Ухвала суду № 39981762, 17.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" липня 2014 р. м. Київ К/9991/91492/11

№ К/9991/91492/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29.09.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.11.2011

у справі № 2-а-1154/08/0570 Донецького окружного адміністративного суду

за позовом Приватного підприємства (ПП) «Албір»

до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції (МДПІ) м. Маріуполя

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29.09.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.11.2011, позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення Жовтневої МДПІ від 02.11.2007 № 0000192344/0 та № 0000182344/0.

У касаційній скарзі Жовтнева МДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку ПП «Албір» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, донарахування податкових зобов`язань із податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 24.10.2007 № 2598/23-3/31317706, про порушення позивачем норм підпунктів 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), а саме: у податковому обліку за липень, вересень, листопад, грудень 2005 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, липень, вересень, жовтень 2006 року підприємство визначило податкові зобов'язання з податку на додану вартість з операцій з поставки супутніх послуг при експорті товарів, вивезення яких підтверджується ВМД, за нульовою ставкою, внаслідок чого завищено задекларовані суми бюджетного відшкодування на 201566,00 грн. у податковому обліку за липень, вересень, листопад, грудень 2005 року, січень, лютий, березень, квітень, жовтень, грудень 2006 року; занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 338329,00 грн. у податковому обліку за травень, липень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2006 року, червень 2007 року; завищено від`ємне значення чистої суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на 79631,00 грн. у податковому обліку за червень 2007 року.

За результатами перевірки МДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.11.2007: № 0000192344/0 - про зменшення у податковому обліку ПП «Албір» за травень, вересень, листопад, грудень 2005 року, січень, лютий, березень, квітень, жовтень, грудень 2006 року суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 201566,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 85259,00 грн.; № 0000182344/0 - про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 507494,00 грн., у тому числі: 338329,00 грн. - основний платіж, 169165,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

У судовому процесі встановлено, що позивач уклав з нерезидентами договори на траспортно-експедиційне обслуговування, за якими надав послуги із навантаження та перевантаження вантажів, а саме: з Московським представництвом фірми «Unifert international» (Ліван) - договір від 08.07.2002 № 20-07/02; з фірмою «Меtcoal S.А.» (Швейцарія) - договір від 04.11.2003 № 22-11/03; з фірмою «Allied Carbon» (Великобританія) - договір від 06.04.2004 № 07-04/04; з фірмою «Veraco LLC» (США) - договір від 01.07.2005 № 01-07; з фірмою «Victoria Oil & Gas LTD»(Кіпр) - договір від 01.03.2004 № 03-03/04; з фірмою «Ferrochem (В.V.І.)» (Швейцарія) - договір від 01.10.2004 № 18-10/04; з фірмою «Chemfert» (Великобританія) - договір від 03.02.2006 № 1/02-06; з ТОВ «Торговый дом АДК» (Російська Федерація) - договір від 01.07.2006 № 7/06; з фірмою «Adria Commodities LTD)»(Британські Вірджинські острови) - договір від 09.02.2007 № 03-02/07; з фірмою «Ісес Ltd»(Гіблартар) - договір від 29.08.2002 № 26-08/02; з фірмою «Unstrends Dungemitteihandelsges M.B.H.» (Австрія) - договір від 10.04.2002 № 10/04-02.

Для виконання зобов`язань за цими договорами позивач уклав договори від 23.12.2004 №25-6/106/12 та від 19.12.2006 №25-6/22/14 на проведення робіт з навантаження, перевантаження вантажів з ДП «Маріупольський торговий порт» та з ТОВ «СРЗ» від 26.02.2004 № 33.

За наслідками наданих послуг з організації вантажно-розвантажувальних робіт, транспортного експедирування вантажів, які в подальшому були експортовані за межі митної території України, ПП «Албір» виписав вказаним контрагентам-нерезидентам інвойси на ціну наданих послуг, визначену із застосуванням нульової ставки ПДВ. При цьому вказана в інвойсах вартість супутніх послуг включалась до загальної митної вартості товарів, які направлялись на експорт.

За визначенням пункту 1.14 ст. 1 Закону № 168/97-ВР супутні послуги - це послуги, вартість яких включається відповідно до норм митного законодавства до митної вартості товарів, що експортуються або імпортуються.

Відповідно до підпункту 3.1.3 пункту 3.1 ст.3 цього Закону об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставка (вивезення, пересилання) товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорту) згідно з положеннями глав 31 - 32 Митного кодексу України за кошти або інші види компенсацій (винагороди).

Об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків (пункту 6.1 ст.6 цього Закону).

Пунктом 6.2 цієї статті встановлено, що при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування.

Товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією (абзац дванадцятий підпункту 6.2.1 пункту 6.2 цієї статті).

Відповідно до частини другої ст. 274 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV (втратив чинність згідно з Митним кодексом України від 13.03.2012 № 4495-VI) до митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені: а) на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України; б) комісійні та брокерські винагороди; в) ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів права інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо чи побічно здійснити як умову продажу (експорту) товарів, які оцінюються.

Застосувавши наведені правові норми, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок, що позивач правомірно застосовував нульову ставку податку на додану вартість на супутні послуги, які надавались ним вказаним нерезидентам при експорті товару та входили до вартості такого товару, факт чого підтверджується ВМД.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29.09.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.11.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: О.А. Веденяпін В.П. Юрченко