Рішення № 39964001, 29.07.2014, Апеляційний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29 липня 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

судді-доповідача - Ігнатюка Б.Ю.

суддів - Дроботі В.В., Бисаги Т.Ю.

при секретарі - Савариній Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Міжгірського районного суду від 13 червня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою ,-

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 0,1048 га у ур. «Берце» с. Пилипець. Позовні вимоги мотивовано тим, що вона є власником цієї земельної ділянки згідно свідоцтва про право на спадщину від 21.07.2006 року та державного акту на право власності на земельну ділянку від 21.07.2012 року. На цій ділянці відповідачами зведено стовпи-опори для гірськолижної канатної дороги і через цю земельну ділянку проводять спуск гірськолижників. Тому вона звернулася до суду з даним позовом, в якому просить зобов'язати відповідачів забрати з її ділянки опори та не використовувати земельну ділянку для гірськолижного спуску.

Рішенням суду вищевказаний позов задовольнили частково: зобов'язано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не використовувати земельну ділянку в 0,1048 га, урочище «Берце» села Пилипець Міжгірського району, що належить на праві приватної власності ОСОБА_4, для проходу, проїзду чи використання такої для гірськолижного спуску відпочивальників бази відпочинку «Шепіт Карпат» с. Пилипець без згоди ОСОБА_4 Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в користь ОСОБА_4 судові витрати. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

З цим рішенням відповідачі не погодилися, порушили питання про його скасування та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

ОСОБА_4 також не погодилася з вказаним рішенням в частині відмови в задоволенні вимог та просила їх задовольнити.

Апеляційні скарги мотивовані порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи.

В судовому засіданні апелянтка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_5, який представляв також інтереси ОСОБА_2, скаргу з наведених підстав підтримали, апеляційну скаргу позивачки не визнали.

Позивачка ОСОБА_4 свою апеляційну скаргу підтримала, апеляційну скаргу відповідачів не визнала.

Заслухавши доповідача, осіб, які приймали участь у судовому засіданні та дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягає лише частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. Тому суд перевірив законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в частині його оскарження ОСОБА_4 - в частині відмови у задоволенні вимог про зобов'язання належного відповідача по знесенню стовпів - опор канатної дороги, які розташовані на земельній ділянці позивачки та перевірив законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цілому по доводам апеляційної скарги відповідачів.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в державному акті на право власності на земельну ділянку позивачки зазначено дві опори на цій земельній ділянці, з цим вона погодилась при отриманні державного акту і тому її вимоги в частині знесення цих опор /стовпів/ є безпідставними.

Зазначені обставини дійсно мають місце, але такий висновок не відповідає вимогам діючого законодавства, якими врегульовано дане питання.

Так, відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,1048 га в урочище «Берце» села Пилипець, через дану ділянку пролягає канатна дорога із двома опорами (а.с.5). Не заперечується відповідачами і розміщення на цій земельній ділянці двох стовпів-опор канатної дороги. Згоди власника - позивачки - на знаходження цих стовпів немає. Тобто її право власності на земельну ділянку порушено. Тому з врахуванням вимог зазначених норм матеріального права це порушення права власності підлягає захисту шляхом задоволення позовних вимог щодо зобов'язання знесення цих стовпів.

Наявність договору оренди між відповідачами та Пилипецькою сільрадою договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у власності позивачки до уваги прийматись не може, оскільки цей договір в цій частині є нікчемним: Пилипецька сільрада не вправі бути орендодавцем чужої земельної ділянки і, відповідно, не може укладати такий договір оренди.

Зазначене відноситься і до доводів апеляційної скарги відповідачів, які стосуються даного питання.

Не можуть бути прийняті до уваги і такі доводи відповідачів як надання батьком позивачки, від якого позивачка прийняла у спадщину земельну ділянку, дозволу на розміщення на цій земельній ділянці вказаних стовпів по тій причині, що жодного юридично значимого документа на це у справі немає: копія списку громадян, які мали пай в урочищі «Берце», де знаходиться і земельна ділянка позивачки, і якою підтверджується не заперечення проти будівництва канатної дороги не є формою договору обтяження земельної ділянки і немає правового значення до нового власника цієї земельної ділянки.

Посилання в апеляційній скарзі відповідачів на незаконність оскаржуваного рішення у зв'язку з не залученням до участі у справі Пилипецької сільради є безпідставними, оскільки яких-небудь вимог до цієї особи позивачкою не ставилось і залучати її до участі у справі не було необхідності.

Що ж до доводу апеляційної скарги стосовно покладення зобов'язань на ОСОБА_2, то цей довід є обґрунтованим: власником канатної дороги ОСОБА_2 не являється і таким є лише відповідачка ОСОБА_3

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.307, 309, 315 ЦПК України, судова колегія,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволити повністю, а апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволити частково.

Рішення Міжгірського районного суду від 13 червня 2014 року по даній справі змінити.

Виключити з другого абзацу резолютивної частини зазначеного рішення Міжгірського районного суду слова «ОСОБА_2 та».

Зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди ОСОБА_4 в користуванні земельною ділянкою, розташованої в Міжгірському районі, с. Пилипець, урочище «Берце», кадастровий номер ділянки 2122485201:01:001:0066 шляхом знесення розташованих на ній стовпів - опор гірськолижної канатної дороги.

В решті зазначене рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: