Ухвала суду № 39961065, 19.06.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 червня 2014 рокусправа № 804/8926/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року по справі № 804/8926/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агроветкорм» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроветкорм» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.12.2012 р. № 000018206 з податку на додану вартість на суму 30317,02 грн. за основним платежем та 7579,25 грн. за штрафними санкціями, а всього на загальну суму 37896,27 грн..

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС від 28.12.2012 р. №000018206 з податку на додану вартість на суму 30317,02 грн. за основним платежем та 7579,25 грн. за штрафними санкціями, на загальну суму 37896,27 грн.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду, оскільки вважає, що вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу № 849 від 07 грудня 2012 року, згідно з п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.79.2 ст.78 Податкового кодексу України ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Агроветкорм" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за квітень 2012р. по взаємовідносинах з ТОВ "Акопт".

За результатами даної перевірки податковим органом складено акт №1807 від 10.12.2012р. "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Агроветкорм" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за квітень 2012р. по взаємовідносинах з ТОВ "Акопт", в якому зафіксовано порушення п.185.1 ст.185, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України за перевірений період, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за квітень 2012 р. на суму 30317,02 грн.

Не погодившись з актом перевірки ТОВ "Агроветкорм" 24.12.2012 року було подано заперечення на акт №1807 від 10.12.2012 року та надано копії документів на підтвердження дійсності правовідносин з ТОВ "Акопт" за квітень 2012 р.

На підставі акту перевірки № 1807 від 10.12.2012р ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська було винесено податкове повідомлення-рішення від 28.12.2012 р. № 000018206 з податку на додану вартість на суму 30 317,02 грн. за основним платежем та 7 579,25 грн. за штрафними санкціями, а всього на загальну суму 37 896,27 грн.

Означене податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем в адміністративному порядку. За наслідками розгляду скарг податкове повідомлення-рішення залишено без змін, скарги позивача залишено без задоволення.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків податкового органу.

Відповідно до п.200.1. ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2 ст.200 ПК України).

Спірним є питання правомірності висновку податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість на суму 30 317,02 грн. за квітень 2012 року.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Покупець) та ТОВ «Акопт» (Продавець) укладений договір від 02.04.2012 року № 2504 про поставку продукції - білково-вітамінно-мінеральних добавок (БВМД) для виробництва комбікормів, яким передбачено: "п.п.1.1. Поставщик принимает на себя поставку, Покупатель - приемку и оплату белково-витаминно- минеральнных добавок (БВМД), применяемых в изготовлении комбикормов для свиней, в порядке и на условиях, обусловенньїх в данном Договоре".

Фактичне виконання умов вказаного договору підтверджується наступними первинним документами: видатковою накладною № 55 від 10.04.2012 р., податковою накладною № 55 від 10.04.2012 р. Також позивачем було укладено разовий договір № 4 на перевезення вантажу від 02.04.2012 р. з ФОП ОСОБА_1, на підтвердження виконання якого складено товарно-транспортну накладну від 10.04.2012 р., акт прийому-передачі послуг з перевезення вантажу від 12.04.2012 р. (копії вищезазначених документів містяться в матеріалах справи). Копії вказаних документів також були подані до податкового органу разом із запереченнями на акт перевірки, що підтверджується матеріалами справи та не заперечував представник відповідача в судовому засіданні. Розрахунки за придбані товари були здійснені ТОВ "Агроветком" у безготівковій формі, що підтверджується наданою до суду оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 201 за квітень 2012 року. Сума сплаченого ПДВ включена до складу податкового кредиту, отриману сировину включено до складу валових витрат. Надалі ТОВ "Агроветком" використовувало отримані ТМЦ у власній господарській діяльності для виробництва готових кормів для тварин, що утримуються на фермах. Як вбачається з акту перевірки - основним видом діяльності ТОВ "Агроветкорм" є виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах.

Таким чином, перелічені вище документи, якими позивач підтверджує факт поставки на його адресу обумовленого договором від 02.04.2012 № 2504 товару, містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

Податкова накладна, на підставі якої позивачем суму податку на додану вартість включено до складу податкового кредиту, складена ТОВ «Акопт» у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України.

Виявлені під час перевірки фактичні обставини щодо взаємовідносин між позивачем та його контрагентом, які зазначені податковим органом в акті перевірки, відображення позивачем операцій з отримання товару в податковому обліку відповідачем не спростовуються.

Отже наявними в матеріалах справи первинним документами підтверджено реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Акопт».

На момент укладення та реалізації вказаного вище договору контрагент позивача - ТОВ «Акопт» мало зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентами дотримані. Також господарські зобов'язання з поставки товару не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами). Крім того, відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідачем вказана норма законодавства не врахована, належні докази на підтвердження викладених в акті перевірки доводів щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій з поставки товарів, виконання робіт відповідачем не зазначені, суду не подані. Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти та був обов'язковим для застосування на всій території України, в матеріалах справи відсутній.

Дії позивача та його контрагента, вчинені на виконання вказаного вище договору, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів такого виду.

Також укладений позивачем з ТОВ «Акопт» договір не містить умов та ознак, які б свідчили про їх суперечність інтересам держави та суспільства або порушували публічний порядок.

Чинним законодавством України не передбачено обов'язку сторони договору перевіряти повноваження контрагента на підписання первинних бухгалтерських та податкових документів, як і не передбачено відповідальності сторони договору за порушення її контрагентом вимог чинного законодавства при укладанні договору. У тому випадку, якщо не доведено обізнаності сторони договору про факт порушення законодавства його контрагентом на момент укладання договору, вважається, що така сторона діяла правомірно.

Колегією суддів встановлено, що укладений позивачем з ТОВ «Акопт» договір відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку контрагента позивача - ТОВ «Акопт», які б позбавляли позивача права на віднесення відповідних сум до податкового кредиту відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Посилання відповідача на факти, виявлені податковим органом та зафіксовані у відповідних актах перевірки стосовно ТОВ «Акопт», не приймається колегією суддів до уваги, оскільки постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2012 року у справі №2-а-13151/12/2070, яка набрала законної сили 19.02.2013 року, визнано протиправними дії Західної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Харкові Харківської області ДПС щодо проведення документальної невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Акопт" за результатами якої складено Акт № 401/22-417/37999413 від 24.09.2012 р. "Про результати невиїзної перевірки ТОВ "Акопт" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період 21.12.11 по 30.06.12р.". Таким чином, інформація, що міститься в матеріалах перевірки стосовно вказаного підприємства, за встановлених вище фактичних обставин не може бути підставою для висновку про недійсність (фіктивність) укладених позивачем з ТОВ "Акопт" правочинів.

Виходячи з затвердженого Наказом Державної податкової служби України № 984 від 22.12.2010 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства. При цьому контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин.

Виходячи з вищевикладеного, вбачається, що позивачем як отримувачем товарів виконані всі законодавчо передбачені умови для сум податку на додану вартість - до складу податкового кредиту у відповідному (податковому) періоді - квітні 2012 року.

Також колегія суддів зазначає, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законом обов'язку щодо сплати податків, зборів вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків. Слід врахувати і те, що якщо контрагент не виконував свої зобов'язання перед державою та податковим органом, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні виконаних робіт сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконував усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже у відповідача відсутні правові підстави для збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Виходячи з наведених вище норм, колегія суддів вважає позовні вимоги обґрунтованими, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом першої інстанції в з'ясовано усі обставини, які мають значення для справи, ухвалено законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 4 липня 2014 року.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов