Постанова № 39964376, 11.07.2014, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2014 року м. Черкаси справа № 823/1899/14

12 годин 31 хвилин

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді - Трофімової Л.В., за участі секретаря - Роя О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси адміністративну справу № 823/1899/14

за позовом головного управління статистики у Черкаській області (надалі - позивач) [представник позивача: Мазурчук С.І. - за довіреністю]

до відділу Державної виконавчої служби Черкаського районного управління юстиції (надалі - ВДВС Черкаського РУЮ) [представник відповідача Крижевський О.А. - за довіреністю]

про визнання дій неправомірними та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 06.05.2014 ВП № 43174301, прийняв постанову.

Позивач, звернувшись до суду з адміністративним позовом до ВДВС Черкаського РУЮ, просить визнати дії старшого державного виконавця ВДВС Черкаського РУЮ Крижевського О.А. щодо прийняття постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження неправомірними та скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 06.05.2014 ВП № 43174301.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що для примусового виконання було надано постанову про адміністративне правопорушення від 31.03.2014 №19. Старшим державним виконавцем ВДВС Черкаського РУЮ Крижевським О.А. прийнято 06.05.2014 постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 43174301 у зв'язку з відсутністю ідентифікаційного номеру (у постанові зазначено - ідентифікаційного коду), дати народження та повної адреси проживання боржника. Зазначену постанову позивач вважає неправомірною, оскільки нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення прямо не передбачено зазначення ідентифікаційного номеру фізичної особи. Позивач зазначав, що при прийнятті постанови від 31.03.2014 №19 у позивача були відсутні відомості щодо ідентифікаційного номеру ОСОБА_3, проте у постанові було зазначено ім'я боржника та його місце роботи, тобто відомості, що дозволяють ідентифікувати боржника. Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив позов задовольнити.

Відповідач позовні вимоги не визнав. 10.07.2014 представником відповідача подано до суду письмові заперечення, де зазначено, що постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 06.05.2014 ВП № 43174301 прийнято у зв'язку з тим, що поданий позивачем виконавчий документ не відповідає вимогам ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: відсутній ідентифікаційний номер, дата народження та повна адреса проживання боржника, тому у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити з огляду на таке.

Судом встановлено, що 31.03.2014 першим заступником начальника Головного управління статистики у Черкаській області Литвином М.Г прийнято постанову про адміністративне правопорушення №19, якою застосовано штрафу у сумі 170 грн. до керівника СТОВ «Дубіївка» ОСОБА_3 (а.с.33). У зв'язку з несплатою штрафу у добровільному порядку 14.04.2014 зазначену постанову направлено для примусового виконання до відділу ДВС Черкаського РУЮ. 15.05.2014 на адресу позивача надійшла постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження від 06.05.2014 ВП № 43174301 (а.с.32).

Відмовляючи у відкритті виконавчого провадження, державний виконавець посилався на п.6 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV (надалі - Закон №606), де визначено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим ст.18 цього Закону, а саме: відсутній ідентифікаційний код, дата народження та повна адреса проживання боржника.

22.05.2014 позивачем подано скаргу на дії державного виконавця до начальника ВДВС Черкаського РУЮ (а.с.4). За результатами розгляду зазначеної скарги начальником відділу ДВС Черкаського РУЮ Трохименком Ю.В. прийнято постанову від 28.05.2014 про відмову у задоволенні скарги, якою дії державного виконавця визнано такими, що у цілому відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження»(а.с.8).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону належать до примусового виконання у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені №606. Відповідно до ст.1 Закону України №606 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону належать до примусового виконання. Згідно п.1 ч.1 ст.19 Закону №606 державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст.17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Пунктом 6 ч.2 ст. 17 Закону №606 визначено, що постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом є виконавчими документами, що належать до виконання державною виконавчою службою. Ст.18 Закону №606 визначено вимоги до виконавчого документа, зокрема, у виконавчому документі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, що ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.

Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби, що прямо визначено ч.1 ст.25 Закону №606. Відповідно п.6 ч.1 ст.26 Закону №606 державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим ст. 18 цього Закону.

Суд зазначає, що ч.1 та ч.2 ст.283 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 №8074-X (надалі - Кодекс №8074) передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) приймає постанову у справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Таким чином, ст.283 Кодексу №8074 не передбачає обов'язковості зазначення ідентифікаційного номеру, дати народження та повної адреси проживання боржника безпосередньо у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч.7 ст.9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Тлумачення внутрішнього законодавства - це, насамперед, завдання органів національної влади, зокрема судів (рішення у справі «Уейт та Кеннеді проти Німеччини», заява № 26083/94). Держава не може обмежуватися пасивною роллю та «не можна проводити розмежування між діями та бездіяльністю» (з відповідними змінами рішення у справі «Ейрі проти Ірландії» від 9.10.1979). ЄСПЛ нагадує, що відповідно до його прецедентної практики щодо правила вичерпання внутрішніх засобів правового захисту це правило повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (рішення у справі «Ілхан проти Туреччини», заява № 22277/93).

Судом враховано, що окремого нормативно-правового акта стосовно порядку оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах статистики позивачем не надано. Натомість, порядком розгляду та оформлення органами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 03.04.2012 № 9 щодо відомостей про особу, що зазначаються у постанові визначено (відповідно до ст.283 Кодексу №8074), що у постанові обов'язково вказуються: найменування органу, його місцезнаходження, телефон, факс, код за ЄДРПОУ; посада, прізвище та ініціали посадової особи, яка винесла постанову; дата розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа. У постанові зазначаються обставини, встановлені при розгляді справи, а також вказується нормативний акт, який передбачає відповідальність за вчинене правопорушення(п.3.7). Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення Державною міграційною службою України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28.08.2013 №825 щодо відомостей про особу, що зазначаються у постанові визначено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, уповноважена посадова особа виносить постанову у справі відповідно до ст.283 КУпАП (п.4.1). Порядком оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення на морському та річковому транспорті, затвердженим наказом Міністерства інфраструктури України від 18.04.2013 №235 щодо відомостей про особу, що зазначаються у постанові визначено, що постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: дату винесення постанови; прізвище, ім'я, по батькові уповноваженої особи, яка винесла постанову; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативно-правового акта, що передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення; вказівку про порядок її оскарження. Постанова у справі про адміністративне правопорушення підписується уповноваженою особою, яка винесла постанову (п.4.13).

Відповідно ст.49 Цивільного кодексу України актами цивільного стану є події та дії, що нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків. Актами цивільного стану є, зокрема, народження фізичної особи. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи належать обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Стаття 294 Цивільного кодексу України закріплює одне із найбільш важливих прав фізичної особи, що забезпечують її соціальне буття - право на ім'я. Його важливість визначається специфікою об'єкта, який опосередковується даним правом та полягає у забезпеченні фізичній особі можливості індивідуалізувати себе у суспільстві. Об'єктом даного права є ім'я фізичної особи, яке будучи особистим немайновим благом (ч.1 ст.201 ЦК України), дає можливість фізичній особі набувати прав та створювати для себе цивільні обов'язки, а також здійснювати ці права та виконувати цивільні обов'язки під своїм іменем (ч.1 ст.28 ЦК України). За загальним правилом структура імені фізичної особи складається з прізвища (родового імені), ім'я (власного імені) та по батькові (патріархального імені).

Наказом Міністерства юстиції України від 20.05.2003 №43/5 «Про затвердження Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень» (п.2.3) даними, що вносяться до Єдиного реєстру у органі ДВС, зокрема є: найменування органу ДВС, до якого надійшов на виконання виконавчий документ; дата надходження виконавчого документа до державного виконавця; назва виконавчого документа, номер та дата видачі; найменування органу, посадової особи, що видали документ; повне найменування стягувача та боржника, їх адреси і, у разі наявності, - ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків або ідентифікаційний код за ЄДРПОУ для юридичних осіб.

26.02.2013 року Державною судовою адміністрацією України та Державною податковою службою України підписано спільний наказ №30/44 «Про затвердження Порядку надання судам загальної юрисдикції інформації про реєстраційні номери облікових карток платників податків боржників та стягувачів. Відповідно до затвердженого Порядку суди загальної юрисдикції із застосуванням автоматизованої системи документообігу суду подаватимуть в електронній формі через інформаційно-телекомунікаційні мережі, з впровадженою системою захисту інформації та використанням електронного цифрового підпису, запити до Державної податкової служби та після їх обробки отримуватимуть інформацію про реєстраційні номери облікових карток платників податків боржників та стягувачів для внесення цих даних до виконавчого документа, що видається відповідно до вимог процесуального законодавства.

Згідно наказу 05.02.2014 №254/5/119, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.02.2014 за №279/25056 «Про затвердження Порядку надання інформації Міністерством доходів і зборів України на запити органів державної виконавчої служби» з метою забезпечення належного виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) і спрощення процедури забезпечення державних виконавців інформацією про реєстраційні номери облікової картки платників податків - боржників - фізичних осіб, номери рахунків боржників - юридичних осіб, а також рахунків, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, та/або фізичних осіб - підприємців, яку отримує Міністерство доходів і зборів України від банківських та інших установ, та джерела отримання доходів боржників - фізичних осіб відповіді на запити органів державної виконавчої служби надаються Міністерством доходів і зборів України через державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, а дані відправляються та передаються в електронній формі через телекомунікаційні мережі з використанням електронного цифрового підпису відповідно до законодавства.

За загальним правилом, що встановлено ст.299 Кодексу №8074, постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення. Згідно ст.291 Кодексу № 8074 визначено, що постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження (опротестування) цієї постанови. Частиною 2 ст.5 Закону №606 визначено, що державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначні виконавчим документом. Відповідно до п.1 ч.1 ст.22 Закону №606 постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративне правопорушення, можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох місяців.

Постанову Головного управління статистики у Черкаській області від 31.03.2014 № 19 надіслано для виконання до ВДВС Черкаського РУЮ 14.04.2014, тобто у межах строку, визначеного чинним законодавством.

Згідно витягу з ЄДР (а.с.40) адресою СТОВ «Дубіївка» є площа Богдана Хмельницького, 14А, с. Дубіївка, Черкаський район, Черкаська область, 19631.

Судом враховано, що у постанові від 31.03.2014 №19 адресою СТОВ «Дубіївка» зазначено вул. Богдана Хмельницького, с. Дубіївка, Черкаський район, Черкаська область.

Разом з тим, у с. Дубіївка адреса СТОВ «Дубіївка» є загальновідомою, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, адресованого СТОВ «Дубіївка» (а.с.54,55)

Відповідно ст. 200 ЦК України інформацією є будь-які відомості та/або дані, що можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Суб'єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями. Порядок використання інформації та захисту права на неї встановлюється законом.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач, одночасно, зобов'язаний діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України відповідно до вимог ст.ст. 6, 11 Закону №606.

Згідно ч.2 ст.161 КАС України при виборі правової норми, що належить застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.237 цього Кодексу. Статтею 2442 визначено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

У постанові ВСУ від 21 травня 2014 року № 6-45цс14 сформовано правову позицію: відповідно до п.3 ч.3 ст.11 Закону №606 державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі й конфіденційну. Відсутність у виконавчому листі певних даних про особу боржника не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про неправильне застосування державним виконавцем Закону України «Про виконавче провадження» та неправомірну відмову у відкритті виконавчого провадження, оскільки виконавчий документ відповідав вимогам ст.18 цього Закону та наголошує, що ідентифікаційний номер, дата народження та повної адреси проживання боржника є доступними для з'ясування відповідачем, а у самій постанові від 31.03.2014 № 19 наявна інформація (прізвище, ім'я, по батькові, місце роботи та адреса місця роботи боржника), що дає можливість встановити особу боржника.

Приймаючи та пред'являючи постанову про адміністративне правопорушення до примусового виконання позивачем дотримано норми Кодексу №8074 (не встановлено обов'язковості зазначення ідентифікаційного номеру, дати народження та повної адреси проживання боржника), а отже, обставина на яку послався відповідач при прийнятті оскаржуваної постанови, є передчасною для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Згідно із ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Європейським судом з прав людини (ЄСПЛ) у справі Ейрі проти Ірландії (Airey v. Ireland) сформульовано правову позицію: «Конвенція гарантує не теоретичні та ілюзорні права, а права, що мають практичний вплив і є ефективними». Держава не може обмежуватися пасивною роллю та «не можна проводити розмежування між діями та бездіяльністю». ЄСПЛ у справі проти Рис проти Сполученого Королівства (Rees v. the United Kingdom) зазначив, що при визначенні того, чи існують у певному конкретному випадку позитивні зобов'язання держави, «необхідно зважати на справедливий баланс, що повинен бути встановлений між загальними інтересами суспільства та інтересами особи», додавши, що «пошук такого балансу властивий Конвенції у цілому». Зобов'язання не тлумачаться таким чином, щоб покладати на органи державної влади рішення нездійсненних або невиправдано важких завдань.

Вирішуючи спір, суд зазначає, що у силу вимог ч.2 ст.49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, що з огляду на запроваджений ст.8 Конституції України принцип верховенства права та в кореспонденції з приписами ч.1 ст.71 КАС України означає обов'язок кожної особи, яка бере участь в адміністративній справі довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи у наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи те, що постанову про адміністративне правопорушення не було оскаржено, постанова набрала законної сили і є обов'язковою для виконання, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо відмови у відкритті виконавчого провадження вчиненні без співвідношення наслідків такої відмови з фактом і наслідками реального правопорушення, за вчинення якого відповідна особа - порушник несе адміністративну відповідальність, передбачену законодавством, у вигляді штрафу, що стягується у дохід держави.

Відповідно до ст.162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. Суд пропонував особам, які беруть участь у справі, подати докази і з власної ініціативи витребував докази, яких, на думку суду, не вистачало для вирішення справи (ст.11 КАС України).

З огляду на викладене, на підставі наявних у справі доказів, дослідивши обставини і докази адміністративної справи, проаналізувавши правові норми, враховуючи доводи сторін, суд дійшов висновку, що дії відповідача вчинені непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів держави, і цілями, на досягнення яких спрямовані ці дії, а тому позов належить задовольнити.

Керуючись ст.ст. 11, 86, 94, 159, 160, 162, 165, 167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Черкаського районного управління юстиції Крижевського О.А. та скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 06.05.2014 ВП № 43174301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь головного управління статистики у Черкаській області (18016, м. Черкаси, вул. Остафія Дашковича, 39, ідентифікаційний код 02357999) судові витрати із сплати судового збору у сумі 73 (сімдесят три) грн. 08 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги, що може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 16 липня 2014 року.

Суддя Л.В.Трофімова