Постанова № 39964496, 29.07.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2014 р.Справа № 923/784/14Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Петрова М.С.,

суддів: Колоколова С.І., Разюк Г.П.

(Склад колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду сформовано згідно із розпорядженням голови суду №1487 від 09.07.2014р.)

при секретарі судового засідання: Полінецькій В.С

за участю представників сторін:

від позивача:

- Єгоров В.С. довіреність № 14-137 від 13.05.14р.

від відповідача:

- Автонагов І.В. довіреність № 6488/08 від 30.12.13р.

- Руденко І.С. довіреність № 6485/08 від 30.12.13р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення господарського суду Херсонської області від 19.06.2014р.

по справі № 923/784/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі по тексту ПАТ «НАК «Нафтогаз України»)

до Публічного акціонерного товариства "Херсонгаз" (далі по тексту ПАТ «Херсонгаз»)

про стягнення 88969,58 грн.

В С Т А Н О В И В :

02.06.14 р. ПАТ «НАК «Нафтогаз України» звернулося до господарського суду Херсонської області із позовом до ПАТ "Херсонгаз" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу № 08/14-318-ВТВ від 31.07.2012р. у загальній сумі - 88969 грн. 58 коп., з якої: 66694 грн. 78 коп. - пеня, 8935 грн. - 7% річних, 13338 грн. 96 коп. - 3% річних за прострочення оплати основного боргу за поставлений природний газ у серпні-грудні 2012 р.

Рішенням господарського суду Одеської області від 29.05.14 р. (суддя Александрова Л.І.) позов ПАТ «НАК «Нафтогаз України» задоволено частково, з ПАТ «Херсонгаз» на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" стягнуто 13338 грн. 96 коп. 3% річних, 6669 грн. 48 коп. пені, 893 грн. 59 коп. штрафу, 1827 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

До вказаного висновку суд 1 інстанції дійшов з огляду на те, що позивач довів належними доказами факт постачання відповідачу у серпні-грудні 2012 р. природного газу на суму 14493934,63 грн. та його несвоєчасної оплати з боку відповідача. При цьому місцевий господарський суд на підставі п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, ст.233 ГК України зменшив суму стягуваної пені до 6669,48 грн., штрафу до 893,59 грн. посилаючись на те, що на момент звернення позивача до суду відповідач повністю виконав свої зобов'язання за договором, розрахувавшись повністю у лютому 2013 р. за поставлений у серпні-грудні 2012 р. газ, допускаючи незначні прострочення, підтвердженням чого є розрахунок позивача. При цьому відповідач був обмежений у можливості своєчасно здійснювати розрахунки за фактично переданий газ у зв'язку із систематичною заборгованістю ПАТ «НАК «Нафтогаз України» перед відповідачем по розрахункам за послуги з транспортування природного газу розподільними трубопроводами, яка станом на 18.06.2014 р. дорівнювала 8.813.929,94 грн., що ускладнювало фінансове становище ПАТ "Херсонгаз" та спроможність розраховуватися з позивачем за договорами поставки газу. Крім того, суд 1 інстанції також послався на те, що застосування штрафних санкцій у стовідсотковому розмірі може призвести до погіршення фінансового стану відповідача, який забезпечує життєво необхідними послугами населення та соціальну сферу в м. Херсоні та Херсонській області

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ПАТ «НАК «Нафтогаз України» через господарський суд Херсонської області звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення суду 1 інстанції в частині відмови у стягненні 60025,3 грн. пені, 8042,26 грн. штрафу, оскільки зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають істотне значення для розгляду справи.

В обґрунтування апеляційної скарги ПАТ «НАК «Нафтогаз України» посилається на те, що в оскаржуваному рішенні в частині зменшення пені та штрафу місцевий господарський суд не врахував жодного аргументу, доводу чи доказу позивача, не зазначивши мотивів такого неврахування, що призвело до прийняття неправильного рішення. Крім того, зменшуючи розмір стягуваної пені та штрафу, суд 1 інстанції не з'ясував всіх обставин справи та не врахував інтереси ПАТ «НАК «Нафтогаз України», яке також знаходиться в скрутному фінансовому становищі в результаті несвоєчасних розрахунків за поставлений ним природний газ, що призводить до необхідності залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками. Крім того, на думку скаржника, обставини, якими відповідач обґрунтовував необхідність зменшення розміру стягуваної пені та штрафу не є винятковими.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просив залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 29.05.14 р. - без змін, вважаючи його обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до наступного.

31 липня 2012 року між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (далі - позивач, компанія, продавець) та ПАТ "Херсонгаз" (далі - відповідач, покупець) був укладений договір № 08/14-318-ВТВ купівлі-продажу природного газу (далі - договір).

Відповідно до п.1.1 договору продавець зобов'язався передати покупцеві у IV кварталі 2011року та у 2012 році імпортований природний газ для виробничо-технічних витрат та нормативних витрат покупця, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, на умовах цього договору. На виконання умов договору № 08/14-318-ВТВ від 31.07.2012 позивач поставив протягом серпня 2012 року - грудня 2012 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 14493934,63 грн., відповідно до актів приймання -передачі природного газу: Акт приймання - передачі природного газу № б/н від 31 серпня 2012 року (обсяг - 49,217 тис. куб.м. на суму 215770,08 грн.); Акт приймання - передачі природного газу № б/н від 30 вересня 2012 року (обсяг- 29,118 тис. куб.м. на суму 127654,94 грн.); Акт приймання - передачі природного газу № б/н від 31 жовтня 2012 року (обсяг - 97,508 тис. куб.м. на суму 427480,53 грн.); Акт приймання - передачі природного газу № б/н від 30 листопада 2012 року (обсяг - 1089,507 тис. куб.м. на суму 4776459,69 грн.); Акт приймання - передачі природного газу № б/н від 31 грудня 2012 року (обсяг - 2040,706 тис. куб.м. на суму 8946569,39 грн.). (а.с. 16-20).

Відповідно до п.6.1 та п.6.2 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок здійснюється до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У порушення п.6.2 договору № 08/14-318-ВТВ від 31.07.2012, відповідач не здійснив оплату за спожитий природний газ у встановлені строки, у зв'язку з чим згідно з п.7.2 договору позивачем здійснено нарахування штрафних та фінансових санкцій.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одним з наслідків порушення зобов'язання, передбачених ст.611 Цивільного кодексу України є сплата неустойки.

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1., 6.2. цього договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Відповідно до п.9.2. договору сторони визначили строк тривалістю у 5 (п'ять) років., у межах якого можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань.

За поданим позивачем розрахунком розмір пені та штрафу становить відповідно 66694 грн. 78 коп. та 8935 грн. 85 коп.

Враховуючи вищенаведене, суд 1 інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги ПАТ «НАК «Нафтогаз України» заявлені обґрунтовано, розмір штрафу, пені розраховані вірно.

При цьому, суд 1 інстанції правомірно прийняв до уваги клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, та зменшив заявлену до стягнення позивачем суму пені до 6669,48 грн., 7% штрафу до 893,59 грн. з огляду на наступне.

В обґрунтування зменшення розміру штрафних санкцій, відповідач посилається на те, що на момент звернення позивача до суду відповідач повністю виконав свої зобов'язання за договором, розрахувавшись повністю у лютому 2013 р. за поставлений у серпні-грудні 2012 р. газ, допускаючи незначні прострочення, підтвердженням чого є розрахунок позивача.

При цьому відповідач також посилається, що він проводив розрахунки не тільки відповідно до умов договору № 08/14-318-ВТВ від 31.07.2012 р., а і відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2012 р. № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" та Спільних протокольних рішень № 2635 від 19.09.2012 р., № 2815 від 24.10.2012 р., № 2890 від 15.11ю2012 р., № 3311 від 20.12.2012 р., № 176 від 18.01.2013 р., № 177 від 18.01.2013 р., укладених Головним управлінням Державної казначейської служби України в Херсонській області, Головним фінансовим управлінням Херсонської облдержадміністрації, Публічним акціонерним товариством "Херсонгаз", Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України". Даними рішеннями передбачено призначення платежів та суми, які з державного бюджету перераховуються ПАТ "Херсонгаз" і в регламентованому порядку перераховуються Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України". Тобто, позивач, підписавши дані рішення, погодився на такий порядок розрахунків саме за договором № 08/14-318-ВТВ від 31.07.2012.

Відповідач також зазначає, що він обмежений у можливості здійснювати розрахунок за фактично переданий газ, оскільки тариф на транспортування природного газу є важливим джерелом його фінансування. Систематична заборгованість публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" перед відповідачем по розрахункам за послуги з транспортування природного газу розподільними трубопроводами значно ускладнювала можливість відповідача проводити розрахунки за отриманий газ по договору № 08/14-318-ВТВ від 31.07.2012 р., а заборгованість за договорами транспортування природного газу значно ускладнює фінансове становище ПАТ "Херсонгаз" та спроможність розраховуватися з позивачем за договорами поставки газу. Так, станом на 01.01.2012 р. заборгованість публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" по розрахункам за послуги з транспортування природного газу складала 14162876,15 грн., станом на 18.06.2014 р. вона складає 8813929,94 грн., що підтверджується наданою відповідачем довідкою.

В підтвердження своїх доводів щодо зменшення штрафних санкцій відповідач надав копії спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови КМ України від 11.01.2005 р. №20 за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету; роздруківку банківських платежів та оборотів; копію акту звіряння розрахунків із позивачем; копію рішення господарського суду м. Києва по справі №910/15198/13 за позовом ПАТ «Херсонгаз» до ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за яким його позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій також зменшувалися судом на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України».

Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до підпункту 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи фактичні обставини справи, приймаючи до уваги те, що відповідач повністю розрахувався з позивачем за природний газ, а також наявність значної зустрічної заборгованості позивача перед відповідачем за надані останнім послуги з транспортування природного газу, що призвело до браку обігових коштів відповідача та спричинила неможливість своєчасно виконати свої зобов'язання за договором та приймаючи до уваги, що застосування штрафних санкцій у стовідсотковому розмірі може призвести до погіршення фінансового стану відповідача, який забезпечує життєво необхідними послугами населення та соціальну сферу в м. Херсоні та Херсонській області, суд 1 інстанції правомірно задовольнив клопотання відповідача, та відповідно до ст. 233 ГК України, п.3 ст. 83 ГПК України зменшив заявлені до стягнення суму пені до 6669 грн. 48 коп., та штрафу до 893 грн. 59 коп.

При цьому незважаючи на те, що позивач при розгляді справи в суді 1 інстанції приймав участь та мав можливість ознайомитися із клопотанням відповідача і наданими доказами на його обґрунтування та надати докази, або заявити клопотання про надання доказів на спростування доводів відповідача, а також обґрунтувати відповідними доказами матеріальне становище свого підприємства, місцевий господарський суд лише частково зменшив розмір пені та штрафу, чим на думку судової колегії врахував і інтереси позивача, при тому що позивач, не надав до суду 1 інстанції жодного доказу на підтвердження скрутного фінансового стану його підприємства.

Таким чином, суд 1 інстанції правомірно зменшив розмір стягуваної суми пені до 6669 грн. 48 коп., та штрафу до 893 грн. 59 коп., а доводи скаржника щодо неврахування його інтересів не заслуговують на увагу, оскільки для цього він повинен був надати відповідні докази до суду 1 інстанції при розгляді спору по суті. Надана ПАТ «НАК «Нафтогаз України» до апеляційної інстанції копія звіту про фінансові результати його підприємства за 2013 р. без обґрунтування неможливості подання такого доказу до суду 1 інстанції, відповідно із ст.101 ГПК України судовою колегією не прийнята в якості доказу на спростування висновків місцевого господарського суду щодо зменшення штрафних санкцій.

Згідно з вимогами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача, який є вірним, розмір трьох відсотків річних від простроченої суми складає 13338 грн. 96 коп., а тому з врахуванням вищенаведеного правомірно стягнув вказану суму на користь позивач.

За таких обставин апеляційна скарга ПАТ «НАК «Нафтогаз України» підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 19.06.14 р. - без змін.

Згідно із ст.44,49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення, рішення господарського суду Херсонської області від 19.06.14 р. - без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 30.07.2014 р.

Головуючий суддя Петров М.С.

Суддя Разюк Г.П.

Суддя Колоколов С.І.