Постанова № 39980916, 28.07.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2014 року Справа № 904/2187/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Величко Н.Л. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г. , Подобєда І.М.

секретар судового засідання: Погорєлова Ю.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Капітал», м. Кривий Ріг, на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2014 року у справі № 904/2187/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Запоріжжя», м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Капітал», м. Кривий Ріг

про стягнення 372545грн. 41коп.

ВСТАНОВИВ:

1.Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2014р. у справі №904/2187/14 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтер-Запоріжжя” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Капітал” про стягнення 372545грн. 41коп. задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Капітал” на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтер-Запоріжжя” 372545грн. 41коп. – заборгованості та 7450грн. 91коп. – витрат на сплату судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вимоги позивача є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню з огляду на те, що згідно умов договору позивач виконав своє зобов’язання щодо поставки товару, а відповідач в порушення прийнятих на себе зобов’язань у встановлений договором строк повну суму заборгованості не сплатив, (сплачено лише 56069,59 грн.) у зв’язку з чим станом на 03.03.14р. у нього наявна заборгованість в розмірі 372545,41 грн., доказів сплати якої на час прийняття рішення у справі відповідач не надав.

2. Підстави, з яких порушене питання про перегляд рішення.

Відповідач у апеляційній скарзі не погоджується з вказаним рішенням просить змінити рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2014 року та викласти його в наступній редакції: «Стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Капітал на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Запоріжжя»: 367984,93 грн. - заборгованості та 7359,70 грн. - витрат на сплату судового збору».

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що вказане рішення є неправильним і прийняте з порушення норм процесуального права, не спираючись на докази та ґрунтуючись виключно на припущеннях і непідтверджених поясненнях позивача. На думку відповідача, суд свідомо усунув відповідача від участі у судовому процесі, не відклавши розгляд справи у зв’язку з відсутністю представника відповідача у судовому засідання. Внаслідок чого було прийнято судове рішення з порушенням вимог ст. 43 ГПК України і основоположних принципів судочинства - рівності та змагальності учасників процесу.

В наслідок того, що судом не була врахована позиція відповідача, не заслухано його доводів, не розглянуто доказів, які підтверджують його правову позицію, суд першої інстанції своїм рішенням задовольнив позовні вимоги позивача в сумі 372545,41 грн. і не прийняв до уваги (а позивач, відповідно, замовчав та увів суд в оману) факт часткової оплати за товар за вказаним договором у сумі 4560,48 грн.

Таким чином, апелянт вважає, що дійсна сума заборгованості становить 367984,93 грн., а задоволення позову без врахування вищевказаної часткової оплати є порушенням його прав та покладає на нього додаткові зобов'язання, не передбачені договором.

3. Доводи, викладені в запереченнях на апеляційну скаргу.

Позивачем відзив не було надано.

4.Апеляційною інстанцією встановлено.

01.03.10р. між ТОВ “Інтер-Запоріжжя” (постачальник) та ТОВ “Агро-Капітал” (покупець) укладено договір поставки №01/03, за умовами якого постачальник у період лютий-жовтень 2013р. поставив покупцю товар на загальну суму 428 615, 00 грн., а покупець прийняв цей товар, що підтверджується відповідними видатковими накладними та довіреностями на отримання товару. (а.с. 10-46 ).

Додатковою угодою № 3 від 24.06.11р. до вищезазначеного договору сторони доповнили пунктом 4.4. пункт 4 “Ціна договору. Порядок розрахунків” в наступній редакції: “4.4. У разі продажу постачальником покупцю преміксів 1% для насідок виробництва “Сальва на” (Німеччина) розрахунок за даний товар, поставлений у відповідності з даними договором, виконується покупцем в національній валюті України шляхом банківського переводу грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки товару покупцю” (а.с.65).

Згідно наданого позивачем розрахунку та акту звірки розрахунків за період з 01.02.2014 по 03.03.2014року відповідач поставлений на його адресу товар у встановлений договором строк повністю не оплатив (сплачено лише 56 069, 59 грн.) у зв’язку з чим станом на 03.03.2014р. залишилась заборгованість в розмірі 372 545, 41 грн. ( а.с. 6).

Листом від 04.07.2013 вих. № 57 Позивач звернувся до відповідача з вимогою сплатити боргу в сумі 372 545, 41грн. (а.с.50).

28.04.2014р. до господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання від ТОВ «Агро-Капітал» про відкладення розгляду справи (а.с. 52), яке було задоволено судом. У зв’язку з неявкою представників сторін та не наданням витребуваних документів ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.04.2014 розгляд справи було відкладено на 20.05.2014.

З тих же причин розгляд справи ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2014 року відкладено до 03.06.2014р. та ухвалою від 03.06.2014р. відкладено на 12.06.2014р.

06.06.2014р. позивач згідно з вимогами ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2014р. надіслав акт звірки-розрахунку (а.с.62-63).

З документів наявних у матеріалах справи на час винесення спірного рішення вбачається, що відповідач доказів сплати заборгованості та інших витребуваних судом документів необхідних для об’єктивного розгляду справи не надав і явку представника у судовому засіданні не забезпечив.

5.Мотиви, за якими апеляційна інстанція виходила при прийнятті постанови.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши уповноваженого представника відповідача, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

В силу п. 2 ч. 2 ст. 104 ГПК України, порушення норм процесуального права являється підставою для скасування рішення місцевого господарського суду у випадку, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Зокрема, вони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи дійшла висновку, що місцевим судом було створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства (тричі здійснювалося відкладення розгляду справи з метою забезпечення можливості участі сторін і надання часу на для подання необхідних доказів вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи), проте позивач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України.

Отже, виходячи з того, що явка сторін не визнавалася судом обов'язковою, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторін, суддя першої інстанції дійшов правильного висновку визнавши за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника стосовно того, що представник ТОВ “Інтер-Запоріжжя” у судовому засіданні приховав факт здійснення часткової оплати за договором у сумі 4560, 48 грн. (відповідно до платіжного доручення № 63 від 07.05.2014) з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до Постанови пленуму ВГСУ «Про судове рішення» від 23 березня 2012 року № 6, «Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.

У п. 2.3 та 2.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції вказано, що вразі якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК) (1798-12), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України

Враховуючи, що відповідач не був позбавлений можливості надати суду вказане платіжне доручення під час розгляду справи однак не скористався своїм правом, жодних доказів на спростування обставин, викладених в позовній заяві, не надав, а вказане платіжне доручення подав тільки 23.06.2014 разом з апеляційною скаргою, тому зазначений доказ не приймається апеляційною інстанцією.

Колегія суддів апеляційного суду також відхиляє твердження апелянта про те, що вказаним судовим рішення було порушено його права і покладено додатковий обов’язок, так як сума позовних вимог у розмірі 372 545,41грн. була підтверджена належними доказами.

Крім того, позивач звернувся з позовом про стягнення заборгованості, визначеної станом на 01.11.2013р. Рахунок № 1523 від 05.05.2014р., який у платіжному дорученні № 63 від 07.05.2014р. зазначений як призначення платежу, позивачем до суми позову не включений.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Дніпропетровської області від 12.06.2014 року відповідає обставинам справи та вимогам закону, у зв’язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Капітал” не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Капітал» - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2014 року по справі № 904/2187/14 - залиши без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний тест постанови виготовлено 31.07.2014року.

Головуючий суддя Н.Л. Величко

Суддя О.Г. Іванов

Суддя І.М. Подобєд