Постанова № 39968377, 22.07.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2014 р. Справа № 554/2067/14-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м.Полтаві на постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 19.03.2014р. по справі № 554/2067/14-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м.Полтаві

про визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м.Полтаві, якому просив: визнати дії відповідача щодо відмови нараховувати та виплачувати з 01.01.2014 року державної та додаткової пенсії згідно рішення Октябрьского районного суду м. Полтави від 30.09.2010 року протиправними.

Постановою Октябрського районного суду м. Полтава від 19.03.2014 року адміністративний позов задоволено.

Визнано дії Управління пенсійного фонду України Октябрського району м. Полтави щодо відмови нараховувати та виплачувати з 01.01.2014 року ОСОБА_1 державної та додаткової пенсії згідно рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30.09.2010 року - протиправними.

Зобов'язано Управління пенсійного фонду України Октябрського району м. Полтави здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 починаючи з 01.01.2014 року державної та додаткової пенсії відповідно рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30.09.2010 року з урахуванням ч.І ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законами України про Державний бюджет України на відповідний рік, щомісячно, з урахуванням проведених виплат.

На зазначену постанову суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ненадання належної правової оцінки обставинам справи, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову. Якою відмовити позивачу у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що при нарахуванні та виплаті пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, він керується постановами Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 року № 745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету" та № 1210 від 23.11.2011 року "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік, а тому його дії є правомірними.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.197 КАС, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів у разі відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

За таких обставин, а також враховуючи, що судом участь сторін в судовому засіданні не визнавалась обов'язковою, а клопотань від сторін про розгляд справи за їх участю не надходило, колегія суддів прийшла до висновку щодо можливості апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, з 01.01.2014 року нарахування та виплата позивачу пенсії повинні здійснюватися відповідно до Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" не надано Кабінету Міністрів України у 2014 році визначати порядок та розміри застосування положень ст.ст. 50, 54 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Колегія суддів з даним висновком суду погоджується виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є інвалідом І групи та віднесений до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

У січні 2014 року позивач звернувся до УПФУ Октябрського району в м. Полтаві із заявою щодо нарахування та виплати пенсії з 01.01.2014 року відповідно до постанови Апеляційного суду Полтавської області від 23.03.2011.

Згідно відповіді УПФУ Октябрського району в м. Полтаві від 29.01.2014 року за №19/К- 04, в якому зазначено, що починаючи з 01.01.2014 року перерахунок державної та додаткової пенсії та їх виплата проводиться у порядку і розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 року №745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за коштів державного бюджету".

Перевіряючи правомірність відмови відповідача у перерахунку пенсії колегія суддів зазначає.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Статтею 49 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991р. передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ розміри пенсій для інвалідів І групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 10 мінімальних пенсій за віком, а особам, які є інвалідами І групи і віднесені до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах 100 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до п.28 розділу 11 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" викладено у такій редакції: особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам II групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до п.28 розділу 11 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю до ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" викладено у такій редакції: у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими зокрема по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Статтею 64 Конституції України встановлено, що Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені.

Рішенням Конституційного суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України", якими внесено зміни до ст.ст. 50, 54 ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визнано такими, що не відповідають Конституції України, тобто є неконституційними.

Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України, Закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому Законом порядку.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2012 рік", установлено, що у 2012 році норми і положення статті 50,54 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

На виконання вимог Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1210 від 23.11.2011 року "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка набрала чинності 01.01.2012 року, згідно вимог якої мінімальний розмір пенсії для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" становить - II групи інвалідності - 160 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплачується у таких розмірах до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 1 січня 2012 р.: особам, що належать до категорії 1, II групи інвалідності - 40 відсотків.

Пунктом 4 Прикінцевих положень ЗУ "Про Державний бюджет України на 2013 рік" встановлено, що у 2013 році норми і положення, зокрема, статей 50,54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік. Тобто, визначення порядку та розмірів виплат указаним категоріям громадян на 2013 рік делеговано Кабінету Міністрів України.

Згідно ст. 3 Бюджетного Кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Тобто положення п.4 Прикінцевих положень ЗУ "Про Державний бюджет України на 2013 рік" діяли протягом бюджетного року та закінчилися 31.12.2013 року.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" не встановлено обмеження щодо виплат основної та додаткової пенсії, не внесено змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тому з 01.01.2014 року діють положення ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно до яких розміри пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 8 мінімальних пенсій за віком, а особам, які є інвалідами ІІ групи і віднесені до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу основна та щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, виплачується з 01.01.2014 року в розмірі встановленому постановою Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2011 року.

Частиною 1 статті 8 Конституції передбачено, що в Україні визнається і дії принцип верховенства права. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод ( ч.3 ст.22 Конституції).

За таких обставин, правовідносини щодо виплати додаткової пенсії особам, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, регулюються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому застосування до таких правовідносин підзаконного акту - постанови КМУ № 1210, яка суперечить Закону № 796-ХІІ, є помилковим.

При цьому, посилання відповідача на постанови Кабінету Міністрів України № 745 від 06.07.2011 року та № 1210 від 23.11.2011 року є необґрунтованими, оскільки застосування зазначених постанов було розраховано на бюджетний період в 2011 та 2012, 2013 роках.

Однак при прийнятті рішення суд першої інстанції не врахував ту обставину, що спірні правовідносини між позивачем та відповідачем виникли у 2014 році, вже після прийняття рішення Октябрського районного суду м. Полтави, а тому дане рішення, прийняте 30.09.2010 року вирішувало спір який виник раніш, а спірні правовідносини що виникли з 01.01.2014 року повинні вирішуватися як новий спір без посилань на раніш прийняте рішення по аналогічним правовідносинам, що відбувалися до 23.07.2011 року.

За таких обставин, колегія суддів, вважає за доцільне вийти за межі позовних вимог з метою захисту прав позивача та прийняти рішення, щодо не правомірності відмови відповідача нараховувати та виплачувати пенсію позивачу з 01.01.2014 року у відповідності до постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 30.09.2010 року, а щодо правомірності відмови у перерахунку та виплаті пенсії та додаткової пенсії позивачу у відповідності до ст. ст. 50, 54 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в період з 01.01.2014 року.

Відповідно до ч.2 ст. 11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до ч.1 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч.2 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197 п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м.Полтаві задовольнити частково.

Постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 19.03.2014р. по справі № 554/2067/14-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м.Полтаві про зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м.Полтаві щодо відмови у здійсненні нарахування та виплати ОСОБА_1 державної та додаткової пенсії у розмірі, встановленому ч. 4 ст. 54, ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м.Полтаві здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та додаткової пенсії у розмірі 100% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01.01.14 року, виходячи з встановленої законом мінімального розміру пенсії за віком, визначеного ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з урахуванням положень ч. 3 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Катунов В.В.Судді Бершов Г.Є. Ральченко І.М.