Ухвала суду № 39978497, 10.07.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 липня 2014 рокусправа № 202/25376/13-а(2-а/0202/85/2013) Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О..

за участю

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16.05.2013 року у справі № 202/25376/13-а(2-а/0202/85/2013) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби Бабушкінського відділу Дніпропетрвоського міського управління юстиції, третя особа - ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання протиправними дій, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16.05.2013 року у відкриті провадження за позовом ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16.05.2013 року скасувати та прийняти судове рішення, яким зупинити виконавче провадження при розгляді цієї справи, яке видане Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська від 18.02.2013 року №2/0417/7998/12 .

Також, заявник апеляційної скарги зазначає, що ОСОБА_1 не має жодної заборгованості, оскільки рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська була затверджена мирова угода та закрито провадження про стягнення суми попередньої оплати та заміну боржника в зобов'язанні, що на думку заявника апеляційної скарги свідчить про систематичні порушення Відповідачем прав та законних інтересів Позивача.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 звернуся до суду з позовом, в якому просив:

- вжити заходів про забезпечення позову в порядку ст..117 КАСУ , а саме зупинити дію постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №37609374 від 04.04.2013 року, та виконавчий лист №2/0417/7998/12 який був винесен 18 лютого 2013 року Індустріальним судом м. Дніпропетровська;

- скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП№37609374 від 04.04.2013 року, яка була винесена старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дніпровського району управління юстиції у Дніпропетровську Ясюкевич О.В.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що дану позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до ч.1 ст.181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно з ст.. 183 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ч.4 ст.82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Аналіз зазначених правових норм вказує на те, що до юрисдикції адміністративних судів належать усі справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих судами всіх юрисдикцій, за винятком тих, які видано загальними та господарськими судами у разі звернення до суду сторін відповідного виконавчого провадження чи їхніх представників.

Тобто, сторони виконавчого провадження можуть оскаржити рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення до суду відповідної юрисдикції, яким було винесено рішення, на підставі якого видано виконавчий лист.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04.04.2013 року був виконавчий лист №2/0417/7998/12 від 18.02.2013 року у цивільній справі виданий Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська.

Тобто, виходячи з вимог чинного законодавства, розгляд даної справи має здійснюватися у порядку цивільного судочинства, оскільки постанова про накладення арешту на майно боржника було винесена на підставі рішення суду у цивільній справі, що зумовлює необхідність розгляду справи про зупинення дії постанови саме у порядку цивільного судочинства.

Щодо вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 про прийняття судом апеляційної інстанції нового рішення про зупинення виконавчого провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що зазначені вимоги не підлягають задоволенню, оскільки виходять за межі повноважень суду апеляційної інстанції при розгляді скарги на ухвалу суду.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції при винесенні ухвали про відмову у відкритті провадження, дійшов правильного висновку, про неможливість розгляду справи в порядку адміністративного судочинства, оскільки виконавчий лист на підставі якого була прийнята постанова був виданий на підставі рішення суду у цивільній справі, що вказує на необхідність розгляду справи у порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана ухвала Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16.05.2013 року є законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування відсутні.

На підставі наведеного, керуючись, ч.3 ст. 160, ст. 196, ст. 198, ст. 202, ст. 205, ст. 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16.05.2013 року у справі № 202/25376/13-а(2-а/0202/85/2013) - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим