Постанова № 39977666, 12.06.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 червня 2014 рокусправа № 804/10576/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Уханенка С.А. Богданенка І.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Імпульс"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2013 року у справі №804/10576/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс» до державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетрвоській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

06 серпня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Імпульс" звернулось до суду з адміністративним позов, в якому просило визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення - рішення, винесене державною податковою інспекцією у Кіровському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області №0001472201 від 02.08.2013 р. про донарахування податку на додану вартість у розмірі 38332,50 грн. (основного платежу 30666 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 7666,50 грн.).

Адміністративний позов обгрунтовано тим, що матеріалами перевірки жодним чином не підтверджено факт «нереальності» здійснення господарських операцій та відсутні будь-які докази, які підтверджують факт нікчемності угод. Основними підставами в акті перевірки, які викладені в якості обґрунтування нереальності угод є нічим необґрунтовані твердження та припущення податкового органу.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмолвено.

Не погодившись з рішенням суду товариство з обмеженою відповідальністю "Імпульс", позивач, звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог ном матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про задволення позовних вимог.

Апеляційна скарга, обгрунтована фактично доводами адміністивного позову. Також, заявник апеляційної скарги зазначає, що протиправними є висновки податкового органу щодо невизнання реальності господарських операцій позивача з його контрагентами лише з огляду на акти локальної кошторисної документації, оскільки вони не є документами первинного бухгалтерського обліку на підставі яких можливе формування податкової звітності з податку на додану вартість, у тому числі податкового кредиту, у відповідності до податкового законодавства.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 30.07.2013 року посадовими особами ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Імпульс" з питань дотримання вимог податкового законодавства, по взаємовідносинам з ТОВ "ВК "Віконні системи" за період жовтень 2011 року, лютий 2012 року, за результатами якої складено Акт №163/221/33005613 від 30 липня 2013 року.

Перевіркою встановлено наступні порушення:

п.198.2, п. 198.3, п.198.6, ст.198, п. 200.1, п.200.2 ст. 200, п. 201.1, п.201.6, п.201.7, п.201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-ІУ (із змінами та доповненнями) завищено податковий кредит за рахунок включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на загальну суму 30 666 грн., в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає склаті до бюджету на загальну суму 30 666 грн., у т.ч. по періодам:

- у жовтні 2011 року - 12833 грн.

- у лютому 2012 року - 17 833 грн.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №0001472201 від 02.08.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 30666 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 7666,50 грн..

Правомірність та обгрунтовність податкового повідомлення - рішення №0001472201 від 02.08.2013 р. є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спрі між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що первинні доументи, надані позивачем до перевірки не вдповідають вимогам закону, зокрема акти локальних кошторисних розрахунків не містять призвище та ініціали особи, що їх виготовила та печатки виконавця робіт. Вказане, на думку суду першої інстанції, свідчить на користь вчинення позивачем правочинів, що не мають на меті настання реальних наслідків ними обумовлених, а покликані лише на отримання податкової вигоди.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідок якої є поставка товару (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що між позивачем та ТОВ «ВК «Віконні системи» існували господарські правовідносини на підставі наступних договорів:

Договір субпідряду №1410/11 від 01.10.2011 року, відповідно до якого замовник (ТОВ «Імпульс») доручає, а підрядник (ТОВ «ВК «Віконні системи») зобов'язується на свій ризик, власними силами та засобами провести обслуговування інженерних мереж на об'єктах ТОВ «Імпульс».

Договір субпідряду №1510/11 від 31.10.2011 р., відповідно до якого замовник (ТОВ «Імпульс») доручає, а підрядник (ТОВ «ВК «Віконні системи») зобов'язується на свій ризик, власними силами та засобами виконати будівельно-монтажні роботи на об'єктах ТОВ «Імпульс».

Договір субпідряду №0102/12 від 01.02.2012 р., відповідно до якого замовник (ТОВ «Імпульс») доручає, а підрядник (ТОВ «ВК «Віконні системи») зобов'язується на свій ризик, власними силами та засобами виконати обслуговування інженерних мереж на об'єктах ТОВ «Імпульс».

Договір субпідряду №1502/12 від 15.02.2012 р., відповідно до якого замовник (ТОВ «Імпульс») доручає, а підрядник (ТОВ «ВК «Віконні системи») зобов'язується на свій ризик, власними силами та засобами виконати будівельно-монтажні роботи на об'єктах ТОВ «Імпульс».

Договір субпідряду №2002/12 від 20.02.2012 р., відповідно до якого замовник (ТОВ «Імпульс») доручає, а підрядник (ТОВ «ВК «Віконні системи») зобов'язується на свій ризик, власними силами та засобами виконати будівельно-монтажні роботи на об'єктах ТОВ «Імпульс».

На підтвердження факту здійснення господарських операцій та правомірності віднесення сум ПДВ до податкового кредиту позивачем надано податкові накладні, виписані ТОВ «ВК «Віконні системи» на ім'я позивача, №36 від 31.10.2012 р., №35 від 31.10.2011 р., №101 від 28.02.2012 р., №102 від 28.02.2012 р., №103 від 29.02.2012 р., №191 від 29.02.2012 р..

Фактичне виконання робіт, обумовлених вищевказаними договорами підтверджується актами приймання виконаних робіт №182 за жовтень 2011 р., №181 за жовтень 2011 року, №521 за лютий 2012 р., №522 за лютий 2012 р.,№523 за лютий 2012 р., №598 за лютий 2012 р..

На підтвердження вартісних показників робіт виконаних контрагентом позивача за договорами підряду ТОВ «Імпульс» до перевірки надано бланки договірних цін на роботи з обслуговування інженерних мереж та будівельно - монтажних робіт на об'єктах позивача, а також довідки про вартість виконаних робіт.

Оплату за отримані роботи позивач проводив у безготівковій формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень №173 від 31.10.2011 р., №172 від 31.10.2011 р., №38 від 28.02.2012 р., №39 від 28.02.2012 р., №43 від 29.02.2012 р..

Крім того, позивачем у якості доказів, що свідчать про можливість проведення робіт, обумовлених договорами субпідряду надано Ліцензію Державного департаменту пожежної безпеки МНС України на проектування, монтаж, технічне обслуговування проектно - монтажному ТОВ «Імпульс», Дніпропетровська область, м.Дніпропетровськ, вул.. Комсомольська, 16/18, та дозвіл на початок виконання роботи підвищеної небезпеки №390.10.12-45.31.2.

Досліджені вище документи відповідають вимогам чинного законодавства, та визнаються судом апеляційної інстанції як первинні з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обов'язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість у податковій звітності за вказаними господарськими операціями.

Однак, як вбачається з Акту перевірки підставою для визначення грошового зобов'язання ТОВ «Імпульс» стала невідповідність, на думку податкового органу, локальної кошторисної документації, наданої позивачем до перевірки, вимогам закону. Зокрема, вказана локальна кошторисна документація не містить підпису та найменування особи, що є виконавцем робіт, а також на документах не міститься печатки підприємства. Вказане унеможливлює встановити ким саме було виконано роботи за договорами субпідряду.

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками податкового органу з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та ТОВ «ВК «Віконні системи» на виконання договорів субпідряду було укладено локальні кошториси на роботи по обслуговуванню інженерних мереж та на будівельно-монтажні роботи.

Зазначені кошториси дійсно не мають необхідних зазначень осіб, що є замовником та виконавцем робіт, а також що виготовили та перевірили кошторис, їх підписів, печаток та інших необхідних реквізитів.

Вказане є порушенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Однак, дослідивши докази у справі в їх сукупності суд апеляційної інстанції приходить до висновку щодо недостатності лише порушень допущених при складанні кошторисів позивачем та його контрагентом для невизнання реальності здійснення господарських операцій в цілому.

Кошторис за своєю суттю це документ інформаційно-розрахункового характеру, що слугує підставою для визначення загальної вартісної цінності відповідних робіт перед їх виконанням.

При цьому кошторис не є документом первинного бухгалтерського обліку, на підставі якого платник податку самостійно визначає до сплати податкові зобов'язання, в тому числі з податку на додану вартість, як то податкові накладні, обов'язковість яких визначена Законом.

Отже, у податкового органу відсутні визначені податковим законодавством підстави для не визнання податкової звітності позивача, з огляду на невідповідність документу, що не має обов'язковості при визначенні об'єкту оподаткування, а носить лише інформаційно-розрахунковий характер.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що невідповідність лише одного документу бухгалтерського обліку не може свідчити про відсутність реальності настання наслідків, обумовлених господарською операцію, за наявності інших документів первинного бухгалтерського обліку, що відповідають вимогам законодавства.

Як вже зазначалось, первинні документи, надані позивачем до перевірки відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», вони містять всі необхідні реквізити як замовника так і виконавця робіт за договорами субпідряду, та свідчать про реальність здійснення господарських операцій.

Більш того, відповідність зазначених документів вимогам Закону, не оспорюється відповідачем.

Таким чином, локальна кошторисна документація, складена з порушенням вимог закону, не може спростовувати інші первинні документи, які відповідають вимогам Закону, та обов'язковість яких визначена чинним податковим законодавством при визначенні об'єкта оподаткування.

Отже, відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про реальність господарських операций між позивачем та його контрагентом наслідком яких є виконання робіт та надання послуг.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум ПДВ за рахунок договорів, укладених позивачем та його контрагентами, на підставі належним чином оформлених первинних документів, в тому числі податкових накладних, отриманих в ході реального здійснення господарської операції, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було неповно та не всебічно досліджено обставини справи, що призвело до невірного вирішення справи по суті позовних вимог, тому постанову суду слід скасувати з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.195, ст.196, ст.198, ст.202, ст.205, ст.207 КАС України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Імпульс" - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду 04 вересня 2013 року у справі №804/10576/13-а - скасувати та прийняти нову.

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс» - задовольнити.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення - рішення, винесене державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області №0001472201 від 02.08.2013 р. про донарахування податку на додану вартість у розмірі 38332,50 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко