Ухвала суду № 39968306, 15.07.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2014 р.Справа № 820/8348/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2014р. по справі № 820/8348/14

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач- фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення рішення:

-№0005941701 на суму 1381,70 грн. від 04.10.2013 року;

-№004131710 на суму 1590,47 грн. від 25.09.2013 року;

-№0005901701 на суму 10199 грн. за основним платежем та 2549,75 за штрафними санкціями від 04.10.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки відповідача щодо порушень податкового законодавства, зроблені в акті перевірки є необґрунтованими, у зв'язку з чим просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення, оскільки вони не відповідають вимогам чинного законодавства.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2014 року адміністративний позов задоволено.

Індустріальна об'єднана державна податкова інспекція м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення є необґрунтованим та незаконним, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2014р. та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог скарги посилається на обставини встановлені в акті перевірки.

Позивач подав до Харківського апеляційного адміністративного суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає вимоги відповідача безпідставними, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. Просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, як таку, що прийнята відповідно до норм діючого законодавства.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Індустріальною ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області проведено невиїзну документальну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ФОП ОСОБА_1

Результати проведеної перевірки оформлені актом № 970/17.1-06 від 26.09.2013 р. (а.с. 27-28).

Згідно висновків акту перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 в декларації з податку на додану вартість за червень 2013 року у рядку 25 відобразив позитивне значення у сумі 10199,00 грн., а рядок 25.1 (сума податку на додану вартість, що сплачуться до загального/спеціального фонду державного бюджету) у звітності не заповнено (показник відсутній).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0005901701 від 04.10.2013 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 12748,75 грн., з яких за основним платежем 10199,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 2549,75 грн. (а.с. 29).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ні документально, а ні нормативно не довів правомірності прийнятих податкових повідомлень- рішень №0005941701 на суму 1381,70 грн. від 04.10.2013 року, №004131710 на суму 1590,47 грн. від 25.09.2013 року та №0005901701 на суму 10199 грн. за основним платежем та 2549,75 за штрафними санкціями від 04.10.2013 року.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно п. 200.1 статті 200 розділу V Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 розділу V ПК України).

Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пункт 203.1 статті 203 розділу V ПК України).

Відповідно до пункту 46.5 статті 46 Податкового кодексу України форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

На виконання вимог наведеної вище норми наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 р. № 1492 затверджено форми податкової звітності з податку на додану вартість. Цим же наказом затверджено Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (далі - Порядок № 1492).

Згідно з приписами підпункту 4.6.8 пункту 4.6 розділу V Порядку № 1492 (в редакції, що діяла до 17.12.2012 р.), сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду вказується в рядку 25 декларації.

Наказом Міністерства фінансів України від 17.12.2012 р. № 1342, що набрав чинності 05.02.2013 р., внесено зміни до форм податкової декларації з податку на додану вартість, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 р. № 1492, та викладено їх у новій редакції.

Зокрема, у новій формі податкової декларації з податку на додану вартість пункт 25 доповнено двома складовими - пунктами 25.1 та 25.2.

Порядок заповнення цих рядків визначено підпунктом 4.6.8 пункту 4.6 розділу V Порядку № 1492 у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.12.2012 р. № 1342.

Так, у рядку 25 декларації вказується сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, та: сплачується до загального фонду державного бюджету - рядок 25.1 декларації 0110; частково сплачується до спеціального фонду державного бюджету - рядок 25.1 декларації 0140; спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства - рядок 25.2 декларації 0121 - 0123; частково спрямовується на спеціальний рахунок переробного підприємства - рядок 25.2 декларації 0140; залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства - рядок 25.2 декларації 0130.

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Суд першої інстанції, виходячи із аналізу законодавчих норм, вірно зазначив, що обов`язковою умовою для донарахування податковим органом суми грошового зобов'язання та застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій є наявність факту заниження податкового зобов'язання, тобто недоплати за відповідним податком (збором).

Враховуючи, що спірні правовідносини стосуються питання правомірності донарахування Індустріальною ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог пунктів статті 200 Податкового кодексу України, то суд зазначає, що вирішення даного спору пов`язується з оцінкою наявності факту недоплати позивачем податкового зобов'язання з цього податку за червень 2013 року у зв`язку з неперенесенням ним числового значення рядка 25 до рядка 25.1 декларації.

Підпунктом 14.1.179 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно з приписами пункту 203.2 статті 203 розділу V Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2013 року (№ 9044051761 від 22.07.2013 р.) задекларовано податкових зобов`язань з ПДВ на загальну суму 42852,00 грн. та податкового кредиту у загальному розмірі 32653,00 грн. (а.с. 30-31). Різниця між сумою податкового зобов`язання позивача та сумою податкового кредиту за вказаний звітний період мала позитивне значення (42852,00 грн. - 32653,00 грн. = 10199,00 грн.), у зв`язку з чим вказана сума відображена позивачем у складі рядка 25 декларації як сума податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду.

Оплата за призначенням платежу - податок на додану вартість за червень 2013 року у загальному розмірі 10199,00 грн. була здійснена позивачем у строк, визначений пунктом 203.2 статті 203 розділу V Податкового кодексу України, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 690 від 23.07.2013 р. на суму 10199,00 грн. (а.с. 33).

Враховуючи, що позивачем внесено до рядка 25 декларації за червень 2013 року показник суми податку на додану вартість, який має позитивне значення, та перераховано його до бюджету у встановлений законом строк, підстави вважати, що ним не визначено податкове зобов`язання з цього податку (занижено податкове зобов'язання) відсутні.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованого донарахування відповідачем в спірному податковому повідомленні-рішення №0005901701 від 04.10.2013 року суми грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем у розмірі 10199,00 грн., яка вже була сплачена позивачем до держбюджету.

Крім того, суд першої інстанції вірно зауважив, що рядки 25.1 та 25.2 декларації з податку на додану вартість є складовими рядка 25, в якому платник податків визначає розмір податкового зобов'язання. Вони мають допоміжне значення для цілей адміністрування податків.

Оскільки позивачем здійснено заповнення числового значення рядка 25 декларації з податку на додану вартість за червень 2013 року та самостійно перераховано визначену суму податку до бюджету, суд приходить до висновку про відсутність обставин, що свідчать про заниження (недоплату) позивачем податкового зобов`язання з цього податку, та, як наслідок, відсутність підстав для донарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість та застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у відповідності до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Також судовим розглядом встановлено, що Індустріальною ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області проведено невиїзну документальну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ФОП ОСОБА_1

Результати проведеної перевірки оформлені актом № 1007/17.1-06/НОМЕР_2 від 26.09.2013 р. (а.с. 34-35).

Згідно висновків акту перевірки встановлено, що в уточнюючому розрахунку з податку на додану вартість за березень 2013 р., у зв'язку з коригуванням рядку 25.1 попереднього звітного періоду сума податку на додану вартість збільшено до 27634,00 грн., ФОП ОСОБА_1 не проведено самостійне нарахування штрафної санкції, що передбачено абз. «а» п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0005941701 від 04.10.2013 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1381,70 грн., з яких за основним платежем 0,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1381,70 грн. (а.с. 36).

Надаючи правову оцінку діям відповідача щодо прийняття оскаржуваного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п. 120.2 ст. 120 Податкового кодексу України невиконання платником податків вимог, передбачених абзацами третім - п'ятим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати).

Так, згідно з абз. 1 п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (в тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті, зокрема, надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку (пп. "а" абз. 3 п. 50.1 ст. 50 ПК України).

Системно аналізуючи вищевказані положення Податкового кодексу України суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що уточнюючий розрахунок до податкової декларації подається платником податків в разі самостійного виявлення помилки, яка може впливати або не впливати на визначення показників податкових зобов'язань платника податків.

При цьому у випадку, якщо самостійно виявлена помилка, яка міститься у раніше поданій декларації, зумовлює заниження податкового зобов'язання минулого звітного періоду, платник податків зобов'язаний, зокрема, до подання уточнюючого розрахунку сплатити як суму недоплати (тобто різницю у податкових зобов'язаннях між податковою декларацією і уточнюючим розрахунком), так і штраф у розмірі трьох відсотків від суми недоплати.

Проте, обов'язковою умовою для нарахування штрафу є наявність факту заниження податкового зобов'язання та відповідної недоплати за певним видом податків.

Як свідчать фактичні обставини справи, позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року (№ 9035650910 від 21.04.2013 р.) задекларовано податкових зобов`язань з ПДВ на загальну суму 84016,00 грн. та податкового кредиту у загальному розмірі 56382,00 грн. (а.с. 37-38). Різниця між сумою податкового зобов`язання позивача та сумою податкового кредиту за вказаний звітний період мала позитивне значення (84016,00 грн. - 56382,00 грн. = 27634,00 грн.), у зв`язку з чим вказана сума відображена позивачем у складі рядка 25 декларації як сума податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду. Однак, як вбачається з вказано податкової декларації, позивачем не було перенесено числове значення суми податкового зобов'язання з ПДВ за червень 2013 року, яке вказане в рядку 25, до рядка 25.1 декларації.

Оплата за призначенням платежу - податок на додану вартість за березень 2013 року у загальному розмірі 27634,00 грн. була здійснена позивачем у строк, визначений пунктом 203.2 статті 203 розділу V Податкового кодексу України, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 586 від 23.04.2013 р. на суму 27634,00 грн. (а.с. 40).

На виконання вимог ст. 50 ПК України позивачем було подано до контролюючого органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за березень 2013 року, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, в якому позивач у рядку 25.1 відобразив числове значення суми податкового зобов'язання з ПДВ за березень 2013 року, яке вказане в рядку 25, а саме: 27634,00 грн. Штраф у зв'язку з самостійним виправленням помилки позивачем нараховано не було (а.с. 41-42).

Враховуючи викладене, а також те, що позивачем внесено до рядка 25 декларації за березень 2013 року показник суми податку на додану вартість, який має позитивне значення, та перераховано його до бюджету у встановлений законом строк, то суд зазначає, що відсутні обставини, що свідчать про заниження (недоплату) позивачем податкового зобов`язання з цього податку, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність також і підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у відповідності до приписів підпункту "а" абз. 3 пункту 50.1 статті 50 та пункту 120.2 статті 120 Податкового кодексу України.

Також матеріалами справи встановлено, що Індустріальною ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області проведено камеральну перевірку податкової звітності з розрахунку сплати податку на додану вартість ФОП ОСОБА_1

Результати проведеної перевірки оформлені актом № 808/17.1-06/НОМЕР_2 від 24.09.2013 р. (а.с. 11).

Згідно висновків акту перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 несвоєчасно сплатив податок на додану вартість, а саме:

а) за податковою декларацією з ПДВ від 18.06.2013р. №9035650880 (за травень 2013р.) узгоджено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 358,40 грн. сплачено із затримкою 23 дні;

б) за уточнюючим розрахунком до податкової декларації з ПДВ від 01.06.2013р. № 9032008265 (виправлення помилок за квітень 2013р.) узгоджене податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 15523,00 грн. сплачено із затримкою 12 днів;

в) за уточнюючим розрахунком до податкової декларації з ПДВ від 14.06.2013р. №9035196943 (виправлення помилок за березень 2013р.) узгоджене податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 23,30 грн. сплачено із затримкою 3 дні.

Відповідно до матеріалів справи, податкові зобов'язання з ПДВ за деклараціями: за березень, квітень та травень 2013 року в розмірі відповідно: 27634 грн., 43161 грн. та 7339 грн. станом на дату фактичної їх сплати контролюючим органом не були зараховані на погашення самостійно визначених зобов'язань, а обліковувались на обліковій картці позивача як переплата, і лише з дати подання уточнюючих розрахунків до вказаних податкових декларацій за березень та квітень 2013 року були зараховані як сплата узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ, але з затримкою на відповідну кількість днів.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №004131710 від 25.09.2013 року, яким позивача відповідно до ст. 126 ПК України зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10%, а саме: у розмірі 1590,47 грн. (а.с. 12).

Разом з тим, згідно з п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп.49.18.1 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний і податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Приписами пункту 203.2 статті 203 розділу V «Податок на додану вартість» Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, контролюючі органи вправі застосовувати до платника податків штрафні санкції за порушення граничних строків сплати лише узгодженого податкового зобов'язання і лише виходячи з розміру погашеної (сплаченої) суми податкового боргу.

Щодо несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 358,40 грн. за податковою декларацією з ПДВ за травень 2013р. (№9035650880 від 18.06.2013р.), судом першої інстанції вірно зазначено наступне.

Позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2013 року (№9035650880 від 18.06.2013р.) задекларовано податкових зобов`язань з ПДВ на загальну суму 29503,00 грн. та податкового кредиту у загальному розмірі 22164,00 грн. (а.с. 24-25). Різниця між сумою податкового зобов`язання позивача та сумою податкового кредиту за вказаний звітний період мала позитивне значення (29503,00 грн. - 22164,00 грн. = 7339,00 грн.), у зв`язку з чим вказана сума відображена позивачем у складі рядка 25 декларації як сума податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду.

Оплата за призначенням платежу - податок на додану вартість за травень 2013 року у загальному розмірі 7339,00 грн. була здійснена позивачем у строк, визначений пунктом 203.2 статті 203 розділу V Податкового кодексу України, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 654 від 19.06.2013 р. на суму 7363,00 грн. (а.с. 23). Належних доказів зворотнього в розумінні ст. 86 КАС України представником відповідача суду не надано.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості доводів податкового органу про несвоєчасну сплату позивачем узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 358,40 грн. за податковою декларацією з ПДВ від 18.06.2013р. №9035650880 (за травень 2013р.), а отже, підстави для застосування до позивача штрафних санкцій в порядку, передбаченому п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України відсутні.

Стосовно висновків податкового органу щодо несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 15523,00 грн. за уточнюючим розрахунком до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2013р., у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (№9032008265 від 01.06.2013р.) судовим розглядом встановлено наступне.

Позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року (№9028943519 від 20.05.2013р.) задекларовано податкових зобов`язань з ПДВ на загальну суму 111539,00 грн. та податкового кредиту у загальному розмірі 68378,00 грн. (а.с. 148-150). Різниця між сумою податкового зобов`язання позивача та сумою податкового кредиту за вказаний звітний період мала позитивне значення (111539,00 грн. - 68378,00 грн. = 43161,00 грн.), у зв`язку з чим вказана сума відображена позивачем у складі рядка 25 та 25.1 декларації як сума податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду.

Оплата за призначенням платежу - податок на додану вартість за квітень 2013 року у загальному розмірі 43161,00 грн. була здійснена позивачем у строк, визначений пунктом 203.2 статті 203 розділу V Податкового кодексу України, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 619 від 23.05.2013 р. на суму 43161,00 грн. (а.с. 22). Належних доказів зворотнього в розумінні ст. 86 КАС України представником відповідача суду не надано.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 01.06.2013 року помилково був поданий уточнюючий розрахунок до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2013р., у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (№9032008265 від 01.06.2013р.), в якому позивач в колонці «показник, який уточнюється» рядка 25.1 зазначив прочерк, а колонці «уточнений показник» рядка 25.1 - « 43161» (а.с. 13-14). Виявивши вказану помилку 14.06.2013 року позивачем подано другий уточнюючий розрахунок до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2013р., у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (№9035197302 від 14.06.2013р.), в якому позивач в колонці «показник, який уточнюється» рядка 25.1 зазначив « 86322», а колонці «уточнений показник» рядка 25.1 - « 43161», різниця - «-43161» (а.с. 16-17).

Враховуючи вищевикладене та те, що позивачем внесено до рядка 25 та 25.1 декларації за квітень 2013 року показник суми податку на додану вартість, який має позитивне значення, та перераховано його до бюджету у встановлений законом строк, а поданий уточнюючий розрахунок до податкової декларації з ПДВ за квітень 2013р., у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (№9032008265 від 01.06.2013р.) не призводить до заниження податкового зобов'язання з ПДВ, то відсутні обставини, які б свідчили про несвоєчасну сплату позивачем податкового зобов'язання з ПДВ за квітень 2013 року.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у відповідності до приписів підпункту пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

Щодо несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 23,30 грн. за уточнюючим розрахунком до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2013р., у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (№9035196943 від 14.06.2013р.) матеріалами справи встановлено наступне.

Позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року (№ 9035650910 від 21.04.2013 р.) задекларовано податкових зобов`язань з ПДВ на загальну суму 84016,00 грн. та податкового кредиту у загальному розмірі 56382,00 грн. (а.с. 37-38). Різниця між сумою податкового зобов`язання позивача та сумою податкового кредиту за вказаний звітний період мала позитивне значення (84016,00 грн. - 56382,00 грн. = 27634,00 грн.), у зв`язку з чим вказана сума відображена позивачем у складі рядка 25 декларації як сума податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду. Однак, як вбачається з вказано податкової декларації, позивачем не було перенесено числове значення суми податкового зобов'язання з ПДВ за червень 2013 року, яке вказане в рядку 25, до рядка 25.1 декларації.

Оплата за призначенням платежу - податок на додану вартість за березень 2013 року у загальному розмірі 27634,00 грн. була здійснена позивачем у строк, визначений пунктом 203.2 статті 203 розділу V Податкового кодексу України, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 586 від 23.04.2013 р. на суму 27634,00 грн. (а.с. 40). Належних доказів зворотнього в розумінні ст. 86 КАС України представником відповідача суду не надано.

На виконання вимог ст. 50 ПК України позивачем було подано до контролюючого органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за березень 2013 року, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, в якому позивач у рядку 25.1 відобразив числове значення суми податкового зобов'язання з ПДВ за березень 2013 року, яке вказане в рядку 25, а саме: 27634,00 грн. (а.с. 19-20).

Враховуючи викладене вище та те, що позивачем внесено до рядка 25 декларації за березень 2013 року показник суми податку на додану вартість, який має позитивне значення, та перераховано його до бюджету у встановлений законом строк, а поданий уточнюючий розрахунок до податкової декларації з ПДВ за березень 2013р., у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (№9035196943 від 14.06.2013р.) не призводить до заниження податкового зобов'язання з ПДВ, а тому о відсутні обставини, які б свідчили про несвоєчасну сплату позивачем податкового зобов'язання з ПДВ за квітень 2013 року, а отже, також відсутні підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у відповідності до приписів підпункту пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з думкою суду першої інстанції стосовно помилковості доводів відповідача в обґрунтування висновків акту перевірки № 808/17.1-06/НОМЕР_2 від 24.09.2013 р. щодо несвоєчасної сплати позивачем податкових зобов'язань з ПДВ на наявність у ФОП ОСОБА_1 податкового боргу, кошти на погашення якого відповідно до вимог п.87.9 ст. 87 Податкового кодексу України були зараховані відповідачем згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, з огляду на наступне.

Відповідно до п.87.9 ст. 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Однак, матеріалами справи підтверджується відсутність податкового боргу з ПДВ у позивача за інші податкові періоди, про що свідчить також наявна в матеріалах справи облікова картка ФОП ОСОБА_1 з податку на додану вартість (а.с. 78-99), відповідно до якої станом на 31.05.2014 року у позивача наявна переплата у розмірі 27638,00 грн., а заборгованість було нараховано позивачу з червня 2013 року за наслідком подання уточнюючих розрахунків до податкових декларацій з ПДВ, які, як встановлено судом, не призводили до заниження податкових зобов'язання з ПДВ за спірні періоди.

З огляду на зазначені обставини справи та вимоги діючого податкового законодавства України, колегія судді підтверджує висновки суду першої інстанції про наявність достатніх підстав та належних доказів на підтвердження правомірності заявлених позовних вимог.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2014 року по справі № 820/8348/14 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2014р. по справі № 820/8348/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Катунов В.В.Судді Бершов Г.Є. Ральченко І.М.