Постанова № 39968847, 28.07.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2014 року справа № 904/8410/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузнецова В.О.,

суддів: Науменка І.М., Павловського П.П.,

секретар судового засідання: Петровська А.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Устименко М.В., довіреність б/н від 18.11.2013 р., представник,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2014 р. по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІВАТ", м. Дніпропетровськ

до Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

про розірвання договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2014 р. у даній справі (суддя Назаренко Н.Г.) у даній справі позов задоволено. Розірвано договір оренди земельної ділянки від 31.07.2001 р., укладений між Дніпропетровською міської радою та товариством з обмеженою відповідальністю "ВІВАТ", посвідчений 31.07.2001 р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим № 850 та зареєстрований в Дніпропетровському обласному управлінні земельних ресурсів 31.07.2001 р. за №1132.

Згадане рішення мотивовано посиланням на те, що позивач добровільно відмовився від права користування земельною ділянкою, оскільки фактичне користування земельною ділянкою і зведеними на ній будівлями здійснюють інші особи (нові власники будівель), а не позивач, законодавством передбачена можливість дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору.

Не погодившись з даним рішенням, Дніпропетровська міська рада, звернулась до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неповне з'ясування господарський судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Скаржник вважає, що господарський суд не встановив, який відсоток нерухомого майна було відчужено позивачем, а також не взяв до уваги норми ст.ст.12,142 Конституції України, якими передбачено виключне право органу місцевого самоврядування від імені територіальної громади самостійного розпорядження землею, яка є матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування, оскільки доходи від її використання є складовими у формуванні доходів місцевого бюджету.

Крім того, на думку скаржника, позивач не мав правових підстав для дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач зазначає, що з огляду на приписи ст.202, ч.1 ст.377 ЦК України, ч.2 ст.120 ЗК України, у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу - право власності або право користування та вважає, що рішення прийнято у відповідності з діючим законодавством, тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду залишити без змін.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою відповідача на копії ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.07.2014 р. про відкладення розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з урахуванням наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.07.2001 р., між Дніпропетровською міської радою (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ВІВАТ" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений 31.07.2001 р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим № 850 та зареєстрований в Дніпропетровському обласному управлінні земельних ресурсів 31.07.2001 р. за №1132.

Відповідно до п.1.1. цього договору, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне володіння і користування на умовах оренди земельну ділянку площею 0,4361 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Ленінський район, вул. Будьонного, 3а для розміщення складу, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м.Дніпропетровська за кодом 81220004 згідно з планом земельної ділянки, що додається.

Підставою для надання земельних ділянок в оренду є рішення виконкому міської ради від 15.03.2001 р. № 575 (п. 1.2. договору).

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що земельна ділянка надається до 15.03.2016 р.

Згідно свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, виданого 11.07.2013 р. нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.07.2013 р., право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Будьонного, 3а, зареєстровано за товариством з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський винно-коньячний завод".

З моменту переходу права власності на об'єкт нерухомості, що розташований на відведеній за спірним договором земельній ділянці, позивач не використовує останню.

10.09.2013 р. позивач звернувся до Дніпропетровської міської ради з пропозицією №10014/09/13 про розірвання спірного договору (а.с.19-20).

У відповідь на зазначене звернення Позивача, КП "Центр містобудування, архітектури, землеустрою та кадастру" Дніпропетровської міської ради, повідомив про необхідність звернутись до державних органів з метою отримання відповідного пакету документів для прийняття Дніпропетровською міською радою рішення стосовно припинення права користування земельними ділянками.

Предметом спору у даній справі є розірвання договору оренди земельної ділянки від 31.07.2001 р., укладеного між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України, ст.1 Закону України „Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 1 статті 2 Закону України „Про оренду землі" роз'яснено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно ч. 2 ст. 120 ЗК України у випадку, якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Частиною 1 статті 377 ЦК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Отже, виходячи із вищенаведених норм законодавства, у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу - права власності або права користування.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Припинення договору оренди землі шляхом його розірвання врегульовано ст. 32 Закону України „Про оренду землі", згідно з ч. 1 якої на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Стаття 141 ЗК України передбачає в якості підстав припинення права користування земельною ділянкою добровільну відмову від права користування нею, а також набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Згідно ч.ч.1,3 статті 31 Закону України „Про оренду землі" набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці, є підставою для припинення договору оренди землі.

В даному випадку, відмова позивача від права користування земельною ділянкою обумовлена відчуженням об'єкту нерухомості, для обслуговування якого надавалася така земельна ділянка.

Статтею 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено такий спосіб припинення договору оренди землі як його дострокове розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору.

Зважаючи на те, що позивач добровільно відмовився від права користування земельною ділянкою, оскільки фактичне користування земельною ділянкою і зведеними на ній будівлями здійснюють інша особа (новий власник будівлі), а не позивач, законодавством передбачена можливість дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.06.2014 р. у справі № 904/8411/13, яка в установленому законом порядку не оскаржувалось та є чинним.

Крім того, колегія суддів враховує, що позивач фактично позбавлений права землекористувача, встановленого ст. 95 ЗК України, проте продовжує нести обов'язки землекористувача визначені ст. 96 ЗК України, і при порушенні вимог земельного законодавства новим власником приміщень відповідальність нестиме позивач, як зареєстрований користувач - орендар даної земельної ділянки.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, прийнятого з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.101, 103, 105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2014 р. по справі №904/8410/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом 20 днів.

Постанова складена в повному обсязі 31.07.2014 р.

Головуючий суддя В.О. Кузнецов

Суддя І.М. Науменко

Суддя П.П. Павловський