Ухвала суду № 39962876, 28.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" липня 2014 р. м. Київ К/800/38878/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Ланченко Л.В.,

Пилипчук Н.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоград Хліб 2000"

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.12.2011

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013

у справі № 1170/2-а-3113/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоград Хліб 2000"

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кіровоград Хліб 2000» звернулось до суду з позовом, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.03.2011 №0000232360 та №0000222360.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.12.2011, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000232360 від 30.03.2011 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 5291,00 грн. основного платежу та 1322,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог діючого податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт №12/23-6/34548052 від 12.03.2011, в якому зроблено висновок про порушення позивачем:

- п.1.4 ст.1, п.4.1 ст.4, пп.7.6.1 п.7.6 ст.7, п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 132 584,00 грн.;

- пп.7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 65 025,00 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем 30.03.2011 прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000232360, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 132584,00 грн. - за основним платежем та 33146,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; №0000222360, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 65025,00 грн. - за основним платежем та 16256,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування податкового повідомлення-рішення №0000232360 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 5291,00 грн. - основного платежу та 1322,75 грн. - штрафних (фінансових) санкцій, оскільки матеріалами справи підтверджується факт здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Агро ПО», у зв'язку з чим відповідач дійшов безпідставного висновку про завищення валових витрат у ІV кварталі 2009 року в сумі 110 500,00 грн.

Однак, колегія суддів не може погодитися з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень №0000222360 та №0000232360 в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 159116,25 грн., та вважає, що рішення судів в цій частині не можна вважати такими, що відповідають вимогам, передбаченим ст. ст. 69, 159 КАС України.

Так, відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, суди виходили з відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Інбудтраст», ФОП ОСОБА_2, ПП «Агро-Буд-Гранд», ПП «Спец-Тех-Агро», ФОП ОСОБА_3

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Разом з тим, на підтвердження реальності здійснення позивачем господарських операцій з вказаними контрагентами в матеріалах справи наявні договори, акти прийому-передачі, податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних тощо.

Крім того, матеріали справи свідчать, що позивачем 25.12.2007 укладено договір з ПП «Злагода М» про купівлю-продаж акцій (простих) ВАТ «Черкаський хлібокомбінат», за яким позивач придбав акції в кількості 912 545 штук, номінальною вартістю 0,25 грн. за договірною ціною 2 965 771,25 грн. Витрати, пов'язані із придбанням цих акцій складають 25 000 грн. за виконані роботи ЗАТ «Регіональний центр ведення реєстрів» з перереєстрації прав власності на акції ВАТ «Черкаський хлібокомбінат» та 8897,37 грн. винагороди ВАТ «Інвестиційна компанія «Айко» за виконання договору доручення з купівлі-продажу цінних паперів. Загальна сума вартості акцій та витрат, пов'язаних з їх придбанням складала 2 999 668,25 грн.

На підставі договору купівлі-продажу акцій (простих) ВАТ «Черкаський хлібокомбінат» між ТОВ «Кіровоград Хліб 2000» та СТОВ «Надія», останньому відчужено акції в кількості 912 545 штук, номінальною вартістю 0,25 грн. за договірною ціною 2 999 668,25 грн.

Так, посилаючись на вимоги п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якою визначено порядок оподаткування операцій з цінними паперами, позивач зазначає, що під витратами на придбання цінних паперів (акцій) слід розуміти вартість емітованих корпоративних прав, в обмін за які було отримано акції українських підприємств. Отже, витрати не можуть бути доходами, і лише в момент здійснення продажу акцій підприємство має право на відображення витрат, пов'язаних із придбанням таких акцій.

За наведених обставин, судам слід взяти до уваги наведені вище обставини та з'ясувати характер та зміст спірних операцій між позивачем та вказаними контрагентами, дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, наявність у підприємства основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За наведених обставин, зважаючи на межі перегляду, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позову та направлення справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції; в іншій частині судові рішення залишити без змін.

При новому розгляді, слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

Керуючись ст. ст. 222-224, 227, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоград Хліб 2000" задовольнити частково.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.12.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013 в частині відмови у задоволенні позову скасувати з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

В решті судові рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) Л.В. Ланченко (підпис) Н.Г. Пилипчук