Ухвала суду № 39977773, 15.07.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

15 липня 2014 рокусправа № 804/14207/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Променерговузол" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2013 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Променерговузол" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №0001362250 від 15 травня 2013 року.

Не погодившись з постановою суду, Лівобережна об'єднана державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу №243 від 25 лютого 2013 року Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС проведена позапланова виїзна документальна перевірка Публічного акціонерного товариства "Променерговузол" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року, за результатами якої складено акт №1204/225/05496655 від 20 березня 2013 року.

У акті перевірки зафіксовано порушення ПАТ "Променерговузол" пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.138.4 ст.138, пп.139.1.1 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 320 830 грн..

На підставі акту перевірки Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Дніпропетровської області було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001362250 від 15 травня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 320 830 грн. за основним платежем та 160 415 грн. за штрафними санкціями.

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі акту перевірки, є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Дослідивши дані обставини справи та правовідносини, що їм відповідають, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до вимог п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99р. №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон України №996-XIV) передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи вищевикладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України №996-XIV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп.14.1.56 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.4 статті 138 ПК України передбачається, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Стаття 139 Податкового кодексу України надає визначення витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку.

Відповідно пп.139.1.1 п.139.1 ст.139 ПК України визначається, що не включаються до складу витрат, витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу).

Згідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, виходячи зі змісту вказаних норм законодавства, колегія суддів зазначає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що за період з 01 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року (перевіряємий період) підприємство задекларувало доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на суму 13 300 430 грн., а саме у розмірі 10 824 401 грн. - від здійснення операцій із перекачки та очищення промислових стоків, пониження-передача електроенергії та здача в оренду приміщень (в декларації "Дохід від операційної діяльності") та у розмірі 2 476 029 грн. - від операцій оренди, операцій з торгівлі цінними паперами (векселями та акціями), страхове відшкодування, проценти банку (в декларації "Інші доходи"). Прибуток від операцій з торгівлі цінними паперами та іншими ніж цінні папери корпоративними правами у розмірі 1 775 647 грн..

Разом з тим, судом встановлено, що за перевіряємий період підприємство задекларувало витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на суму 12954617 грн., а саме у розмірі 11209100 грн. за операціями з придбання електроенергії, перекачки та очищення промислових стоків (декларація "Витрати операційної діяльності") та у розмірі 1745517 грн. за загальновиробничими витратами (4480 грн.), адміністративними витратами (1147966 грн.) та іншими витратами звичайної діяльності та іншими оперативними витратами (593071 грн.).

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою було встановлено завищення підприємством витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у сумі 1527763 грн. та заниження податку на прибуток на суму 320830 грн., а підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення - неправомірність віднесення доходів від операцій з торгівлі цінними паперами та іншими ніж цінні папери корпоративними правами до складу доходів позивача.

Проте, колегія суддів вважає дані висновки податкового органу необґрунтованими, з огляду на те, що в акті перевірки відсутнє будь-яке документальне підтвердження висновків, з посиланням на первинні документи, які підтверджують факт відсутності зв'язку понесених витрат у розмірі 1527763 грн. з господарською діяльністю платника податку.

Отже, є вірним висновок суду першої інстанції, що позивачем не було порушено вимоги пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, порушення якого зазначено висновками акту перевірки.

Стосовно висновків відповідача викладених в акті перевірки щодо неправомірності віднесення доходів від операцій з торгівлі цінними паперами та іншими ніж цінні папери корпоративними правами до складу доходів позивача, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до абз. 4 п. 153.8 ст. 153 ПК України передбачено, що платник податку веде відокремлений облік фінансових результатів операцій з цінними паперами та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, в тому числі окремий облік операцій з цінними паперами, придбаними під час їх розміщення, повторного продажу емітентом чи в результаті здійснення внеску до статутного капіталу.

Згідно до абз. 5 та абз. 6 п. 153.8 ст. 153 ПК України визначається, якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду наступних звітних періодів у порядку, визначеному статтею 150 цього розділу. Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу (обміну, викупу емітентом, погашення або інших способів відчуження) кожного з окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Виходячи з аналізу вказаних норм законодавства, судом першої інстанції було вірно зазначено, що у разі, якщо доходи від продажу перевищують витрати внаслідок придбання цінних паперів протягом звітного періоду, буде мати місце прибуток від операцій з цінними паперами, який включається до складу доходів платника та збільшує об'єкт оподаткування з податку на прибуток.

З огляду на викладене, колегія суддів робить висновок про те, що донарахування відповідачем податку на прибуток на загальну суму 320830 грн. є неправомірним, що є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, дослідивши вищевикладені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що у діях платника податків (позивача) немає порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача не ґрунтуються на законі та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно до п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, проаналізувавши вищевикладені обставини справи та правовідносини, що їм відповідають та оцінивши докази надані сторонами по справі у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що податкове повідомлення - рішення №0001362250 від 15 травня 2013 року прийняте Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС не відповідає п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки винесене відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, отже тому є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко