.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

при секретарі: Марцісь Ю.А.

за участю представників сторін:

позивача: Карпенка М.Б., Зарічного С.П., Ткачука О.В.

відповідача: Нестерук М.І., Кіт С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Водолії" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Водолії" до Вінницької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Водолії" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницької ОДПІ про скасування податкового повідомлення - рішення. ПОзовні вимоги мотивовано тим, що посадовими особами Державної податкової адміністрації у Вінницькій області проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Водолії", за наслідками якої складено акт №12/23/32833323 від 04.02.2011 року. На підставі вказаного акту ДПІ у м. Вінниці (правонаступником якої є Вінницька ОДПІ) прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.02.2011 року № 0000202300. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірним, просили визнати податкове повідомлення-рішення протиправним та скасувати.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 26.06.2014 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26.06.2014 року, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити , посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представники позивача (апелянта) апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просили постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26.06.2014 року скасувати, дав пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Представники відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнали у повному обсязі, проти її задоволення заперечили, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами ДПА у Вінницькій області проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Водолії" (код ЄДРПОУ 32833323) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складено акт перевірки №12/23/32833323 від 04.02.2011 року (а.с.8-40).

Перевіркою виявлені порушення ТОВ "Водолії" п.п.5.1.7 п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за період з квітня 2009 року по вересень 2010 року в сумі 2290831,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у м. Вінниці винесено податкове повідомлення-рішення від 18.02.2011 року № 0000202300, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 2 863 539,00 грн. (за основним платежем - 2290831,00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями - 572708,00 грн.).

Не погоджуючись з вище зазначеним рішенням податкового органу, ТОВ «Водолії» оскаржило останнє в судовому порядку.

14.04.2011 року постановою Вінницького окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011 року (а.с.129-130), позовні вимоги ТОВ «Водолії» задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці від 18.02.2011 року № 0000202300 (а.с.111-113). Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.04.2014 року постанову суду першої інстанції та ухвалу апеляційної інстанції скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Вінницького окружного адміністративного суду (а.с.172-174) у зв'язку із неповним з'ясуванням істотних обставин справи.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Водолії" здійснює продаж виробів медичного призначення, а саме, оболонкові контрацептиви та пелюшки для немовлят (підгузки дитячі гігієнічні «HUGGIES»). Дані товари відносять до кодів класифікації з відміткою "*", що передбачено Постановою КМУ "Про перелік лікарських засобів та виробів медичного призначення, операції з продажу яких звільняються від обкладення податком на додану вартість" від 17.12.2003 року №1949. Відтак, на думку представників позивача, для застосування режиму звільнення від оподаткування ПДВ необхідно, що така продукція мала Свідоцтво про державну реєстрацію лікарських засобів та виробів медичного призначення.

Натомість відповідач посилається на те, що для застосування режиму звільнення від оподаткування ПДВ до операцій з продажу засобів та виробів медичного призначення необхідно щоб така продукція була зареєстрована в Держреєстрі виробів медичного призначення, мала відповідне маркування та документи, що підтверджують їх медичне використання. На думку представників відповідача, документальне підтвердження медичного використання виробів медичного призначення можливе за умови, коли такі вироби медичного призначення продаються закладам охорони здоров'я та суб'єктам господарювання, які мають ліцензії на право здійснення медичної практики.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 10.04.2014 року надано оцінку вище зазначеному та встановлено, що Постановою «Про перелік лікарських засобів та виробів медичного призначення, операції з продажу яких звільняються від обкладання податком на додану вартість» затвердженою Кабінетом Міністрів України від 17.12.2003 року №1949 (далі - Перелік) (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) передбачені «Пелюшки для немовлят, підгузники» з кодом згідно з УКТЗЕД 481840. При цьому ця позиція в Переліку помічена значком «*», що за змістом того ж Переліку означає «Для медичного використання, що підтверджено документально, мають відповідне маркування».

Таким чином, внесення підгузників, реалізацію яких здійснював позивач, до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення України є необхідною, але не єдиною умовою для застосування пільгового режиму оподаткування, оскільки для операцій з поставки цих виробів медичного призначення встановлено ще податкову умову - їх використання в медичних цілях, що підтверджено документально та/або відповідним маркуванням.

Крім того, Вищим адміністративним судом України згідно матеріалів справи (протокол №10 від 06.07.2007 року засідання комісії з оперативного вирішення спірних питань по оподаткуванню та валютному контролю ДПІ у м. Вінниці) було встановлено, що позивач здійснює реалізацію підгузників як установам охорони здоров'я, так і в торгівельну мережу супермаркетів. Однак, надати оцінку правомірності або протиправності правомірності медичного використання реалізованих позивачем підгузників із застосування пільгового режиму оподаткування не вдалось, оскільки були відсутні в матеріалах справи підтверджуючі докази такого права.

Представниками відповідача було надано для огляду в судому засіданні та для долучення до матеріалів справи копію Реєстру виданих ТОВ «Водолії» накладних щодо реалізації виробів медичного призначення за період з 01.04.2009 року по 30.09.2010 року.

Судом першої інстанції було встановлено, що ТОВ «Водолії» здійснювало систематичну поставку підгузників контрагентам - суб'єктам господарювання, які здійснюють господарську діяльність не пов'язану із медичним призначенням, зокрема це приватні підприємці та торгівельна мережа супермаркетів (а.с.188-208).

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався тим, що згідно п.п.5.1.7 п.5.1 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість» звільняються від оподаткування операції з поставки (у тому числі аптечними закладами) зареєстрованих та допущених до застосування в Україні лікарських засобів та виробів медичного призначення за переліком (1949-2003-п), що щорічно визначається Кабінетом Міністрів України до 1 вересня року, попереднього звітному. Якщо у такий строк перелік не встановлено, діє перелік минулого року.

На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач здійснював реалізацію (продаж) пелюшок для немовлят (підгузки дитячі гігієнічні «HUGGIES»), як вироби медичного призначення, закладам та суб'єктам господарювання, які не мають ліцензії на право здійснення медичної практики, у зв'язку з чим безпідставно всупереч вимогам п.п.5.1.7 п.5.1 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість» застосувало пільгу по ПДВ.

При цьому судом першої інстанції не надано належної оцінки наступному. Як встановлено у ході судового розгляду та не заперечується сторонами, вироби медичного призначення, які реалізувались позивачем, зареєстровані в Держреєстрі виробів медичного призначення, на що видані Свідоцтва про Державну реєстрацію Державною службою лікарських засобів медичного призначення. Судом першої інстанції стверджується, що підтверджуючих документів медичного використання товарів, що є однією із необхідних умов для застосування пільги з ПДВ по даних виробах медичного призначення, представниками позивача не надано. Апеляційний суд при цьому зазначає, що в ході судового розгляду представниками відповідача не було зазначено, які саме документи можуть підтвердити факт медичного використання товарів, що реалізуються відповідачем, і хто саме повинен такі документи видавати. За таких обставин вимоги податкового органу щодо надання відповідних документів є безпідставними і необґрунтованими, оскільки відповідач жодним чином не зміг пояснити, які документи, з огляду на норми чинного законодавства є такими, що підтверджують медичне використання товарів.

У ході судового розгляду судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно листа вих.№266-07 від 29.07.2014 року ТОВ з ІІ "Кімберлі-Кларк Україна" повідомлено, що у 2009 р. та 2010 р. ПДВ при імпорті підгузників не сплачувалось, що підтверджується відповідними ВМД. На час розгляду справи жодних претензій з боку податкових органів щодо несплати товариством ПДВ при імпорті підгузників не пред'явлено. Тому не має значення, якому закладу були реалізовані підгузники, оскільки в будь-якому випадку їх кінцевим споживачем виступає фізична особа, яка використовує підгузники в медичних цілях.

Колегія суддів при цьому звертає увагу, що згідно статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Крім того, згідно з частиною 1 ст. 17 Закону України „Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Зокрема, у рішеннях по справах "Серков проти України" та "Щокін проти України" Європейський суд вказав, що порушення п. 1 статті 6 Конвенції, має місце тоді, коли відповідне національне податкове законодавство не є чітким, узгодженим і відповідно, не відповідає вимозі "якості" закону, що має наслідком його суперечливе тлумачення та у зв'язку з тим, що судами всупереч національного законодавства не застосовується підхід, який був би сприятливішим для заявника, коли у його справі законодавство припускає неоднозначне тлумачення норм права. В контексті вищевикладеного оскаржуване рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню.

Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішень.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення судом норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи.

Враховуючи порушення судом першої інстанції норм права та невідповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови, якою адміністративний позов необхідно задовольнити. Відповідно до ст. 94 КАС України суд вважає за необхідне присудити на користь позивача з Державного бюджету України понесені ним витрати зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Водолії" задовольнити повністю .

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Водолії" до Вінницької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, - скасувати .

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.02.2011 року № 0000202300.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Водолії" з Державного бюджету України понесені судові витрати (судовий збір) в сумі 2439 (дві тисячі чотириста тридцять дев'ять) грн. 40 коп.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "01" серпня 2014 р. .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.