Постанова № 39961020, 12.06.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 червня 2014 року

справа № 808/4035/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Ясенової Т.І.

суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.

секретар судового засідання: Троянов А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 червня 2013 року у справі № 808/4035/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „КТР” до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення - рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „КТР” (далі за текстом - ТОВ „КТР”) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі за текстом - ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення №0000142211 від 17.01.2013 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 05 червня 2013 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №0000142211 від 17.01.2013 року.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, позивач, посилаючись на її безпідставність, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що на підставі наказу ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя №1247 від 12.12.2012 та направлення №832 від 12.12.2012, на підставі пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ „КТР” з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП „Вікторія-2007” за період з 01.11.2010 року по 30.11.2010 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт №170/22-11/37129158 від 27.12.2012 року, відповідно до висновків якого позивачем порушено вимоги пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, а саме , що TOB „КТР” було віднесено до складу податкового кредиту Декларації з ПДВ за листопад 2010 року у сумі 33500,00 по операціям з ПП „Вікторія 2007”. В ході перевірки податківцями встановлено розбіжність між сумами податкових зобов’язань ПП„Вікторія 2007” та податкового кредиту ТОВ „КТР”.

На підставі зазначеного акта перевірки ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя прийнято податкове повідомлення-рішення №0000142211 від 17.01.2013 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 41875,00грн., в т.ч. за основним платежем у сумі 33500,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 8375,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишені без задоволення, а суми нарахованих податкових зобов’язань та штрафних санкцій - без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом протиправно донараховано позивачу суму податок на додану вартість, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями- рішеннями.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з ПП„Вікторія-2007”, що перебуває на обліку в Дніпродзержинській ОДПІ, основний вид діяльності інші види оптової торгівлі, стан 16 (припинено, ліквідовано, закрито). Знято з обліку 13.09.2011 року №5005/4983/2011.

07.09.2010 року між позивачем та ПП „Вікторія-2007” укладено договір підряду №б/н, згідно якого ТОВ „КТР” отримало від ПП „Вікторія-2007” ремонтні роботи (роботи по технічному обслуговуваннюі ремонту, паливного парку, іншого технічного обладнання розташованого в господарському ведені замовника) на складі нафтопродуктів із залізничною гілкою, розташованого за адресою: м.Запоріжжя, вул. Базова, 11, що згідно укладених договорів оренди від 02.08.2010 року ТОВ „КТР” орендує у ТОВ „Спартек Ойл”.

До перевірки не було надано актів виконаних робіт, калькуляції вартості виконаних, ремонтних робіт, актів по формі КБ-2В, КБ-3, не надано зазначених документів ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції.

До ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя від Дніпродзержинської ОДПІ надійшов акт перевірки ПП „Вікторія-2007” №2685/129/23-206/34974527 від 12.05.2011 року, відповідно до висновків якого встановлено відсутність основних виробничих фондів у ПП„Вікторія-2007”: за даними декларації з податку на прибуток основні фонди вісутні, чисельність працюючих складає 1 чол., що враховуючи загальний обсяг наданих послуг та придбання товарів (робіт, послуг), фізично не могли здійснювати такий обсяг роботи.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР „Про податок на додану вартість” (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі за текстом - Закон №168/97-ВР) встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (інтттими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, це не є підствою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Так, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на віднесення сум до податкового кредиту у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов’язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Зазначене стосується також і випадків, коли певні товари чи послуги придбаваються не в межах господарської діяльності платника податків.

Таким чином, для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підствою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Висновки суду першої інстанції, що акт (додаткова угода) №3011008 від 07.09.2010 року до договору підряду, зміст якого свідчить про те, що ПП „Вікторія-2007” - виконанні, а замовником - прийняті роботи по технічному обслуговуванню складу ПММ, загальна вартість робіт складає 201000,00 грн., в тому числі ПДВ 33500,00 грн., підтверджує виконання господарських операцій та має всі необхідні реквізити первинного документу бухгалтерського обліку, обов’язковість яких встановлена статтею 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та звітність в Україні” та пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88 від 24.05.1995 року є необгрунтованими.

За результатами дослідження первинних документів, колегією суддів не було встановлено використання у господарській діяльності позивача придбаних послуг, що призвело до змін в активах підприємства та його зобов’язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків, а відтак надані позивачем первинні документи, на підставі яких підприємством задекларовано суму податкового кредиту, не підтверджують виконання господарських операцій.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що допущене судом першої інстанції порушення норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи є підставою, для скасування оскаржуваної постанови суду з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог з наведених підстав.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 198, ст.ст. 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 червня 2013 року у справі № 808/4035/13-а - скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю „КТР” до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров