Ухвала суду № 39981735, 10.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" липня 2014 р. м. Київ К/9991/96556/11

№ К/9991/96556/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2011

у справі № 2а-3738/11/2070 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Харківагроснаб»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2011 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2011 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ в Ленінському районі м. Харкова

№ 0002852330/0 від 15.11.2010 та № 0002852330/1 від 11.01.2011.

У касаційній скарзі ДПІ у Ленінському районі м. Харкова просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі постанову суду першої інстанції

Позивач не скористався своїм правом надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку позивача сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 01.11.2010 № 2996/23-304/25190036, про порушення ТОВ «Харківагроснаб» норм пункту 1.4 ст.1, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 ст.3, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1 та 7.4.5, підпунктів 7.7.1 та 7.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР): завищення податкового кредиту на загальну суму 2205528,00 грн. у податковому обліку за вересень 2009 року - червень 2010 року за податковими накладними, виписаними ТОВ «Едан плюс» за наслідками нікчемних правочинів з поставки товарно-матеріальних цінностей (сільгосптехніки та запчастин до неї), у результаті чого завищено бюджетне відшкодування у податковому обліку за жовтень 2009 року, березень та червень 2010 року на 32535,00 грн., 103732,00 грн. та 31557,00 грн. відповідно; зменшено від`ємне значення чистої суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 1017463,00 грн. При цьому, висновок податкового органу про нікчемність правочинів позивача із ТОВ «Едан плюс» обґрунтовано фактом недекларування останнім податкових зобов`язань із податку на додану вартість за наслідками господарських операцій з поставки позивачу товару, що було встановлено за даними бази даних «Система автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов`язань у розрізі контрагентів, декларацій по податку на додану вартість», відсутністю у цього товариства основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності і операцій з поставки зокрема.

За результатами перевірки та адміністративного оскарження ДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 15.11.2010 № 0002852330/0 та від 11.01.2011 № 0002852330/1 про зменшення у податковому обліку ТОВ «Харківагроснаб» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у податковому обліку за жовтень 2009 року, березень та червень 2010 року на загальну суму 167824,00 грн. та про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 16267,50 грн.

Як встановлено у судовому процесі, за наслідками господарських операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей між позивачем та ТОВ «Едан плюс» за договорами від 12.03.2010 № 12/03, від 27.04.2010 № 27/04, від 23.04.2010 № 23/04, від 01.03.2010 № 01/03, від 26.02.2010 №26/02, від 18.02.2010 № 18/02, від 15.01.2010 № 15/01, від 09.12.2009 № 99/12, від 04.12.2009 № 04/12, від 23.11.2009 № 23/11, від 12.11.2009 № 12/11, від 20.10.2009 № 20/10, від 21.09.2009 № 21/09, від 02.09.2009 № 02/9 останній виписав позивачу податкові накладні, суми ПДВ за якими позивач включив до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів, та сплатив вартість цього товару постачальнику в безготівковій формі розрахунків.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР), сум витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

На підставі наявних у матеріалах справи доказів, а саме: копій видаткових та податкових накладних, виписки по рахунку ТОВ «Харківагроснаб» на підтвердження оплати вартості поставлених товарів (гірсько-прохідне і бурильне устаткування, запасні частини до цього устаткування), актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за договором перевезення, товарно-транспортних накладних, подорожніх листів вантажного автомобіля, міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) - щодо підтвердження транспортування товару від постачальника до позивача та ним до наступних покупців - нерезидентів України; вантажно-митних декларацій про експорт цього обладнання на користь резидентів Республіки Казахстан, Республіки Азербайджан, Республіки Таджикистан з відмітками митних оранів про вивезення обладнання за межі митної території України, рахунків-фактур, оцінка яким дана з дотриманням норм ст. 86 КАС України, суд апеляційної інстанції встановив факт поставки позивачу ТОВ «Едан плюс» товарів, подальшої їх реалізаціі позивачем та відповідно до цих фактів зробив висновок про правомірне формування позивачем в податковому обліку податкового кредиту за наслідками господарських операцій з ТОВ «Едан плюс», суми якого (податкового кредиту) у подальшому були враховані при визначенні суми бюджетного відшкодування.

Суд апеляційної інстанції зробив правомірний висновок, що норми Закону № 168/97-ВР не ставлять у залежність право платника податку на повернення сум бюджетного відшкодування, від фактичної сплати сум ПДВ до бюджету іншими платниками податку - постачальниками товарів (послуг), якщо цей платник (покупець) сплатив податок в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність поставок у судовому процесі не спростована. Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту лише за встановленого факту сприяння останнім першому в ухиленні від виконання податкового обов'язку або факту їхніх сумісних дій по створенню схеми незаконної мінімізації податкових зобов'язань. Обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, не встановлені.

Висновки апеляційного суду, на відміну від суду першої інстанції, відповідають вищенаведеному правовому регулюванню норм Закону № 168/97-ВР.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність цих висновків.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: О.А. Веденяпін В.П. Юрченко