Ухвала суду № 39978483, 19.06.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 червня 2014 рокусправа № 804/4024/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 червня 2013 року у справі №804/4024/13-а за позовом Селянського (фермерського) господарства «Гермес» до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

21 березня 2013 року селянське (фермерське) господарство «Гермес» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000042340 від 21.12.2012 р., прийняте Верхньодніпровською об'єднаною податковою інспекцією Дніпропетровської області.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що позивачем до перевірки було надано достатній пакет документів, що підтверджує його право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту як виробника сільськогосподарської продукції, що здійснює її продаж. Однак, податковий орган ігноруючи приписи чинного законодавства, не врахував при формуванні висновків акту перевірки та прийнятті податкового повідомлення - рішення зазначених документів позивача, та дійшов висновку, що реалізована позивачем продукція у березні - квітні 2012 року не є виробленою позивачем.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 червня 2013 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення (форми «Р») №0000042340 від 21.12.2012 р., прийняте Верхньодніпровською об'єднаною податковою інспекцією Дніпропетровської області.

Не погодившись з рішенням суду Верхньодніпровська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, відповідач, звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення, прийняте у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, позивачем не надано запитуваних податковим органом документів, які б належним чином підтвердили власне виробництво (вирощування) реалізованої продукції, що свідчить про порушення ним вимог чинного податкового законодавства.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 23.11.2012 р. по 29.11.2012 р. посадовими особами Верхньодніпровської ОДПІ було проведено документальну виїзну позапланову перевірку Селянського (фермерського) господарства «Гермес» щодо дослідження здійснення операцій по ланцюгу постачання певної групи імпортованих товарів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.12 р. по 30.04.12 р. та щодо дослідження правомірності здійснення операцій з продажу товарів у січні - квітні 2012 р. та відповідного погодження реалізованих товарів у загальному періоді, за результатами якої складено акт №272/222-32254925 від 03.12.2012 р..

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

п.185.1, ст. 185 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано податок на додану вартість загальної декларації на загальну суму 296820 грн., в т.ч. по періодах: у березні 2012 року в сумі 176414 грн., у квітні 2012 року на суму 120406 грн..

п.185.1, ст. 185, п.209.6, 209.7 ст. 209 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено завищення податку на додану вартість, яка у поточному звітному періоді підлягає нарахуванню та спрямовується на спеціальний рахунок с/г підприємства у сумі 95020 грн..

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №0000042340 від 21.12.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на суму 296820 грн., та застосовано штрафні фінансові санкції у розмірі 74205 грн..

Правомірність та обгрунтованість податкового повідомлення - рішення №0000042340 від 21.12.2012 р. є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольнячи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було правомірно сформовано податкову звітність з податку на доданува вартість за наслідками господарських операцій з приводу реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва. За таких обставин, на думку суду, у податкового органу були відстуні підстави для визначення грошового зобов'язання з податку на додануватість, шляхом приняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки, фактично, підставою для визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартітсь позивачу став висновок податкового органу про те, що продукція (соняшник та пшениця ) реалізована позивачем у березні - квітні 2012 року третім особам не вирощена безпосередньо позивачем у зв'язку з ненаданням на запит податкового органу підприємством інформації, щодо кількості земельних ділянок СФГ "Гермес", площі, що засіяні у 2011 році відповідними культурами, кільксть зібраного врожаю в кількісному та вартісному виразі по видам культур, їх залишки станом на 01.01.2012 р. та на 30.04.2012 р.

Однак із зазначеним висновком податкового органу неможливо погодитись з огляду на наступне.

Згідно п. 209.1 ст. 209 Податкового кодексу України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим п. 209.6 цієї статті може обрати спеціальний режим оподаткування. Пункт 209.6 цієї статті зазначає, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогоподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умова, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів\послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом 12 послідовних звітних періодів сукупно.

Відповідно до п. 209.2 ст. 209 ПК України, згідно із спеціальним режимом оподаткування, сума податку на додану вартість, нарахована сільськогоподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогоподарськиї товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогопосдарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Визначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно до п. 187.1 ст. 187 Подкаткового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послугвважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого будь-яка з подій, що сталась раніше :

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки в банківській установі, що обслуговує платника податку.

б) дата відвантаження товарів. А в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документу, що засвідчує факт постачання послуг платника податку.

Згідно до п.209.7 ст. 209 Податкового кодексу України, сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1-24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку у відповідності до п. 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальсьтва, якщо такі товари вирощуються, вигодовуються, виловлюються або збираються (заготавлюються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придббання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Згідно абз. 1 п. 301.1 ст. 301 Податкового кодексу України платниками податку, з урахуванням обмежень, встановлених п. 301.6 цієї статті, можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

У відповідності до п. 308.4 ст. 308 Податкового кодексу України, для розрахунку доходів від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва як таких, що можуть враховуватись при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва, можуть включатися доходи від продажу продуктів рослинництва, вирощеної (виробленої) на сільськогоподарських угіддях, що знаходяться у користуванні особи на будь-яких умовах.

Відповідно до п. 209.11 ст. 209 Податкового кодексу України, якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попереднії 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогоподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг, то:

а) на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку.

б) орган державної податкової служби виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після закінчення наступних 12 послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав, визначених цією статтею;

в) таке підприємство вважається платником зазначеного податку на загальних пісдтавах з першого числа місяця, в якому було допущене таке перевищення.

Таким чином, системний аналіз зазначених норм податкового законодавства вказує на те, що законодавець пов'язує надання пільг щодо сплати податку на додану вартість при спеціальному режимі оподаткування лише з вартістю та обсягами поставленої продукції власного сільськогосподарського виробництва.

Встановлені обставними справи свідчать про те, що на підтвердження права на віднесення сум ПДВ до податкової звітності позивача як платника фіксованого сільськогоподарського податку надано до перевірки документи, що свідчать про реалізацію ним сільськогосподарського товару (соняшника та пшениці) влансого виробництва.

Так, позивачем було надано такі періинні документи: договори купівлі-продажу, рахунки на оплату, видаткові та податкові накладні, акти, договір складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску зерна, платіжні доручення, договори поставки міндобрив, договори надання полуг в рослинництві, книги складського обліку.

Досліджені вище документи відповідають вимогам чинного законодавства, та визнаються судом апеляційної інстанції як первинні з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обов'язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток у податковій звітності за вказаними господарськими операціями.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Отже, позивачем в достатній мірі було обгрунтовано та підтверджено своє право на формування податкової звітності за рахунок реалізації сільськогосподарського товару власного виробництва, ненадання відповідачу запитуваних документів не може слугувати пісдтавою для невизнання податкової звітності позивача, за факту навності всіх необхідних первинних документів, що підтверджують факт самостійного вирощування (вироблення) реалізованої продукції.

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про правомірність віднесення позивачем до податкової звітності сум ПДВ за реалізований сільськогосподарський товар власного виробництва у період березень-квітень 2012 року.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 червня 2013 року у справі №804/4024/13-а - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим