Ухвала суду № 39977559, 12.06.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

12 червня 2014 рокусправа № 804/16312/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О..

за участю

представника відповідача: Курпай Г.В.

представника позивача Конько О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу державної податкової інспекції в Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року у справі №804/16312/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідльністю "ДОБРОБУД" до державної податкової інспекції в Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

29 листопада 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "ДОБРОБУД" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції в Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 12.11.2013 р. №0007051501, яким ТОВ "ДОБРОБУД" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2013 року у розмірі 5 626 067 грн., та податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції в Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 12.11. 2013 р. №000707501, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ "ДОБРОБУД" з податку на додану вартість у розмірі 22 551 118,50 грн..

Адміністративний позов обгрунтовано тим, що зазначені в акті перевірки висновки податкового органу про неможливість відображення позивачем залишку від'ємного занчення з податку на доадну вартість у власній податкові звітності до набрання законної сили судового рішення про підтвердження обгрутованості зазанченого від'ємного значення є безпідставними, а податкові повідомлення - рішення, прийняті на підставі таких висновків є протиправним та підлгають скасуванню в судовому порядку.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року адміністративний позов товриства з обмеженою відповідальністю "ДОБРОБУД" - задоволено; скасовано податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції в Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 12.11.2013 р. №0007051501, яким ТОВ "ДОБРОБУД" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2013 року у розмірі 5 626 067 грн., та податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції в Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 12.11. 2013 р. №000707501, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ "ДОБРОБУД" з податку на додану вартість у розмірі 22 551 118,50 грн..

Не погодившись з рішенням суду державна податкова інспекція в Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, відповідач, звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що податкові повідомлення-рішення прийняті в межах повноважень, на підставі та у спосіб, визначений Конституцією України та Законами України, а відтак підстави для їх скасування відсутні.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у посадовими особами ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, за результатами якої складено Акт №108122-04132781455 від 18.10.2013 р..

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ "ДОБРОБУД" завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) на суму 5 626067 грн., та занижено податок на доадну вартість у сумі 15 034 079 грн..

Не погодившись з висновками Акту перевірки позивач подав заперечення на Акт перевірки, які за наслідками розгляду було залишено без задовлення.

На підставі Акту перервірки податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення :

№0007051501 від 12.11.2013 р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 562 6067 грн..

№0007071501 від 12.11.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за соновним платежем на суму 150 34079 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 7517039,5 грн..

Правомірність та обгрунтованість податкових повідомлень - рішень №0007051501 та №0007071501 від 12.11.2013 р. є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було правомірно відображено в податковій звітності залишок від'ємного значення з податку на додану вартість, право позивача на декларування сум від'ємного значення виникає в незалежності від набрання чи не набрання законної сили рішенням суду.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності ж з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно із пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстрочення або відстрочення відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3 ст.200).

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у перердніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів / послуг аюо до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 4.6.4 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну від 25.11.2011 р. №1492, якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), до декларації 0110 подається (Д2) (додаток 2).

Виходячи з системного аналізу зазначених норм права позивач має право на відображення у власній податковій звітності залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування у поточному (звітному) періоді, при цьому чинне податкове законодавство не містить жодних застережень для такого відораження показників залишку від'ємного значення при судовому оскарженні визначених до сплати сум з податку на додану вартість за попередні звітні податкові періоди.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що внаслідок перевірки податковим органом правомірності нарахування залишку від'ємного значення по декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 р. від 15.07.2013 р. податковим органом було зроблено висновок про завищення позивачем суми від'ємного значення з подакку на додану вартість та занижено розмір податку на додану вартість за первіряємий період.

На підставі висновків акту перервірки податковим органом було прийнято податкові повідомлення - рішення від 08.08.2013 р. №0000391501, яким позивачу зменшено розмір залишку від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 20 122 485 грн., №0000401501, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 15 439 402,79 грн. та застосовано штрафні санкції.

Зазначені податкові повідомлення - рішення було оскаржено позивачем до суду, та за наслідками розгляду адміністративного позову, скасовані постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.10.2013. Однак зазначення рішення суду ще не набуло законної сили на час розгляду справи судом першої інстанції.

За приписами п.57.3 ст. 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними пп. 54.3.1 - 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податку зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення - рішення, крім випадків, коли протягом такого строку платник розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до абзацу 3 пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, при зверненні платника податку до суду з позовом про визнання недійним рішення контролюючого органу, грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання законної сили рішенням суду.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що оскільки зазначені у податкових повідомленнях - рішеннях №0000391501 та №0000401501 суми грошового зобов'язання не є узгодженими до набрання законної сили рішенням суду у відповідній адміністратиній справи, то у позивача не виникло обов'язку щодо їх сплати, натомість він можливість відображати у податковій звітності залишок від'ємного значення з податку на дожану вартість, що існує на час здійснення такого декларування до набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правмірність врахування позивачем в своїй податковій звітності сум від'ємного занчення з податку на доадну вртість до набарння законної сили відповідним рішенням суду.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції в Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задовлення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року у справі №804/16312/13-а - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко