Ухвала суду № 39981728, 10.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" липня 2014 р. м. Київ К/9991/88101/11

№ К/9991/88101/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.06.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2011

у справі № 2а-1670/3333/11 Полтавського окружного адміністративного суду

за позовом Приватного підприємства (ПП) «ЖелДорСервіс»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.06.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2011, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0005401502/0/2429 від 26.06.2010, № 0005401502/1/3397 від 13.10.2010, № 0008711502/1/3398 від 13.10.2010, № 0005401502/2/40 від 10.01.2011 та № 0008711502/2/41 від 10.01.2011.

У касаційній скарзі Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій з підстав неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для визначення ПП «ЖелДорСервіс» податкових зобов'язань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 29.06.2010 № 261/15-322/30613858, про порушення позивачем норм підпункту7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), а саме: завищено суму податкового кредиту за січень, березень, квітень 2010 року на 84401,87 грн. за податковими накладними, виписаними ТОВ «Уніксервісторг», ТОВ «Рембудпроект», ПП «Будмонтажпроект-ХХІ», ПП «Стельмаш», ТОВ «Метсплав». Висновок податкового органу про завищення позивачем в податковому обліку податкового кредиту вмотивований тим, що податковий кредит сформований за рахунок господарських операцій з вищевказаними контрагентами, у яких згідно з розрахунками комунального податку у штаті числиться 1 працівник, які не подавали податкову звітність за березень - травень 2010 року; суми податкового кредиту, задекларовані позивачем, не відповідають сумам податкових зобов'язань цих постачальників.

На підставі акта перевірки та за результатами процедури апеляційного узгодження податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.07.2010 № 0005401502/0/2429, від 13.10.2010 № 0005401502/1/3397 та від 10.01.2011 №0005401502/2/40 про визначення ПП «ЖелДорСервіс» податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 90410,44 грн., у т.ч. 71705,02 грн. - основний платіж, 18705,42 грн. - штрафні (фінансові) санкції; від 13.10.2010 № 0008711502/1/3398, від 10.01.2011 № 0008711502/2/41 - податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 13054,00 грн., у т.ч. 12696,85 грн. - основний платіж, 357,15 грн. - штрафні (фінансові)

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (у редакції Закону України від 30.11.2006 р. N 398-V) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Нормою підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону (у редакції Закону України від 25.03.2005 № 2505-IV) визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 цієї статті датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг)

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підставі приєднаних до справи доказів, а саме: копій договорів, податкових і видаткових накладних, платіжних доручень про сплату вартості товарів; документів, що підтверджують факт отримання ПП «ЖелДорСервіс» товарів від постачальників ТОВ «Уніксервісторг», ТОВ «Рембудпроект», ПП «Будмонтажпроект-ХХІ», ПП «Стельмаш», ТОВ «Метсплав» (щебінь, запасні частини, комплектуючі до устаткування) (товарно-транспортних накладних; квитанцій про приймання вантажу на маршрут або групу вагонів, догорір між ПП «ЖелДорСервіс» та ВАТ «Кременчуйький завод технічного вуглецю» від від 01.04.2008 про надання залізничних послуг; акт виконаних робіт за цим договором від 31.05.2010 з переліком відправлених вантажів, номерів вагонів та залізничних квитанцій); документів, що потверджують подальше використання позивачем придбаних товарів у господарській діяльності (рахунки-фактури, акти приймання виконаних підрядних робіт, підсумкові відомості ресурсів (витрати по встановлених нормах), підписані між ПП «ЖелДорСервіс», з однієї сторони, та ВАТ «Креманчуцький річковий порт», ДП «МПТ «Южний», ТОВ «Нібулон» ) ( т.1, а.с. 37-51, 52-217, т. 2, а.с 10-27), суди попередніх інстанцій встановили факт фактичної поставки позивачу товарів вказаними постачальниками та їх оплати з нарахуванням в ціні сум ПДВ. Оцінка доказів судами попередніх інстанцій відповідає нормам ст. 86 КАС України.

Встановивши в судовому процесі обставини щодо придбання позивачем товарів, сплати суми податку на додану вартість у їх ціні, подальшого використання придбаних товарів у власній господарській діяльності, суд першої та апеляційної інстанцій дійшли юридично правильного висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту за наслідками господарських операцій із ТОВ «Уніксервісторг», ТОВ «Рембудпроект», ПП «Будмонтажпроект-ХХІ», ПП «Стельмаш», ТОВ «Метсплав».

Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.06.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: О.А. Веденяпін В.П. Юрченко