Ухвала суду № 39962464, 07.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2014 року м. Київ К/9991/168/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Енергетична компанія «Севастопольенерго»

на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011 р.

у справі №2а-1764/11/2770

за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергетична компанія «Севастопольенерго»

до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Енергетична компанія «Севастопольенерго» (далі - ПАТ «Енергетична компанія «Севастопольенерго») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя із позовом до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 26.08.2011 р. позов задоволений повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.02.2011 року № 0000092310/0; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.02.2011 року № 0000102310/0; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у сумі 3 грн. 40 коп.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011 р. рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись із рішеннями суду апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких проти вимог останньої заперечує та просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі висновків планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 квітня 2009 року по 30 вересня 2009 року складений Акт від 25 січня 2011 року № 185/23-123/05471081, яким зафіксовані порушення п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп.5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме платником безпідставно до складу валових витрат віднесено вартість понаднормативних витрат електроенергії у сумі 1 350 348,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток у 4 кварталі 2009 року у розмірі 337 587,00 грн., а також заниження податку на додану вартість у сумі 270 069,00 грн. у грудні 2009 року.

На підставі встановлених порушень відповідачем 08.02.2011 року були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення № 0000092310/0 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 421 983 грн. 75 коп. (у тому числі 337 587 грн. 00 коп. - основна сума, 84 396 грн. 75 коп. - штрафні (фінансові) санкції) та №0000102310/0 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 337 586 грн. 25 коп. (у тому числі 270 069 грн. 00 коп. - основна сума, 67 517 грн. 25 коп. - штрафні (фінансові) санкції), які за наслідками адміністративного оскарження в адміністративному порядку були залишені без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат всі витрати по придбанню ним електроенергії, що підтверджені первинними документами. Крім того, звітним податковим періодом є 2009 рік, а не окремо 4 квартал цього року, а отже наявні понаднормативні витрати електроенергії не могли враховуватись відповідачем лише за один квартал.

Натомість, суд апеляційної інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, визнав передчасними наведені висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Пункт 5.1 ст.5 цього Закону визначає валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Отже, зі змісту викладених положень законодавства випливає, що до складу валових витрат відносяться ті витрати, які здійснені платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Як свідчать матеріали справи, господарська діяльність позивача полягає у закупівлі електричної енергії в оптових обсягах і за оптовими цінами та її реалізації в роздріб через мережу ліній електропередач.

Так, між Державним підприємством «Енергоринок» та позивачем було укладено договір від 28 лютого 2007 року № 3932/02, згідно якого перший зобов'язувався продати електроенергію, а останній придбати її з метою повної реалізації споживачам за винятком обсягу для власних потреб та нормативних втрат, та сплатити її вартість у повному обсязі.

За наведеним договором позивачем було придбано за IV квартал 2009 року електроенергію на загальну суму 74 129 060 грн. без ПДВ.

У ході проведеної перевірки було встановлено, що в окремих звітних періодах позивач включив до складу валових витрат вартість електричної енергії згідно з податковими накладними та рахунками у повному обсязі, не зменшивши при цьому валові виграти на суму понаднормативних втрат електричної енергії, яка не використовувалася в його господарській діяльності, не пройшла через лічильники споживачів.

До складу валових витрат належать лише витрати, прямо передбачені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», що використовувалися для забезпечення господарської діяльності підприємства. Ці вимоги є обов'язковими і для підприємств, метою діяльності яких є роздрібний продаж електричної енергії, придбаної оптом.

Таким чином, доводи позивача щодо правомірності включення до складу валових зазначених витрат обґрунтовано не були взяті судом апеляційної інстанції до уваги.

З огляду на викладене суд касаційної інстанції погоджується із висновками суду апеляційної інстанції щодо правомірності донарахування податкового зобов'язання позивачу.

У зв'язку з тим, що витрати, понесені позивачем для придбання витраченої понад встановлені нормативи електричної енергії, не належать до складу валових витрат, то й суми податку на додану вартість, сплачені в ціні її придбання, не підлягають включенню до податкового кредиту.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що порушення платником податкового законодавства, зокрема шляхом завищення валових витрат, у відповідному кварталі звітного періоду має наслідком такого завищення по кінцю всього звітного періоду, а отже доводи скаржника в цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Зважаючи на приписи ч. 3 ст. 220№ КАС України судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що порушень або неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права не вбачається, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Енергетична компанія «Севастопольенерго» залишити без задоволення.

2. Постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011 р. у справі №2а-1764/11/2770 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.