Ухвала суду № 39978046, 03.06.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 червня 2014 рокусправа № 804/7188/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року у справі №804/7188/13-а за позовом Комунального підприємства «Новомосковськтеплоенерго» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Новомосковськтеплоенерго» звернулось до суду з адміністративний позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002281520 від 19.12.2012 року, винесене Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, яким донарахавоно штрафних санкцій у сумі 1 132 791,44 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначило, що спірне податкове повідомлення-рішення винесене на підставі акту камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість від 19.12.2012 р., в якому зазначено, що позивач порушив термін сплати узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничного строку в порушення вимог п. 57.1 ст. 57, п.203.2 ст. 203 Податкового кодексу України. Крім того, позивач зазначає, що перевірка проводилась на підставі Закону України "Про державну податкову службу в Україні", який на час проведення перевірки вже втратив чинність.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області служби від 19 грудня 2012 року № 0002281520 в частині штрафних санкцій на суму 322911,04 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Новомосковська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції зроблено безпідставні висновки щодо неправомірного нарахування штрафних санкцій поза межами строку (1095 днів), передбаченого чинним податковим законодавством.

У судовому засіданні сторони доводи, викладені в апеляційній скарзі та запереченнях на неї підтримали в повному обсязі.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, актом про результати камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість № 467/1520/03342190 від 19.12.2012 року Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість КП "Новомосковськтеплоенерго". За результатами перевірки та на підставі акту винесено три податкові повідомлення-рішення: №0002291520, №0002301520 та спірне №0002281520. Відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0002281520 відповідачем до позивача було застосовано фінансову санкцію у розмірі 20% у сумі 1132791,44 грн. У розрахунку штрафних санкцій зазначено, що борг у сумі 5663957,18 грн. виник в результаті податкової звітності.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в межах строку, передбаченого законодавством.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 вищевказаної статті визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Відповідно до ст. 76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності проведення відповідачем камеральної перевірки позивача, яку оформлено актом від 19 грудня 2012 року, так як при її проведенні були дотримані всі вищевказані вимоги податкового законодавства.

Щодо висновків суду про неправомірність нарахування штрафних санкцій поза межами строку (1095 днів), передбаченого чинним законодавством, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Відтак, відповідачем штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість нараховані в межах строку, передбаченого законодавством, так як з часу сплати узгоджених сум грошових зобов'язань до винесення оскаржуваного повідомлення-рішення не минуло 1095 днів.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності самостійного зарахування податковим органом сплачених платником податку сум в рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не зазначені в призначенні платежу при перерахуванні платником податку грошових коштів в бюджет.

Так, відповідно до п.п. 4.1.1 та п.п. 5.3.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (що діяв на час виникнення спірних правовідносин) платники податків самостійно визначають суму податкового зобов'язання, яку зазначають в податковій декларації та зобов'язані самостійно сплатити цю суму на протязі десяти календарних днів, слідуючих за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Листом Вищого адміністративного суду України від 17.03.2009 р. № 358/13/13-09 зазначено, що у випадку невиконання платником податку порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п. 7.7. ст. 7 Закону № 2181, податковий орган не має права або обов'язку змінювати призначення платежу, визначеного платником податку.

Відтак, з урахуванням уточнюючих розрахунків та самостійно сплачених платежів в межах граничних термінів, податковий борг з ПДВ позивача за період з 09.11.2009 р. по 30.10.2012 р. становить 4 049 402 грн., сума штрафних санкцій в розмірі 20% повинна становити 809 880,40 грн. Сума штрафних санкцій, яка підлягає зменшенню за податковим повідомленням - рішенням № 0002281520 від 19.12.2012 р. становить 322 911,04 грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції чого часткового задоволення адміністративного позову; доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення не допущено порушень норм матеріального і процесуального права, а викладені в ньому висновки відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року у справі №804/7188/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її тексту у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко