Рішення № 39964446, 29.07.2014, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2014 р. Справа № 909/772/14 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Г.З.Цюх, при секретарі судового засідання Л.Р. Ломей, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства "КПМ Буд Транс", вул. Тобілевича, 42, с. Ямниця, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77422 (адреса для листування: вул. Кисілевської, 49 б, м.Івано-Франківськ, 76000)

до відповідача: Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76018

про стягнення заборгованості в сумі 68362,25 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Кондрат А.М.-юрисконсульт, довіреність № 37 від 01.07.14,

від відповідача: Жирун Р.М.-юрисконсульт, довіреність № 18/04-01 від 10.01.14.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "КПМ Буд Транс" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації заборгованості в сумі 68362,25 грн., в тому числі 58711,11 грн. інфляційних та 9651,14 грн. - 3 % річних.

Представник позивача в засіданні суду позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача направив суду відзив на позовну заяву за вих. № 894/01-04 від 21.07.14р. (вх. № 11552/14 від 23.07.14р.), в якому позовні вимоги визнає.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом з"ясовано наступне.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 11.12.13, у справі 909/1117/13 стягнуто з Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації на користь Приватного підприємства "КПМ БУД ТРАНС" - 819 161 (вісімсот дев"ятнадцять тисяч сто шістдесят одну) гривню 09 коп. заборгованості за виконані підрядні роботи, 3 123 (три тисячі сто двадцять три) гривні 42 коп. - 3% річних та 16 445 (шістнадцять тисяч чотириста сорок п"ять) гривень 70 коп. відшкодування судового збору, на виконання якого видано наказ №1468 від 27.12.13.

Як доведено перед судом позивачем (виписка по рахунку від 30.04.14) та підтверджено відповідачем, останнім, виконано рішення суду 30.04.14.

Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача 58711,11 грн. інфляційних та 9651,14 грн. - 3 % річних, нарахованих від суми невиконаного рішення, а саме - 838730,21 грн.

В силу ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 599 Цивільного кодексу України, встановлено, що зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов"язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"яаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст.625 Цивільного кодексу України).

Виходячи з положень вище зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов"язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох відсотків річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Однак, при цьому слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються, інфляційні ж нарахування та нарахування трьох процентів річних на цю заборгованість можуть здійснюватися на загальних підставах відповідно до частини другої статті 625 названого Кодексу з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням (п. 7.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України " Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань " від17.12.13р. №14).

Враховуючи викладене вище, а також факт встановлення судом неналежного виконання відповідачем свого зобов"язання стосовно погашення заборгованості, зазначеної у рішенні господарського суду Івано-Франківської області від 20.03.12р., яке у встановленому законом порядку набрало законної сили та згідно ч. 5 ст. 124 Конституції України, ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст. 45Господарського процесуального кодексу України, є обов'язковими до виконання на всій території України, суд прийшов до висновку, про правомірність покладення позивачем на відповідача додаткових юридичних обов"язків, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Із поданих суду розрахунків, вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача 58711,11 грн. інфляційних та 9651,14 грн. - 3 % річних, нарахованих за період з 11.12.13. по 30.04.14 від суми непогашеного боргу - 838730,21 грн.

Однак нарахування інфляційних та 3% річних з 11.12.13 є неправомірним, оскільки рішення господарського суду Івано-Франківської області від 11.12.13 у справі 909/1117/13 набрало законної сили 27.12.13.

В силу ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи. У разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин рішення господарський суд повідомляє, коли буде складено повне рішення. Повне рішення повинно бути складено у строк не більше п'яти днів з дня проголошення вступної і резолютивної частини рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Врахувавши рекомендації, викладені у п.7.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань " від17.12.13р. №14, згідно яких, нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму заборгованості здійснюються на загальних підставах відповідно до частини другої статті 625 названого Кодексу з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням, суд прийшов до висновку, про виникнення у позивача права для нарахування 3% річних з 28.12.13, а інфляційних з 01.01.14, оскільки в Рекомендаціях Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.97 № 62-97р зазначено, що сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Відповідно до ст.55 Господарського процесуального кодексу України, судом самостійно здійснено нарахування 3% річних за період з 28.12.13 по 30.04.14, а інфляційних за період з 01.01.14 по 30.04.14, обгрунтований розмір яких становитиме відповідно 8479,22 грн. 3% річних та 53833,46 грн. інфляційних (розрахунок 3% річних та індекс інфляції, здійснені в ІПС "Законодавство додаються"). В решті стягнення 3% річних та інфляційних належить відмовити.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Таким чином, на основі вищенаведеного, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення є позовні вимоги в частині стягнення 8479,22 грн. 3% річних та 53833,46 грн. інфляційних.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти судові витрати пропорційно задоволеним вимогам, а саме: 1665,32 грн. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 179, 193 ГК України, ст.ст.509, 526, 530, 610-612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 55, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Приватного підприємства "КПМ Буд Транс" до Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації про стягнення заборгованості про стягнення заборгованості в сумі 68362,25 грн. - задоволити частково.

Стягнути з Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації (вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76018 код 38163425) на користь Приватного підприємства "КПМ Буд Транс" (вул. Тобілевича, 42, с. Ямниця, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77422, код 37952250; адреса для листування: вул. Кисілевської, 49 б, м.Івано-Франківськ, 76000) - 8479 (вісім тисяч чотириста сімдесят дев"ять) грн. 22 коп. 3% річних, 53833 (п"ятдесят три тисячі вісімсот тридцять три) грн. 46 коп. інфляційних та 1665 (одну тисячу шістсот шістдесят п"ять) грн. 32 коп. витрат по сплаті судового збору.

Наказ суду видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.07.14

Суддя Цюх Г.З.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

_Ломей Л.Р. 31.07.14