Ухвала суду № 39968389, 22.07.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УКРАЇНА

Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2014 р.Справа № 820/11076/14

Головуючий 1 інстанції: Самойлова В.В.

Доповідач: Водолажська Н.С.

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Бенедик А.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2014р. по справі № 820/11076/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Укр-Ленд»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Науково-виробнича компанія «Укр-Ленд», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 2820302203 від 21.05.14 р. про збільшення грошового зобов'язання по ПДВ в сумі 54511,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 27255,5 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.14 р. по справі № 820/11076/14 позов був задоволений в повному обсязі.

Відповідач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.14 р. по справі № 820/11076/14 та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.

Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанцій було встановлено, що підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення є акт № 1618/20-30-22-03/38000269 від 30.04.14 р. позапланової документальної виїзної перевірки підприємства позивача щодо господарських відносин із ТОВ «Виател» за січень 2012 р., в якому зафіксовані порушення вимог ст. 198,2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 ПК України, які призвели до завищення податкового кредиту в сумі 237461,0 грн., в сумі 291972,0 грн. та заниження зобов'язань по ПДВ в сумі 54511,0 грн.

Виявлені порушення перевіряючі пов'язують з безпідставністю формування податкового кредиту по операціям з ТОВ «Виател», оскільки за інформацією, отриманою від Індустріальної ОДПІ м. Харкова, не можливо було провести зустрічну звірку у зв'язку з відсутністю вказаного суб'єкта за місцем реєстрації та ненаданням документів первинного бухгалтерського обліку на підтвердження здійснення господарських операцій, в т.ч. з позивачем по даній справі.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, посилаючись на приписи ст. 71 КАС України, вказав на те, що відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваного рішення, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів, факт вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді.

В обґрунтування даних висновків суд першої інстанції зазначив, що позивач мав господарські відносини з ТОВ «Виател», які здійснювалися на підставі укладених договорів, за умовами яких вказаний контрагент здійснював постачання на адресу позивача товарів та робіт, який здійснював оплату вартості поставлених товарів та робіт. Вказані товари та роботи були придбані позивачем з метою використання у господарській діяльності, що в подальшому ним було здійснено та про це свідчать письмові докази у справі. В постанові суду першої інстанції вказано, що основний вид діяльності ТОВ «НВК «УКР-ЛЕНД» є виробництво, ремонт та технічне обслуговування гідравлічного та пневматичного устаткування, помп та компресорів. Для здійснення цієї діяльності підприємство має відповідні матеріальні (адміністративні, складські приміщення, обладнання, устаткування та інше) та трудові ресурси. Контрагент позивача, ТОВ «Виател», здійснювало постачання товарів та робіт, які за асортиментом, номенклатурою та змістом узгоджуються з зазначеними видами діяльності підприємства, факти отримання товару та робіт підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами, а саме: відповідними видатковими накладними та актами приймання, факт оприбуткування товару підтверджується відповідними ордерами, факт сплати ПДВ підтверджено належним чином оформленими податковими накладними, за отриманий від ТОВ «Виател» товар та роботи були здійснені розрахунки грошовими коштами у безготівковій формі.

Оскільки єдиною підставою для встановлення відповідачем порушень позивачем вимог податкового законодавства є відсутність факту реального вчинення ним господарських операцій з його контрагентом, що базується на акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Виател» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за січень 2014 р., яким не підтверджено реальність проведених господарських операцій за січень 2014 р., суд першої інстанції визнав ці доводи безпідставними, процитувавши зміст п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України, ст. 1, п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і вказавши на те, що укладені між позивачем та вищевказаним контрагентом правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, ні ким не оскарженими та у судовому порядку не визнані недійсними, що підтверджується наданими до матеріалів справи первинними документами, бухгалтерської та податкової звітності, які виписані відповідно п. 9.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні» і п. 2.4 ст. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Також суд першої інстанції визнав безпідставним посилання відповідача на акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за січень 2014 р.» стосовно контрагента позивача, оскільки нормами діючого законодавства України не передбачено можливість посилання ДПІ в ході проведення перевірки одного суб'єкта господарювання на акти перевірок інших суб'єктів господарювання і на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть якщо контрагент позивача не виконав своїх зобов'язань по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Наведені обставини стали підставою для висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що позивачем з ТОВ «Виател» був укладений договір № Т29/13 від 30.12.13 р., предметом якого є поставка товарів відповідно специфікацій №№ 1-9 загальною вартістю 465432,0 грн. Договором передбачена передача товарів по видатковим накладним на умовах самовивозу. Залучені до матеріалів справи специфікації свідчать про те, що предметом поставки були кулі, направляючі штоки, гільзи, кільця, шпінделі анкерні, пари «сідло-кулька», гвинти збивні, корпуси клапана, утримувач сідла клапана та інші деталі. На підтвердження поставки позивачем надані видаткові накладні від 08.01.14 р. № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7, № 8, № 9 та ТТН № 3/25-07 від 08.01.14 р. На підтвердження оплати за поставлені товари надані копії платіжних доручень № 139 від 12.03.14 р. та № 140 від 13.03.14 р. За твердженням позивача, з якими погодився суд першої інстанції, податковий кредит за січень 2014 р. був сформований на підстав отриманих від постачальника податкових накладних (в позові позивач не вказав, про які податкові накладні йде мова), і до матеріалів справи позивачем надані податкові накладні від 08.01.14 р. № 805, № 806, № 807, № 808, № 809, № 810, № 811, № 812, № 813.

Згідно долученої до матеріалів справи ТТН № 3/25-07 від 08.01.14 р. перевезення придбаного позивачем у ТОВ «Виател» товару здійснювалося автомобілем Газель д.н. НОМЕР_4, який належить ПП ОСОБА_1 При цьому, позивачем до суду першої інстанції наданий договір перевезень б/н від 04.01.14 р., укладений між ПП ОСОБА_1 (перевізник) та ТОВ «НВК «Укр-Ленд» (вантажовласник), предметом якого є прийом та перевезення перевізником належного ТОВ «НВК «Укр-Ленд» вантажу.

Позивачем до матеріалів справи наданий договір № Т 30/13 від 30.12.13 р., укладений позивачем з ТОВ «Виател», предметом якого є виконання робіт по азотуванню циліндрів свердловинних штангових насосів в кількості 245 одиниць відповідно Технічним завданням, загальною вартістю 343000,0 грн. Циліндри позивачем на обробку та від виконавця позивачу після азотування мають передаватися за актами прийому-передачі. На підтвердження виконання робіт за вказаним договором позивачем надані 7 актів здачі-прийняття циліндрів на обробку від 09.01.14 р. (на 35 шт. кожний), 7 актів здачі-приймання виконаних робіт від 09.01.14 р. (на 35 шт. кожний) і податкові накладні від 09.01.14 р. № 923 (35 шт.), № 924 (35 шт.), № 925 (35 шт.), № 926 (35 шт.), № 927 (35 шт.), № 928 (35 шт.), № 929 (35 шт.).

Також позивачем з ТОВ «Виател» був укладений договір № Т31/13 від 30.12.13 р., предметом якого є виконання робіт по гідравлічному випробуванню свердловинних штангових насосів в кількості 245 одиниць відповідно Технічним завданням, загальною вартістю 499800,0 грн. (ПДВ 83300,0 грн.). На підтвердження виконання робіт за даним договором позивач надав 10 актів здачі-приймання свердловинних штангових насосів від 09.01.14 р. (по 25 шт. кожний), 10 актів здачі-приймання виконаних робіт від 09.01.14 р. (на 25 шт. кожний) та податкові накладні від 09.01.14 р. № 908, № 909, № 910, № 911, № 912, № 913, № 914, № 915, № 916, № 917.

З ТОВ «Виател» позивачем був укладений договір № Т32/13 від 30.12.13 р., предметом якого є доробка комплектів запасних частин (плунжер-корпус клапана - циліндр) до свердловинних штангових насосів, які поставлені позивачем в кількості 245 одиниць. При цьому договором передбачено, що доробка виконується на площах, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Спартака, 17, і на устаткуванні замовника. Загальна вартість робіт узгоджена в сумі 294000,0 грн. (ПДВ 49000,0 грн.). На підтвердження виконання робіт позивачем надані акти здачі-приймання комплектів запасних частин від 09.01.14 р. № 1, № 1/1, № Ѕ, 1/3, ј на 49 шт. кожний, акти виконаних робіт від 09.01.14 р. № 1, № 1/1, № 1/2, № 1/3, № 1/4 на 49 шт. кожний та податкові накладні від 09.01.14 р. № 918, № 919, № 920, № 921, № 922.

Також з ТОВ «Виател» позивачем був укладений договір № Т01/14 від 09.01.14 р., предметом якого є роботи по доробці клапанів в кількості 450 шт. При цьому гідравлічні випробування проводяться на площах позивача та на його устаткуванні. Загальна вартість робіт становить 81000,0 грн. (ПДВ 13500,0 грн.). На підтвердження виконання робіт за вказаним договором позивач надав 2 акти здачі-приймання робіт від 14.01.14 р. та податкові накладні від 14.01.14 р. № 1408 та № 1409.

Колегія суддів зазначає, що порушення вимог податкового законодавства відповідач пов'язує виключно з неможливістю проведення зустрічної звірки контрагента позивача - ТОВ «Виател».

Так, в акті перевірки контролюючим органом зазначено, що від Індустріальної ОДПІ м. Харкова було отримано акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Виател» (п.н. 38876259) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період за січень 2014 року. Зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що неможливо співставити дані первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків і зборів, а також підтвердження відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, види обсягу і кількості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. В ході організації проведення зустрічної звірки з метою забезпечення підтвердження господарських відносин вжито такі заходи: 1) оперативним підрозділом ГУ Міндоходів у ХО було здійснено виїзд на адресу за якою зареєстровано ТОВ «Виател», та виявлено, що підприємство за адресою не встановлено, про що складено висновок. Відповідно до рапорту старшого оперуповноваженого ГОВ ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області майора податкової міліції Полуляхова О.В. в ході виїзду встановлено, що за вказаною адресою знаходиться 5-ти поверхова будівля, в якій розташовані офісні приміщення. В ході обстеження даної будівлі встановлено, що вказана будівля належить підприємству ТОВ «Енергоресурс і Ко» (код 32237716). Згідно наданої відповіді вказаного підприємства майно та офісні приміщення підприємства ТОВ «Виател» (код 38876259) відсутні; 2) була проведена фотозйомка приміщення. Додатково були зроблені неодноразові виїзди за місцем реєстрації директора підприємства, гр. ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 - АДРЕСА_1. В ході даного виїзду двері вказаної квартири ніхто не відчинив. Зі слів сусідів з АДРЕСА_2 останні усно повідомили, що ОСОБА_3 вони не бачили останні три місяця, де він мешкає їм невідомо. Контактний номер телефону ОСОБА_3 - НОМЕР_3, який вказаний у реєстраційній картці підприємства не відповідає і встановити його фактичне місцезнаходження надалось можливим. Також були зроблені неодноразові виїзди за місцем реєстрації засновника підприємства гр. ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 - АДРЕСА_3. В ході даного виїзду двері вказаної квартири ніхто не відчинив. Зі слів сусідів з АДРЕСА_4 громадянина ОСОБА_5 вони останній раз бачили 5-ть днів тому, де він може знаходитись їм невідомо. Також згідно аналізу реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлено невідповідність номенклатури придбаних та реалізованих ТМЦ. При цьому підприємством не надано документи щодо залишків, які знаходяться на товарному балансі на початку перевіряємого періоду. Факт транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт, розрахунки з перевізником документально не підтверджено у зв'язку з не наданням відповідних первинних документів.

Наведені обставини, на думку відповідача по справі, свідчать про відсутність факту реальності вчинених з ТОВ «Укр-Ленд» господарських операцій, а тому суми ПДВ віднесені позивачем до складу податкового кредиту по виписаним податковим накладним ТОВ «Виател», підлягають виключенню зі складу податкового кредиту.

Суд першої інстанції визнав безпідставними посилання відповідача на неможливості ТОВ «НВК «Укр-Ленд» включати до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціям з ТОВ «Виател» у зв'язку з неможливістю проведення зустрічної звірки останнього, за наявності у позивача належним чином оформлених документів первинного бухгалтерського обліку, які підтверджуються реальність вчинених правочинів з його контрагентом.

Зазначений висновок узгоджується із правовою позицію, викладеною у постановах Верховного Суду України від 31.01.11 р. у справах № 21-42а10 та № 21-47а10, та практикою Європейського суду з прав людини (рішення від 22.01.09 р. у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії»), яку суди повинні застосовувати як джерело права відповідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Оскільки обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини, залучені до матеріалів справи документи первинного бухгалтерського обліку відповідають приписам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що свідчить про те, що проведені операції були відображені у бухгалтерському обліку підприємства, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про законність позовних вимог. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги їх не спростували.

Зважаючи не те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.14 р. по справі № 820/11076/14 прийнята у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.14 р. по справі № 820/11076/14 - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.14 р. по справі № 820/11076/14 за позовом ТОВ «Науково-виробнича компанія «Укр-Ленд» до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Водолажська Н.С.Судді(підпис) (підпис) Філатов Ю.М. Бенедик А.П.