Постанова № 39967781, 28.07.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/2666/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чеснокової А.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шевченко О.С.,

представника позивача - Мезенцева О.О.,

представника відповідача - Біленко Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНССІС" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

08 липня 2014 року позивач ТОВ "ТРАНССІС" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 червня 2014 року № 0002272202/1348.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що встановлені актом перевірки порушення фактично не мали місця в його господарській діяльності та вважає, що податковий орган протиправно ставить йому у вину формування податкового кредиту за жовтень-грудень 2012 року та січень 2013 року. Зважаючи на наявність належним чином оформлених первинних документів та податкових накладних, платник податків вважає, що податкове повідомлення-рішення від 14 лютого 2014 року № 0003551501 прийнято протиправно, внаслідок чого підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у його задоволенні, вказував на те, що первинні документи позивача містять недоліки, в зв'язку із чим вони не можуть братися до уваги, а також, діяльність контрагентів позивача ТОВ "Ромакс груп" та ТОВ "Анкомтех Сервіс" носить ряд ознак фіктивності, що підтверджується відомостями актів ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська, якими встановлено відсутність об'єктів оподаткування податком на додану вартість операцій вказаних суб'єктів господарювання у період, охоплений перевіркою. За таких підстав, спірне податкове повідомлення-рішення в повному обсязі відповідає нормам чинного законодавства та є таким, що не підлягає скасуванню.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "ТРАНССІС" (код ЄДРПОУ 37073781) зареєстроване як юридична особа 02 квітня 2010 року (номер запису: 15851020000007218), є платником податку на додану вартість (свідоцтво № 200096296 серії НБ № 567718 від 26 грудня 2012 року (а.с. 136)) та перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ.

Відповідно до відомостей ЄДР, основними видами господарської діяльності позивача є виробництво інструментів і обладнання для вимірювання, дослідження та навігації; оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; видання іншого програмного забезпечення; комп'ютерне програмування (основний); консультування з питань інформатизації.

Матеріалами справи підтверджено, що з 26 травня 2014 року по 30 травня 2014 року контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Анкомтех Сервіс" та ТОВ "Ромакс Груп" за період з 01 жовтня 2012 року по 31 березня 2013 року у зв'язку з надходженням постанови прокурора від 29 січня 2014 року, який здійснює процесуальне керівництво у виконавчому провадженні - старшого прокурора відділу прокуратури у Запорізькій області радника юстиції Маміча А.І.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт від 06 червня 2014 року № 1548/16-03-22-02-12/37073781 (а.с. 19-53), за висновками якого встановлено порушення пунктів 198.1, 198.4, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 42371,00 грн., в тому числі: за жовтень 2012 року - на 21037,00 грн., за листопад 2012 року - на 11667,00 грн., за грудень 2012 року - на 5325,00 грн., за січень 2013 року - на 4342,00 грн.

Позивач, не погодившись із висновками, викладеними в акті перевірки від 06 червня 2014 року № 1548/16-03-22-02-12/37073781, направив до податкового органу заперечення на вказаний акт (а.с. 54-55), за результатами розгляду якого Кременчуцька ОДПІ підтвердила правильність викладених в акті висновків щодо порушення ТОВ "ТРАНССІС" вимог податкового та цивільного законодавства (а.с. 56-57).

На підставі акта перевірки від 06 червня 2014 року № 1548/16-03-22-02-12/37073781 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26 червня 2014 року № 0002272202/1348 (а.с. 16), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 42371,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 10592,75 грн.

Позивач, не погоджуючись із позицією відповідача щодо правомірності збільшення йому суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосуванням штрафних (фінансових) санкцій, звернувся до суду з вимогою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 червня 2014 року № 0002272202/1348.

Судом встановлено, що відповідач, збільшуючи ТОВ "ТРАНССІС" суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за результатами взаємовідносин з ТОВ "Анкомтех Сервіс" та ТОВ "Ромакс Груп", виходив з наступного: актом невиїзної позапланової перевірки ДПІ у Жотневому районі м. Луганська від 07 лютого 2013 року № 28/22/38337980 встановлено, що контрагент позивача ТОВ "Анкомтех Сервіс" протягом періоду з жовтня 2012 по січень 2013 року не мав технічних, трудових ресурсів, технологічних можливостей, основних фондів для здійснення господарської діяльності, підприємство відсутнє за юридичною адресою, крім того позивачем до перевірки не надано ТТН; актом невиїзної позапланової перевірки ДПІ у Жотневому районі м. Луганська від 07 лютого 2013 року № 29/22/38337980 встановлено, що контрагент позивача ТОВ "Ромакс Груп" протягом періоду з жовтня 2012 по січень 2013 року не мав технічних, трудових ресурсів, технологічних можливостей, основних фондів для здійснення господарської діяльності, підприємство відсутнє за юридичною адресою, крім того позивачем до перевірки не надано ТТН та договору поставки автозапчастин. З огляду на викладене реальність здійснення операцій між ТОВ "ТРАНССІС" та ТОВ "Анкомтех Сервіс" та ТОВ "Ромакс Груп" контролюючий орган вважає сумнівною.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За правилами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз господарських правовідносин між позивачем та ТОВ "Ромакс Груп" дає підстави для наступних висновків.

10 жовтня 2012 року між ТОВ "ТРАНССІС" (Покупець) та ТОВ "Ромакс Груп" (Постачальник) укладено договір поставки товару № 10/10 (а.с. 161).

Згідно умов вказаного Договору Постачальник зобов'язується постачати, а Покупець приймати та оплачувати на умовах цього договору товар в асортименті, кількості і по ціні в національній валюті України згідно заявки Покупця, узгодженої між сторонами.

Пунктом 4.2 Договору визначено, що перевезення товару здійснюється спеціалізованими транспортними перевізниками (САТ, Нова Пошта, Нічний експрес тощо). Вартість перевезення сплачує Покупець, якщо інше не обумовлено сторонами на окремо на кожну поставку. Покупець має право забирати товар зі складу продавця власним транспортом.

На виконання умов дослідженого судом договору ТОВ "Ромакс Груп" покупцю виставлено рахунки-фактури. Платіжними дорученнями (а.с. 162-173) підтверджено факт здійснення оплати позивачем замовленого у ТОВ "Ромакс Груп" товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

За наслідками здійснення господарської операції позивача з ТОВ "Ромакс Груп" останнім виписано податкові накладні. Ревізорами Кременчуцької ОДПІ в ході проведення перевірки недоліків зазначених документів не встановлено.

Дослідивши податкові накладні, суд також не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме, податкові накладні містять адресу місцезнаходження замовника та підрядника, одиниці виміру товару, кількість товару, ціну товару.

На підтвердження отримання товару, обумовленого договором від 10 жовтня 2012 року № 10/10, позивачем надано прибуткові накладні, ТТН та подорожні листи до них (копії наявні в матеріалах справи).

Дослідивши господарські правовідносини між позивачем та ТОВ "Анкомтех Сервіс" за період, охоплений перевіркою, суд встановив наступне.

01 жовтня 2012 року між ТОВ "ТРАНССІС" (Покупець) та ТОВ "Анкомтех Сервіс" (Постачальник) укладено договір поставки товару № 01-10-12 (а.с. 149).

Згідно умов вказаного Договору Постачальник зобов'язується постачати, а Покупець приймати та оплачувати на умовах цього договору товар в асортименті, кількості і по ціні в національній валюті України згідно заявки Покупця, узгодженої між сторонами.

Пунктом 4.2 Договору визначено, що перевезення товару здійснюється спеціалізованими транспортними перевізниками (САТ, Нова Пошта, Нічний експрес тощо). Вартість перевезення сплачує Покупець, якщо інше не обумовлено сторонами на окремо на кожну поставку. Покупець має право забирати товар зі складу продавця власним транспортом.

На виконання умов дослідженого судом договору ТОВ "Анкомтех Сервіс" покупцю виставлено рахунки-фактури. Платіжними дорученнями (а.с. 162-173) підтверджено факт здійснення оплати позивачем замовленого у ТОВ "Анкомтех Сервіс" товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

За наслідками здійснення господарської операції позивача з ТОВ "Анкомтех Сервіс" останнім виписано податкові накладні. Ревізорами Кременчуцької ОДПІ в ході проведення перевірки недоліків зазначених документів не встановлено.

Дослідивши податкові накладні, суд також не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме, податкові накладні містять адресу місцезнаходження замовника та підрядника, одиниці виміру товару, кількість товару, ціну товару.

На підтвердження отримання товару, обумовленого договором від 01 жовтня 2012 року № 01-10-12, позивачем надано прибуткові накладні, ТТН та подорожні листи до них (копії наявні в матеріалах справи).

Судом встановлено, що перевезення придбаного у своїх контрагентів товару здійснювалось позивачем самостійно шляхом використання власного автомобільного транспорту.

Нотаріально посвідченим договором оренди транспортного засобу від 08 серпня 2011 року реєстровий номер 9022 (а.с. 132-133), укладеним між ОСОБА_5 та ТОВ "ТРАНССІС", а також актом приймання-передачі в оренду транспортного засобу від 08 серпня 2011 року (а.с. 134), платіжними дорученнями (а.с. 154-160) підтверджується факт наявності у користуванні позивача вантажного малотонажного транспортного засобу марки ЗАЗ, моделі 110558-40, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Перевезення товару, придбаного позивачем у ТОВ "Ромакс Груп" та ТОВ "Анкомтех Сервіс" підтверджено належним чином оформленими ТТН та подорожніми листами до них.

Необхідною умовою для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, є наявність ділової мети у діях платника податку, а саме, продажу придбаного товару не нижче ціни придбання, придбання послуг, використання яких має позитивний вплив на результати господарської діяльності платника податку, тобто здійснення господарської діяльності, яка направлена на реальне отримання платником податків економічної вигоди від здійснених ним господарських операцій.

Матеріалами справи підтверджено, що придбані у ТОВ "Ромакс Груп" та ТОВ "Анкомтех Сервіс" запчастини позивач використав у власній господарській діяльності шляхом реалізації їх третім особам у роздріб (ТОВ "Краз-Кривбас", ТОВ "Полтехкомпект", Філії "Лебединський райавтодор" ДП "Сумський обавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України", Філії "Краснопільський райавтодор" ДП "Сумський обавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України", Філії "Біловодський райавтодор" ДП "Луганський обавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України", ТОВ "Бехівський гранітний кар'єр" та іншим).

З пояснень представника позивача встановлено, що ненадання до перевірки договору поставки, укладеного з ТОВ "Ромакс Груп", викликане його фактичною відсутністю на підприємстві, оскільки, певні документи були вилучені правоохоронними органами в ході проведення виїмки, що підтверджується протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 12 лютого 2014 року (а.с. 59-61). Аналогічними обставинами пояснюється і ненадання до перевірки ТТН, що ставиться відповідачем у порушення позивачу в Акті перевірки.

Матеріалами справи підтверджено, що перевірка проводилася в приміщенні Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області у зв'язку з вилученням оригіналів первинних документів на ТОВ "ТРАНСССІС" працівниками податкової міліції Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області. Доступ до оригіналів первинних документів було надано слідчим з ОВС. Таким чином, перевірка проводилася на підставі первинних документів, вилучених працівниками податкової міліції відповідно до Опису документів, доданого до Протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 12 лютого 2014 року (а.с. 225).

В судовому засіданні представником позивача пояснено, що ТОВ "ТРАНССІС" здійснює діяльність з виробництва інструментів і обладнання для вимірювання, дослідження та навігації; оптової торгівлі деталями та приладдям для автотранспортних засобів; роздрібної торгівлі деталями та приладдям для автотранспортних засобів; видання іншого програмного забезпечення; консультування з питань інформатизації, проте основним видом діяльності підприємства є діяльність з комп'ютерного програмування, що підтверджується відомостями ЄДР (а.с. 226).

Судом встановлено, що позивач є власником майнових та авторських прав на комп'ютерну програму "Програмно-апаратний комплекс "МарХРlus", про що свідчить Свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір № 33388 від 20 травня 2010 року (а.с. 66), видане Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти та науки України.

28 травня 2010 року позивачем (Постачальник) та ТОВ "Діана" (Покупець) укладено договір № П0100423-1 (а.с. 62-64) згідно умов якого Постачальник зобов'язується поставити "Програмно-апаратний комплекс "МарХРlus", виконати роботи та надати послуги у відповідності до умов цього Договору, а Покупець зобов'язується прийняти ПАК, виконані роботи та надані послуги та оплатити їх. Постачальник, є власником авторських прав на ПАК, надає Покупцю невиключні права на використання в особистих цілях програмної частини ПАК в обумовлених цим договором межах на необмежений строк, а Покупець за надання цих прав сплачує винагороду відповідно до пункту 4.1 Договору. За цим договором Постачальник надає Покупцю наступні права: а) право використання ПАК у своїй комерційній чи іншій діяльності; б) право на відтворення ПАК (копіювання з метою переустановки чи установки на декілька комп'ютерів); в) право спільного чи одночасного використання на різних комп'ютерах. Постачальник гарантує наявність у нього переданих за цим Договором авторських прав на ПАК та наявність у ПАК характеристик, задовольняючих вимоги Покупця. Постачальник гарантує, що цей Договір не порушує права третіх осіб.

З листування між позивачем, ТОВ "Діана" та ТОВ "Анкомтех Сервіс" (а.с. 80-73) вбачається, що внаслідок виникнення обставин, що унеможливили та ускладнили виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за вказаним договором щодо надання послуг та поставки "Програмно-апаратного комплексу "МарХРlus", підприємство позивача було змушене залучити до завершення розпочатих робіт ТОВ "Анкомтех Сервіс".

Так, 01 жовтня 2012 року між ТОВ "ТРАНССТС" та ТОВ "Анкомтех Сервіс" укладено договір № 121001/1 (а.с. 74-78) про надання інформаційних послуг, щодо виконання робіт щодо завершення впровадження системи "МарХРlus" в компанії ТОВ "Діана" (м. Луганськ), а 05 листопада 2012 року № 121105/1 (а.с. 82-86), відповідно до якого ТОВ "Анкомтех Сервіс" зобов'язується виконати роботи щодо актуалізації карт Луганської та Донецької областей програми "МарХРlus", установленої ТОВ "Діана".

З пояснень представника позивача в судовому засіданні встановлено, що ТОВ "Анкомтех Сервіс" в ході виконання взятих на себе зобов'язань за укладеними з ТОВ "ТРАНССІС" договорами полягала у здійсненні аналізу, тестувань, коригувань та оновлень баз даних прогарами "МарХРlus", проведенні численних консультацій з користувачем (ТОВ "Діана"), навчання працівників користувача та інших робіт.

Зобов'язання за укладеними Договорами ТОВ "Анкомтех Сервіс" перед ТОВ "ТРАНССІС" виконані в повному обсязі, про що свідчать Акти здавання-приймання наданих послуг № 501 від 05 жовтня 2012 року та № 3009 від 30 листопада 2012 року (а.с. 79, 87), факт прийняття та оплати ТОВ "Діана" робіт щодо установки та налаштування програми "МарХРlus" за договором від 28 травня 2010 року № ПО 100423-1, про що свідчить акт від 02 жовтня 2012 року (а.с.69), а також відсутність претензій та зауважень з боку ТОВ "Діана" до постачальника програмного забезпечення ТОВ "ТРАНССІС".

Факт оплати послуг ТОВ "Анкомтех Сервіс" за укладеними договорами позивачем здійснено у безготівковій формі шляхом списання коштів з рахунку ТОВ "ТРАНССІС" на користь свого контрагента, що не суперечить умовам договорів та не заперечується відповідачем в Акті перевірки.

Після здійснення оплати послуг позивачем ТОВ "Анкомтех Сервіс" складено податкові накладні № 402 від 04 жовтня 2012 року (а.с. 81), № 403 від 04 жовтня 2012 року (а.с. 80), № 3009 від 30 листопада 2012 року (а.с. 88).

Спростовуючи доводи контролюючого органа з приводу протиправності дій позивача щодо складення двох податкових накладних від 04 жовтня 2012 року за послуги ТОВ "Анкомтех Сервіс" із запровадження програмного забезпечення "МарХРlus", оплачені на підставі одного платіжного доручення, суд зазначає, що чинним податковим законодавством передбачено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). З урахуванням специфіки та складності наданих ТОВ "Анкомтех Сервіс" послуг, суд бере до уваги посилання представника позивача на здавання ТОВ "Анкомтех Сервіс" робіт двома частинами, що зумовило складення двох податкових накладних. Що стосується платіжних доручень, то законодавець не пов'язує порядок виконання підприємствами взятих на себе за господарськими договорами зобов'язань з моментом їх оплати.

Таким чином, в ході судового розгляду доведено, що позивачем правомірно на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів, включено суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту за відповідний період та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Суд враховує, що відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Стосовно контрагентів позивача ТОВ "Ромакс Груп" та ТОВ "Анкомтех Сервіс", то слід зазначити, що фактів визнання недійсними або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію на момент здійснення досліджуваних господарських операцій судом не встановлено; контрагенти позивача перебувають в Єдиному державному реєстрі (а.с. 227-228), а також мають свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість (т. 1 а.с 58).

Кременчуцька ОДПІ, не визнаючи правомірність формування податкового кредиту позивача, сформованого за результатами правочинів з ТОВ "Ромакс Груп" та ТОВ "Анкомтех Сервіс" виходила з того, що перевіркою документів, наданих ТОВ "ТРАНССІС" на підтвердження взаємовідносин із вказаними суб'єктами господарювання встановлено, ряд невідповідностей та неточностей.

Так, контролюючим органом зазначено відсутність оригіналів договору поставки, укладеного позивачем з ТОВ "Ромакс Груп" та документів на підтвердження перевезення придбаного у своїх контрагентів товарів.

В ході розгляду справи судом вищевказані доводи спростовано відповідними первинними документами, що з об'єктивних причин не могли бути надані позивачем контролюючому органу в ході проведення перевірки, оскільки первинні документи були вилучені у позивача відповідно до тимчасового доступу до речей і документів від 12 лютого 2014 року (а.с.222).

Крім того, інспекторами Кременчуцької ОДПІ в ході проведення перевірки не взято до уваги, що надання інформаційних послуг із запровадження програмного забезпечення не потребує жодних вантажних перевезень, а отже, оформлення ТТН за цими договорами не здійснювалось.

Таким чином, наявні в матеріалах справи документи, а саме: договори, рахунки, видаткові, прибуткові та податкові накладні, документи, платіжні доручення, ТТН та подорожні листи до них, акти прийняття-сдачі наданих послуг, а також документи, що підтверджують реалізацію придбаного у своїх контрагентів товару, свідчать про реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Ромакс Груп", ТОВ "Анкомтех Сервіс".

Слід зазначити, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування з податків суперечить практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно пункту 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" А.Д. проти Болгарії від 22 січня 2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести відповідальність за невиконання контрагентом-постачальником його зобов'язань зі сплати податків. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Суд вважає, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Відповідачем не надано жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентамим при здійсненні ними договірних відносин взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Наявності таких доказів, зокрема вироку суду, постановленого у кримінальній справі стосовно посадових осіб позивача чи його контрагента. В акті перевірки податковим органом не встановлено фактів відсутності поставок товару, за результатами яких позивачем сформовано податковий кредит та не доведено фактичних обставин, які ставлять під сумнів реальність господарських операцій ТОВ "ТРАНССІС".

Отже, дослідження наявних у справі доказів у їх сукупності дає суду підстави для висновку про відсутність в діях ТОВ "ТРАНССІС" порушень податкового законодавства, визначених актом перевірки від 06 червня 2014 року № 1548/16-03-22-02-12/37073781, на підставі висновків якого відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 26 червня 2014 року № 0002272202/1348.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом із тим, не зважаючи на вимогу частини 2 статті 71 цього Кодексу щодо процесуального обов'язку відповідача, останній в ході судового розгляду справи не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 26 червня 2014 року № 0002272202/1348, у зв'язку із чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Як свідчить наявне у матеріалах справи платіжне доручення від 08 липня 2014 року № 1639, при зверненні до суду з даним адміністративним позовом ТОВ "ТРАНССІС" сплачено 10 відсотків розміру ставки судового збору, що становить 182,70 грн.

Підпунктом 3 частини дев'ятої Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України встановлено, що у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Отже, судовий збір в розмірі 182,70 грн., сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом, необхідно стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для утримання Кременчуцької ОДПІ.

В силу статті 5 Закону України "Про судовий збір" органи доходів і зборів звільнені від сплати судового збору, а тому судовий збір в сумі, що становить 90 відсотків розміру ставки судового збору, з відповідача до державного бюджету не стягується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНССІС" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 26 червня 2014 року № 0002272202/1348.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (ідентифікаційний код 38742715) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНССІС" (ідентифікаційний код 37073781) витрати зі сплати судового збору в розмір 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 31 липня 2014 року.

Суддя А.О. Чеснокова