Ухвала суду № 39962462, 22.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" липня 2014 р. м. Київ К/800/28960/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.,

суддів Гаманка О.І.,

Загороднього А.Ф..

та секретаря Бруя О.Д.

за участю: третьої особи - ОСОБА_2, представника ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" - Семеняки В.В., представника ТОВ «МЕГАПРОМ» - Клочко С.В., представника ОСОБА_2 та ОСОБА_6 - ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 січня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, Кам'янобрідського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕГАПРОМ", ОСОБА_2, ОСОБА_6 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

встановила:

У листопаді 2013 року ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, Кам'янобрідського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕГАПРОМ", ОСОБА_2, ОСОБА_6 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 січня 2014 року позовні вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві щодо повідомлення Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в строк не пізніше наступного дня після накладення арешту на заставлене майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегапром» - квартиру в місті Києві по вул. Народного Ополчення, 2, офісне приміщення в місті Києві по вул. Народного Ополчення, 2 та гараж в місті Києві по вул. Автопаркова, 5. Визнано протиправною бездіяльність Кам'янобрідського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції щодо неповідомлення Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегапром» - будівлю інженерного корпусу літ. 1-4 загальною площею 3 732,8 кв. м., яка знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Рудя, 17-Б. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 січня 2014 року скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалено в цій частині нове рішення. Зобов'язано Відділ державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві зняти арешт з об'єктів нерухомого майна: 4к квартиру №1, площа - 92,6 кв. м., розташовану за адресою: м.Київ, вул. Народного ополчення, 2; 15/100 частин нежилих приміщень або 5/100 частин від домоволодіння в будинку №2 по вул. Народного ополчення у м. Києві загальною площею 197,7 кв. м.; гараж площею 758,4 кв. м., розташований за адресою: м. Київ, вул. Автопаркова, 5, що належить ТОВ «Мегапром». Зобов'язано Кам'янобрідський відділ державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції зняти арешт з будівлі інженерного корпусу (літ. 1-4) площею 3 732,8 кв. м., розташованої за адресою: м. Луганськ, вул. Рудя, 17-Б, що належить ТОВ «Мегапром».

ОСОБА_2 та ОСОБА_6 подали касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 січня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до постанови ВДВС Солом'янського РУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15 січня 2013 року ВП №36198683 при примусовому виконанні наказу Господарського суду міста Києва від 14 січня 2013 року №12/240-48/25 про стягнення з ТОВ «Мегапром» на користь ОСОБА_6 боргу у сумі 1 564 356,98 грн., накладено арешт на все майно, що належить божнику ТОВ «Мегапром» та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику у межах суми звернення стягнення.

Відповідно до постанови ВДВС Солом'янського РУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15 січня 2013 року ВП №36198836 при примусовому виконанні наказу Господарського суду міста Києва від 14 січня 2013 року №12/240-48/25 про стягнення з ТОВ «Мегапром» на користь ОСОБА_2 боргу у сумі 1 786 035,37 грн. накладено арешт на все майно, що належить божнику ТОВ «Мегапром» та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику у межах суми звернення стягнення.

Згідно постанов головного державного виконавця ВДВС Солом'янського РУЮ Штойки Л.Р. про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження від 01 березня 2013 року ВП №36198836 та ВП №36198683 виконавчі провадження ВП №36198836 та ВП №36198683 приєднано до зведеного виконавчого провадження №39121018, яке веде ВДВС Солом'янського РУЮ.

Відділом державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві направлено позивачу вимогу від 31 травня 2013 року, в якій повідомлено, що актом опису й арешту майна від 23 квітня 2013 року та від 21 травня 2013 року описано та передано на відповідальне зберігання боржнику квартиру в місті Києві по вул. Народного Ополчення, 2, офісне приміщення в місті Києві по вул. Народного Ополчення, 2 та гараж в місті Києві по вул. Автопаркова, 5.

Згідно акта опису й арешту майна від 01 серпня 2013 року державного виконавця Кам'янобрідського ВДВС при примусовому виконанні наказу Господарського суду міста Києва від 14 січня 2013 року №12/240-48/25 про стягнення з ТОВ «Мегапром» на користь ОСОБА_6 боргу у сумі 1 564 356,98 грн. описано і накладено арешт на майно боржника - будівлю інженерного корпусу літ. 1-4 загальною площею 3 732,8 кв. м., яка знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Рудя, 17-Б.

Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції посилався на бездіяльності державного виконавця ВДВС Солом'янського РУЮ та Кам'янобрідського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції щодо неповідомлення заставодержателю про звернення стягнення на майно не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині щодо накладення арешту на нерухоме майно ТОВ «Мегапром» - квартиру в місті Києві по вул. Народного Ополчення, 2, офісне приміщення в місті Києві по вул. Народного Ополчення, 2, гараж в місті Києві по вул. Автопаркова, 5 та будівлю інженерного корпусу літ. 1-4 загальною площею 3 732,8 кв. м., яка знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Рудя, 17-Б, суд першої інстанції виходив з того що зазначені дії відповідають положенням Закону України «Про виконавче провадження»

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову та приймаючи в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що накладення арешту на майно боржника ТОВ «Мегапром», які передані позивачу в іпотеку унеможливлює реалізацію ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" першочергового права задоволення вимог до боржника за рахунок предмету іпотеки на користь інших кредиторів, що не є заставодержателями

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини 4 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Судами встановлено, що арешт на заставлене майно ТОВ «Мегапром»: квартиру в місті Києві по вул. Народного Ополчення, 2, офісне приміщення в місті Києві по вул. Народного Ополчення, 2, гараж в місті Києві по вул. Автопаркова, 5 та будівлю інженерного корпусу літ. 1-4 загальною площею 3 732,8 кв. м., яка знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Рудя, 17-Б, накладено шляхом проведення опису цього майна і накладення на нього арешту згідно актів опису й арешту майна державного виконавця ВДВС Солом'янського РУЮ від 23 квітня 2013 року та від 21 травня 2013 року, та акта опису й арешту майна державного виконавця Кам'янобрідського ВДВС від 01 серпня 2013 року.

Відділ державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві повідомив позивача про накладення арешту на заставлене майно лише 01 червня 2013 року у своїй вимозі від 31 травня 2013 року. Доказів повідомлення позивача не пізніше наступного дня після накладення арешту на заставлене майно суду не надано.

Кам'янобрідським відділом державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції не надано суду доказів повідомлення ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» не пізніше наступного дня після накладення арешту на заставлене майно та доказів того, що ним роз'яснено заставодержателю про право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Зазначене свідчить про порушення відповідачами вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Судами встановлено, що відповідно до договору застави від 23 лютого 2004 року, укладеного між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є позивач, (заставодержатель) та ТОВ «Мегапром» (заставодавець), викладеного у новій редакції від 10 жовтня 2012 року як такий що укладеним між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (іпотекодержатель) та ТОВ «Мегапром» (іпотекодавець), останній передає в іпотеку іпотекодержателю наступне нерухоме майно: квартира №1 по вул. Народного Ополчення, 2 у місті Києві; 15/100 частин нежилих приміщень площею 1340,4 кв. м. або 5/100 частин від всього домоволодіння в літ. А по вул. Народного Ополчення, 2 у місті Києві; гараж в літ. Б площею 758,40 кв. м. по вул. Автопаркова, 5 у місті Києві. За згодою сторін вартість об'єктів нерухомості становить 6 039 060,80 грн.

Відповідно до пункту 1.2 вказаного договору іпотека забезпечує повне виконання грошових зобов'язань, що випливає із субліміта 2 та субліміта 3 Генеральної кредитної угоди від 18 лютого 2004 року №010/08/1901, укладеної між іпотекодержателем та ТОВ «Мегапром», ДП «Промінструмент», ДТПП «Комсервіс», ВАТ «Вінницький інструментальний завод», ВАТ «Львівський завод штучних алмазів і алмазного інструменту», ТОВ «Промислово-торгова компанія «Схід», ВАТ «Львівський інструментальний завод», що виникають та/або виникнуть у майбутньому; відповідно до умов Генерального договору кредитор (іпотекодержатель) здійснює на користь позичальника кредитні операції в межах загального ліміту в розмірі 4 038 957,00 доларів США.

Відповідно до договору іпотеки від 25 квітня 2007 року, укладеного між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є позивач, (іпотекодержатель) та ТОВ «Мегапром» (іпотекодавець), в забезпечення вимог іпотекодержателя, що витікають з Генеральної кредитної угоди від 18 лютого 2004 року №010/08/1901, укладеної між іпотекодержателем та ТОВ «Мегапром», ДП «Промінструмент», ДТПП «Комсервіс», ВАТ «Вінницький інструментальний завод», ВАТ «Львівський завод штучних алмазів і алмазного інструменту», ТОВ «Промислово-торгова компанія «Схід», ВАТ «Львівський інструментальний завод», іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно: будівля інженерного корпусу, що знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Рудя, №17-Б.

Згідно витягу про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек вказані вище обтяження зареєстровані 26 квітня 2007 року.

Крім того, накладення арешту на майно боржника ТОВ «Мегапром», які передані позивачу в іпотеку унеможливлює реалізацію банком першочергового права задоволення вимог до боржника за рахунок предмету іпотеки на користь інших кредиторів, що не є заставодержателями.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Згідно зі статті 52 зазначеного Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Згідно частини 1 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя.

Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю (частина 3 статті 54 Закону).

З матеріалів справи вбачається, що вартість предмету іпотеки не перевищує розміру заборгованості боржника перед позивачем як іпотекодержателем, тому підстав для застосування вимог частини 3 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» у відповідачів не було.

Водночас відповідно до частини 8 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною 6 статті 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

У відповідності до статті 7 вищевказаного Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно з частиною 2 статті 1 Закону України «Про заставу» в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Враховуючи викладене суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що у Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві та Кам'янобрідського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції були відсутні правові підстави для накладення арешту на майно боржника, які передані позивачу в іпотеку, оскільки вказані дії унеможливлюють реалізацію Банком першочергового права задоволення вимог до боржника за рахунок предмету іпотеки на користь інших кредиторів, що не є заставодержателями.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року та постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 січня 2014 року, змінену рішенням суду апеляційної інстанції, необхідно залишити без змін.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_6 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року та постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 січня 2014 року, змінену рішенням суду апеляційної інстанції у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, Кам'янобрідського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕГАПРОМ", ОСОБА_2, ОСОБА_6 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Білуга

Судді О.І. Гаманко

А.Ф. Загородній