Постанова № 39982743, 28.07.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 липня 2014 року 08:43 № 826/6879/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа»

до

Міжрегіонального головного управління Міндоходів – Центрального офісу з обслуговування великих платників

про

визнання протиправними та скасування рішень, зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Основа» (надалі – позивач або ТОВ «Основа») з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів – Центрального офісу з обслуговування великих платників (надалі – відповідач), в якому просить:

- зобов’язати Міжрегіональне головне управління Міндоходів – Центрального офісу з обслуговування великих платників (юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Леванєвського, 2) перерахувати ТОВ «Основа» (юридична адреса: 003150, м. Київ, вул. Ковпака, 17) переплати з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 584 764,00 грн. на податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 344 764,00 грн. та на податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати в сумі 240 000,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів – Центрального офісу з обслуговування великих платників про опис майна у податкову заставу №4562/10/28-10-25-17 від 04.03.2014 року;

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Міжрегіонального головного управління Міндоходів – Центрального офісу з обслуговування великих платників №Ю-48-11 від 04.03.2014 року про сплату податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 334 986,78 грн.;

- визнати протиправним та скасувати вимогу Міжрегіонального головного управління Міндоходів – Центрального офісу з обслуговування великих платників про сплату боргу (недоїмки) №Ю-60-11 від 07.03.2014 року про сплату недоїмки з єдиного внеску у розмірі 377 170,06 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.06.2014 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні на 01.07.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ТОВ «Основа», маючи заборгованість з податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, зверталося до відповідача із заявами про перерахування наявної у позивача переплати з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств в рахунок вказаної вище заборгованості, проте отримав, як стверджує представник позивача, необґрунтовану відмову від Міжрегіонального головного управління Міндоходів – Центрального офісу з обслуговування великих платників.

У судове засідання 01.07.2014 року з’явилися представники сторін.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, зазначивши, що оскаржувані рішення про опис майна у податкову заставу №4562/10/28-10-25-17 від 04.03.2014 року та податкова вимога №Ю-48-11 від 04.03.2014 року винесені на підставі наявності у ТОВ «Основа» податкового боргу, непогашеного останнім у встановленому порядку. Крім того, представником відповідача наголошено, що Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів – Центральним офісом з обслуговування великих платників правомірно відмовлено у погашенні вказаного податкового боргу за рахунок переплати з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств, оскільки станом на момент звернення позивача з такою заявою в останнього вже була наявна податкова заборгованість, що позбавляє ТОВ «Основа» права на погашення грошового зобов'язання у відповідності до положень ст. 43 Податкового кодексу України. Щодо оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ю-60-11 від 07.03.2014 року представником відповідача вказано, що остання є відкликаною у зв’язку з самостійним погашенням ТОВ «Основа» суми боргу, зазначеного в даній вимозі.

Суд у судовому засіданні 01.07.2014 року за згодою сторін на підставі положень ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України), враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Основа» зверталося до Міжрегіонального головного управління Міндоходів – Центрального офісу з обслуговування великих платників із заявами №357 від 13.05.2014 року (вх. від 13.05.2014 року), зі змісту якого вбачається, що позивач просив відповідача зарахувати переплату по авансовому внеску на прибуток приватних підприємств в оплату податку на доходи фізичних осіб за січень 2014 року, №356 від 13.05.2014 року (вх. від 13.05.2014 року) – в оплату податку на додану вартість за січень 2014 року, №216/1 від 04.03.2014 року (вх. від 13.03.2014 року) – в оплату податку на додану вартість за січень 2014 року, №218/1 від 05.03.2014 року (вх. від 13.03.2013 року) – в оплату податку на додану вартість за січень 2014 року, №222/1 від 06.03.2014 року (вх. від 13.03.2014 року) – в оплату податку на додану вартість за січень 2014 року, №224/1 від 07.03.2014 року (вх. від 13.03.2014 року) – в оплату податку на додану вартість за січень 2014 року, №235 від 13.03.2014 року (вх. від 13.03.2014 року) – в оплату податку на додану вартість за січень 2014 року, №230 від 12.03.2014 року (вх. від 13.03.2014 року) – в оплату податку на додану вартість за січень 2014 року, №227/1 від 11.03.2014 року (вх. від 13.03.2014 року) – в оплату податку на додану вартість за січень 2014 року, №211 від 03.03.2014 року (вх. від 03.03.2014 року) – в оплату єдиного соціального внеску за січень 2014 року.

За результатами розгляду вказаних заяв Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів – Центральним офісом з обслуговування великих платників листом від 01.04.2014 року №7011/10/28-10-20-3-20 повідомлено позивача про відмову у задоволенні вищезазначених заяв.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів – Центральним офісом з обслуговування великих платників винесено:

податкову вимогу від 04.03.2014 року №48-11, якою ТОВ «Основа» повідомлено, що станом на 04.03.2014 року сума податкового боргу платника податків з узгодженими зобов’язаннями становить 334 986,78 грн.;

вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.03.2014 року №Ю-60-11, в якій зазначено, що станом на 07.03.2014 року у ТОВ «Основа» наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 377 170,06 грн.;

рішення про опис майна у податкову заставу від 04.03.2014 року №4562/10/28-10-25-17, відповідно до якого вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності (господарському віддані або оперативному управлінні) платника податку ТОВ «Основа».

Вважаючи відмову відповідача у зарахуванні переплати авансових внесків на прибуток приватних підприємств в оплату податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, необґрунтованою, а, відтак, оскаржувані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Нормативно-правовим актом, що регулює питання декларування податків і зборів, є Податковий кодекс України (надалі – ПК України), який набрав чинності 01.01.2011 року.

Відповідно до п. 87.1 ст. 87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

В свою чергу, умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань встановлені положеннями ст. 43 ПК України.

Приписами п. 43.1 ст. 43 ПК України передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків (п. 43.2 ст. 43 ПК України).

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми (п. 43.3 ст. 43 ПК України).

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку (п. 43.4 ст. 43 ПК України).

Згідно п. 43.5 ст. 43 ПК України, контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані (п. 43.6 ст. 43 ПК України).

З аналізу викладених вище правових норм вбачається, що платник податків має право на звернення до контролюючого органу із заявою на повернення надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів, зокрема, на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету.

Разом з тим, зі змісту листа Міжрегіонального головного управління Міндоходів – Центрального офісу з обслуговування великих платників від 01.04.2014 року №7011/10/28-10-20-3-20 вбачається, що контролюючим органом за результатами розгляду вказаних вище заяв ТОВ «Основа» зроблено висновок про те, що авансові внески є сумою узгоджених податкових зобов’язань, які можуть набути статусу переплати тільки після того як буде декларований менший податок на прибуток, аніж сума сплачених авансових внесків із зазначенням, що питання перерахування таких коштів може бути розглянуто лише після закінчення граничного терміну проведення камеральної перевірки та проведення звіряння стану розрахунків з бюджетом.

Так, у відповідності до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2013 рік, яка, згідно наявною у матеріалах справи копії квитанції №2, прийнята Міністерством доходів і зборів України та доставлена до районного рівня 03.03.2014 року в 11:28:07, податок на прибуток за звітний (податковий) період (рядок 10 + рядок 11 + рядок 12 – рядок 13) складає «- 584 764», що також підтверджується зворотнім боком облікової картки платника авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств станом на 31.03.2014 року.

При цьому, з матеріалів справи не вбачається, а відповідачем не доведено, що Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів – Центральним офісом з обслуговування великих платників у встановленому податковим законодавством порядку, зокрема, шляхом проведення камеральної перевірки, було виявлено порушення ТОВ «Основа» з питань декларування останнім від’ємного значення податку на прибуток за 2013 рік.

Таким чином, з огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що позивач мав право повернення надміру сплачених авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств шляхом перерахування останніх на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів (таких як податок на додану вартість та податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати), а, отже, висновки відповідача за результатами розгляду заяв ТОВ «Основа», викладені у листі від 01.04.2014 року №7011/10/28-10-20-3-20, є необґрунтованими.

Слід зазначити, що аналогічна позиція щодо права платника податку на зарахування надмірно сплачених авансових внесків з податку на прибуток в рахунок інших податкових платежів викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.10.2013 року №К/800/44446/13.

Водночас, відповідно до наявного у матеріалах справи зворотнього боку облікової картки платника авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств, станом на момент розгляду справи судом переплата ТОВ «Основа» за авансовими внесками з податку на прибуток приватних підприємств складає 166 672,64 грн., а не 584 764,00 грн., про що вказує представник позивача, а, відтак, вимога про зобов’язання Міжрегіонального головного управління Міндоходів – Центрального офісу з обслуговування великих платників (юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Леванєвського, 2) перерахувати ТОВ «Основа» (юридична адреса: 003150, м. Київ, вул. Ковпака, 17) переплати з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 584 764,00 грн. на податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 344 764,00 грн. та на податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати в сумі 240 000,00 грн., задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів – Центрального офісу з обслуговування великих платників про опис майна у податкову заставу №4562/10/28-10-25-17 від 04.03.2014 року, вимоги №Ю-48-11 від 04.03.2014 року про сплату податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 334 986,78 грн. та вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ю-60-11 від 07.03.2014 року про сплату недоїмки з єдиного внеску у розмірі 377 170,06 грн. суд зазначає про наступне.

У відповідності до п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

При цьому, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу (п. 88.1 ст. 88 ПК України).

В свою чергу, положеннями ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI (надалі – Закон №2464), який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Згідно ч. 4 ст. 25 Закону №2464, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

З огляду на викладене, а також враховуючи предмет та підставу заявленого позову, у тому числі, необхідність, за твердженням представника позивача визнання протиправними та скасування рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів – Центрального офісу з обслуговування великих платників про опис майна у податкову заставу №4562/10/28-10-25-17 від 04.03.2014 року, вимоги №Ю-48-11 від 04.03.2014 року про сплату податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 334 986,78 грн. та вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ю-60-11 від 07.03.2014 року про сплату недоїмки з єдиного внеску у розмірі 377 170,06 грн. з підстав зобов’язання відповідача перерахувати ТОВ «Основа» переплати з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 584 764,00 грн. на податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 344 764,00 грн. та на податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати в сумі 240 000,00 грн., у задоволенні чому суд дійшов висновку про відмову, вищезазначені позовні вимоги також не підлягають задоволенню.

Крім того, як стверджує представник відповідача, що не заперечувалося поставником позивача під час судового розгляду справи, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 07.03.2014 року №Ю-60-11 погашена позивачем самостійно, а, відтак, є відкликаною.

Так, приписами п. 6.7 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 року №455, передбачено, що вимога вважається відкликаною, зокрема, якщо сума боргу самостійно погашається платником.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що оскаржувана позивачем вимога сплату боргу (недоїмки) від 07.03.2014 року №Ю-60-11 станом на момент розгляду даної справи судом є відкликаною, а, відтак, відсутній сам предмет спору.

Разом з тим, правила ст. 105 КАС України, стосовно зазначення позивачем у позовній заяві способу захисту судом порушених прав, не виключають можливості обрання іншого способу захисту самим судом. Зміст принципу офіційного з’ясування всіх обставин у справі зобов’язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права (постанова Верховного Суду України від 20.04.2010 року, ЄДРСР № 9341137).

В той же час, відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України, суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи викладені вище висновки суду щодо наявності у позивача права на повернення надміру сплачених авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств шляхом перерахування останніх на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів (таких як податок на додану вартість та податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати), та про необґрунтованість висновків відповідача за результатами розгляду заяв ТОВ «Основа», викладених у листі від 01.04.2014 року №7011/10/28-10-20-3-20, для належного захисту порушених прав позивача, суд зобов’язує відповідача повторно розглянути заяви ТОВ «Основа» щодо зарахування переплати по авансовому внеску на прибуток приватних підприємств в оплату податку на доходи фізичних осіб за січень 2014 року та оплату податку на додану вартість за січень 2014 року, з урахуванням висновків суду по даній справі.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов’язати Міжрегіональне головне управління Міндоходів – Центральний офіс з обслуговування великих платників повторно розглянути заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» щодо зарахування переплати по авансовому внеску на прибуток приватних підприємств в оплату податку на доходи фізичних осіб за січень 2014 року та оплату податку на додану вартість за січень 2014 року, з урахуванням висновків суду по даній справі.

3. В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок