Ухвала суду № 39961183, 26.06.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 червня 2014 рокусправа № 804/2049/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ясенової Т.І.

суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.

секретар судового засідання: Троянов А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Новомосковської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, яка є правонаступником Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 березня 2013 року у справі №804/2049/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Алекспром" до Новомосковської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Алекспром" (далі за текстом - ТОВ „Алекспром") звернулось до суду з позовом до Новомосковської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі за текстом - Новомосковська ОДПІ), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Новомосковської ОДПІ від 15.10.2012 року: №0000832200 та №0000842200; визнати протиправними дії Новомосковської ОДПІ щодо висновків, викладених у акті перевірки від 01.10.2012 року № 326/221/32679601 „Про результат планової виїзної документальної перевірки ТОВ „Алекспром" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011р. по 30.06.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 30.06.2012р.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 березня 2013 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Новомосковської ОДПІ від 15.10.2012 року: №0000832200 та № 0000842200. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на її безпідставність, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що в період з 13.08.2012 року по 24.09.2012 року Новомосковською ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ „Алекспром" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт №326/221/32679601 від 01.10.2012 року, відповідно до висновків якого позивачем порушено: підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 14.1.27 і 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 і 44.2 статті 44, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у загальній сумі 3030702,8 грн., у тому числі 2 квартал 2011 року на суму 302568,9 грн., 3 квартал 2011 року на суму 770938,5 грн., 4 квартал 2011 року на суму 1355655,0 грн., 1 квартал 2012 року на суму 423 977, 3 грн., 2 квартал 2012 року на суму 177562,8 грн.; підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 14.1.181пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України неправомірно занижено суму ПДВ, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет всього у сумі 1220549,56 грн., у тому числі за квітень 2011 року 54606,5 грн., червень 2011 року 64986 грн., липень 2011 року 186068,33 грн., вересень 2011 року 117832,33 грн., жовтень 2011 року 29081,59 грн., листопад 2011 року 49370,83 грн., грудень 2011 року 196297,84 грн., січень 2012 року 68856, 67 грн., лютий 2012 року 114683,33 грн., червень 2012 року 76866, 21 грн.; підпункт 164.1.1 пункту 164.1 статті 164, пункт 168.1 статті 168 та пункт 177.6 статті 177 Податкового Кодексу України, в результаті донараховано податок на доходи фізичних осіб у розмірі 2599,50 грн., п.3.6 Наказу ДПА України від 24.12.2010 року №1020 Про порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку та п.176.2 статті 176 Податкового Кодексу України.

Позивач не погодившись з висновками зазначеного акта перевірки на адресу Новомосковської ОДПІ направив заперечення № 1/05.10.12 від 05.10.12 року на вказаний акт.

На підставі зазначеного акту перевірки та за результатами процедури адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0000832200 від 15.10.2012р., яким визначено суму грошового зобов'язання для ТОВ „Алекспром" за платежем: податок на прибуток приватних підприємств у сумі 3181087, 50 грн., в.ч. за основним платежем збільшення на 3030702,5 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 150385 грн., та № 0000842200 від 15.10.2012 року за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1495789,91грн., в т.ч. за основним платежем 1220549,63 грн., та за штрафними санкціями 275240,28 грн.

Пэеревіркою встановлено наявність господарських взаємовідносин з ПП„Дніпрокомплект" (Дніпродзержинська ОДПІ, основні фонди відсутні, штат 1 особа) яке здійснювало поставку компоненту моторного палива альтернативного та бензолу для ТОВ „Алекспром" яка використана на власне виробництво в сумі 7323302,21грн. у т.ч. ПДВ 1220550,36 грн. На момент проведення перевірки у платника ТОВ „Алекспром" відсутні документи, що свідчать про фактичність отримання товару від зазначеного контрагента: подорожні листи, належним чином оформлені товаротранспортні накладні, сертифікати походження та якості товару, довіреності, а також не надано жодного документа з зазначенням міста фактичного здійснення придбання товару (адреси складу постачальника). Листом від 19.09.2012р. №1/19.09.12 керівником підприємства надано копії використаних при перевірці накладних та товарно-транспортних накладних по ПП„Дніпрокомплект", інших документів до перевірки не надавалось.

В акті перевірки також зазначено, що у зв'язку з не встановленням місцезнаходження складських приміщень ТОВ „Дніпрокомплект", не наданням до перевірки первинної документації, яка підтверджувала фактичне переміщення ТМЦ від постачальника до покупця, відсутністю господарсько-майнових можливостей для здійснення задекларованого виду господарської діяльності, не можливо встановити зв'язок господарських операцій, що відображені у податковій декларації з податку на прибуток в частині витрат з придбання компоненту моторного палива альтернативного та бензолу з господарською діяльністю ТОВ „Алекспром". Операції з купівлі ТМЦ ТОВ „Алекспром" у ТОВ „Дніпрокомплект" порушують частини 1,5 ст.203, ч.1,2 ст.215 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам суспільства.

Так, податковий орган дійшов висновку, що ТОВ „Алекспром" здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з отриманням податкової вигоди отриманої від третіх осіб. Неможливо стверджувати, що саме ТОВ„Дніпрокомплект" був постачальником зазначеного товару, а отже товар був отриманий в інший спосіб ніж це відображено у наданих до перевірки первинних документах, без компенсації їх вартості (безоплатно). Таким чином, в порушення п.п.135.5.4 п.135.5 статті 135 Податкового кодексу України, платником податків безпідставно занижено показники рядку 02 Декларацій „інші доходи" всього на суму 7323302,21 грн.

Перевіркою валових витрат згідно розділу 3.1.2. вищевказаного акту перевірки встановлено, що Новомосковською ОДПІ отримано акт позапланової документальної виїзної перевірки ПП „Дніпрокомплект" № 1118/48/23-206/25018797 від 07.03.2012р. за період з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року. Перевіркою встановлено порушення ч.1 ст.201, ч.1-6 ст.2043, ст.215,216,228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах. Так згідно договору від 15.04.2011р. № 150401 поставка товару здійснюється на умовах самовивозу. У договорі від 20.09.2011р. №200901 відсутні посилання на спосіб та умови поставки.

Підставою для врахування у складі валових витрат, отриманих відповідно до первинних документів від ТОВ „Алекспром", слугували надані до перевірки документи (накладні) за переліком: в кількості 28 штук за період з 18.04.2011 року по 25.06.2012 року.

Відповідачем зазначено, що до перевірки не надані сертифікати якості та сертифікати походження товару. Також в жодному документі на отримання товару (видаткових накладних, ТТН) не зазначено реквізити довіреностей на отримання матеріальних цінностей (дата, №, прізвище особи, яка отримала товар).

До перевірки надані товарно-транспортні накладні за переліком: в кількості 28 штук, за період з 18.04.2011 року по 25.06.2012 року. На всіх товарно-транспортних накладних наданих до перевірки графи з 8 по 14 не заповнено, відсутні відомості про вантажно-розвантажувальні операції, незаповнені графи (№ подорожнього листа, коди автопідприємства, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, № маршруту), відсутні відомості щодо довіреності за якою отримано товар, не надано подорожні листи.

Щодо перевірки дотримання вимог законодавства з питань ліцензування господарської діяльності, то перевіркою встановлено, що у періоді з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року ТОВ „Алекспром" здійснював діяльність, яка підлягає ліцензуванню, а саме: виробництво продуктів нафто перероблення, та діяльність автомобільного вантажного транспорту на що отримані Ліцензії 19.04.2010 № 44 Комітетом з контролю за наркотиками Серії АВ № 533130, та Міністерством транспорту та зв'язку України Ліцензія серії АВ № 384096 від 29.11.07. Фактично підприємство здійснювало операції із виробництва : абсорбенту, залишку важкого від переробки газового конденсату, ФБГС, МТА-76, МТА-92, АМТА-95 БЛФ та інше.

Судом встановлено, що станом на 13.03.2013 року, місцезнаходження юридичної особи контрагента позивача за спірними правовідносинами ПП„Дніпрокомплект": 519112, Дніпропетровська область, місто Дніпродзержинськ, Баглійський район, вулиця Республіканська, будинок 41. Дані органів статистики про основний вид економічної діяльності юридичної особи, визначений на підставі даних державних статистичних спостережень відповідно до статистичної методології за підсумками діяльності за рік : 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами.

Згідно Договору оренди № 29-09 від 29.09.2010р., укладеного між ТОВ „ПромАгроСервіс" та ТОВ „Алекспром", орендодавець передає а орендатор приймає в оперативну оренду основні засоби: Комплекс з первісної переробки вуглеводневої сировини продуктивністю до 20 тис.т. на рік, розташований за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, п.Губиних-а-1, вул. Берегового 37.

Відповідно до копії Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 26.04.2011р., виданого виконавчим комітетом Губинихської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, комплекс по первинній переробці вуглеводної сировини за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, п.Губиниха-1, вул. Берегового 37 перебуває в приватній власності ТОВ „Промагросервіс".

Згідно з договором поставки № 150401 від 15.04.2011р., укладеного між ПП„Дніпрокомплект" та ТОВ „Алекспром", згідно п.п.1.1, п.п.1.2. „продавець" зобов'язується продати „покупцеві" нафтопродукти, іменовані в подальшому „Товар" на умовах розділу 3 даного договору. П.3.1 вказаного договору передбачено, що розрахунок за кожну поставлену партію товару здійснюється на протязі 1-го банківського дня з дня відвантаження товару (за дату отримання товару приймається дата поставлена в видатковій накладній), або по попередній оплаті на вимогу Продавця, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця. Поставка Товару, згідно з п.3.5 договору, здійснюється на умовах самовивозу (EXW „Інкотермс 2000").

Судом досліджено додаткову угоду до договору поставки № 150401 від 15.04.2011р. від 18.04.2011р., про наступне : 1.Доповнити Договір пунктом 3.7 такого змісту: „ 3.5.Перехід права власності на товар відбувається після фактичної передачі товару на складі Покупця. Передача товару фіксується підписанням сторонами акту приймання-передачі кожної окремої партії товару."

Згідно з договором поставки № 200901 від 20.09.2011р., укладеного між ПП„Дніпрокомплект" та ТОВ „Алекспром", предметом якого згідно п.п.1.1, п.п.1.2. „продавець" зобов'язується продати „покупцеві" компонент моторного палива альтернативний (КМПА), іменовані в подальшому „Товар". П.3.2 „Покупець" зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно оплатити його вартість на умовах розділу 3 даного договору.

П.3.1 вказаного договору передбачено, що розрахунок за кожну поставлену партію товару здійснюється на протязі 1-го банківського дня з дня відвантаження товару (за дату отримання товару приймається дата поставлена в видатковій накладній), або по попередній оплаті на вимогу Продавця, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

Додатковою угодою до договору поставки № 200901 від 20.09.2011р. від 21.09.2011р. змінено пункт 1.3 Договору та викладено його в наступній редакції: "Поставка товару здійснюється на умовах "СРТ з доставкою (Інкотермс 2000) на склад Покупця, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт. Губиниха-1 вул.Берегового, 37. Вартість доставки товару на склад Покупця включається у вартість товару".П.2 додаткової угоди доповнено Договір п.3.5 такого змісту : " 3.5 Перехід права власності на товар відбувається після фактичної передачі товару на складі Покупця. Передача товару фіксується підписанням сторонами акту приймання-передачі кожної окремої партії товару."

Додатковою угодою № 1 від 11.06.2012р. до договору поставки № 200901 від 20.09.2011р. , внесені зміни та викладено в наступній редакції пункт.1.1. договору : „Продавець" зобов'язується продати „Покупцеві" компонент моторного палива альтернативний (КМПА), компонент моторного палива ароматичний (КМПА), іменований в подальшому - „товар".

Відповідно до висновків акту перевірки, складеного ДПІ у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області Державної податкової адміністрації України від 07.03.2012р. № 1118/48/23-206/25018797 „Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ПП „Дніпрокомплект" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011р. по 30.09.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 30.09.2011р.", встановлені порушення ПП „Дніпрокомплект" та визнано нікчемними правочини за період з 01.04.11р. по 30.09.11р. по встановлених порушеннях за переліком контрагентів.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №2а/0470/6828/12 від 31.07.2012 року за позовом ПП „Дніпрокомплект" до Дніпродзержинської ОДПІ Дніпропетровської області ДПС, адміністративний позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у м.Дніпродзержинськ Дніпропетровської області №0000362301 від 20.03.2012 року. Визнано протиправними дії ДПІ у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області щодо висновків, викладених в акті перевірки №1118/48/23-206/25018797 від 07.03.2012 року „Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ПП „Дніпрокомплект" (код 25018797) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011р. по 30.09.2011р., валютного та іншого законодавства за період 01.04.2011р. по 30.09.2011р." про порушення ПП „Дніпрокомплект" законодавств за переліком.

Так, згідно із п.п. 20.1.4. п.20.1. ст.20 Податкового Кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Відповідно до п.п. 14.1.27. ст.14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

Підпунктом 14.1.36 Податкового Кодексу України встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами; п.п. 14.1.181. податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

Підпунктом 44.1, 44.2 ст.44 Податкового Кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу. Платники податку, які відповідно до Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Платники податку на прибуток підприємств, прибуток яких оподатковується за ставкою нуль відсотків і які відповідають критеріям, визначеним пунктом 154.6 статті 154 цього Кодексу, та платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об'єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Методика бухгалтерського обліку тимчасових та постійних податкових різниць затверджується у порядку, передбаченому Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

У відповідності до п.п.135.1. ст.135 Податкового кодексу України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: в тому числі п.135.5. інші доходи які включають:п.п.135.5.4. вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно із п.п. 139.1.9. ст.139 Податкового Кодексу України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Підпунктом 164.1.1. статті 164 Податкового Кодексу України передбачено, що загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Згідно п.п.177.6. ст.177 Податкового Кодексу України, у разі якщо фізична особа - підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Кодексом для платників податку - фізичних осіб.

Підпунктом а.) пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2. ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.п.198.3. ст.198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Як вбачається з акту перевірки позивача від 01.10.2012р. підставою для висновків податкового органу про заниження показників рядку 02 Декларацій з податку на прибуток підприємств та завищення показників у рядку 05 Декларацій „витрати операційної діяльності", завищення задекларованих показників у рядках 10.1 та 17 Декларацій з податку на додатну вартість та порушення операціями з купівлі ТМЦ ТОВ „Алекспром" у ТОВ „Дніпрокомплект" ч.1,5 ст.203, ч.1,2 ст.215 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам суспільства, був отриманий від Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області Державної податкової адміністрації України Акт від 07.03.2012р. № 1118/48/23-206/25018797 „Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ПП "Дніпрокомплект" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011р. по 30.09.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 30.09.2011р.". Згідно висновків вказаного акта встановлені порушення ПП „Дніпрокомплект" та визнано нікчемними правочини за період з 01.04.11р. по 30.09.11р. по встановлених порушеннях за переліком контрагентів проте вказане не може бути прийнято в якості належного доказу на підтвердження факту нікчемності правочинів, з огляду на наступне.

Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АВ № 183139, Приватне підприємство „Дніпрокомплект", контрагент позивача за спірними правовідносинами, станом на 13.03.2013р., місцезнаходження юридичної особи: 519112, Дніпропетровська область, місто Дніпродзержинськ, Баглійський район, вулиця Республіканська, будинок 41. Дані органів статистики про основний вид економічної діяльності юридичної особи, визначений на підставі даних державних статистичних спостережень відповідно до статистичної методології за підсумками діяльності за рік : 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 2а/0470/6828/12 від 31.07.2012р. Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинськ Дніпропетровської області №0000362301 від 20.03.2012 р. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області щодо висновків, викладених в акті перевірки №1118/48/23-206/25018797 від 07.03.2012 року „Про результати позапланової виїзної документальної перевірки Приватного підприємства „Дніпрокомплект" (код 25018797) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011р. по 30.09.2011р., валютного та іншого законодавства за період 01.04.2011р. по 30.09.2011р." про порушення приватним підприємством „Дніпрокомплект" законодавства за переліком.

Як вбачається з матеріалів справи, в перевіряємий період позивач мав господарські відносини з приватним підприємством „Дніпрокомплект".

Так згідно з договором поставки № 150401 від 15.04.2011р., копія якого наявна в матеріалах справи укладеного між ПП „Дніпрокомплект" та ТОВ „Алекспром", предметом якого згідно п.п.1.1, п.п.1.2. „продавець" зобов'язується продати „покупцеві" нафтопродукти, іменовані в подальшому „Товар" на умовах розділу 3 даного договору. Поставка Товару, згідно з п.3.5 договору, здійснюється на умовах самовивозу (EXW „Інкотермс 2000").

Судом досліджені також Додаткова угода до договору поставки № 150401 від 15.04.2011р. від 18.04.2011р., про наступне : 1.Доповнити Договір пунктом 3.7 такого змісту : " 3.5.Перехід права власності на товар відбувається після фактичної передачі товару на складі Покупця. Передача товару фіксується підписанням сторонами акту приймання-передачі кожної окремої партії товару."

Згідно з договором поставки № 200901 від 20.09.2011р., копія якого наявна в матеріалах справи, укладеного між ПП „Дніпрокомплект" та ТОВ „Алекспром", предметом якого згідно п.п.1.1, п.п.1.2. "продавець" зобов'язується продати "покупцеві" компонент моторного палива альтернативний (КМПА), іменовані в подальшому "Товар". П.3.2 „Покупець" зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно оплатити його вартість на умовах розділу 3 даного договору.

Додатковою угодою до договору поставки № 200901 від 20.09.2011р. від 21.09.2011р. змінено пункт 1.3 Договору та викладено його в наступній редакції : "Поставка товару здійснюється на умовах „СРТ з доставкою (Інкотермс 2000) на склад Покупця, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт. Губиниха-1 вул.Берегового, 37. Вартість доставки товару на склад Покупця включається у вартість товару".П.2 додаткової угоди доповнено Договір п.3.5 такого змісту : " 3.5 Перехід права власності на товар відбувається після фактичної передачі товару на складі Покупця. Передача товару фіксується підписанням сторонами акту приймання-передачі кожної окремої партії товару."

Додатковою угодою № 1 від 11.06.2012р. до договору поставки № 200901 від 20.09.2011р. , внесені зміни та викладено в наступній редакції пункт.1.1. договору : "Продавець" зобов'язується продати "Покупцеві" компонент моторного палива альтернативний (КМПА), компонент моторного палива ароматичний (КМПА), іменований в подальшому - "товар".

Вказаними Договорами та додатковими угодами передбачені всі істотні умови, укладені Договори та додаткові угоди підписані від імені обох сторін та підписи скріплені печатками, тобто також відповідають вимогам п.2 статті 207 Цивільного Кодексу України.

Судом першої інстанції було досліджено первинні документи (договори, податкові накладні, видаткові накладні, акти приймання-передачі, а також дані бухгалтерського обліку, який ведеться позивачем), договори поставки, товарно-транспортна накладні, рахунки, подорожні листи вантажного автомобіля, договори оренди транспортних засобів в кількості 15 шт., зареєстровані в реєстрі, встановлено використання у господарській діяльності товариства придбаних товарів та послуг, що призвело до змін в активах підприємства та його зобов'язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків, встановлено дотримання позивачем вимог законодавства щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та валових витрат, перевірено доводи податкового органу.

Судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок, що надані позивачем первинні документи, підтверджують виконання господарських операцій та мають всі необхідні реквізити первинного документу бухгалтерського обліку, обов'язковість яких встановлена ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88 від 24.05.1995р.

Крім того, висновки акта перевірки ґрунтуються на твердженні відповідача про порушення позивачем та його контрагентами вимог статей 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, проте такі висновки працівниками податкового органу зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України „Про державну податкову службу в Україні" не визначають за податковими органами компетенції на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів державної податкової служби під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначався Законом України „Про державну податкову службу в Україні" та Податковим кодексом України, які не містили і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним; у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте відповідачем під час судового розгляду справи не надано допустимих та належних доказів того, що фактична господарська діяльність позивача та вчинювані ним правочини містять прояви обставин, що передбачені ч. 1 ст. 228 ЦК України. Крім того, відповідно ч.1 та ч.2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідач в акті перевірки вказує на те, що правочини, вчинені позивачем і його контрагентами, кваліфікуються як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте згідно приписів ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, відповідач невірно застосовує норми права в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів. За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність укладених угод, інших доказів та обґрунтувань недійсності укладених позивачем правочинів, а тим більш, їх нікчемності відповідачем не надано, що додатково свідчить про недоведеність висновків перевірки.

Враховуючи наведене, оцінивши всі докази у справі в їх сукупності, судом першої інстанції було досліджено співвідношення між документальним підтвердженням права позивача на податковий кредит та формування валових витрат та обставинами реального здійснення господарських операцій, за наслідками аналізу якого суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про реальність господарських операцій та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо висновків, викладених у акті перевірки, з огляду на наступне.

Згідно пункту 1 статті 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби у випадку, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платників податків).

Згідно пунктом 1.3 Порядку №327 за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

В свою чергу, діяльність із складання актів перевірок є службовою діяльністю працівників органу державної податкової служби на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання платником податків податкової дисципліни. Наявність акту перевірки чи включення до його змісту певних висновків самі собою не створюють жодних перешкод для діяльності платника податків.

Виходячи з наведеного, дії контролюючого органу щодо викладення в акті перевірки певних висновків не порушують права чи інтереси особи, не впливають на її суб'єктивні права та обов'язки, а відтак суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що підстави для задоволення таких позовних вимог відсутні.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, є законною та обґрунтованою. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 березня 2013 року у справі №804/2049/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров