ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
03 жовтня 2013 рокусправа № 804/4210/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Ясенової Т.І.
суддів: Головко О.В. Чабаненко С.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, яка є правонаступником Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року у справі №804/4210/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства „Марганецький рудоремонтний завод" до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство „Марганецький рудоремонтний завод" (далі за текстом - ПАТ „Марганецький рудоремонтний завод") звернулось до суду з позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі за текстом - Нікопольська ОДПІ), в якому просило визнати протиправним податкове повідомлення-рішення від 13.10.2010 року №0000292340/0 та зобов'язати Нікопольську ОДПІ здійснити зарахування помилково сплачених сум за користування земельними ділянками в рахунок наступних платежів земельного податку.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним податкове повідомлення-рішення №0000292340/0 від 13.10.2010 року. Зобов'язано Нікопольську ОДПІ здійснити зарахування помилково сплачених сум за користування земельними ділянками в рахунок наступних платежів земельного податку.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом встановлено, що Нікопольською ОДПІ проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.06.2010 року.
За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт від 30.09.2010 року № 1160/230/05448389, відповідно до висновків якого позивачем порушено п.4 Порядку подання податкового розрахунку земельного податку, затвердженого наказом ДПА України від 26.10.01 р. №434 та ст.15 Закону України „Про плату за землю" від 03.07.1992 № 2535-XII, в результаті чого занижено земельний податок на суму 117 715,25 грн. за період з 30.03.2009 р. по 31.12.2009 р.
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000292340/0 від 13.10.2010 року, яким позивачу нараховано замельний податок у розмірі 176742,88 грн., в т.ч. за основним платежем 117715,25 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 59027,63 грн.
За результатами адміністративного оскарження, скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - без змін.
Відповідно до статті 2 Закону України „Про плату за землю" №2535-XII від 03.07.1992 року (далі за текстом - Закон України №2535-XII), чинного на момент здійснення спірних правовідносин, використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.
У відповідності до статті 13 Закону України №2535-XII, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності - договір оренди такої земельної ділянки.
Статтею 14 Закону України №2535-XII встановлено що, платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача, на те що ним 23.04.2009 року був поданий розрахунок земельного податку на 2009 рік, з огляду на те, що зазначений розрахунок не був визнаний податковим органом як податкова звітність, а був прийнятий лише „до відома", оскільки, на виконання вимог статті 13 Закону України №2535-XII позивачем на той час не було підтверджено право постійного користування земельною ділянкою. За даними Державного підприємства „Центр Державного земельного кадастру" Дніпропетровської регіональної філії від 23.04.2009 року № 79-3, від 25.06.2009 року № 35 ВАТ „Марганецький РРЗ" до відділу Держкомзему у м.Марганець з заявою щодо розірваня договору оренди земельної ділянки не звертався, державний акт на право постійного користування землею не поновлював.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача щодо недійсності договору оренди земельної ділянки з моменту його укладання, тобто з 14.08.2003 року, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 12.03.2003 року між ВАТ „Марганецький РРЗ" та Марганецькою міською Радою укладено договір оренди земельної ділянки.
12.02.2004 року, на підставі рішення міської ради №543/1-25 ХХІY від 05.08.2008р., укладено додаткову угоду, відповідно до умов якої продовжено строк користування земельною ділянкою на термін 10 років та встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у вигляді грошової плати у розмірах, визначених відповідно до рішення міської Ради та довідки про грошову оцінку земельної ділянки.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2008 року у справі №7/93-08, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.03.2009 року, визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 14.08.2003 року, який укладено між ВАТ „Марганецький рудоремонтний завод" та Марганецькою міською радою.
Відповідно до статті 105 Господарського процесуального кодексу України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Враховуючи наведене, договір оренди земельної ділянки, укладений між позивачем та Марганецькою міською радою діяв до 30.03.2009 року.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Нікопольської ОДПІ здійснити зарахування помилково сплачених сум за користування земельними ділянками в рахунок наступних платежів земельного податку, колегія судді дійшла наступних висновків.
Статтею 21 Закону України „Про оренду землі" встановлено, що у разі визнання у судовому порядку Договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.
Закон України „Про оренду землі" є спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини і вимоги цього закону вказують на те, що до правовідносин у сфері оренди земельних ділянок, не може бути застосовано реституція, у вигляді повернення орендних платежів, у разі визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.
За таких обставин, вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача здійснити зарахування помилково сплачених сум за користування земельними ділянками в рахунок наступних платежів з податку на землю є необґрунтованими.
Крім того, ці вимоги не можуть бути задоволенні з огляду на те, що позивач не має на особливому рахунку переплати з податку на землю, а платежі у вигляді орендної плати, які сплачував позивач, мають інше цільове призначення.
З огляду на викладене, допущене судом першої інстанції порушення норм процесуального та матеріального права призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для скасування оскаржуваної постанови суду з прийняттям нової постанови про задоволення позову.
Керуючись ст. 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, 202, 205,207 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - задовольнити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року у справі № 804/4210/13-а - скасувати із прийняттям нової постанови.
В задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства „Марганецький рудоремонтний завод" до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним податкового повідомлення - рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: Т.І. Ясенова
Суддя: О.В. Головко
Суддя: С.В. Чабаненко
Судове рішення № 39957999, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд було прийнято 03.10.2013. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 872/11269/13. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: