Рішення № 39962192, 24.07.2014, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/6559/2014 Головуючий у 1 інстанції - Колесник О.М.

м. Київ Доповідач - Борисова О.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Шиманського В.Й., Гаращенка Д.Р.

при секретарі: Мовчан О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача державного підприємства «Українська залізнична швидкісна компанія» - СавкиВолодимира Васильовича на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 квітня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до державного підприємства «Українська залізнична швидкісна компанія», Державної адміністрації залізничного транспорту України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої неякісним наданням послуг,-

В С Т А Н О В И Л А:

В листопаді 2013 року позивач звернулася до суду з зазначеним позовом, в якому просила стягнути з відповідача ДП «Українська залізнична швидкісна компанія» на користь позивача 3754 грн. матеріальної шкоди та 3000 грн. моральної шкоди.

В мотивування вимог посилалася на те, що відповідач, як перевізник, порушив умови договору перевезення, що призвело до матеріальних збитків і завдало позивачу моральної шкоди.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 01 квітня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з державного підприємства «Українська залізнична швидкісна компанія» на користь ОСОБА_3 3742,44 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої неякісним наданням послуг перевезення, 1000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої неякісним наданням послуг перевезення, а всього 4742,44 грн.

В задоволенні іншої частини позову - відмовлено.

Вирішено питання судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, представник відповідача ДП «Українська залізнична швидкісна компанія» подав апеляційну скаргу та посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і порушення норм процесуального права просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, зокрема, що у разі настання відповідальності перевізника за порушення умов договору перевезення, для нього настають передбачені договором перевезення або відповідним транспортним статутом санкції, які чітко зазначені законодавцем як - виплата штрафу, або повернення вартості квитка за проїзд.

Посилається на те, що позивачем не надано доказів про придбання квитка 09 вересня 2013 року.

Вказує, що роздруківка з Інтернету, яка подана позивачем на підтвердження того, що нею придбано квиток на 04 вересня 2013 року не може бути належним доказом в розумінні ст.64 ЦПК України.

Також апелянт посилається на те, що відсутні правові підставі для відшкодування моральної шкоди, оскільки норми ст.ст. 920, 922 ЦК України та укладений між сторонами договір перевезення пасажиру та багажу не передбачають відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача державного підприємства «Українська залізнична швидкісна компанія», перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Задовольняючи позов в частині позовних вимог про стягнення вартості квитка № ЦЮ № 673294 на потяг №112 сполученням Київ - Полтава в розмірі 83,71 грн., вартості квитка на літак з м. Києва до м. Лондона, придбаного на 09 вересня 2013 рокув розмірі 3352 грн., вартості квитка на автобус з м. Полтави до м. Києва, час відправлення о 9 год. 45 хв. 09 вересня 2013 року в розмірі 115 грн. та 1000 грн. моральної шкодисуд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач запізнилась на відліт літака рейс W6 6002 сполученням Київ - Лондон з вини відповідача ДП «Українська залізнична швидкісна компанія», який не належним чином виконав свої зобов'язання по перевезенню пасажирів потягом № 163 «Інтерсіті+», а тому всі матеріальні збитки, понесені позивачем, які пов'язані з поновленням порушеного її права підлягають стягненню з даного відповідача.

Висновок суду щодо цієї частини позовних вимог відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Згідно з ч.1 ст.908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Частина 2 цієї ж статті зазначає, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч.1 ст.920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Як передбачено частинами 1 та 3 ст.922 ЦК України за затримку у відправленні транспортного засобу, що перевозить пасажира, або запізнення у прибутті такого транспортного засобу до пункту призначення перевізник сплачує пасажирові штраф у розмірі, встановленому за домовленістю сторін, транспортними кодексами (статутами), якщо перевізник не доведе, що ці порушення сталися внаслідок непереборної сили, усунення несправності транспортного засобу, яка загрожувала життю або здоров'ю пасажирів, або інших обставин, що не залежали від перевізника.

Якщо поїздка пасажира з пункту пересадки не відбулась внаслідок запізнення транспортного засобу, який доставив його у цей пункт, перевізник зобов'язаний відшкодувати пасажирові завдані збитки.

Згідно з частинами 4, 5 ст.22 Закону України «Про залізничний транспорт» перевізники зобов'язані забезпечувати: своєчасне якісне перевезення пасажирів, вантажів, багажу, вантажобагажу та пошти; розвиток інфраструктури залізничного транспорту загального користування, транспортних послуг; схоронність вантажів, що перевозяться; охорону навколишнього природного середовища від шкідливого впливу залізничного транспорту загального користування. Відшкодування збитків користувачам послуг залізничного транспорту загального користування у разі порушення договірних зобов'язань здійснюється в порядку, що встановлюється Статутом залізниць України і контролюється центральним органом виконавчої влади в галузі транспортування.

Судом встановлено, що 23 червня 2013 року позивач придбала квиток на літак, згідно якого виліт із м. Лондона до м. Києва відбувся 10 липня 2013 року, а дата повернення - 04 вересня 2013 року, при цьому виліт літака рейс W6 6002 сполученням Київ - Лондон з аеропорту «Жуляни» повинен відбутись цієї ж дати о 19 год. 50 хв. Позивач повідомила про наявність багажу: 1 валіза, сплативши вартість квитка 335,98 фунтів стерлінгів. Вказані обставини викладені на інтернет сайті замовлень авіарейсів, дата замовлення 23 червня 2013 року, номер підтвердження F56UQP (а.с.11).

Для завчасного приїзду до аеропорту «Жуляни» 04 вересня 2013 року позивачем було придбано квиток серія ЄБ № 799472 на швидкісний електропоїзд «Інтерсіті+» №163 сполученням Харків - Київ для проїзду з м. Полтава до м. Києва 04 вересня 2013 року. Дата прибуття до м. Києва у квитку, придбаному на ім'я ОСОБА_3, значиться 17 год. 57 хв. (а.с.9). Таким чином, придбавши вказаний квиток, ОСОБА_3 уклала з відповідачем ДП «Українська залізнична швидкісна компанія» договір перевезення пасажира.

Проте, виїхавши з м. Полтави 04 вересня 2013 року згідно розкладу, швидкісний електропоїзд «Інтерсіті+» №163 зупинився приблизно через півгодини та більше самостійний рух не здійснював. Приблизно через годину після зупинки електропоїзда останній вагон було приєднано до маневрового тягача, який з невеликою швидкістю потягнув електропоїзд в напрямку м. Києва. Таким чином електропоїзд прибув до м. Києва не о 17 год. 57 хв., як за розкладом, а о 19 год. 55 хв. із запізненням на 2 години. Вказані обставини підтверджуються записом у тому ж квитку працівника залізничного вокзалу ДЛВОК Оберемок (а.с.9), а також відповіддю №НЗ-1-4/366 від 19 березня 2014 року першого заступника начальника залізниці І.П. Федорка, що прибуття на станцію Київ-Пасажирський поїзду «Інтерсіті+» №163 сполученням Харків - Київ 04 вересня 2013 року, час прибуття якого за розкладом 17 год. 57 хв., відбулось о 19 год. 54 хв. (а.с.66).

Після запізнення на літак позивач була змушена повернутись з м. Києва до м. Полтави, а тому 05 вересня 2013 року о 3 год. 02 хв. потягом №112 виїхала до вказаного населеного пункту на підставі проїзного документу ЦЮ №673294, сплативши 83,71 грн. (а.с.9). Перебуваючи в м. Полтаві, того ж дня - 05 вересня 2013 року ОСОБА_3 повторно, через Інтернет сайт замовлень авіарейсів, номер підтвердження H963HD, замовила та оплатила вартість квитка 3352 грн. на літак рейс W6 6002 сполученням Київ-Лондон, виліт якого був з аеропорту «Жуляни» 09 вересня 2013 року о 19 год. 50 хв. (а.с.12).

Позивач, придбавши квиток на автобус сполученням Харків - Київ на 09 вересня 2013 року вартістю 115 грн. (а.с.10), виїхала з м. Полтави о 9 год. 45 хв. до м. Києва, а потім з аеропорту «Жуляни» того ж 09 вересня 2013 року о 19 год.50 хв. вилетіла літаком рейс W6 6002 до Лондона.

Таким чином, колегія суддів погоджується з тим, що відповідач як перевізник порушив умови договору перевезення, що призвело до спізнення позивача на літак до Лондона 04 вересня 2013 року та потягло понесення нею додаткових витрат та завдання їй моральної шкоди, яка вірно була оцінена судом першої інстанції в розмірі 1000 грн.

Твердження апелянта про те, що позивач не надала суду копії квитків на літак, а роздруківка з Інтернету не може бути належним доказом по справі є безпідставними, оскільки після запізнення на рейс, каси аеропорту за бронюванням квитків не видають, а присвоєння номеру підтвердження бронювання квитка в першому випадку F56UQP і в другому випадку H963HD вказує на перерахування грошової суми як вартості проїзного документу на літак, що і є доказом по даній справі.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом безпідставно стягнуто моральну шкоду так як цивільно - правові відносини, які виникли між сторонами ґрунтуються на підставі договору перевезення пасажиру та багажу, умовами якого право на відшкодування моральної шкоди у разі порушення його умов, не передбачене, колегія суддів відхиляє, оскільки як зазначено в п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовом про захист прав споживачів із подальшими змінами, оскільки Закон (Закон України «Про захист прав споживачів») не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів перевезення громадян та їх вантажу.

Частиною 2 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

А тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки судом встановлено порушення відповідачем прав споживача щодо наданої послуги щодо перевезення (своєчасне якісне перевезення пасажирів) та виходячи з засад виваженості та справедливості дійшов до обґрунтованого висновку про стягнення на відшкодування моральної шкоди 1000 грн.

Доводи апелянта про те, що судом безпідставно стягнуто вартість квитка на автобус сполученням Харків - Київ на 09 вересня 2013 року, вартість квитка на літак на 09 вересня 2013 року у розмірі 3352 грн. колегія суддів відхиляє, оскільки позивач у зв'язку неналежним виконанням своїх зобов'язань перевізником ДП «Українська залізнична швидкісна компанія» для відновлення свого права понесла витрати пов'язанні з оплатою послуг перевезення до місця вильоту та придбання квитка на літак на іншу дату - на 09 вересня 2013 року.

Разом з тим, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про стягнення з ДП «Українська залізнична швидкісна компанія» на користь ОСОБА_3 вартості квитка серія ЄБ №799472 на швидкісний електропоїзд «Інтерсіті+» №163 сполученням Харків - Київ на 04 вересня 2013 року в розмірі 192,58 грн. оскільки позивач скористалась наданою послугою та здійснила поїздку з м. Полтави до м. Києва та відповідно до ч.2 ст.922 ЦК України не відмовилася від перевезення з причин затримки відправлення транспортного засобу, а тому правових підстав для стягнення вартості даного квитка колегія суддів не вбачає.

З урахуванням вище викладеного колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди та зазначення загальної суми шкоди, яка підлягає стягненню змінити, зменшивши її розмір з 3742,44 грн. до 3549,86 грн. та відповідно зменшивши розмір загальної суми шкоди з 4742,44 грн. до 4549,86 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.218, 303, 304, 307, 309, 313, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача державного підприємства «Українська залізнична швидкісна компанія» - Савки Володимира Васильовича - задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 квітня 2014 року в частині стягнення з Державного підприємства «Українська залізнична швидкісна компанія», ідентифікаційний код 38137835, на користь ОСОБА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1, матеріальної шкоди та зазначення загальної суми, яка підлягає стягненню змінити, зменшивши розмір матеріальної шкоди з 3742 грн. 44 коп. до 3549 грн. 86 коп. та зменшивши загальну суму шкоди з 4742 грн. 44 коп. до 4549 грн.86 коп.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: