Постанова № 39962191, 22.07.2014, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2014 року м. Київ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва ВасильєваМ.А.,

при секретарі - Горлачі Р.М.

за участю

прокурора - Рашевського М.О.

представника

Київської регіональної митниці - Дєдєньової Д.О.

представника особи, щодо якої

провадження щодо якої закрито - адвоката ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги представника Київської міжрегіональної митниці Міндоходів Дєдєньової Д.О. та заступника прокурора Солом'янського району м. Києва Нагальнюк Р. на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 20 червня 2014 року, якою провадження у справі про притягнення

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України директора TOB "ВІВАТІМПОРТ" (ЄДРПОУ 38490763, 01010, м. Київ, вул. Андрія Іванова, 10, оф. 1) зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, паспорт громадянина України: НОМЕР_3, виданий Ірпінським MBГУ МВС України в Київській області, 14 лютого 2007 року, ідентифікаційний код НОМЕР_1,

закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу порушення митних правил, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України,

В С Т А Н О В И Л А:

Згідно постанови суду, 5 листопада 2013 року в зоні діяльності Ягодинської митниці з Польщі на митну територію України автомобільним транспортом р.н. НОМЕР_2/НОМЕР_4 на підставі товаросупровідних документів: міжнародної товарно-транспортної накладної CMR№ 325531 від 05.11.2013, книжки МДП № АХ 74406337 та інвойсу № ЕХ-0058 від 05.11.2013 переміщено товари «світильники та комплектуючі до них», вагою брутто 3658,00 кг., загальною вартістю 7 454,58 дол. США.

Відповідно до товаросупровідних документів:

- одержувачем товарів є TOB «ВІВАТІМПОРТ» (ЄДРПОУ 38490763, м. Київ, вул. Андрія Іванова, буд. 10, оф. 1);

- продавцем та відправником товарів є компанія «MAXIMUS BUSINESS LTD» (1F1, 25 Crighton Place, Edinburgh, EH7 4NY, United Kingdom, Великобританія)

Товари поставлені на виконання умов контракту № ЕХ-08-05-13 від 8 травня 2013 року, укладеного між TOB «ВІВАТІМПОРТ» та компанією «MAXIMUS BUSINESS LTD» (Великобританія) в на умовах поставки СІР Київ.

7 листопада 2013 року товари, заявлені до митного оформлення в Київській міжрегіональній митниці Міндоходів (митний пост «Західний») в режимі ІМ-40 за МД №100250000/2013/076251, оформлені та випущені у вільний обіг.

6 вересня 2013 року відповідно до законодавства України з питань митної справи, зокрема ст. 567 Митного кодексу України Київською міжрегіональною митницею Міндоходів з метою перевірки законності ввезення товарів на митну територію України до Департаменту митної справи Міндоходів ініційовано направлення запиту до митних органів Великобританії.

10 грудня 2013 року Київською міжрегіональною митницею Міндоходів з Департаменту митної справи Міндоходів листом № 26448/7/99-99-24-03-10-17 від 5 грудня 2013 року вх. № 2185085/5 отримано відповідь митних органів Великобританії.

З відповіді митних органів Великобританії встановлено, що компанія «MAXIMUS BUSINESS LTD» є ліквідованою та з 17 травня 2013 року виключена з реєстру.

До митного контролю, в якості підстави для переміщення товарів через митний кордон України подані CMR № 325531 від 5 листопада 2013 року та інвойс № ЕХ-0058 від 5 листопада 2013 року відповідно до яких продавцем та відправником товарів є компанія «MAXIMUS BUSINESS LTD».

Крім того, на CMR № 325531 від 5 листопада 2013 року та інвойсі № ЕХ-0058 від 5 листопада 2013 року, який також містить посилання на контракт ЕХ-08-05-13 від 8 травня 2013 року, проставлено печатку компанії «MAXIMUS BUSINESS LTD», яка, відповідно до відповіді митних органів Великобританії, на час видачі вищевказаних документів є ліквідованою.

Відповідно до статті 6 Закону України № 959-ХІІ від 16 квітня 1991 року «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту).

В контракті № ЕХ-08-05-13 від 8 травня 2013 року в розділі «Определения» зазначено, що «Счет - фактура (инвойс) - является неотъемлемым документом к Контракту, в котором стороны согласовывают ассортимент, количество, цену за единицу, общую стоимость, условия поставки каждой партии Товара и имеет силу Приложения (Спецификации)».

Отже, на час поставки товарів, враховуючи ліквідацію компанії «MAXIMUS BUSINESS LTD», контракт ЕХ-08-05-13 від 8 травня 2013 року був фактично не дійсним, а інвойс № ЕХ-0058 від 5 листопада 2013 року, який є невід'ємною частиною контракту та його Доповненням (специфікацією), виданий ліквідованою компанією (стороною зовнішньоекономічного контракту), яка не є здатною до укладання контракту.

В зв'язку з викладеним вище, митний орган вважає, що товари «світильники та комплектуючі до них», загальною вартістю 7 454,58 дол. США, або 59 584,45 грн. згідно курсу Національного банку України на день переміщення (05.11.2013), були переміщені через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання, як підстави для переміщення товарів, документів, що містять неправдиві відомості щодо відправника та продавця товарів, що є порушенням митних правил, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 483 МК України.

Відповідно до облікової картки TOB «ВІВАТІМПОРТ» директором підприємства є ОСОБА_5.

Директор TOB «ВІВАТІМПОРТ» гр. ОСОБА_5, за своїми посадовими обов'язками є керівником підприємства і відповідає за фінансово-господарську діяльність підприємства зобов'язаний надавати для митного контролю і оформлення документи з достовірною та правдивою інформацією.

Відповідно, директор TOB «ВІВАТІМПОРТ» ОСОБА_5 до поставки товарів в Україну, під час узгодження інвойсу № ЕХ-0058 від 5 листопада 2013 року, який є невід'ємною частиною контракту та його Доповненням (специфікацією), повинен був пересвідчитись в правоздатності компанії «MAXIMUS BUSINESS LTD» (1F1, 25 Crighton Place, Edinburgh, EH7 4NY, United Kingdom, Великобританія).

Таким чином, митний орган вважає, що дії громадянина України ОСОБА_5 призвели до переміщення товарів загальною вартістю 59 584,45 грн. через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом подання як підстави для переміщення товарів документів, що мають ознаки підробки, містять неправдиві відомості щодо відправника, одержувача та неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості товарів.

Рішення про закриття провадження по справі суд першої інстанції мотивував тим, що з матеріалів справи вбачається, декларантом TOB «ВІВАТІМПОРТ» виступив: ОСОБА_6, який працював на посаді уповноваженого на роботу з митницею ТОВ «ВІВАТІМПОРТ» з червня 2013 року. Також в матеріалах справи наявна облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічне діяльності, відповідно до якої визначені конкретні особи, уповноважені на роботу з митницею, серед яких ОСОБА_5 не зазначений.

Таким чином, як зазначено у постанові суду, обов'язки декларанта при здійсненні митного оформлення товару його власником було покладено на уповноважених осіб, а представником власника товару-директором ОСОБА_5 дії щодо декларування товару не здійснювалось, а відтак у нього відсутній умисел на подання митному органу документів, які містять неправдиві дані.

Більше того, як зазначив суд першої інстанції з матеріалів справи також вбачається, що контракт № ЕХ-08-05-13 був укладений між TOB «ВІВАТІМПОРТ» та компанією «MAXIMUS BUSINESS LTD» 8 травня 2013 року, тобто до того, як останню було виключено з Реєстру. При цьому, будь-яких доказів того, що компанія «MAXIMUS BUSINESS LTD» на момент укладення контракту була до цього нездатна ні у протоколі про порушення митних правил, ні у матеріалах справи не наведено. В зв'язку з викладеним вище, лист митних органів Великобританії від 23 жовтня 2013 року про те, що компанія «MAXIMUS BUSINESS LTD» є ліквідованою та з 17 травня 2013 року виключена з реєстру не може вважатися належним та достатнім доказом того, що відомості про продавця та відправника товару, зазначені в товаросупровідних документах, є неправдивими, а така позиція представника Київської міжрегіональної митниці Міндоходів ґрунтується на припущеннях.

Не погоджуючись з постановою суду представник Київської міжрегіональної митниці Міндоходів Дєдєньова Д.О. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та постановити нову, якою визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України та накласти на нього адміністративне стягнення у виді 100 відсотків вартості предметів правопорушення з конфіскацією товарів - безпосередніх предметів правопорушення, а враховуючи відсутність цих товарів з стягненням їх вартості.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог представник Київської міжрегіональної митниці Міндоходів Дєдєньова Д.О. зазначає, що вказана справа порушена відносно ОСОБА_5, як посадової особи - директора TOB «Віватімпорт» у відповідності ч. 3 ст. 491 МК України, на підставі документів, що надані від митних органів Великобританії.

Крім того, представником митниці звертається увага на те, що всього на підставі наданої в офіційному повідомленні інформації відносно посадових осіб TOB «Віватімпорт» заведено 69 справ, з яких 42 вже розглянуті судом першої інстанції та в яких прийнято рішення про визнання осіб, що притягуються до відповідальності, винними у вчиненні порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України та накладено стягнення у вигляді штрафу розміром 100% вартості товарів - предметів правопорушення з конфіскацією цих товарів. В тому числі й 31 постанова про притягнення до відповідальності громадянина ОСОБА_5

На думку апелянта, враховуючи абсолютну однаковість обставин вказаних справ про порушення митних правил, заведених відносно посадових осіб TOB «Віватімпорт» на підставі офіційного повідомлення митних органів Великобританії, вбачається факт суперечливого застосування норм матеріального права судом першої інстанції.

Посилаючись на незаконність постанови суду заступник прокурора Солом'янського району м. Києва НагальнюкР. подав аналогічну апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції належним чином не враховано, що на час поставки товарів, враховуючи ліквідацію компанії «MAXIMUS BUSINESS LTD», контракт ЕХ-08-05-13 від 8 травня 2013 року був фактично не дійсним, а інвойс № ЕХ-0058, який є невід'ємною частиною контракту та його Доповненням (специфікацією), виданий ліквідованою компанією (стороною зовнішньоекономічного контракту), яка не є здатною до укладання контракту.

Таким чином, на думку прокурора, проведеною перевіркою встановлено, що товари переміщені через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом подання як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості щодо відправника та продавця товарів, що є порушенням митних правил, відповідальність за яке, передбачена ст. 483 МК України.

Крім того, прокурор звертає увагу, що відповідно до облікової картки TOB «ВІВАТІМПОРТ» директором підприємства є ОСОБА_5, який за своїми посадовими обов'язками відповідає за фінансово-господарську діяльність підприємства, та зобов'язаний надавати для митного контролю і оформлення документи з достовірною та правдивою інформацією, а тому, відповідно, до поставки товарів в Україну, під час узгодження інвойсу № ЕХ-0058, який є невід'ємною частиною контракту та його Доповненням (специфікацією), повинен був пересвідчитись в правоздатності компанії «MAXIMUS BUSINESS LTD» (1F1, 25 Crighton Place, Edinburgh, EH7 4NY, United Kingdom, Великобританія), чого не зробив.

Заслухавши пояснення представника митного органу, прокурора, які підтримали апеляційні скарги у повному обсязі, представника ОСОБА_3, яка просила відмовити у задоволенні апеляційних скарг, вважаючи постанову суду законною та обґрунтованою, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, вважаю, що апеляційні скарги задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 486 МК України, завданням провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.

При розгляді справи про порушення митних правил суд, відповідно до вимог ст.489 МК України, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, місцевий суд на підставі наявних у справі та перевірених доказів в їх сукупності дотримався зазначених вимог закону, та обґрунтовано прийшов до висновку про відсутність у діях ОСОБА_5 складу правопорушення .

Так, за змістом ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або необережні) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність, тобто, ознаками складу адміністративного правопорушення є: а) об'єкт адміністративного правопорушення; б) об'єктивна сторона адміністративного правопорушення; в) суб'єкт адміністративного правопорушення; г) суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, наявність сукупності яких обов'язкова для кваліфікації конкретного діяння, як адміністративного правопорушення.

Порушення митних правил, передбачене диспозицією ч. 1 ст.483 МК України, полягає у переміщенні або діях, спрямованих на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто, з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

Об'єктом правопорушення за ч. 1 ст. 483 МК України, пов'язаного з порушенням митних правил, є охоронюваний МК України та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю.

Об'єктивною стороною передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України правопорушення є переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, зокрема, поданням органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

Суб'єктивна сторона за ч. 1 ст.483 МК України передбачає прямий умисел, тобто, винний у скоєнні правопорушення чітко розуміє та усвідомлює обставини і характер незаконного переміщення товарів, предметів і речовин через митну територію України і прагне їх ввезти на територію України чи вивезти з України з конкретною метою порушення встановленого порядку.

Суб'єктом наведеного правопорушення є громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств.

Враховуючи викладене, в разі того, якщо притягнення ОСОБА_5 до відповідальності за ч. 1 ст. 483 МК України обґрунтовується поданням ним, як зазначено у протоколі про порушення митних правил, органу доходів і зборів невідповідних документів, як підстав для переміщення товару через митний кордон України, то у цьому випадку повинно бути доведено: 1) підроблення таких документів; 2) чи одержання їх незаконним шляхом; 3) або наявність в них неправдивих відомостей щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів; 4) або наявність в них неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

При цьому, згідно до вимог ч. 7 ст. 257 МК України, перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відповідно до ч. 1 ст. 198 МК України органу доходів і зборів в пункті пропуску через державний кордон України згідно із статтею 335 цього Кодексу подаються документи, що містять відомості про товари, достатні для їх ідентифікації та необхідні для прийняття рішення про пропуск їх через митний кордон України.

Пунктом 1 ч. 1 ст.335 МК України передбачено, що при перевезенні автомобільним транспортом під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають органу доходів і зборів в паперовій або електронній формі такі документи та відомості:

а) документи на транспортний засіб, зокрема ті, що містять відомості про його державну реєстрацію (національну належність);

б) транспортні (перевізні) документи (міжнародні товаротранспортні накладні);

в) визначений актами Всесвітнього поштового союзу документ, що супроводжує міжнародні поштові відправлення (за їх наявності);

г) комерційні документи (за наявності) на товари, що перевозяться, які містять відомості, зокрема, про найменування та адресу перевізника, найменування країни відправлення та країни призначення товарів, найменування та адреси відправника (або продавця) та отримувача товарів;

ґ) відомості про кількість вантажних місць та вид упаковки;

д) найменування товарів;

е) вага брутто товарів (у кілограмах) або об'єм товарів (у метрах кубічних), крім великогабаритних вантажів, а також подається митна декларація і рахунок або інший документ, який визначає вартість товару.

З урахуванням вищевикладених положень, саме ОСОБА_5, відповідно до протоколу про порушення митних правил, повинен був надати митному органу, як підставу для переміщення товарів через митний кордон України, документи, які містять неправдиві відомості відносно відправника та одержувача товару, а також неправдиві відомості, необхідні для визначення його митної вартості, усвідомлюючи, що в дійсності відправником та одержувачем товару є інша юридична або фізична особа та те, що зазначена митна вартість товару не відповідає реальній.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час розгляду справи як в суді першої інстанції, так і в апеляційній інстанції, митним органом не надано будь-яких даних, які б свідчили, що в даному випадку якась інша юридична чи фізична особа, а не компанія «MAXIMUS BUSINESS LTD» є відправником, а TOB «ВІВАТІМПОРТ» - не є одержувачем товарів.

Навпаки, під час апеляційного розгляду представник митних органів зазначив про те, що саме TOB «ВІВАТІМПОРТ» є одержувачем товарів. Однак, оскільки компанія «MAXIMUS BUSINESS LTD» 17 травня 2013 року була ліквідована, то вона не може бути відправником товару. Інформації щодо неправильно визначеної митної вартості товару митний орган на даний час не має.

Допитана під час апеляційного розгляду ОСОБА_8, яка укладала контракт з компанією «MAXIMUS BUSINESS LTD», зазначила про те, що в разі ліквідації компанії «MAXIMUS BUSINESS LTD», вона б не мала можливості укласти угоду з транспортною організацію на поставку зазначеного в інвойсі товару.

Вищенаведені доводи представником митного органу та прокурором не спростовані.

Крім того, стаття 1000 Закону про компанії 2006 року (Сompanies Act 2006) визначає, що якщо орган, що реєструє, «має розумні підстави думати», що компанія не веде бізнес або не функціонує, він може, після висилки двох повідомлень поштою й попереджувальною публікацією в урядовому віснику, виключити назву компанії з державного реєстру. Після публікації повідомлення про це в урядовому віснику компанія вважається розпущеною. Однак відповідальність (якщо така є) кожного директора, менеджера, що управляє, й інших працівників компанії залишається в силі і її можна застосувати точно так само, як якби компанія не була ліквідована.

Також, зазначеним законом передбачено, що компанія, виключена з реєстру як бездіяльна, протягом шести років може бути відновлена за заявою її колишнього директора або учасника в адміністративному порядку (самим органом, що реєструє). Відновлення можливо, якщо компанія фактично була діючої в момент виключення, за умови надання простроченої звітності й сплати відповідних штрафів, а також якщо в держави немає заперечень у зв'язку з переданим йому майном компанії. Після відновлення компанія вважається такою, що ніколи не виключалася з реєстру (ст.ст. 1024-1025).

За таких обставин висновок місцевого суду про те, що лист митних органів Великобританії від 23 жовтня 2013 року про те, що компанія «MAXIMUS BUSINESS LTD» є ліквідованою та з 17 травня 2013 року виключена з реєстру, не може вважатися належним та достатнім доказом того, що відомості про продавця та відправника товару, зазначені в товаросупровідних документах, є неправдивими, а така позиція представника Київської міжрегіональної митниці Міндоходів ґрунтується лише на припущеннях, - є обґрунтованим.

З огляду на викладене, приходжу до висновку, що при митному оформленні товару в режимі «Експорт» TOB «ВІВАТІМПОРТ» зазначило достатньо відомостей, за допомогою яких можна ідентифікувати й класифікувати товар, тобто, виконало вимоги відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 651 від 30 травня 2012 року.

Крім того, як пояснили в суді апеляційної інстанції представник митного органу та прокурор, будь-яких законодавчих актів, які б зобов'язували контрагента пересвідчитись в правоздатності компанії, з якою укладено договір, не має, у зв'язку з чим є безпідставними посилання у протоколі про порушення митних правил на наявність доказів того, що директор ТОВ «ВІВАТІМПОРТ» ОСОБА_5 до поставки товарів в Україну, під час узгодження інвойсу № ЕХ-0058 від 5 листопада 2013 року, який є невід'ємною частиною контракту та його Доповненням (специфікацією), повинен був пересвідчитись в правоздатності компанії компанія «MAXIMUS BUSINESS LTD» (1F1, 25 Crighton Place, Edinburgh, EH7 4NY, United Kingdom, Великобританія).

Обов'язок декларування товарів і транспортних засобів передбачає вимогу заявлення за встановленою формою точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення (ст. 81 МК України). В п. 5 ст. 1 МК України вказано, що особою, яка здійснює зазначені дії є декларант.

Відповідно до стандартних правил 3.6 та 3.8 Додатка II до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, вчиненого 26 червня 1999 року в м. Брюсселі, до якого Україна приєдналася згідно із Законом України від 5 жовтня 2006 року № 227- V (далі - Протокол), національне законодавство визначає умови, за яких особа може виступати як декларант.

Декларантом може бути тільки особа, яка має чітко визначені повноваження щодо товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон та підлягають декларуванню, а також відповідно до зазначених повноважень реалізовує право на декларування.

Декларант несе відповідальність перед митною службою за достовірність даних, представлених ним у декларації (п. 3.8 Протоколу, ст. 88 МК України).

Так, ч. 1 ст. 87 МК України визначено, що декларантами можуть бути підприємства або громадяни, яким належать товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, або уповноважені ними митні брокери (посередники).

Як вбачається з матеріалів справи, на час надходження товарів відповідно до контракту на митну територію України, ОСОБА_5 був директором ТОВ «ВІВАТІМПОРТ» - власником товару, який одержало ТОВ. Слід мати на увазі, що декларування товарів і транспортних засобів, власником яких є підприємство, можливе працівником даного підприємства, який має відповідні повноваження. Таким працівником може бути особа, яка, відповідно до установчих документів, є розпорядником фінансових та матеріальних цінностей, або особа, зарахована до штату даного підприємства, якій розпорядником коштів у встановленому законодавством порядку надані повноваження щодо декларування товарів і транспортних засобів, що належать вказаному підприємству (шляхом видання відповідного наказу та видачі доручення).

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що ОСОБА_5 у встановленому законодавством порядку були надані повноваження саме щодо декларування товарів і транспортних засобів, які переміщувалися через митний кордон на підставі контракту вищевказаного контракту, а також, як вбачається з наявних у справі документів про митне оформлення товару, декларантом в них зазначений ОСОБА_6 (ас. 5-6), тобто, ОСОБА_5 не є декларантом і не може нести відповідальність за дії, які він не вчиняв і не був уповноважений вчиняти.

З огляду на викладене вважаю, що висновок суду про те, що обов'язки декларанта при здійсненні митного оформлення товару його власником було покладено на уповноважених осіб, а представником власника товару-директором ОСОБА_5 дії щодо декларування товару не здійснювалось, а відтак у нього відсутній умисел на подання митному органу документів, які містять неправдиві дані - є обґрунтованим.

Також, митним органом не надано достатніх, належних та допустимих доказів того, що дії ОСОБА_5 як директора ТОВ «ВІВАТІМПОРТ» були спрямовані і свідчили про подання ним органу доходів і зборів, як підстави для переміщення товарів, документів, що містять неправдиві відомості стосовно відправника товару.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про відсутність складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, в діях ОСОБА_5 є правильним, законним та обґрунтованим сукупністю наявних у справі доказів, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що відносно посадових осіб ТОВ «ВІВАТІМПОРТ» заведено 69 справ, по 42-х з яких судом першої інстанції прийнято рішення про визнання винними посадових осіб та накладення стягнення, а по інших прийняті протилежні рішення із закриттям провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу правопорушення в діях зазначених осіб, то вони є безпідставними, та не можуть свідчити про незаконність оскаржуваного рішення суду та не є підставою для скасування постанови суду у даній справі, оскільки відповідно до вимог діючого законодавства (МК України, КУпАП) по кожній конкретній справі суд з'ясовує обставини справи всебічно, повно і об'єктивно, та приймає рішення на підставі наявних у справі доказів.

Керуючись ст.ст. 530, 531 МК України, ст. 294 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В :

Постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 20 червня 2014 року, якою закрито провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_5 за вчинення порушення митних правил, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, у зв'язку з відсутністю в його діях складу зазначеного правопорушення залишити без зміни, а апеляційні скарги представника Київської міжрегіональної митниці Міндоходів Дєдєньової Д.О. та заступника прокурора Солом'янського району м. Києва Нагальнюк Р. - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду м. Києва

М.А.Васильєва