Ухвала суду № 39961164, 10.07.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 липня 2014 року

справа № 808/2280/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.

суддів: Лукманової О.М. Прокопчук Т.С.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2014 року по справі за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Закритого акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2014 року Підприємство з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства “Запорізький залізорудний комбінат” (далі – позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі – відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.03.2014 №0000024620 та №0000034620.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2014 року задоволено адміністративний позов Підприємства з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства “Запорізький залізорудний комбінат”; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000034620 від 03.03.2014 та №0000024620 від 03.03.2014; стягнуто з Державного бюджету України на користь Підприємства з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства “Запорізький залізорудний комбінат” 4 872,00 грн. судового збору.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на не повне з’ясування судом обставин справи, просив постанову суду скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача, з питання дотримання вимог податкового законодавства при господарських взаємовідносинах з підприємствами ТОВ ВКФ “Дніпро-Південь” за грудень 2012 року; ТОВ “Магабі” за період квітень, червень, липень 2013 року; ТОВ “Альфа-Алекс” за період жовтень, листопад, грудень 2011 року, травень, червень, липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2012 року; ТОВ “ВКФ “ААС Дніпро” за період лютий, березень, червень, липень 2012 року. За наслідками перевірки складено Акт від 14.02.2014 №67/28-04-46-20/00191218 (далі – Акт перевірки) (т. 1 а. с. 13– 31).

Перевіркою встановлено наступні порушення: п. 14.1.27, п. 138.2 ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за перевірений період на загальну суму 268 129,00 грн., у тому числі по періодам: за І квартал 2012 року у сумі 44 763 грн.; за півріччя 2012 року у сумі 138 163 грн. (у т. ч. у 2 кв. 2012 року на суму 93 400 грн.); за 3 квартали 2012 року у сумі 259 927 грн. (у т. ч. у 3 кв. 2012 року на суму 121 764 грн.); за 2012 рік у сумі 268 129 грн. (у т. ч. у 4 кв. 2012 року на суму 8 202 грн.); пп. 14.1.181, п.14.1 ст. 14, п.44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України, п. 10.1. “Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних” затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 №1002, зареєстрованого в Мінюсті України 29 грудня 2010 року за №1402/18697, в результаті чого занижено податок на додану вартість за перевірений період на загальну суму 446 218 грн., у тому числі по періодам: жовтень 2011 року на суму 4 250 грн.; листопад 2011 року на суму 7 816 грн.; грудень 2011 року на суму 2 139 грн.; лютий 2012 року на суму 76 941 грн.; березень 2012 року на суму 124 584 грн.; травень 2012 року на суму 15 178 грн.; червень 2012 року на суму 91 661 грн.; липень 2012 року на суму 81 826 грн.; серпень 2012 року на суму 5 081 грн.; жовтень 2012 року на суму 6 123 грн.; листопад 2012 року на суму 11 176 грн.; грудень 2012 року на суму 3 675 грн.; квітень 2013 року на суму 5 676 грн.; червень 2013 року на суму 5 046 грн.; липень 2013 року на суму 5 046 грн. (т.1 а.с.31).

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 03.03.2014 №0000034620, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем: податок на додану вартість 669 327,00 грн.: за основним платежем 446 218,00 грн. та за штрафними санкціями 223 109,00 грн. та від 03.03.2014 №0000024620, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем: податок на прибуток 402 193,50 грн.: за основним платежем 268 129,00 грн. та за штрафними санкціями 134 064,50 грн. (т. 1 а. с. 9, 11).

Як вбачається з матеріалів справи, 29.12.2011 року між ТОВ “Альфа Алекс” (Постачальник) та позивачем (Покупець), укладено Договір поставки від 29.12.2011 №2912. За умовами договору Постачальник зобов’язується поставити Покупцю запасні частини до автомобіля БелАЗ (далі – Товар), а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар на умовах даного Договору, згідно Специфікаціям (т. 1 а. с. 214– 225).

Також між позивачем (Покупець) та ТОВ “Альфа-Алекс” (Постачальник) укладено договір поставки №20/197 від 15.02.2011 за умовами якого постачальник приймає на себе зобов’язання за замовленням покупця поставляти та передавати у власність покупця запасні частини до автомобілів, тракторної, екскаваторної та спецтехніки, а покупець – приймати та своєчасно оплачувати товар в асортименті, кількості і ціні, вказаної в підписаних сторонами Спеціфікаціях.

18.01.2012 року між ТОВ ВКФ “Дніпро-Південь” (Постачальник) та позивачем (Покупець), укладено Договір від 18.01.2012 №18/01. За умовами договору Постачальник зобов’язується поставити, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити на умовах даного Договору товар, згідно Специфікаціям (т. 1 а. с. 55– 58).

20.01.2012 року між ТОВ “ВКФ “ААС Дніпро” (Постачальник) та позивачем (Покупець), укладено Договір від 20.01.2012 №04/12. За умовами договору Постачальник зобов’язується передати у власність Покупця продукцію, а Покупець зобов’язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору, згідно Специфікаціям (т.1 а.с. 66– 91).

Між ТОВ “Магабі” (Постачальник) та позивачем (Покупець), укладено Договір поставки товару від 06.03.2013 №27-03/13. За умовами договору Постачальник зобов’язується поставити, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити на умовах даного Договору запчастини ГШО (далі – Товар), в асортименті, кількості та за цінами згідно Специфікацій (т.1 а.с.35– 39).

23.05.2013 між позивачем (Замовник) та ТОВ “Магаби” (Підрядник) укладено договір підряду №01/13 по ремонту обладнання за умовами якого Підрядник згідно калькуляції, що є невід’ємною частиною договору, виконує наступні роботи: капітальний ремонт 6 (шести) бурових станків НКР 100 МПА на території Підрядника за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Фабрична, 3/14. (т.2 а.с. 168-171).

Реальність виконання вказаних договорів підтверджено зокрема: податковими накладними, видатковими накладними, прибутковими ордерами, товарно-транспортними накладними, подорожними листами, актами виконання капітального ремонту, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, паспортами якості на товар, копії яких наявні в матеріалах справи.

Частиною 2 ст. 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 року №996-XIV (далі – Закон №996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 (далі –Положення № 88) де зазначено, що первинні документи – це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Таким чином, реальність здійснення будь-яких господарських операцій має бути підтверджена відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України зазначено, що податковий кредит – це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до приписів п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. “а” п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Підпунктом 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Щодо посилань податкового органу на недоліки товарно-транспортних накладних при поставці товарів.

Товарно-транспортна накладна (далі ТТН) - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для (п.1 14.Наказу Мінтрансу від 14.10.1997 р. №363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" (далі Наказ №363)): списання товарно-матеріальних цінностей (здійснюється під час відвантаження товарів на складі вантажовідправника); обліку на шляху їх переміщення (здійснюється перевізником під час транспортування); оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку (здійснюється у вантажоодержувача під час отримання товару); для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (здійснюється між автопідприємством та замовником перевезення).

Отже, ТТН не призначена для обліку використання транспортованих товарів у господарській діяльності вантажоодержувача (покупця), а відтак наявність (відсутність) ТТН не може бути підставою для висновку про відсутність зв’язку придбаних товарів із господарською діяльністю покупця.

Посилання податкового органу на факт відсутності постачальника за його місцезнаходженням, свідчить лише про порушення даною юридичною особою законодавства, яке стосується його реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності чи платника податків і зобов'язує його повідомляти реєструючі органи про зміну свого місця знаходження, а у випадку порушення даної вимоги передбачає персональну відповідальність такої особи та її посадових осіб. Факт відсутності контрагента за місцезнаходженням на дату проведення перевірки не може слугувати підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналогічна думка викладена в Ухвалах ВАСУ від 16.05.2012 р. по справі №К-9991 /6724/12, від 17.07.2012 р. №К/9991/1812/12 та від 17.01.2012 р. №К-15283/09.

Щодо посилання заявника апеляційної скарги на неможливість проведення зустрічних перевірок контрагента позивача.

В розумінні п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України зустрічною звіркою вважається порівняння даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами ДПС з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Згідно з п. п. 6, 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р. № 1232, у разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку. За результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби.

Відповідно до п.п. 4.4 - 4.6 наказу ДПА України від 22 квітня 2011 року №236 “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок” у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (додаток 3), реєструє його та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

При цьому, додаток 3 до Методичних рекомендацій, яким затверджено форму акта про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, на відміну від додатку 5 (Довідка про результати проведення зустрічної звірки), не передбачає встановлення висновків щодо підтвердження (не підтвердження) здійснення господарських операцій та відображення (невідображення) їх в податковому обліку, оскільки такі висновки можна робити лише за наслідками проведеної зустрічної звірки.

Отже, у податкового органу відсутні повноваження на здійснення в рамках проведення зустрічних звірок (неможливості її проведення) контролю за додержанням податкового законодавства.

Також колегія суддів приймає до уваги, що у судовому засіданні надано ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 року по справі №804/8755/13-а, якою залишено без змін постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.08.2013 року. Вказаною постановою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС від 14.06.2013 року №0002102220, видане стосовно ТОВ “Альфа-Алекс” на суму 1017788,25 грн., яке винесено на підставі перевірки ТОВ “Альфа-Алекс” по взаємовідносинах із контрагентами за серпень 2011 року, жовтень-грудень 2011 року, січень-листопад 2012 року, за результатами якої 14.06.2013 року складено акт №2325/22433159875.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Колегія суддів враховує, що матеріалами справи підтверджено наявність у позивача необхідних первинних документів, що дає підстави для включення витрат до складу валових витрат за відповідний період.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, погоджуючись з його висновками, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2014 року – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2014 року – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова

Суддя: Т.С. Прокопчук