Рішення № 39980138, 25.07.2014, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "25" липня 2014 р. Справа № 906/404/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.

при секретарі Поливко М.С.

- за участю представників сторін:

- від позивача: Коцюба А.С. - представник за дов. №265 від 08.01.2014 р.

від відповідача: Супрун Г.А. - представник за дов. №29 від 14.01.2014 р. (ВЧ А1262)

- прийняли участь колишні посадові особи в/ч А0804: начальник фінансово - економічної служби ОСОБА_3 посв. № НОМЕР_1 (в засіданні суду 24.07.2014 р.); начальник речової служби ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Концерну "Військторгсервіс" (м. Київ)

до Військової частини А0804 (м. Бердичів) - правонаступник Військова частина А1262 (м. Житомир)

про стягнення 14901,22 грн.

В засіданні суду 24.07.2014 р. оголошувалась перерва до 15:00 25.07.2014 р. відповідно до ст. 77 ГПК України.

Концерн "Військторгсервіс" (м. Київ) звернувся до господарського суду з позовною заявою від 28.03.2014 р., вих. №10/771 про стягнення з Військової частини А0804 15964,23 грн., з яких 14903,68 грн. основний борг, 1051,78 грн. пеня, 877,00 грн. 3% річних за надані послуги згідно з договором №2 від 10.04.2012 р.

Ухвалою від 30.05.2014 р. господарський суд, серед іншого, замінив відповідача у справі В/ч А0804 його правонаступником - В/ч А1262, продовжив строк вирішення спору до 30.07.2014 р. (а. с. 70).

12.06.2014 р. до господарського суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог; заявлено про стягнення з відповідача 14901,22 грн. боргу (а. с. 71 - 73).

Ухвалою від 12.06.2014 р. господарський суд прийняв заяву позивача про зменшення позовних вимог до 14901,22 грн.; в порядку ст. 30 ГПК України зобов'язав Бердичівське управління Державної казначейської служби України надати інформацію стосовно того чи надходили рахунки на оплату послуг позивачу з миття особового складу, наданих в/ч А0804, на суму 14901,22 грн. (а. с. 95).

Ухвалою від 01.07.2014 р. господарський суд розгляд справи відклав;. в порядку ст. 30 ГПК України викликав в засідання суду колишніх посадових осіб в/ч А0804: начальника речової служби ОСОБА_4 та начальника фінансово - економічної служби ОСОБА_3 для надання пояснень щодо направлення Бердичівському управлінню державної казначейської служби України рахунків на оплату послуг позивача з миття особового складу в/ч А0804, на загальну суму 14901,22 грн.

03.07.2014 р. до господарського суду надійшов лист від Бердичівське УДКСУ Житомирської області від 20.06.2014 р. в якому зазначено, що при здійсненні розрахунково - касового обслуговування розпорядника бюджетних коштів - в/ч А0804 в 2012 р. здійснено реєстрацію та оплату витрат з прання та миття особового складу згідно з наданими документами, а також повідомлено, що підтвердні документи, зазначені в ухвалі господарського суду від 12.06.2014 р. до управління даним розпорядником коштів для реєстрації не подавались.

Тому господарський суд направив запит до Бердичівського УДКСУ Житомирської області щодо надання письмової інформації щодо проведення видатків на послуги з миття особового складу В/ч А0804 у 2012 р. в розрізі отримувачів бюджетних коштів та дати оплати наданих послуг.

11.07.2014 р. до господарського суду надійшов лист від Бердичівське УДКСУ Житомирської області від 09.07.2014 р., вих. 305-08/1530 з якого вбачається, що за період з 30.08.2014 р. по 27.12.2012 р. позивач отримав 9118,46 грн. за послуги з миття особового складу В/ч А0804.(а. с. 117).

Викликані в порядку ст. 30 ГПК України колишні посадові особи В/ч А0804 (м. Бердичів) в засіданні суду 24.07.2014 р. усно підтвердили факт надання позивачем послуг з миття особового складу В/ч А0804, однак, підтверджуючі документи щодо цього до Бердичівського управління Державної казначейської служби України не подавались у зв'язку з відсутністю бюджетних асигнувань на миття особового складу; разом з тим, до керівництва Збройних Сил України подавались відповідні заявки щодо кошторисних призначень для погашення боргу перед позивачем на суму 14901,22 грн., які, однак, залишились без відповіді.

25.07.2014 р. до господарського суду надійшло письмове пояснення від колишнього начальника фінансово - економічної служби В/ч А0804 ОСОБА_3, в якому зазначено, зокрема, що зобов'язання на суму 14901,22 грн. не взято В/ч А0804 у зв'язку з відсутністю договору та бюджетних асигнувань на зазначену суму (а. с. 120).

В засіданні суду 25.06.2014 р. колишній начальник речової служби В/ч А0804 ОСОБА_4 надав копії таких документів: додаткової угоди №2 від 02.07.2012 р. до договору №2 від 10.04.2012 р. про надання послуг лазні (миття особового складу); калькуляції договірної ціни миття особового складу на суму 13,92 грн.; заявок (клопотань) начальнику Центрального управління речового забезпечення Збройних Сил України тилу Збройних Сил України з 03.01.2013 р. по 19.06.2014 р. щодо призначення кошторису в сумі 14901,22 грн. для погашення боргу перед позивачем (а. с. 121 - 127).

В засіданні суду представник позивача підтримав позовні вимоги відповідно до заяви про зменшення позовних вимог (а. с. 71 - 73).

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві №963 від 12.06.2014 р. щодо не визнання позовних вимог (а. с. 92, 93).

Заслухавши представників сторін та викликаних в засідання суду колишніх посадових осіб в/ч А0804, розглянувши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

10.04.2012 р. між Концерном "Військотргсервіс" в особі Житомирської філії (виконавець/позивач) та Військовою частиною А0804 (замовник/відповідач) було укладено Договір № 2 на надання послуг (далі - Договір) відповідно до якого позивач/виконавець зобов'язався надати послуги лазні (миття особового складу), а відповідач/замовник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, оплатити їх (а. с. 11, 12).

Додатковою угодою №2 від 02.07.2012 р. до Договору, сторони внесли зміни до п. 6.1 Договору в частині вартості послуги за миття 1 людини - 13,92 грн. (а. с.122).

Позивач вказує, що на підставі заявок керівництва відповідача (а.с.77,81,87) та виписаних позивачем рахунків на оплату (а. с. 78, 80, 82, 84, 86, 88) за період з липня по грудень 2012 р. В/ч А0804 надавались послуги з миття особового складу на загальну суму 14901,22 грн.

Пунктом 2.2. Договору сторони передбачили, що розрахунки за надані послуги проводяться в національній валюті України шляхом готівкового або безготівкового перерахування коштів на банківський рахунок виконавця за виконані послуги протягом семи банківських днів з дня підписання акту виконаних робіт.

В підтвердження виконання договірних зобов'язань щодо надання послуг за спірний період по миттю особового складу військової частини позивач надав засвідчені копії таких документів:

- акту №98 здачі - прийняття виконаних робіт (надання послуг) на загальну суму 4329,12 грн. (а. с. 76);

- акту №102 здачі - прийняття виконаних робіт (надання послуг) на загальну суму 2603,04 грн. (а. с. 79);

- акту №106 здачі - прийняття виконаних робіт (надання послуг) на загальну суму 2811,84 грн. (а. с. 83);

- акту здачі - приймання робіт (надання послуг) №256 від 31.12.2012 р. на загальну суму 2366,40 грн. (а. с. 85);

- акту №104 здачі - прийняття виконаних робіт (надання послуг) на загальну суму 1795,68 грн. (а. с. 91).

При цьому, позивач зазначив, що 05.12.2012 р. відповідачем було частково оплачено надані йому у липні 2012 р. послуги на суму 1329,50 грн., у зв'язку з чим заборгованість за цей період зменшилась до 2999,62 грн.

З огляду на викладене та враховуючи здійснену відповідачем часткову оплату за послуги, позивач вважає, що у відповідача утворилась заборгованість згідно з Договором у розмірі 14901,22 грн., доказом чого є підписані та скріплені печатками сторін акт звірки взаємних розрахунків від 29.12.2012 р. станом на 01.01.2013 р. (а. с. 74) та акт звірки взаємних розрахунків від 29.03.2013 р. станом на 01.04.2013 р. (а. с.75).

Однак, суд зауважує, що підписані сторонами акти здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) не є належними і самостійними підставами для здійснення розрахунків за надані послуги з миття особового складу на суму 14901,22 грн. з огляду на таке.

Підпунктом 3.2.1 пункту 3.2 Договору визначено, що виконавець зобов'язаний надавати послуги по миттю особового складу доброякісно та у відповідності до порядку організації миття особового складу в Збройних силах України, наказів та інструкцій Міністерства оборони України.

Підставами для проведення замовником оплати наданих послуг є підписані між сторонами акти приймального контролю якості та кількості наданих послуг (пп. 3.2.3. п.3.2 Договору).

Судом встановлено та сторонами спору не заперечується, що всупереч умовам Договору про надання послуг, акти приймального контролю якості та кількості наданих послуг між позивачем та відповідачем не укладались.

З відзиву на позовну заяву №963 від 12.06.2014 р. вбачається, що відповідач взагалі заперечує наявність заборгованості за послуги миття особового складу та прийняття будь-яких документів щодо підтверджують кредиторську заборгованість від розформованої Військової частини А0804.

При цьому, суд зазначає, що надані позивачем в обґрунтування своїх вимог акти здачі - прийняття виконаних робіт (надання послуг) з миття особового складу не містять дати їх підписання, що суперечить пункту 2.2 Договору.

Крім того, позивач не надав до справи акту здачі - прийняття виконаних робіт (надання послуг) за серпень 2012 р. та не підтвердив суму наданих послуг за цей період у розмірі 2324,64 грн.

З огляду на викладене суд вважає, що за відсутності актів приймального контролю якості та кількості наданих послуг, що є підставами для здійснення розрахунків згідно з Договором №2 від 10.04.2012 р., докази, на які посилається позивач в позовній заяві (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог), документально не підтверджують факту надання послуг з миття військової частини на суму 14901,22 грн.

Крім того, слід зазначити, що пунктом 2.3 Договору передбачено, що виходячи з ч. 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України, умовою виникнення платіжних зобов'язань замовника є наявність відповідного бюджетного призначення.

Відповідно до п.2.1 Наказу Міністерства фінансів України від 02.03.2012 р. № 309 "Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України" розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами (планами використання бюджетних коштів), враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами Казначейства.

Бюджетні зобов'язання та бюджетні фінансові зобов'язання розпорядників бюджетних коштів обліковуються органами Казначейства в бухгалтерському обліку виконання бюджетів та відображаються у звітності про виконання бюджетів.

Зобов'язання, взяті розпорядниками бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім зобов'язань щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (у частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються (п.5.1 вказаного вище наказу Мінфіну).

Для підтвердження інформації щодо проведення видатків на послуги з миття особового складу В/ч А0804 у 2012 р. на суму 14901,22 грн. в розрізі отримувачів бюджетних коштів та дати оплати наданих послуг, господарським судом було зроблено запити до Бердичівського управління Державної казначейської служби України та отримано на них відповіді, що при здійсненні розрахунково-касового обслуговування розпорядника бюджетних коштів - В/ч А0804 у 2012 р. здійснено реєстрацію та оплату витрат з миття особового складу лише у розмірі 9118,46 грн. (а. с. 114, 117).

Вказане підтверджується поясненнями колишнього начальника фінансово-економічної служби В/ч А0804 (а. с. 120), який повідомив, що в межах укладеного між сторонами спору Договору № 2 від 10.04.2012 р. відповідачем дійсно було оплачено послуги миття особового складу В/ч А0804 на загальну суму 91118,46 грн. по червень 2012 року та частково за липень 2012 року на суму 1329,50 грн. Зобов'язання на суму 14901,22 грн. до фінансово-економічної служби В/ч А0804 керівництвом не надавались, тому не були взяті на облік у зв'язку з відсутністю договору (додаткових угод) на зазначену суму та бюджетних асигнувань на миття особового складу.

В матеріалах справи є заявки (клопотання) В/ч А0804, адресовані Центральному управлінню речового забезпечення Збройних Сил України тилу Збройних Сил України (а. с. 125-127) про необхідність призначення кошторису для погашення не бюджетної заборгованості в сумі 14901,22 грн. за надані послуги по миттю особового складу. Вказане свідчить, що зобов'язання у розмірі 14901,22 грн., не могли бути взяті розпорядником бюджетних коштів - В/ч А0804 у 2012 році без відповідних бюджетних асигнувань та поза межами укладеного Договору №2 від 10.04.2012 р.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на наявні в матеріалах справи докази та зроблені господарським судом в процесі розгляду справи висновки, суд вважає, що позивач належними та допустимими доказами не довів наявність заборгованості відповідача у розмірі 14901,22 грн. за миття особового складу В/ч А0804 (правонаступник В/ч А1262) в межах укладеного між сторонами Договору №2 про надання послуг від 10.04.2012 р., тому в задоволенні позову слід відмовити.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: "31" липня 2014 року

Суддя Лозинська І.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - Житомирська філія Концерну "Військторгсервіс", 10004, м. Житомир, вул. Маршала Жукова, 31

3 - Концерн "Військторгсервіс", 03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28-а