Ухвала суду № 39960924, 12.06.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

12 червня 2014 року

справа № 804/16297/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.

суддів: Лукманової О.М. Прокопчук Т.С.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроклінер" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпроклінер" (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лівобережної об’єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач), з урахуванням уточнень, про скасування податкових повідомлень-рішень від 12.11.2013 №0005132204, №0005142204.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ДНІПРОКЛІНЕР” до Лівобережної об’єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень; скасовано податкове повідомлення-рішення форми “В4” №0005132204 від 12.11.2013 року винесене Лівобережною об’єднаною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, відповідно до якого Товариству з обмеженою відповідальністю “ДНІПРОКЛІНЕР” зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 631 277,00 грн; скасовано податкове повідомлення-рішення форми “Р” №0005142204 від 12.11.2013 року винесене Лівобережною об’єднаною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, відповідно до якого Товариству з обмеженою відповідальністю “ДНІПРОКЛІНЕР” збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 5 013,00 грн., а також накладено штрафні санкції в розмірі 2 506,50 грн.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на не повне з’ясування судом обставин справи, просив постанову суду скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Посадовою особою відповідача проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за вересень 2013р. від 08.10.2013 вх. №9062946419.

За результатами вказаної перевірки складено Акт №1234/2204/37071009 від 29.10.2013 року (далі – акт перевірки) (а.с.9-12)

Перевіркою встановлено порушення: 200.1, п. 200.2., п. 200.3., 200.4 “а”, “б” статті 200 Податкового кодексу України, ТОВ “ДНІПРОКЛІНЕР” до зменшення підлягає залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по податковій декларації з ПДВ за вересень 2013 року по ТОВ “ДНІПРОКЛІНЕР” у розмірі 631277,00 грн. та занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду на 5013,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачам винесено податкові повідомлення-рішення №0005132204 (а.с.15) та №005142204 (а.с.16) від 12.11.2013 року відповідно до яких зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 631 277,00 грн., збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств в сумі 5 013,00 грн., а також накладено штрафні санкції в розмірі 2 506,50 грн., які отримані позивачем 19.11.2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.07.2010 року між позивачем та ТОВ “Ліго-Ссрвіс” укладено договір купівлі-продажу №050710/Д-1 (а.с.70-73), відповідно якого позивачем придбано три дорожні пилососи загальною вартістю 3 909 000,00 грн. в тому числі ПДВ 651 500,00 грн. Машини отримано 21.07.2010 року та 20.08.2010 року згідно актів прийому-передачі до договору №050710/Д-1. Оплата у сумі 3 909 000,00 грн. на користь ТОВ “Ліго-Сервіс” здійснена у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №31 від 05.07.2010 року. 05.07.2010 року ТОВ “Ліго-Сервіс” виписано податкова накладна №37 від 05.07.2010 року на суму 3 909 000,00 грн.

05.07.2011 року позивач придбав додаткове устаткування до дорожніх пилососів, а саме: поливомиюча МДК-1А, та на підставі виставленого рахунку СФ-0000095 від 04.07.2011 року сплатило на користь ТОВ “ЛІГО-СЕРВІС” 239 120,00 грн., в тому числі ПДВ 39 853,33 грн. 05.07.2011 року ТОВ “Ліго-Сервіс”, виписано податкову накладну №2 від 05.07.2011 року на суму 39 853,33 грн.

Частиною 2 ст. 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 року №996-XIV (далі – Закон №996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 (далі –Положення № 88) де зазначено, що первинні документи – це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Таким чином, реальність здійснення будь-яких господарських операцій має бути підтверджена відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду

та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 цієї ж статті).

Бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг (“а” п. 200.4 ст.200 ПК України).

Відповідно до пп. “б” п. 200.4 ст.200 ПК України залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового кредиту.

Згідно з п. 200.5 ст. 200 ПК України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не подавалось заяви на бюджетне відшкодування за періоди з квітень 2011р., червень 2012р., серпень та вересень 2013р..

Відповідно п.102.5.ст.102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Отже, п. 102.5 ст. 102 ПК України регулює виключно питання повернення надміру сплачених грошових зобов'язань та відшкодування сум податку на додану вартість і саме для вирішення цих питань законодавець встановлює 1095-денний термін. Будь-яких обмежень щодо строків відображення податкового кредиту та перенесення залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового кредиту, Податковий кодекс України не містить.

Аналогічну правову позицію викладено в листі Державної податкової служби України №808/7/15-3417-16 від 12.01.2012р.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, погоджуючись з його висновками, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року – залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова

Суддя: Т.С. Прокопчук