Ухвала суду № 39961302, 17.07.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

17 липня 2014 рокусправа № 804/4316/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Чепурнова Д.В. Богданенка І.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Надточій В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АТМК-сервіс»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року по справі № 804/4316/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АТМК-сервіс» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТМК-сервіс» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми "Р" від 15.03.2013 року №0000062207 на суму 18 577,94 грн. та № 0000072207 на суму 17 128,28 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду, оскільки вважає, що вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.77, п.п. 78.1.1 п.78.1 ст.78, пп.82.2 ст.82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу № 168 від 25.02.2013 року Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби з 26.02.2013 року працівниками податкового органу було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "АТМК-сервіс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за грудень 2011 року, березень, червень 2012 року по взаємовідносинах з ТОВ "Дидактика".

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 28.02.2013 року № 769/227-37275143 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "АТМК-сервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Дидактика" за грудень 2011 року та березень, червень 2012 року", відповідно до висновків якого податковим органом були зафіксовані порушення позивачем податкового законодавства, а саме:

- п.185.1 ст.185, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюдже всього у сумі 13702,62 грн., в тому числі по періодах: грудень 2011 року у сумі 8 351,15 грн., березень 2012 року у сумі 3 634,80 грн., червень 2012 року у сумі 1 716,67 грн.;

- пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 15 222,86 грн., у тому числі за 2011 рік у сумі 9 603,82 грн., 1 квартал 2012 року у сумі 3 816,54 грн., 2 квартал 2012 року у сумі 1 802,50 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом прийнятоі податкові повідомлення-рішення від 15.03.2013 року №0000062207 та №0000072207, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з: податку на прибуток у розмірі 15 222,86 грн. за основним платежем та 3 355,08 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у розмірі 13 702,62 грн. та 3 425,65 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія погоджується з судом першої інстанції про правильність висновків податкового органу.

До витрат операційної діяльності Податковий кодекс України пп. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 відносить: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пп.139.1.9 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Згідно до п.185.1 Податкового кодексу України Об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Також, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку), передбачена чинним податковим законодавством України.

Відповідно до п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби сумі податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідь на лист-запит Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби № 245/10/221 від 04.01.2013 року про надання належним чином завірених копій первинних документів, щодо підтвердження фінансово-господарської діяльності підприємства ТОВ "АТМК-сервіс" по взаємовідносинам з підприємством ТОВ "Дидактика", підприємством-позивачем не було надано договору поставки від 05.12.2011 року №51207, товаро-транспортних накладних по перевезенню швелера №8 09Г2С та наданню послуг перевезень вантажу, що слугувало підставою для призначення перевірки.

Як встановлено актом перевірки та матеріалами справи позивачем отримано від ТОВ "Дидактика" швелер №8 09Г2С відповідно договору поставки від 05.12.2011 року №51207, який зазначено у податкових накладних. Разом з тим, господарська діяльність ТОВ "Дидактика" з постачання швелеру №8 09Г2С, надання транспортних послуг, обробка крайки, зачистка плени, обробка, різання листа, перевезення вантажу, організація таких перевезень за відсутністю фізичних та технологічних можливостей не могла здійснюватись підприємством, з огляду на те, що фактично згідно податкової звітності Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби встановлено відсутність у ТОВ «Дидактика» виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, згідно довідки з ЄДРПОУ. Також податковим органом встановлено, що ТОВ "Дидактика" не мало рахунків у банках, інших фінансових установах та згідно штатного розкладу підприємства кількість працівників на підприємстві складає 1 особа.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у ТОВ «Дидактика» не було можливості надати ТОВ «АТМК-сервіс» послуги, встановлені договором № 11212 від 01.12.2011 року, а саме: постачання швелеру №8 09Г2С, надання транспортних послуг, обробка крайки, зачистка плени, обробка, різання листа, послуги ручного неруйнівного контролю продукції на наявність дефектів типу порушення суцільності й однорідності матеріалу в сировині за допомогою приладу Дефектоскоп УДЗ-71, перевезення вантажу, організація таких перевезень за відсутністю фізичних та технологічних можливостей, що унеможливлює здійснення господарської операції за вказаним договором.

У зв'язку з непідтвердженням податкового кредиту з ПДВ та валових витрат у ТОВ "Дидактика" відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) підприємством-покупцем, а в даному випадку ТОВ "АТМК-сервіс".

Наведені обставини доводять неможливість реального здійснення ТОВ "АТМК-сервіс" задекларованих операцій, що в силу ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України доводить порушення такої вимоги, як спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до ст. 41 Податкового кодексу України органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Виходячи з наведених вище норм, колегія суддів вважає позовні вимоги необґрунтованими, оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірними та такими, що прийняті у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом першої інстанції в з'ясовано усі обставини, які мають значення для справи, ухвалено законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АТМК-сервіс» - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 21 липня 2014 року.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов

Суддя: І.Ю. Богданенко