Ухвала суду № 39977603, 20.05.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

20 травня 2014 рокусправа № 811/1633/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 липня 2013 року у справі №811/1633/13-а за адміністративним позовом Приватного підприємства "Колега" до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Колега» (далі позивач) звернулось з позовом до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

- №0000072210 від 15 лютого 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (послуг, робіт) в розмірі 52 748,00 грн. за основним платежем та 24 950,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0000062210 від 15 лютого 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 60 945,00 грн. за основним платежем та 887,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0000232210 від 13 травня 2013 року, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 713,75грн..

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 липня 2013 року у справі №811/1633/13-а адміністративний позов було задоволено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 липня 2013 року, в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги апеляційної скарги відповідач обґрунтовує неповним з'ясуванням судом обставин справи та невірним застосуванням норм матеріального права до спірних правовідносин. Зазначає, що проведеною перевіркою встановлено, що господарські операції позивача з контрагентами не мали реального характеру, укладені правочини є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

В судове засідання апеляційної інстанції представники сторін не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, а тому, відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 05 лютого по 07 лютого 2013 року посадовими особами податкового органу проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ПП «Колега» з питання відображення у податковому обліку операцій із здійснення взаємовідносин з ФОП ОСОБА_1 за липень-грудень 2010р, з ТОВ «Південні Традиції» за липень 2011р, з ТОВ «ТПК «Союз-Кондитер» за листопад 2011р..

За результатами перевірки складено акт №50/22-10/20643651 від 07.02.2013р., за висновками якого, зокрема, позивачем порушено:

- ст..ст. 203,215,216,627 ЦК України в частині вчинення правочинів без мети настання реальних наслідків;

- п.5.1, п.п.5.2.1. п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР та п. 138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138 та п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за перевіряємий період на загальну суму 60 945,00 грн. внаслідок включення до складу витрат вартості товарів та послуг, за відсутності факту їх поставки;

- п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.198.3, п.198.6, п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 52748,00 грн. внаслідок включення до складу податкового кредиту сум ПДВ з вартості товарів та послуг, за відсутності факту їх поставки.

Олександрійською ОДПІ Кіровоградської області ДПС на підставі акту перевірки прийняті оскаржені податкові повідомлення-рішення.

Як встановлено в судовому засіданні, податкове зобов'язання (основний платіж) з податку на прибуток визначено у зв'язку з виявленим, на думку відповідача, завищенням валових витрат через віднесення до їх складу витрат по господарським операціям з ФОП ОСОБА_1 за липень-грудень 2010р, з ТОВ «Південні Традиції» за липень 2011р, з ТОВ «ТПК «Союз-Кондитер» за листопад 2011р.. За даними господарськими операціями податковим органом також визначено податкове зобов'язання (основний платіж) з податку на додану вартість у зв'язку з виявленим, на думку відповідача, завищенням податкового кредиту в сумі 52748,00 грн..

Вказані господарські операції, на думку перевіряючих, не носять реального характеру та здійснені без мети настання реальних наслідків.

Судом встановлено, що 13 березня 2007 року ТОВ «ТПК «Союз-Кондитер» (продавець) та ПП «Колега» (покупець) уклали договір поставки продуктів харчування та кондитерських виробів (т. 1 а.с.155).

Згідно видаткових накладних від 01, 05, 12, 19, 26 листопада 2011 року ТОВ«ТПК «Союз-Кондитер» поставило покупцю товар на загальну суму 142386,30 грн. (з урахуванням ПДВ у сумі 23731,05 грн.) (т. 1 а.с.156-159). В цей же період продавцем виписано податкові накладні (т. 1 а.с.166-172).

Позивач за придбану продукцію сплатив кошти у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками руху коштів (т. 2 а.с.21, 25, 27, 31, 34).

Перевезенням товару займалися інші автопідприємства відповідно до змісту товарно-транспортних накладних (т. 1 а.с.160-165).

24 березня 2009 року ФОП ОСОБА_1 (виконавець) та позивач (замовник) уклали договір про надання послуг з ремонту та обслуговування офісної техніки (т. 1 а.с.176). Згідно актів здачі-прийняття наданих послуг, загальна їх вартість становить 17035,02 грн. (з урахуванням ПДВ у сумі 2839,17 грн.) (т.1 а.с.178-214). В цей же період ФОП ОСОБА_1 виписав позивачу податкові накладні (т. 1 а.с.215-234). Позивач за надані послуги сплатив кошти у безготівковій формі (т. 2 а.с.14-19).

03 травня 2011 року позивач (покупець) та ТОВ «Південні Традиції» (постачальник) уклали договір поставки алкогольної продукції (т.1 а.с.235-237). Згідно видаткової накладної від 11 липня 2011 року постачальник поставив позивачу товар на загальну суму 157068,60 грн. (з урахуванням ПДВ у сумі 26178,10 грн.) (т. 1 а.с.238) та виписало податкову накладну (т. 1 а.с.239). Позивач сплатив кошти у безготівковій формі, що доводиться банківськими виписками руху коштів (т. 2 а.с.36, 39, 43). Перевезенням товару займався ФОП ОСОБА_2 відповідно до змісту товарно-транспортної накладної від 11 липня 2011 року (т. 1 а.с.240).

Зазначені вище правочини, на думку перевіряючих, не спричинили реального настання юридичних наслідків, і навіть якщо покупець, в даному випадку позивач, надасть до перевірки первинні документи, вони не матимуть юридичної сили та доказовості, оскільки складені з метою надання податкової вигоди та ухилення від сплати податків, а не фіксування фактично здійснення господарських операцій.

Суд першої інстанції, спростовуючи такі висновки відповідача, цілком обґрунтовано зазначив, що Відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами (позивачем та його контрагентами) в момент укладення правочинів вимог, встановлених ч.1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Колегія суддів звертає увагу, що господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, а визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Позивачем були наданні первинні документи, що підтверджують факт здійснення реальних господарських операцій. За вказаними вище договорами було придбано товари, послуги, що використовувалися позивачем відповідно до основної діяльності підприємства.

Відповідачем же, в свою чергу, не було спростовано достовірності відомостей, що містять первинні та розрахункові документи, надані платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів. Податковим органом не доведено належними та допустимими доказами того факту, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, та що договори укладено без мети настання реальних наслідків. Судових рішень щодо визнання угод недійсними суду надано також не було. Висновки ж акту перевірки по ланцюгу постачання не є належним доказом укладання позивачем не реальних угод, а тому можливо стверджувати що доводи відповідача ґрунтуються лише на припущеннях, що є неприпустимим.

Щодо порушення п.п.7.4.1, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість.

З позиції податкового органу, позивачем, в порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року, до податкового кредиту включено суми податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів, який проведено на підставі нікчемних правочинів.

В той же час, в акті перевірки, що став підставою для нарахування зобов'язань, не зазначено жодного порушення, допущеного позивачем. Фактично всі висновки будуються на виявлених порушеннях його контрагентів.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (чинного на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є сам факт придбання таких товарів та послуг з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності (або подальшої реалізації). При цьому, податковим законодавством України (чинного на той час) встановлено єдиний випадок, що дає право на включення платником ПДВ до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку.

Зокрема, згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений та підтверджений належним чином оформленими первинними документами, складеними у відповідності до закону, що в свою чергу відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Позивачем надано суду належним чином засвідченні копії всіх первинних бухгалтерських документів по взаємовідносинах з вказаними вище контрагентами, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість за перевіряємі періоди.

Щодо порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР, в результаті чого занижено суму податку на прибуток.

Згідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

П.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідності п.п.5.3.9 п.5.3ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не включаються до складу валових витрат витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені, підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд, дослідивши надані сторонами докази, дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем підтверджено правомірність формування валових витрат.

Господарські операції між позивачем та ФОП ОСОБА_1, ТОВ «Південні Традиції», ТОВ «ТПК «Союз-Кондитер» мали реальний фінансово-господарський характер. Укладені між сторонами договори у встановленому порядку нікчемними не визнано, фінансово-господарські правовідносини підтверджені первинними бухгалтерськими документами, а тому є протиправними дії відповідача, як контролюючого органу, в частині збільшення позивачу, як платнику податків, суми грошового зобов'язання з ПДВ, суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та нарахування штрафних (фінансових) санкцій оскарженими податковими повідомленнями-рішеннями.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі відповідача, не дають колегії суддів підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржену постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 липня 2013 року у справі № 811/1633/13-а - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали виготовлено 24.06.2014р..

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак