Ухвала суду № 39978547, 19.06.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 червня 2014 року

справа № 804/10423/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Лівобережної об’єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року у справі №804/10423/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство “Промтехсінтез” до Лівобережної об’єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

02 серпня 2013 р. товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство “Промтехсінтез” звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення – рішення Лівобережної ОДПІ м.Дніпропетрвоська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області №0002402203 від 19.07.2013 р..

Адміністративний позов обгрунтовано тим, що було правомірно сформовано податкову звітність за наслідками укладених належним чином угод, спрямованих на настання наслідків ними обумовлених. Отже, податкове повідомлення – рішення є незаконним та необгрунтованим, таким що підлягає скасуванню в судовому порядку.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення – рішення форми “Р” №0002402203 від 19 липня 2013 року, яке винесене відносно товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство “Промтехсінтез”, щодо збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 235750,00 грн., з яких: за основним платежем + 188 600,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 47150,00 грн..

Не погодившись з рішенням суду Лівобережна об’єднана державна податкова інспекція м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, відповідач, звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що позивачем було сформовано податок на додану вартість на підставі правочинів, які не направлені на реальне настання наслідків ними обумовлених, є недійсними в силу закону, оскільки ность безтоварний характер. За таких обставин, на думку відповідача, відсутні підстави для скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого за наслідком вивлення вказаних правопорушень.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 21.06.2013 р. по 25.06.2013 р. посадовими особами Лівобережної МДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ “НВП “Промтехсінтез” щодо підтвердження господарських взаємовідносин з ПП “Алкіона” за березень 2013 року, за результатами якої складено акт №2445/224/32964496 від 25.06.2013 р..

Перевіркою встановлено порушення:

ст.203, ст.215, ст.228, ст. 662, ст.655, ст. 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину іимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам суспільства;

п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.7, п. 201.4, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755 VI (із змінами та доповненнями) завищено податковий кредит за рахунок включення до складу податкового кредиту суми податку на суму 188600,00 грн., в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 188600,00 грн., а саме: березень 2013 року – 188600,00 грн.

Не погодившись з актом перевірки, позивач подав на нього заперечення, які за наслідок розгляду залишено без задовлення.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення – рішення №00024002203 від 19.07.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 235750,00 грн., з яких: за основним платежем + 188 600,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 47150,00 грн..

Правомірність та обгрунтованість податкового повідомлення – рішення №00024002203 від 19.07.2013 р. є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що висновки акту перевірки не відповідають дійсним обставинам справи, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі означеного Акту є незаконними та необґрунтованими та підлягають скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв’язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідок якої є поставка товару (робіт, послуг), понесення витрат, у зв’язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Встановлені осбтавини справи свідчать про те, що між позивачем (покупець) та ПП “Алкіона” укладено договір №1290 від 06.02.2013 р., відповідно до якого постачальник зобов’язується поставити у зумовлені строки покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар визначений у відповідній Специфікації, яка є невід’ємною частиною цього договору та складається кожну окрему поставку.

У відповідності до специфікації №2 від 15.03.2013 р. ПП “Алкіона” було поставлено позивачу товар в асортименті клапан зворотний ВД Ду 15 Ру 200 матеріал 1.4435 2,00 шт., вентиль кутовий ВД Ду 15 Ру 200 матеріал 1.4435 4,00 шт., вентиль кутовий ВД Ду 25 Ру 200 матеріал 1.4435 4,00 шт., вентиль кутовий ВД Ду 50 Ру 200 матеріал 1.4435 4,00 шт. на загальну суму разом з ПДВ 1131 600,00 грн, з яких ПДВ 188 600 грн..

Фактичне здійснення ПП “Алкіона” поставки товару позивачу підтверджеється податковими та видатковими накладними, що містяться в матеріалах справи. (а.с.96,99).

Також позивачем, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, обумовлених договором №1290 від 06.02.2013 р надано сертифікати відповідності та технічну документацію на поставлений товар. (а.с.100-103)

Оплату за поставлений товар позивачем було здійснено у безготівковій формі на рахунок контрагента, що підтверджеється наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.(а.с.104-106)

Досліджені вище документи відповідають вимогам чинного законодавства, та визнаються судом апеляційної інстанції як первинні з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обов’язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток у податковій звітності за вказаними господарськими операціями.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов’язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом наслідком яких є поставка.

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності посилань податкового органу при обґрунтуванні порушень позивачем податкового законодавства на матеріали перевірки його контрагентів, з огляду на наступне.

Формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з’ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв’язку з чим, підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Лівобережної об’єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетрвоського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року у справі №804/10423/13-а – залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим