Ухвала суду № 39962878, 28.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2014 року м. Київ К/800/38923/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Ланченко Л.В.,

Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.04.2013

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2013

у справі № 816/1039/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Крюківській вагонобудівний завод"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.04.2013, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2013, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 08.02.2013 №0001142301/219 та №0001152301/19.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом виїзної позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Укрремторг-2000» за період з 01.01.2011 по 30.09.2011, ТОВ НВП «Універсальна Машинобудівельна група» за період з 01.07.2011 по 31.12.2011 та ТОВ «НВП «АРМЕТ» за період з 01.07.2012 по 31.12.2012, складено акт від 25.01.2013 №585/22.5-12/05763814, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем вимог:

- пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.135.5.4 п. 135 ст.135, пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження об'єкту оподаткування податку на прибуток у загальній сумі 171747,00 грн.;

- п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у загальному розмірі 431458,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 08.02.2013 були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення: №0001142301/219 про донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 171748,00 грн.; №0001152301/19 про зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 431459,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 208833,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень від 16.10.2012, враховуючи наступне.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій з поставки товарів між позивачем та його контрагентами - ПП «Укрремторг-2000», ТОВ НВП «Універсальна Машинобудівельна група» та ТОВ «НВП «АРМЕТ» підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими, первинним документами бухгалтерського обліку, зокрема: податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, рахунками-фактури, платіжними дорученнями.

Товар оприбутковано позивачем згідно прибуткових ордерів, копії яких містяться в матеріалах справи.

Фактичне використання позивачем придбаної продукції у власній господарській діяльності підтверджується копіями лімітно-заборних карток, вимог, актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, прибуткових ордерів.

На момент здійснення господарських операцій, контрагенти позивача мали свідоцтва платника податку на додану вартість.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що чинне законодавство не ставить в залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, вірними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 08.02.2013 №0001142301/219 та №0001152301/19.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів, не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області - відхилити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.04.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) Л.В. Ланченко (підпис) Н.Г. Пилипчук