Ухвала суду № 39981602, 17.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" липня 2014 р. м. Київ К/9991/70919/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Бухтіярової І.О.

за участю:

секретаря судового засідання Мосійчук І.М.

представника відповідача Ковальчука В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.08.2011

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011

у справі № 2270/8626/11

за позовом Державного підприємства «Новатор»

до 1.Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому

2.Головного управління Державного казначейства України у Хмельницькій області

за участю Прокуратури м. Хмельницького

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Новатор» (далі по тексту - позивач, ДП «Новатор») звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому (далі по тексту - відповідач 1, ДПІ у м. Хмельницькому), Головного управління Державного казначейства України у Хмельницькій області (далі по тексту - відповідач 2, ГУ ДКУ у Хмельницькій області) про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.05.2011 №0000902307.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.08.2011, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за лютий 2011 року, за наслідками якої складено акт №3640/23-7/22987900 від 18.05.2011.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог: абзацу «а» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), внаслідок чого платником завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку в декларації за лютий 2011 року на суму 257787,00 грн.; пункту 198.6 статті 198, пункту 200.3 статті 200 ПК України, внаслідок чого платником завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за лютий 2011 року на суму 311949,00 грн.; абзацу «б» пункту 200.4 статті 200 ПК України, внаслідок чого ДП «Новатор» завищено залишок від'ємного значення на 79860,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Хмельницькому прийнято податкове повідомлення-рішення №0000902307 від 26.05.2011, яким відмовлено у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість в сумі 257787,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів неправомірності включення ДП «Новатор» сум ПДВ по фінансово-господарським операціям з придбання ТМЦ та послуг у ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» на суму ПДВ 85253,78 грн., у ТОВ «МЕГАСЕЛ» на суму ПДВ 2373,00 грн., у ТОВ «Рейнбоу Технолоджіс» на суму ПДВ 4945,00 грн., у ТОВ «Алюпро» на суму ПДВ 23146,00 грн., у ТОВ «Лідер-С» на суму ПДВ 140331,00 грн. та у ТОВ «Стілл-імпекс» на суму ПДВ 1738,00 грн.; позивачем дотримано всіх умов, встановлених законодавством, щодо порядку бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку в декларації за лютий 2011 року на суму 257787,00 грн.; порушення позивачем пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.3, 200.4 статті 200 ПК України судом не встановлено, відповідно позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення №0000902207 від 26.05.2011 скасуванню, сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 257787,00 грн. - стягненню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000902207 від 26.05.2011 слугувало те, що за перевіряємий період ДП «Новатор» мало договірні відносини з придбання ТМЦ та послуг від ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» на суму ПДВ 85253,78 грн., у ТОВ «МЕГАСЕЛ» на суму ПДВ 2373,00 грн., у ТОВ «Рейнбоу Технолоджіс» на суму ПДВ 4945,00 грн., у ТОВ «Алюпро» на суму ПДВ 23146,00 грн., у ТОВ «Лідер-С» на суму ПДВ 140331,00 грн. та у ТОВ «Стілл-імпекс» на суму ПДВ 1738,00 грн., тоді як, за допомогою системи співставлення податковим органом встановлено, що у вказаних постачальників відсутні трудові ресурси у достатній кількості, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Наявність у ДП «Новатор» документів, які відповідно до ПК України є необхідними для формування податкового кредиту, зокрема податкових накладних, виданих вищезгаданими постачальниками не є безумовною підставою для віднесення сум до податкового кредиту, у зв'язку з тим, що відомості які містяться в таких податкових накладних не відповідають дійсності, наведена в них інформація є суперечливою, дані документи складені з порушенням вимог законів та нормативно-правових актів.

Виходячи із системного аналізу пункту 187.1 статті 187 ПК України, яким визначається дата виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг, пунктів 198.2, 198.6 статті 198 ПК України, якими визначається дата виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, а також суми податку, які не відносяться до податкового кредиту, а саме: сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 ПК України ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПК України; пунктів 201.4, 201.10 статті 201 ПК України, якими регламентується випадки та порядок виписання податкової накладної, підпунктів 200.3, 200.4 статті 200 ПК України, пунктів 200.7, 200.8, 200.12, 200.13 статті 200 ПК України, якими встановляється порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, вбачається, що відповідальною за сплату податку на додану вартість до бюджету є особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи, тому припущення податкового органу щодо здійснення операцій, що не мають реального товарного характеру по ланцюгу постачання ТМЦ та послуг не встановлено законом як перешкоду для отримання бюджетного відшкодування ПДВ при відсутності встановлених порушень вимог закону безпосередньо перевіреним платником податку.

Таке правозастосування відповідає практиці Європейського суду з прав людини, рішення якого згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами України при розгляді справ, наряду з Конвенцію (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), як джерело права.

Так, в рішенні від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. При цьому Суд не прийняв зауваження Уряду щодо загальної практики відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судами зазначено, що відповідачем не було надано відповідних доказів щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 26.05.2011 №0000902307.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.08.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. СтепашкоСудді(підпис)С.Е.Острович (підпис)І.О. Бухтіярова