Ухвала суду № 39968205, 28.07.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2014 р. Справа № 876/5977/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапіги В.П.,

суддів: Левицької Н.Г., Яворського І.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 19.05.2014 року про передачу справи до іншого адміністративного суду у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Головного управління юстиції у Львівській області, управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В :

04.02.2014 року Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулося в суд з адміністративним позовом до Головного управління юстиції у Львівській області, управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування постанови відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення штрафу.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 19.05.2014 року передано за підсудністю до Франківського районного суду м. Львова.

Із цієї ухвалою не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така постановлена з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання щодо підсудності цієї справи, а тому просить її скасувати і направити справу на продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційних вимог, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції помилково у цій справі застосував п. 5 ч. 1 ст. 18 та ч. 6 ст. 181 КАС України, оскільки ці положення стосуються оскарження рішень, дій та бездіяльності, які вчиненні безпосередньо на виконання судового рішення у справах, що визначені п.п. 1-4 ч. 1 ст. 18 КАС України. Проте, винесення постанови про накладення штрафу за невиконання судового рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, не можна вважати дією, яка вчиняється саме на виконання судового рішення згідно виконавчого документа.

Враховуючи те, що цю справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, а усі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України апеляційний розгляд проведено у порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що таку належить задовольнити.

Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу дійшов висновку, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 18, ч. 6 ст. 181 КАС України ця справа підсудна місцевому загальному суду як адміністративному, а тому її слід передати на розгляд до Галицького районного суду м. Львова згідно п. 2 ч. 1 ст. 22 КАС України.

Однак, суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, з огляду на таке.

Згідно пункту 5 частини першої статті 18, частини шостої статті 181 КАС України адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1 - 4 частини першої статті 18 цього Кодексу, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист, незалежно від статусу позивача у виконавчому провадженні.

У пункті 6 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 03.12.2010 року № 3 в редакції Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 21.05.2012 року № 5 визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

За змістом пункту 7 частини другої статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами.

З аналізу статті статті 89 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що постанови державного виконавця про накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та не є рішенням суду, у справах передбачених пунктами 1-4 ч. 1 ст. 18 КАС України, а є самостійним рішенням державного виконавця.

Отже, накладення штрафу не можна вважати дією, що вчиняється саме на виконання судового рішення згідно виконавчого документа, а положення пункту 5 частини першої статті 18, частини шостої статті 181 КАС України стосуються оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця, які прийняті безпосередньо на виконання рішень судів, що не дає підстав для їх застосування.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 18 КАС України окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, однією зі сторін в яких є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Таким чином, під час визначення предметної підсудності цієї справи, слід керуватися положеннями п. 1 ч. 1 ст. 18 КАС України, з огляду на які, такі справи підсудні окружним адміністративним судам, а не місцевим загальним судам як адміністративним.

З огляду на те, що ухвала суду першої інстанції постановлена з помилковим застосуванням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання щодо предметної підсудності справи, у відповідності до ст. 204 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про її скасування і направлення справи на продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 199, 204, 205, 206, 211, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - задовольнити.

Скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 19.05.2014 року про повернення позовної заяви у справі №813/978/14 і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий: В.П. Сапіга

Судді: Н.Г. Левицька

І.О.Яворський