Постанова № 39978566, 03.04.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 квітня 2014 рокусправа № 0870/10843/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції в Запорізькій області Державної податкової служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 січня 2013 року

у адміністративній справі № 0870/10843/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярна» до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції в Запорізькій області Державної податкової служби та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Бердянської міської ради, Державного комітету України із земельних ресурсів головного управління Держкомзему у Запорізькій області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

в с т а н о в и л а :

Постновою Запорізького окружного адміністративного суду від 23 січня 2013 року задоволено адміністративний позов ТОВ «Ярна», визнано нечинним та скасовано як неправомірне податкове повідомлення-рішення Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції в Запорізькій області Державної податкової служби № 0006620152 від 09.11.2012 року про визначення суми грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб в сумі 303041 (триста три тисячі сорок одна гривня 97 коп.), з них 253856 (двісті п'ятдесят три тисячі вісімсот п'ятдесят шість гривень 09 коп.) основного платежу та 49185 (сорок дев'ять тисяч сто вісімдесят п'ять гривень 88 коп.) штрафних (фінансових) санкцій, а також стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Ярна» судовий збір у розмірі 2 146,00 грн.

Зазначена постанова суду першої інстанції оскаржена відповідачем по справі в апеляційному порядку з підстав помилкового застосування судом норм матеріального права, яким регулюються спірні правовідносини, та не врахування обставин, якими підтверджується заниження позивачем бази оподаткування з орендної плати за землю і заниження податкових зобов'язань з орендної плати за землю на загальну суму 257024,60 грн., що відповідно свідчить про правомірність оскаржуваного у цій справі позивачем податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволені вимог позивача в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні, проти чого заперечували в судовому засіданні представники позивача, вказуючи про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, у зв'язку з чим просили залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Представника третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Бердянської міської ради, Державного комітету України із земельних ресурсів головного управління Держкомзему у Запорізькій області - в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, хоча зазначені особи належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи, що з урахуванням відсутності їх заяв про відкладення розгляду справи, та відповідно до вимог ч.4 ст.196 КАСУ, дозволило судовій колегії здійснити апеляційний перегляд справи без участі зазначених осіб.

Заслухавши пояснення сторін по справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, оскільки задовольняючи вимоги позивача у цій справі, суд першої інстанції без урахування предмету спору у цій справі помилково керувався лише положеннями Закону України «Про оренду землі», Земельного, Цивільного та Господарського законодавства, якими регулюються правовідносини, які пов'язані з орендою землі що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення по суті виниклих у цій справі спірних правовідносин, які стосуються питань сплати позивачем загальнодержавного податку - плати за землю,

Як вбачається з матеріалів справи, фактичною підставою для визначення позивачу грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб в загальній сумі 303041,97 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням № 0006620152 від 09.11.2012 року (а.с.12 т.1), з приводу правомірності якого виник спір у цій справі, стали висновки контролюючого органу, що викладені в акті перевірки 455/15-20/33123131 від 20.07.2012 року (а.с.15-22 т.1), складеного за результатом проведеної Бердянською ОДПІ в Запорізькій області ДПС 20.07.2012 року виїзної документальної перевірки ТОВ «Ярна» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині сплати орендної плати за землю за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року по земельній ділянці площею 1,0798 га., яка знаходиться в м. Бердянську Запорізької області по вул. Макарова, 10, та яка передана позивачу в оренду строком до 01.05.2013 року за договором оренди землі від 23.12.2008 року (а.с.37-40 т.1), укладеного між Бердянською міською радою та ТОВ «Ярна» на підставі рішення сорок третьої сесії V скликання Бердянської міської ради від 29.05.2008 № 13 «Про передачу в оренду земельних ділянок» (а.с.43 т.1).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України (далі - ПК України), який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Згідно з п. п. 41.1.1. п. 41.1. ст. 41 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2. цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що за результатами виїзної документальної перевірки ТОВ «Ярна», відповідачем по справі було встановлено порушення позивачем вимог ст.271 ПК України та приписи пункту 1.4. «Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів», затвердженого Наказом №18/15/21/11 від 27.01.2006 року (із змінами та доповненнями) і розділу 7 Наказу № 548 від 23.07.2010 року, що призвело до заниження бази оподаткування з орендної плати за землю та відповідно до заниження податкових зобов'язань з орендної плати за землю ТОВ «Ярна» на загальну суму 257024, 60 грн., в т.ч. по періодам: 2010 рік - 114233,16 грн., 2011 рік - 114233,16 грн., та починаючи з 01.01.2012 рік по 31.03.2012 року - 28558,28 грн.

Перевіряючи правомірність винесеного відповідачем податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції узяв до уваги, що за умовами укладеного між Бердянською міською радою та ТОВ «Ярна» договору оренди землі від 23.12.2008 року, позивач прийняв в строкове платне володіння і користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування туристичного притулку (п.1) загальною площею 1, 0798 га (п.2), грошова оцінка якої згідно довідки Бердянського міського управління земельних ресурсів № 33 від 11.12.2008 року становить 733384, 39 грн. (п.5), з визначенням орендної плати для орендаря у грошовій формі в розмірі 3,0 % від нормативної грошової оцінки землі (п.9) та умов використання земельної ділянки - для будівництва та обслуговування туристичного притулку (п.15), і зазначенням цільового призначення земельної ділянки - рекреаційне призначення (п.16), що за висновками суду першої інстанції повністю відповідає вимогам ст.180 Господарського кодексу України, та пункту 1.4. Класифікатора видів цільового призначення земель (далі - КВЦПЗ), затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548, а з урахуванням положень ст.234, ст.652, ст.654 Цивільного кодексу України, та ст.207, 188 ГК України свідчить про його дійсність до 01.05.2013 року, і про відсутність правових підста для збільшення розміру орендної плати без внесення відповідних змін до умов цього договору у тій формі, в якій було укладено договір оренди.

За вказаних обставин, та посилаючись на положення ст 18 Закону України «Про оцінку земель», ст.ст.1, 2, 24, 30 Закону України «Про оренду землі» (чинних момент укладення договору оренди та дії в період 2010 року), зміст п.13, 36 Договору оренди земельної ділянки від 23.12.2008 р., та на довідку Бердянського міського управління земельних ресурсів № 33 від 11.12.2008 року по якій нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 733 384, 39 грн., і відповідає коефіцієнту функціонального використання 0,5 - суд першої інстанції погодився з доводами позивача про те, що умови укладеного договору не передбачають можливості збільшення розміру орендної плати в односторонньому порядку, тому визнав неприпустимим самостійне застосування відповідачем при розрахунку розміру орендної плати і, як наслідок, донарахування податкових зобов'язань позивачу відомостей про розмір нормативної грошової оцінки, оскільки відповідач вийшов за межі наданих йому повноважень, враховуючи те, що правовідносини між позивачем та орендодавцем земельної ділянки носять договірний характер.

Судова колегія не може погодитися з наведеними висновками суду в повному обсязі, оскільки наведеними судом першої інстанції положеннями цивільного та господарського законодавства регулюються перш за все цивільно-правові відносини, що пов'язані з орендою землі, тобто, строковим платним володінням і користуванням земельною ділянкою, та ніяким чином не стосуються предмету спору у цій справі, тобто питань виконання позивачем обов'язку по сплаті податків.

Як вбачається з матеріалів справи, причиною виникнення спору у даній справі стало питання щодо розбіжностей у розрахунках розміру орендної плати через різні коефіцієнти функціонального призначення земельної ділянки, застосовані позивачем та податковим органом для визначення позивачу розміру орендної плати за землю, як загальнодержавного податку.

Так, згідно з приписам ст. 2 Закону України «Про плату за землю», використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Положеннями ст. 13 цього ж Закону визначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Згідно ст. 23 Закону України «Про плату за землю», грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1.3 Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 № 18/15/21/11, яким визначено, що нормативна грошова оцінка земель використовується, зокрема, для визначення розміру земельного податку, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. При цьому одним з множників у формулі, визначається нормативна грошова оцінка одного квадратного метра земельної ділянки населених пунктів відповідно до пункту 3.3 названого Порядку, є Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки.

Коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), враховує відносну прибутковість видів економічної діяльності. Віднесення земель до категорії земель за функціональним використанням провадиться згідно з Інструкцією з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми NN 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем), затвердженою наказом Держкомстату України від 05.11.98 N 377, зареєстрованою в Мін'юсті України 14.12.98 за N 788/3228, відповідно до видів економічної діяльності, зазначених у довідках, що надають юридичним особам органи державної статистики. Коефіцієнт функціонального використання для земельних ділянок змішаного використання визначається як середньозважене (за площею) значення коефіцієнтів функціонального використання окремих частин земельної ділянки змішаного використання. Підставою для виділення частин земельної ділянки різного функціонального використання є виключно затверджені дані інвентаризації земельної ділянки та землеустрою.

Як було встановлено податковим органом під час перевірки позивача, згідно Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2009 р. та 2010-2013 р.р. (а.с.30,32 т.2) площа земельної ділянки орендуємої позивачем становить 10798 кв.м., за своїм функціональним використанням (Кф) відноситься до земель комерційного використання - 2,5.

Твердження позивача по справі про його право застосовувати при обчисленні орендної плати на земельну ділянку площею 1,0798 га., яка знаходиться в м. Бердянську Запорізької області по вул. Макарова 10, коефіцієнту функціонального використання (Кф) - 0,5, який саме визначено було договором оренди землі від 23.12.2008 року (а.с.37-40 т.1), - судова колегія не бере до уваги з огляду на те, що порядок оподаткування землі в Україні, починаючи з 01.01.2011 року, визначається розділом ХІІІ "Плата за землю" Податкового кодексу України. Питання орендної плати за землю врегульовані статтею 288 Податкового кодексу України.

Відповідно до норм Податкового кодексу України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, річна сума платежу, що підлягає перерахуванню до бюджету суб'єктами господарювання, які орендують земельні ділянки державної і комунальної власності, визначається відповідно до умов договору, але з урахуванням вимог підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, тобто, не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.

Статті 269 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податків є власники земельних ділянок та користувачі земельних ділянок.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України, об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до підпункту 276.5 статті 276 Податкового кодексу України, у разі надання в оренду земельних ділянок (в межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, у тому числі зазначеними у пунктах 276.1 та 276.4 цієї статті, іншим суб'єктам, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється відповідно до статті 274 цього Кодексу від нормативної грошової оцінки, визначеної з урахуванням застосування відповідного коефіцієнта функціонального використання цих площ залежно від виду економічної діяльності орендаря, та статті 275 цього Кодексу.

Стаття 274 Податкового кодексу України визначає, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 і 278 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 275.3 статті 275 Податкового кодексу України, ставки податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь та земель лісогосподарського призначення) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із ставок податку, встановлених пунктом 275.1 цієї статті, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не більше трикратного розміру цих ставок податку, з урахуванням коефіцієнтів, установлених пунктом 275.2 цієї статті.

Судова колегія зазначає, що згідно з пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Відповідні центральні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Таким чином, річна сума платежу орендної плати за землю, згідно з п. 288.5 ст. 288 ПКУ, не може бути меншою розміру, визначеного підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, а саме - трикратного розміру земельного податку.

Пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Разом з тим, пунктами 288.2 та 288.3 статті 288, статтею 289 Податкового кодексу України, чітко визначено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду, а для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

З урахуванням наведеного, у зв'язку зі зміною розміру орендної плати за земельну ділянку, згідно з пп. 288.5.2 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, та встановлення її розміру, який не може бути меншим трикратного розміру земельного податку, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача в тому, що позивач повинен був самостійно розрахувати розмір орендних платежів на поточний рік з урахуванням вимог, встановлених чинним Податковим кодексом України.

Про відсутність правових підстав для застосування позивачем при обчисленні орендної плати коефіцієнту (Кф) -0,5, також свідчить і те, що такий коефіцієнт згідно Порядку, може застосовуватися лише при нормативній оцінці земель, зайнятих поточним та відведених під майбутнє будівництво. У випадку позивача на земельній ділянці, яка знаходиться в м. Бердянську Запорізької області по вул. Макарова 10, вже побудовано об'єкти нерухомості, які здані в експлуатацію, зареєстровані правом власності за позивачем та в період 2009 - 2011 років здаються ТОВ «Ярна» в оренду фізичним особам - підприємцям, що встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не спростовується позивачем по цій справі.

Підсумовуючи наведені вище фактичні обставини судова колегія приходить до висновку, що відповідачем правомірно було винесено податкове повідомлення-рішення № 0006620152 від 09.11.2012 року про визначення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб в сумі 303041 (триста три тисячі сорок одна гривня 97 коп.), з них 253856 (двісті п'ятдесят три тисячі вісімсот п'ятдесят шість гривень 09 коп.) основного платежу та 49185 (сорок дев'ять тисяч сто вісімдесят п'ять гривень 88 коп.) штрафних (фінансових) санкцій, а суд першої інстанції перевіряєчи це рішення податкового органу проігнорував, та не застосував до спірних правовідносин положень спеціального законодавства, яким регулюються питання сплати податків, що призвело до постановлення незаконного рішення у справі, яке і підлягає скасуванню відповідно до вимог п.1-4 ст.202 КАСУ, з одночасним прийннятм іншого рішення про відмову у задоволенні вимог позивача в повному обсязі.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ст.205, ст.207 КАС України, судова колегія, -

П о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції в Запорізькій області Державної податкової служби - задовольнити

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 січня 2013 року - скасувати, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярна» до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції в Запорізькій області Державної податкової служби та третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору: Бердянської міської ради, Державного комітету України із земельних ресурсів головного управління Держкомзему у Запорізькій області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції в Запорізькій області Державної податкової служби № 0006620152 від 09.11.2012 року про визначення суми грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб в сумі 303041,97 грн., з них 253856,09 грн. - основного платежу та 49185,88 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.212 КАС України

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов