Ухвала суду № 39969776, 31.07.2014, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №0603/2-1006/11 Головуючий у 1-й інст. Потапова Т.М.

Категорія 19 Доповідач Забродський М. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Забродського М.І.

суддів: Заполовського В.Й., Шевчук А.М.

з участю секретаря

судового засідання Крижанівської М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки недійсним

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25 квітня 2014 року,-

в с т а н о в и л а:

У грудні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати недійсним договір іпотеки від 28 грудня 2006 року укладений між нею, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ПАТ КБ «ПриватБанк» за яким в іпотеку надано квартиру АДРЕСА_1.

В обґрунтування позову зазначала, що про існування зазначеного договору іпотеки вона дізналася під час розгляду Бердичівським міськрайонним судом цивільної справи за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та неї про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Проте позивачка ніколи не давала згоди на майнове поручительство і будь-якого договору поруки з відповідачами не укладала.

Крім того, у зв'язку із захворюванням - розсіяним енцефаломієлітом, церебрально-спинальної форми та інше вона не могла фізично у грудні 2006 року приймати участь у підписанні та укладенні будь-яких договорів, в тому числі і договору поруки.

Ухвалою судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 29 січня 2011 року об'єднано в одне провадження позов ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки недійсним та позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с. 15 т.І).

Під час розгляду справи ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 27 вересня 2011 року позовну заяву ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки залишено без розгляду за заявою представника позивача (а.с. 86 т.І).

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25 квітня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано недійсним договір іпотеки від 28 грудня 2006 року, укладений між ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ЗАТ КБ «ПриватБанк», посвідчений 28 грудня 2006 року приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованим в реєстрі за №3800, предметом іпотеки якого є трикімнатна квартира АДРЕСА_1.

Стягнуто з відповідачів на користь позивачки витрати по сплаті судового збору в сумі 17 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 37 грн. в рівних частках.

Також стягнуто з відповідачів за проведення судової почеркознавчої експертизи 900,48 грн. в рівних частках по 300,16 грн. з кожного.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, а також стягнути з позивача судові витрати за подання апеляційної скарги.

Посилається на те, що судове рішення є незаконним та необґрунтованим через недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права.

При ознайомленні з матеріалами експертизи були виявлені порушення науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 08 січня 1998 року №53/5.

Зокрема, суду для проведення експертизи не були надані умовно вільні зразки підпису позивачки, а вільні зразки її підпису були надані менш ніж на 15 документах, що є порушенням вимог Інструкції про призначення та проведення судових експертиз і експертних досліджень. Тому не може вважатися допустимим доказом у справі висновок почеркознавчої експертизи.

Крім того, ОСОБА_2 пропустила строк позовної давності, оскільки початок позовної давності щодо даного спору розпочався у 2006 році. Свідки у справі підтвердили ознайомлення позивачки з договором іпотеки саме у день його укладення, а відтак строк звернення до суду закінчився у 2009 році. Проте з позовом ОСОБА_2 звернулася лише в грудні 2010 року, тобто з пропуском строку позовної давності і з клопотанням про поновлення цього строку вона не зверталася.

Суд першої інстанції не звернув увагу на заяву представника банку про застосування позовної давності

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, між ЗАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_3 28 грудня 2006 року укладено кредитний договір за яким останній отримав кредит у розмірі 21 000,00 дол. США. зі сплатою відсотків за користування ними у розмірі 1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення до 27 грудня 2010 року.

У забезпечення виконання зобов'язань за цим договором 28 грудня 2006 року був укладений договір іпотеки між ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ПАТ КБ «ПриватБанк» за яким в іпотеку передано квартиру АДРЕСА_1.

З матеріалів справи та пояснень свідків, допитаних в суді першої інстанції встановлено, що кредит був отриманий ОСОБА_3 для іншої особи - ОСОБА_7, яка частково погашала кредит і займалася приватизацією спірної квартири, підготовкою усіх документів для укладання договорів.

Згідно з ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 30 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції встановлено на підставі проведеної судово-почеркознавчої експертизи від10 липня 2012 року №1/467/1, що ОСОБА_2 договір іпотеки від 28 грудня 2006 року не підписувала, а підпис на ньому зроблений іншою особою.

Крім того, ОСОБА_2 до 2012 року була інвалідом 2 групи, має хронічне запальне захворювання голови та спинного мозку і через свою хворобу не могла самостійно займатися оформленням відповідних документів, необхідних для приватизації спірної квартири.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

На підставі зазначено висновок суду першої інстанції про те, що позивачка не підписувала договір іпотеки , а це було зроблено іншою особою є обґрунтованим.

Не можуть слугувати підставою для скасування рішення суду і посилання апелянта на проведення судово-почеркознавчої експертизи з порушенням п.1.3 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, оскільки у вищезазначеному пункті йдеться про вимоги, яким повинні відповідати вільні зразки, а не про вимоги щодо відібрання вільних зразків та приєднання їх до матеріалів справи.

Доводи апеляційної скарги проте, що суд не застосував строків позовної давності при вирішенні цього спору є безпідставні.

Відповідно до ст. 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки.

Статтею 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Посилання представника відповідача на те, що позивачкою був пропущений строк позовної давності і суду слід було застосовувати строк звернення до суду з моменту укладення договору іпотеки, тобто з 28 грудня 2006 року, а не з 2010 року є необґрунтований, оскільки в матеріалах справи містяться відомості про те, що лише у 2010 році позивачці стало відомо про ухвалення судом рішення за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки

Враховуючи наведене ОСОБА_2 звернулася до суду за захистом порушеного права в межах строків позовної давності.

За таких обставин колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції дотримані вимоги матеріального та процесуального права, всебічно, повно й об'єктивно з'ясовані обставини справи та надана їм належна оцінка. Висновок суду відповідає встановленим фактичним обставинам справи, а наведені доводи в апеляційній скарзі висновків суду не спростовують.

Відтак підстави для скасування судового рішення та ухвалення нового відсутні.

Керуючись ст.ст. 209,303,304,307,308,313,314,315 ЦПК України колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: