Рішення № 39964453, 28.07.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2014 р. Справа № 914/1924/14

За позовом: Львівського міського коммунального підприємства «Львівтеплоенерго», м. Львів

довідповідача: Державного підприємства «Підприємство Львівської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області (№ 48)», м. Львів

про стягнення суми заборгованості у розмірі 144 687, 47 грн.

СуддяКоссак С.М.

при секретарі Довгополов А.О.

Представники:

Відпозивача: Негря Г.Ю. - представник за довіреністю №б/№ від 02.10.2013р.;

Відвідповідача: Ткач О.О. - представник за довіреністю №1 від 02.06.2014р.

На розгляд господарського суду Львівської області Львівським міським комунальним підприємством "Львівтеплоенерго" подано позов до Державного підприємства «Підприємство Львівської виправноїколонії Управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області (№48)» про стягнення 144 687, 47 грн.

Ухвалою суду від 02.06.2014р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 16.06.2014р. З підстав викладених в ухвалі суду від 16.06.2014р. розгляд справи було відкладено на 01.07.2014р.

З підстав зазначених в ухвалі суду від 01.07.2014р., змінено назву відповідача з «Підприємство Львівської виправної колонії № 48 Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області» на «Державне підприємство «Підприємство Львівської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України у Львівській області (№48)» та відклав розгляд справи на 21.07.2014р.

В судовому засіданні 21.07.2014р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав зазначених в позовній заяві, просить позовні вимоги задоволити повністю та стягнути з відповідача заборгованість в сумі 144 687,47 грн. за договором № 3668/АЛ про постачання теплової енергії в гарячій воді.

В судовому засіданні 21.07.2014р. представник відповідача не заперечує існування заборгованості перед позивачем за договором постачання теплової енергії, однак у меншому розмірі. На підтвердження подав клопотання від 21.07.2014р. вх. №31375/14 з доданими до нього платіжними дорученнями №13 від 30.05.2014 року на суму 1 800,00грн.; №361мвід 06.06.2014р.мна суму 5 000,00грн.; 372 від 26.06.2014р. на суму 11 000,00грн.; №389 від 15.07.14р. на суму 2 000,00грн.

З метою звірки взаєморозрахунків, сторони подали усне клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні до 28.07.2014р., яке судом задоволено.

У судовому засіданні 28.07.2014 року представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог (№3713/14 від 24.07.2014 року) та просив стягнути з відповідача 111 103, 25 грн. основної заборгованості, 2 855,75 грн. пені, 5 407,56 грн. 3% річних та 4 410, 29 грн. інфляційних втрат. Суд розглядає справу з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

У судовому засіданні 28.07.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах докази судом встановлено таке.

Між позивачем та відповідачем укладено договір про постачання теплової енергії у гарячій воді №3668/А від 01.01.2005р. (надалі -Договір).

За цим договором Енергоппостачальна організація (ЛМКП «Львівтеплоенерго», позивач у справі) бере на себе зобов'язання постачати споживачу (відповідач у справі) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами)в терміни, передбачені цим договором(п. 1 Договору).

Відповідно до п.2.1. Договору, теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору у вигляді гарячої води.

Так, зокрема, п. 3.2.2. Договору передбачено, що споживач зобов'язувався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Пунктом 6.2. Договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до пункту 6.3. Договору споживач до 25-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує Енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії.

Факт включення відповідачу системи теплоспоживання в опалювальному сезоні 2011/2012 рр. підтверджується актом від 15.10.2011р., а в опалювальному сезоні 2012/2013 рр. підтверджується актом від 12.10.2012р., а в опалювальному сезонні 2013/2014рр. підтверджується актом від 01.10.2013р.

Відповідачу виставлялись рахунки про оплату вартості спожитої теплової енергії з врахування фактичної спожитої теплової енергії та за приєднане теплове навантаження за період з квітня 2012р. по квітень 2014р., Внаслідок несплати відповідачем вартості теплової енергії за період з квітня 2012р. по квіток 2014р. виникла заборгованість у сумі 132 013,87 грн. за постачання теплової енергіїосновного боргу.

До матеріалів справи відповідачем долучено акт звірки взаєморозрахунків від 13 червня 2014 року, підписаний сторонами та скріплений печатками, в якому відповідач зазначає, що станом на 01.06.2014р. заборгованість за Договором становить 138 881,67 грн.

Однак на момент розгляду справи в суді, що не заперечує позивач, відповідач здійснив оплату заборгованості на загальну суму 19 800, 00грн. Також позивачем враховано зазначену в акті звірки взаєморозрахунків від 13 червня 2014 року взаємозалік косового розрахунку на суму 544,42 грн. та підписаний сторонами Акт виконаних робіт про відшкодування виконавцю витрат, пов»язаних з касовим та розрахунковим обслуговуванням населення від 09.07.2014 року на суму 566, 20грн. Таким чином, основна заборгованість за договором складає 111 103, 25грн., що зазначена у заяві про зменшення розміру позовних вимог.

Існування заборгованості перед позивачем за Договором відповідач не заперечує.

Розділом 7 Договору передбачена відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.

За неналежне виконання умов Договору позивач просить стягнути пеню в розмірі 2 855,75 грн., інфляційні втрати в розмірі 4 410,294 грн. та 3% річних в розмірі 5407,565 грн. (розрахунок в матеріалах справи).

Доказів часткової чи повної оплати заборгованості станом на день розгляду справи сторонами до суду не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору про постачання теплової енергії в гарячій воді в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Згідно з пунктом 5.1. Договору облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку їх наявності, а при їх відсутності - розрахунковим способом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, оскільки відповідач не виконав обов'язку з оплати у строки, визначені пунктом 6.3. Договору, вимога позивача про стягнення 111103,25 грн. основного боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, пунктом 7.2.3. Договору за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач сплачує Теплопостачальній організації пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Суд здійснивши перерахунок пені (з врахуванням ч. 5 ст. 254 ЦК України, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день та п. 6.3. Договору), дійшов висновку, що стягненню підлягає пеня в межах заявлених позовних вимогах в сумі 2 855,75 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснивши перерахунок 3% річних (з врахуванням ч. 5 ст. 254 ЦК України та п.6.3.Договору), дійшов висновку, що стягненню підлягає 5 328,46 грн. - 3% річних. В частині стягнення 79,10 грн. 3% річних слід відмовити.

Суд, здійснюючи перерахунок інфляційних втрат (встановив помилку в застосуванні індексу інфляції), встановив що стягненню підлягає 3 968,26 грн.В частині стягнення 442,03 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Згідно з статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з наведенного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Судовівитрати, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покласти на сторонни пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 193, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 254,526, 530,549, 625, 629 Цивільного кодексу України, та ст.ст.22, 29, 33, 34, 38, 49,69, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Підприємство Львівської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України у Львівській області (№ 48)» (79031, м. Львів, вул. Хуторівка, будинок 2; ідентифікаційний код юридичної особи 08680477) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, 1; ідентифікаційний код 05506460) 111 103,25 грн. основного боргу; 3 968,26 грн. інфляційні втрати; 5 328,46 грн. - 3% річних; 2 855,75 грн. пені та 3101,99 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Накази видати відповідно до статті 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 30.07.2014 року.

Суддя Коссак С.М.