Постанова № 39956063, 21.07.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2014 року Справа № 904/390/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді Дарміна М.О. (доповідача),

суддів: Подобєда І.М., Березкіної О.В.

секретар судового засідання: Литвин А.П.

Представники сторін:

від позивача: Миколюк О.О. представник, довіреність №Пр/10-05/30 від 05.02.14;

від позивача: Сарма Л.І. представник, довіреність №Пр/10-05/29 від 05.02.14;

від відповідача: Гауке Т.М. представник, довіреність №б/н від 11.06.14;

від третьої особи: Железняк Л.В. представник, довіреність №14-59 від 01.07.14;

від третьої особи: Лебідь О.П. представник, довіреність №14-50 від 23.06.14;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АББА БУД СЕРВІС" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2014 р. у справі № 904/390/14

за позовом Державного підприємства водних шляхів "УКРВОДШЛЯХ" - в особі Відокремленого підрозділу "Дніпропетровська технічна дільниця водних шляхів" Державного підприємства водних шляхів "УКРВОДШЛЯХ",

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АББА БУД СЕРВІС",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області,

про стягнення 140 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2014р. у справі №904/390/14 (суддя Первушин Ю.Ю.) визнано недійсним Договір №09/09 про надання юридичних послуг від 10.09.2013 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "АББА БУД СЕРВІС" та Відокремленим підрозділом "Дніпропетровська технічна дільниця водних шляхів" Державного підприємства водних шляхів "УКРВОДШЛЯХ". Позовні вимоги задоволено у повному обсязі, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АББА БУД СЕРВІС" на користь Відокремленого підрозділу "Дніпропетровська технічна дільниця водних шляхів" Державного підприємства водних шляхів "УКРВОДШЛЯХ" суму заборгованості за договором №09-09 про надання юридичних послуг від 10.09.2013 року в розмірі 140 000 грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 400 грн. 00 коп.

Приймаючи рішення, господарський суд визнав недійсним Договір №09/09 про надання юридичних послуг від 10.09.2013 року як такий, що суперечить закону, оскільки вчинений без наміру створити реальні правові наслідки та є фіктивним правочином. Позовні вимоги по стягненню 140 000грн.00коп. місцевий господарський суд визнав обгрунтованими і задовольнив в повному обсязі. Судові витрати суд поклав на позивача та відповідача в рівних частинах, стягнув з відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 400 грн. 00 коп.

Підстави з яких порушено питання про перегляд рішення:

Не погодившись з вказаним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "АББА БУД СЕРВІС" звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на порушення судом норм матеріального права та просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2014р. у справі №904/390/14 скасувати повністю та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що факт належного надання юридичних послуг по Договору № 09-09 від 10.09.2013 року відповідачем, підтверджується актом № ОУ-1209131 від 22.09.2013 року, який повністю відповідає вимогам Закону № 996, бо він підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками сторін та підтверджує, що відповідач виконав , а позивач прийняв надані юридичні послуги. На думку відповідача, судом першої інстанції не взятий взагалі до уваги, як належний доказ надання юридичних послуг відповідачем, в порушення вищезазначених норм законодавства. Вважає, що судом було безпідставно не взято до уваги Акт № ОУ-1209131 від 22.09.2013 року, наданий відповідачем, який є належним доказом надання відповідачем юридичних послуг.

Відповідач стверджує, що судом не взято також до уваги той факт, що юридичні послуги надані відповідачем позивачу в повному обсязі, підтвердив при розгляді даної справи й позивач та надавав суду, письмові пояснення з цього приводу.

На думку відповідача, у суду першої інстанції відсутні фактичні та правові підстави для визнання договору про надання юридичних послуг недійсним (фіктивним).

Зазначає, що необґрунтованими є доводи суду про те, що договір не був спрямований на настання правових наслідків, оскільки позивач здійснив оплату, отримав юридичні послуги від відповідача та між сторонами було підписано Акт приймання-передачі наданих послуг.

Вважає, що висновок суду, про те, що відповідачем не надано юридичні послуги в повному обсязі відповідно до графіку виконання робіт не є підставою вважати даний договір фіктивним.

Позивач і третя особа відзив на апеляційну скаргу суду не надали, просили рішення господарського суду залишити без змін.

У судовому засіданні представники сторін надали суду додаткові усні пояснення по апеляційній скарзі.

У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частина постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією:

10.09.2013 року між Відокремленим підрозділом "Дніпропетровська технічна дільниця водних шляхів" Державного підприємства водних шляхів "УКРВОДШЛЯХ" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АББА БУД СЕРВІС" (Виконавець) було укладено договір про надання юридичних послуг № 09-09, відповідно до п. 1.1 якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання надавати Замовнику юридичні послуги консультаційно-представницького характеру, а Замовник зобов'язується прийняти замовлені ним послуги та оплатити їх.

П. п. 4.1, 4.2 договору передбачено, що вартість робіт, зазначених в розділі 1 даного договору, визначається фактично витраченого Виконавцем робочого часу, згідно виставленого рахунку. На дату укладення даного договору вартість однієї години роботи Виконавцем складає 1500,00 грн., у тому числі ПДВ - 250,00 грн.

Згідно до п. 4.3 Договору Виконавець розпочинає роботу після надходження авансу в сумі 140000,00 грн., у тому числі ПДВ 23333,33 грн., по факту які сплачуються протягом п'яти діб з моменту підписання даного Договору.

До матеріалів справи додано Акт №ОУ-1209131 від і2.09.2013 року (а.с.12), який підписано між підприємствами Позивача та Відповідача. Дослідивши вищевказаний Акт, судом встановлено, що він підписаний представниками сторін, але скріплено печаткою лише підприємства відповідача.

Відповідно до Акту № ОУ-1209131 від 22 вересня 2013 року Замовник Відокремлений підрозділ «Дніпропетровська технічна дільниця водних шляхів» Державного підприємства «Укрводшлях» в особі заступника начальника Берези Ю.М. та Виконавець: Товариство з обмеженою відповідальністю «АББА БУД СЕРВІС», в особі директора Ситник Д.А. підтвердили факт надання юридичних послуг консультаційно-представницького характеру згідно договору № 09-09 від 10.09.2013 року протягом 09 місяця (а.с. 51). Даний акт має печатки і підписи посадових осіб обох підприємств.

З пояснень сторін вбачається, що екземпляр акту № ОУ-1209131 від і2.09.2013 року (а.с.12) зберігався на підприємстві позивача, при чому літера «і» в даті акту є опискою, а екземпляр Акту №ОУ -1209131 від 22 вересня 2013 року (а.с.51) зберігався у відповідача. Стосовно вірності підписів та печаток в обох актах сторони заявили, що вони є оригінальними і непідробними.

В графіку виконання робіт по договору № 09-09 від 10.09.2013 року (а.с.13) наведено перелік послуг із зазначенням витраченого часу, які надані Відповідачем, як виконавцем за договором, зокрема зазначено, що виконавцем здійснено роботи: збір інформації по судовим справам - 12 годин; консультації та підготовка документів по судовим справам - 6 годин; оформлення довіреності - 1 година; вивчення статутних документів ДПВХ "Укрводшлях", ДП "Дніпропетровська технічна дільниця водних шляхів" підготовка заяви на ознайомлення, вивчення матеріалів провадження - 10 годин; аналіз та підпис документів, що подаються до суду, виїзд на місце для дослідження аварійної події із судном "Медногорськ" - 24.33 години; робота по юридичним особам - 8 годин; наради, вироблення концепту, схем спілкування - 8 годин; вибіркове вивчення протоколів та статутних документів - 1 година; отримання експертизи і копій інших документів по справам з виїздом до м. Одеси, м. Києва із судном "Медногорськ" - 9 годин; робота в суді - 8 годин; вивчення та систематизація матеріалів апеляційних судових справ - 5 годин та створення концепту, підготовка матеріалів -1 година.

Відповідно до Довідки державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області від 03.12.2013 року у ході ревізії фінансово-господарської діяльності Відокремленого підрозділу "Дніпропетровська технічна дільниця водних шляхів" Державного підприємства водних шляхів "Укрводшлях" за період з 01.04.2011 року по 30.09.2013 року було встановлено, що згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА №901038 ТОВ "АББА БУД СЕРВІС" не мала права надавати юридичні послуги консультаційно-представницького характеру. Згідно штатного розкладу на 2013 рік ТОВ "АББА БУД СЕРВІС" відсутня посада юриста. Документи, які б підтверджували виконання робіт зазначеним товариством, до ревізії не надано. Техдільницею на оплату юридичних послуг консультаційно-представницького характеру, отримання яких не підтверджене первинними документами , понесені витрати на загальну суму 140 000 , чим порушено вимоги п.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні «Від 16.07.1999 № 996-ХІV. Вищеописані порушення призвели до матеріальної шкоди (збитків), завданих підприємству на загальну суму 140 000 грн (а.с.15).

З пояснень третьої особи вбачається, що екземпляр Акту №ОУ -1209131 від 22 вересня 2013 року (а.с.51) та договір про надання юридичних послуг № 02092013 та акт про надання послуг № 2109131 від 21.09.2013 р. при складанні Довідки державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області від 03.12.2013 року до уваги не бралися, оскільки не були надані відповідачем.

Мотиви з яких суд апеляційної інстанції виходив при прийнятті постанови:

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Розглядаючи рішення місцевого господарського суду в частині визання договору № 09/09 від 01.09.2013р. недійсним колегія вважає необхідним зазначити наступне:

Відповідно до ч.1. ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Дійсно, відповідно до п.2.3 постанови Пленуму ВГСУ № 11 від 29.05.2013р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 ГПК, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абзац другий частини п'ятої статті 216 ЦК України). Реалізація господарським судом цього права здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони (на відміну від припису пункту 2 частини першої тієї ж статті ГПК).

Однак відповідно до пункту 2.5.2 цієї ж постанови, передбачена необхідність з урахуванням приписів статті 215 ЦК України та статті 207 ГК України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, частина перша статті 220, частина друга статті 228 ЦК України, частина друга статті 207 ГК України), і оспорюванні, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора (зокрема, частина перша статті 227, частина перша статті 229, частина перша статті 230, частина перша статті 232 ЦК України, частина перша статті 207 ГК України).

Крім цього відповідно до п. 3.11 вищезазначеної постанови у разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.

Визнаючи договір № 09/09 від 01.09.2013 р. недійсним місцевий господарський суд необґрунтовано дійшов висновку, що він вчинений без наміру створити реальні правові наслідки і є фіктивним, що у відповідності до ст. 234 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.

Крім цього, визнаючи без відповідного позову, оспорюваний правочин недійсним місцевий господарський суд вийшов за межі заявлених позовних вимог, що в свою чергу порушує принцип диспозітивності і є підставою для скасування рішення в цій частині позову.

Оцінюючи зміст договору № 09-09 від 01.09.2013 року, колегія суддів вбачає, що договір містить ознаки, як договору доручення, такі і договору про надання послуг (юридичних послуг).

Зобов'язання у сфері послуг унормовані главою 63 Цивільного кодексу України. За приписами статті 901 названого Кодексу, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлене договором.

Як, зазначено Конституційним судом України у рішенні від 11 липня 2013 року у справі N26-рп/2013 у частині першій статті 59 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу. Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України таке право є гарантованою Конституцією України можливістю фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року .N13-рп/2000). Це право є одним із конституційних, невід'ємних прав людини і має загальний характер, реалізація права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб'єктами права; вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати; конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість (абзаци третій, четвертий, п'ятий підпункту 3.1, абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року .N 23-рп/2009). Зі змісту частини першої статті 59 Конституції України вбачається, що правова допомога може надаватися на платній чи безоплатній основі. Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 Цивільного процесуального кодексу України, пункті 1 частини третьої статті 87, статтях 90, 94, 95, 96, 97, 98 Кодексу адміністративного судочинства України. В окремих випадках, передбачених законодавством, установлено відшкодування судових витрат на правову допомогу лише адвоката (частина третя статті 48, частина п'ята статті 49 Кодексу, пункт 1 частини першої статті 118, статті 119, 120, 124, 125, 126 Кримінального процесуального кодексу України). Отже, аналіз законодавчих засад надання правової допомоги та порядку відшкодування судових витрат на таку допомогу дає Конституційному Суду України підстави для висновку, що законодавець застосовує диференційований підхід до визначення суб'єктів надання правової допомоги та до порядку відшкодування судових витрат на таку допомогу.

З тексту позовної заяви вбачається, що в якості підстав позову про стягнення незаконно сплачених коштів, позивачем визначено порушення, виявлені в ході ревізії його фінансово - господарської діяльності (ненадання відповідачем документів, які б підтверджували виконання робіт до ревізії, що на підставі порушень п.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV), які дають підстави стверджувати про завдання збитків на загальну суму 140 000 грн.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.43 ГПК України ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Довідка державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області від 03.12.2013 року, не може бути визнана тим доказом, який має преюдиційне значення при розгляді цієї справи і відповідно встановлює для суду факт ненадання або неналежного надання відповідачем послуг позивачеві, а тому у відповідності до вимог ч.1 ст. 43 ГПК України оцінюється судом з урахуванням усіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ч.1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається зі змісту акту № 0У-1209131 від 22.09.2013р. він містить всі вищезазначені реквізити. Додаткових вимог щодо складання документів первинного бухгалтерського обліку при надані юридичних послуг законодавство не передбачає

Приписами п.п.3.1, 3.3 Договору передбачено, що виконавець надає тільки ті послуги, які з ним погоджені. Факт надання послуг фіксується в Акті виконання робіт , а тому акт № 0У-1209131 від 22.09.2013 р. приймається до уваги судом як доказ надання послуг відповідачем і відповідного їх прийняття позивачем.

Як встановлено в судовому засіданні до виявлення в ході проведеної ревізії порушень , які зафіксовані в довідці ревізії фінансово-господарської діяльності відокремленого підрозділу «Дніпропетровська технічна дільниця водних шляхів «Державного підприємства водних шляхів «Укрводшлях» з боку позивача претензій до відповідача щодо якісних та кількісних властивостей наданих послуг не виникало.

Враховуючи вищевикладене, а також той факт, що при складанні Довідки державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області від 03.12.2013 року не всі документи були предметом дослідження, колегія суду вважає, що Довідка державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області від 03.12.2013 р. не може братися до уваги судом, як доказ того, що означені послуги не надавалися.

Відповідно до ч.1 ст.906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поняття збитків визначено статтею 22 Цивільного кодексу України. За приписами пункту 2 наведеної норми, під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусила зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отже сплачений позивачем аванс, як то передбачено договором, не є збитками в розумінні статті 22 Цивільного кодексу України.

Дана правова позиція співпадає з позицією ВГСУ, викладеній в постанові від 28.02.2008р. у справі № 9/271 пд за позовом ВАТ «Маріупільський металургійний комбінат імені Ілліча» до Маріупільського юридичного агентства про розірвання договору про надання юридичних послуг та відшкодування збитків, які виникли через неналежне виконання відповідачем умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи і порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин позовні вимоги позивача про стягнення збитків в зв'язку з неналежним виконанням договору про надання послуг за плату не підлягають задоволенню, як недоведені, а тому рішення місцевого господарського суду в цій частині також підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АББА БУД СЕРВІС" - задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2014 р. у справі №904/390/14 - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Державного підприємства водних шляхів «УКРВОДШЛЯХ» - в особі Відокремленого підрозділу «Дніпропетровська технічна дільниця водних шляхів» Державного підприємства водних шляхів «УКРВОДШЛЯХ» (49083, місто Дніпропетровськ, вулиця Пастера, будинок 28; код ЄДРПОУ 14287525) до Товариства з обмеженою відповідальністю «АББА БУД СЕРВІС» (49000, місто Дніпропетровськ, вулиця Комсомольська, будинок 58, кімната 433; код ЄДРПОУ 38676920) -відмовити повністю.

Стягнути з Державного підприємства водних шляхів «УКРВОДШЛЯХ» - в особі Відокремленого підрозділу «Дніпропетровська технічна дільниця водних шляхів» Державного підприємства водних шляхів «УКРВОДШЛЯХ» (49083, місто Дніпропетровськ, вулиця Пастера, будинок 28; код ЄДРПОУ 14287525) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АББА БУД СЕРВІС» (49000, місто Дніпропетровськ, вулиця Комсомольська, будинок 58, кімната 433; код ЄДРПОУ 38676920) судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі - 2009 гривень.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови виготовлено 29.07.2014 року

Головуючий суддя М.О.Дармін Суддя І.М. Подобєд Суддя О.В.Березкіна