Ухвала суду № 39977620, 29.05.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

29 травня 2014 рокусправа № 804/16115/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Дадим Ю.М. Богданенка І.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Фастовської М.А..

за участю:

представника відповідача: Карпової Т.О.

представника позивача: Зайцевої Г.С..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2013 року у справі №804/16115/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АКІМ» до державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

27 листопада 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «АКІМ» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0003142202 від 02.08.2013 р. та №0003152202 від 02.08.2013 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що матеріалами перевірки жодним чином не підтверджено факт «нереальності» здійснення господарських операцій та відсутні будь-які докази, які підтверджують факт нікчемності угод. Основними підставами в акті перевірки, які викладені в якості обґрунтування нереальності угод є нічим необґрунтовані твердження та припущення податкового органу.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.12.2013 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0003142202 від 02.08.2013 р. та №0003152202 від 01.08.2013 р.

Не погодившись з рішенням суду Державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що надані до перевірки ТОВ «Акім» первинні документи не дозволяють встановити реальності факт реального виконання договірних зобов'язань контрагентами позивача. Також, на думку заявника апеляційної скарги, суд не дослідив докази в їх сукупності, викладені відповідачем в Акті перевірки, що свідчать про відсутність реального характеру укладеного між позивачем та його контрагентом правочину.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 11.07.2013 р. по 17.07.2013 р. посадовими особами ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Акім» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість, податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Матадор» за грудень 2011 р., березень, квітень, травень, червень, липень, вересень , жовтень 2012 р., березень, квітень, травень, червень, липень, вересень, жовтень 2012 р. з ТОВ «ВК «Віконні системи» за періоди вересень, листопад, грудень, 2011 р., січень, березень, квітень, травень, вересень, жовтень 2012 р. з ПП «Мегіур» за серпень 2012 р., за результатами якої складено Акт №69/22-6/24612305 від 17.07.2013 р..

Перевіркою встановлено наступні правопорушення:

пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-УІ (із змінами та доповненнями) , ТОВ «Акім» занижено доходи від придбання товару від ТОВ «Матадор», ПП «Мегіур» за 2011 рік та склало - 25999,98 грн., що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 5979,99 грн., за 2012 рік 277109,52 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 58192,99 грн., у т.ч.:

ІУ квартал 2011 року - 25999,98 грн. (вартість товарів з ПДВ) що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 5979,99 грн.

І квартал 2012 року склали - 64200,00 грн. (вартість товарів з ПДВ), що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 13482,00 грн.;

півріччя 2012 року склали - 30000,00 грн. (вартість товарів з ПДВ), що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 6300,00 грн.;

три квартали 2012 року склали - 182909,52 грн. (вартість товарів з ПДВ), що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 38410,99 грн..

пп.14.1.27, ст. 138, 140, ст.142, ст.143 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-УІ (із змінами та доповненнями) ТОВ «Акім» неправомірно включені до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування:

витрати на придбання товару та послуг від ТОВ «Матадор», ТОВ «ВК «Віконні системи», ПП «Мегіур» за 2011 рік склали - 722655,70 грн., що прихвело до заниження податку на прибуток у сумі 166210,81 грн., за 2012 рік 1026956,15 грн., що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 215660, 79 грн., у т.ч. ;

ІУ квартал 2011 року склали - 722655,70 грн., що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 166210,81 грн.;

І квартал 2012 року склали - 218504,25 грн., що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 45885,89 грн.;

півріччя 2012 року склали - 343890,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 72216,90 грн.;

три квартали 2012 року склали - 36916,90 грн., що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 76632,54 грн.

2012 рік склали - 99645,00 грн., що призвели до заниження податку на прибуток у сумі 20925,45 грн..

в порушення ст.185, ст.188, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст. 198 податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755 - УІ (із змінами та доповненнями) завищено податковий кредит по операціям з придбання товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Матадор», ТОВ «ВК «Віконні системи», ПП «Мегіур», що призвело до заниження податку на додану вартість всього на суму 155231 грн. у 2011 році тв. 194691,26 грн. у 2012 році в наступних періодах: за вересень 2011 року у розмірі 56311,31 грн., листопад 2011 року у розмірі 11244,52 грн.,

грудень 2011 року87675,33 грн.; за січень 2012 року у розмірі 4975,33 грн., за березень 2012 року у розмірі 28025,52 грн.; за квітень 2012 року у розмірі 21646,67 грн., за травень 2012 року у розмірі 32823,34 грн.; за червень 2012 року у розмірі 14308,00 грн.; за липень 2012 року у розмірі 17170,00 грн., за серпень 2012 року у розмірі 25300,93 грн., за вересень 2012 року у розмірі 30512,47 грн., за жовтень 2012 року у розмірі 19929,00 грн..

Не погодившись з актом перевірки позивач подав на нього заперечення, які за наслідком розгляду залишено без задоволення.

На підстав акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення:

№0003142202 від 02.08.2013 року, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість всього на суму 524883,00 грн., у т. ч за основним платежем з податку на додану вартість на суму 349922 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 174961,00 грн..

№0003152202 від 02.08.2013 року, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток всього на суму 582970,00 грн., в т.ч. за основним платежем з податку на прибуток на суму 446044 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 136 926 грн..

Не погодившись з означеними податковими повідомленнями - рішення позивач оскаржив їх в порядку адміністративного оскарження до Міністерства доходів і зборів України, за наслідками розгляду скарги позивача податкові повідомлення - рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень - рішень №0003142202 та №0003152202 від 02.08.2013 року є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що між позивачем та його контрагентами укладено договори, за наслідками яких сформовано податкову звітність з податку на прибуток та податку на додану вартість у відповідності до вимог чинного податкового законодавства. Укладені договори, на думку суду першої інстанції, носять реальний характер настання наслідків, ними обумовлених, що підтверджено документами первинного бухгалтерського обліку.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів перевірки, фактично, підставою для визначення грошового зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість та податку на прибуток стала відсутність, на думку податкового органу, належного підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем з його контрагентами ТОВ «Матадор», ТОВ «ВК «Віконні системи», ПП «Мегіур».

Означеного висновку ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська дійшла з огляду на матеріали актів про результати документальних невиїзних перевірок ТОВ «Матадор», ТОВ «ВК «Віконні системи», ПП «Мегіур» та їх контрагентів. З огляду на зазначені акти перевірки податковий орган дійшов висновку, що первинні документи не відповідають вимогам чинного законодавства та не є підтвердженням здійснення господарських операцій в силу Закону. Отже, здійснені операції не відповідають меті підприємницької діяльності, є безтоварними та направлені на надання податкової вигоди третім особам.

Однак суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що не враховуються при визначені оподатковуваного прибутку, визначені ст.139 ПК України.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідок якої є поставка товару (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що між позивачем та ТОВ «Матадор» укладено договір поставки №2511/11 від 25.11.2011 р., відповідно до якого постачальник (ТОВ «Матадор» ) зобов'язаний у порядку та строки, встановлені Договором, передати у власність Покупця (ТОВ «Акім») металеві вироби (товар), асортимент, кількість і ціна якого вказуються у Специфікаціях та/або в рахунок на оплату, що є невід'ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором.

Факт виконання договір поставки №2511/11 від 25.11.2011 р підтверджується виписаними ТОВ «Матадор» податковими накладними №83 від 16.12.2012 р., №710 від 25.05.2012 р., №790 від 03.09.2012 р., а також виданими ТОВ «Матадор» видатковими накладними №01.03.1904 від 16.12.2011 р., №02.02.1901 -399 від 30.01.2012 р., №3633 від 25.05.2012 р., №6918 від 03.09.2012 р.,

Транспортування товару здійснюється на умовах встановлених Договором у відповідності до Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів «ІНКОТЕРМС 2000», на умовах ЕXW, якщо інше не зазначено Сторонами у Специфікації.

На підтвердження факту транспортування товару позивачем надано товарно - транспортну накладну №10149 від 16.12.2012 р., №10152 від 30.01.2012 р., №10162 від 25.05.2012 р., №100258 від 03.09.2012 р.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Матадор» в перевіряємий період існували господарські правовідносини з приводу надання послуг автокрану відповідно до талонів замовника №10017/12, №10035/12, №1029/12, №1034/12, №10031/12, №10030/12, 10024/12; 998/12; №999/12;

На підтвердження факту надання ТОВ «Матадор» послуг автокрану позивачу, до перевірки було надано податкові накладні: №218 від 15.06.2012 р., №217 від 14.06.2012 р.

№82 від 12.12.2011 р., №84 від 28.12.2011 р., №343 від 04.07.2012 р., №220 від 27.06.2012 р., №219 від 26.06.2012 р., №391 від 25.10.2012 р, №392 від 31.10.2012 р., №341 від 15.05.2012 р., №709 від 16.05.2012 р., №342 від 30.05.2012 р., №215 від 17.04.2012р., №216 від 26.04.2012 р., №217 від 28.04.2012 р., №88 від 16.03.2012 р., №90 від 29.03.2012 р., №89 від 28.03.2012 р., №87 від 09.03.2012 р., №86 від 09.03.2012 р., №791 від 10.09.2012 р., №792 від 26.09.2012 р., а також актами здачі - приймання робіт №6919 від 10.09.2012 р., №7221 від 31.10.2012 р., №6920 від 26.09.2012 р., №3864 від 14.06.2012 р., №3867 від 27.06.2012 р., №3866 від 26.06.2012 р., №3868 від 15.06.2012 р., 3243 від 30.05.2012 р., №2234 від 26.04.2012 р., №2233 від 17.04.2012 р., №2235 від 28.04.2012 р., №2235 від 28.04.2012 р., №3242 від 15.05.2012 р., №3632 від 16.05.2012 р., №1086 від 16.03.2012 р., №1087 від 28.03.2012 р., №1086 від 09.03.2012 р., №1088 від 29.03.2012 р., №1084 від 09.03.2012 р.

Факт експлуатації автокрану підтверджується рапортами про роботу баштового автокрану №12/12; №24/12 за період з 05 березня по 16 березня 2012 р., №17/12, №10/12; за період з 16 березня по 27 березня 2012 р., №14/12 за період з 01 березня по 16 березня 2012 р., №15/12 від 19 березня по 27 березня 2012 р., №8/12 за період з 01 березня по 03 березня 2012 р..

Також, ТОВ «Матадор» згідно договору №010712/и від 02.06.2012 р. про надання послуг, було надано позивачу промислову інформацію у відповідності до актів приймання - передачі виконаних робіт №1 від 04.06.2012 р., №2 від 16.06.2012 р..

ТОВ «Матадор» як постачальник інформації за договірними правовідносинами виписав на ім'я позивача податкові накладні за послуги - надання інформаційно - консультаційних послуг №343 від 16.07.2012 р., №344 від 16.07.2012 р..

За поставлений ТОВ «Матадор» товар та надані послуги ТОВ «Акім» було сплачено, обумовлені договором та іншими документами, грошові кошти у безготівковій формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень (т.1 а.с.183-193).

Крім того, у перевіряємий період позивач мав господарські правовідносини з ТОВ «ВК «Віконні системи», так між позивачем та ТОВ «ВК Віконні системи» було укладено наступні договори підряду:

Договір №031011 від 03.10.2011 р. підрядник (ТОВ «ВК Віконні системи» ) зобов'язується виконати на свій ризик на об'єкті роботи, а саме: зовнішнє фарбування резервуарів РВС - 5000 куб.м. шт.. 3, а замовник (ТОВ «Акім») зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи та використані матеріали.

До договору № 031011 було укладено додаткову угоду №1 від 30.12.2011 р., відповідно до якої замовник доручає, а підрядник бере на себе виконання робіт з монтування трубопроводів.

Договір №270912 від 27.09.2012 р., відповідно до якого підрядник зобов'язується на свій ризик виконати на об'єкті загально будівничі роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконання робіт та використані матеріали.

Договір №030912 від 03.09.2012 р., відповідно до якого підрядник зобов'язується на свій ризик виконати на об'єкті з фарбування резервуарів, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконання робіт та використані матеріали.

Договір №2700412 від 27.04.2012 р., відповідно до якого підрядник зобов'язується на свій ризик виконати на об'єкті з монтажу резервуарів РВС - 900 куб.м., а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконання робіт та використані матеріали.

Договір №280312 від 28.03.2012 р., відповідно до якого підрядник зобов'язується на свій ризик виконати на об'єкті з виготовлення м/к майданчиків, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконання робіт та використані матеріали.

Договір №230911 від 13.09.2011 р., відповідно до якого підрядник зобов'язується на свій ризик виконати на об'єкті з прокладки трубопроводів, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконання робіт та використані матеріали.

Договір №010212 від 01.02.2012 р., відповідно до якого підрядник зобов'язується на свій ризик виконати на об'єкті з ремонту резервуарів, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконання робіт та використані матеріали.

Договір №2508 від 25.08.2011 р., відповідно до якого підрядник зобов'язується на свій ризик виконати на об'єкті з виготовлення та монтажу м/к, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконання робіт та використані матеріали.

Факт виконання підрядником зазначених у договорах робіт підтверджується наступними документами: податковими накладними №115 від 07.09.2011 р., №34 від 05.12.2011 р., №164 від 30.11.2011 р., №87 від 23.09.2011 р., №88 від 29.09.2011 р., №88 від 07.09.2011 р., №35 від 27.12.2011 р., №36 від 30.12.2011 р., №91 від 31..01.2012 р. , №181 від 26.04.2012 р., №108 від 30.03.2012 р., №472 від 21.05.2012 р., №473 від 31.05.2012 р., №229 від 17.09.2012 р., №415 від 30.10.2012 р., №414 від 15.10.2012 р., №230 від 30.09.2012 р., а також актами приймання виконаних робіт №981 за листопад 2011 року, №б/н за грудень 2011 року, №1 за жовтень 2012 р., №б/н за травень 2012 р., №б/н за квітень 2012 р., №б/н за березень 2012 р., №132 за вересень 2011 р..

Кінцеву вартість виконаних ТОВ «ВК Віконні системи» робіт на користь позивача було визначено довідками про вартість виконаних за відповідні періоди (т.1 а.с. 197, 204, 230, 236, 242, 245, т.2 а.с. 9, 13).

Факт оплати позивачем грошових коштів у безготівковій формі за надані ТОВ «ВК Віконні системи» підрядні роботи підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с.19-36).

Також, позивач у перевіряємий період мав господарській правовідносини з ПП «Мегіур», на підставі договору поставки №П115/08 від 07 серпня 2012 року.

Згідно даного договору постачальник товару (ПП «Мегіур») зобов'язаний поставити товар, визначений специфікацією №1, за ціною, якістю, строкам та асортиментом, що визначаються в кожному випадку окремо, а покупець (ТОВ «Акім» ) зобов'язується прийняти та поплатити товар.

Асортимент та кількість постановленого позивачу товару підтверджується наявною в матеріалах справи Специфікацією №1 від 07.08.2012 р.. (а.с.56)

Також, факт поставки товару за договором №П115/08 від 07 серпня 2012 року підтверджується такими документами: податковими накладними №186 від 10.08.2012 р., №185 від 09.08.2012 р., видатковими накладними №186 від 10.08.2012 р., №184 від 08.08.2012 р., №185 від 09.08.2012 р.,.

Факт транспортування придбаного товару до складу позивача підтверджено товарно-транспортними накладними від 10.08.2012 р., від 08.08.2012 р., 09.08.2012 р., .

Оплату за поставлений товар позивачем було здійснено в безготівковій формі, про що свідчить наявне в матеріалах справи платіжне доручення №992 від 10.08.2012 р..

Досліджені вище документи відповідають вимогам чинного законодавства, та визнаються судом апеляційної інстанції як первинні з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обов'язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток у податковій звітності за вказаними господарськими операціями.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом наслідком яких є поставка товару.

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності посилань податкового органу при обґрунтування порушень позивачем податкового законодавства на матеріали перевірки його контрагентів з огляду на наступне.

Формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум ПДВ, а також правомірності формування податку на прибуток за рахунок договорів, укладених позивачем та його контрагентами, на підставі належним чином оформлених первинних документів, в тому числі податкових накладних, отриманих в ході реального здійснення господарської операції, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим, підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2013 року у справі №804/16115/13-а - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко