Постанова № 39952318, 24.07.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2014 року Справа № 904/4752/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Пархоменко Н.В.

при секретарі судового засідання: Сусла Я.Б.

за участі представників сторін:

від позивача: Карпенко Ю.С., представник, довіреність №176 від 10.03.14р.;

від відповідача: ОСОБА_2, приватний підприємець, паспорт НОМЕР_2 від 30.06.11р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова" Національної академії аграрних наук України

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2014 року у справі № 904/4752/13

за позовом Державного підприємства "Науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова" Національної академії аграрних наук України, с. Горького, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область

до Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Дніпропетровськ

про стягнення 14 737,63 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2013р. Державне підприємство "Науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова" Національної академії аграрних наук України звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Приватного підприємця ОСОБА_2 про стягнення з останнього заборгованості за договором № 19-01/07 ор оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.01.2007 року у розмірі 19 625,06грн., де: основний борг - 7226,71грн., пеня- 6553,92грн., інфляційні збитки -4775,22грн. і 3% річних - 1 029,21 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.13р. позовні вимоги задоволені у повному обсязі, з урахуванням зміни позивачем позовних вимог, та присуджено до стягнення Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь Державного підприємства "Науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова" Національної академії аграрних наук України заборгованість по орендній платі в розмірі 7 248,93 грн., пеню в розмірі 3 963,98 грн., інфляційні втрати у розмірі 2 444,65 грн., 3% річних у розмірі 1 080,07 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1 720,50 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.12.13р. апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 задоволено, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.13р. скасовано, у позові відмовлено та присуджено до стягнення з Державного підприємства "Науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова" Національної академії аграрних наук України на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 860,25 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.02.14р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.13р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.12.13р. у справі № 904/4752/13 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

17 квітня 2014 року Державне підприємство "Науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова" Національної академії аграрних наук України подало до суду заяву про зміну позовних вимог № 260 від 17.04.2014 року, в якій просило суд стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 заборгованість за договором № 19-01/07 ор оренди індивідуального визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.01.2007 року у загальному розмірі 14 737,63 грн., з яких: - 7 248,93 грн. сума основного боргу; - 3 963,98 грн. розмір пені по договору; - 2 444,65 грн. розмір збитків від зміни індексу інфляції; - 1 080,07 грн. розмір 3% річних від простроченої суми заборгованості.

Крім того, позивач просив зобов'язати Фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 повернути Державному підприємству "Науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова" Національної академії аграрних наук України орендоване майно за актом приймання-передачі, а саме: нежиле приміщення, загальною площею 114,9 кв.м., яке розміщене на 1-му поверху будівлі адміністративно-побутового корпусу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, яке було передано в оренду на підставі договору № 19-01/07 ор оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2014 року у справі № 904/4752/13 (суддя Дубінін І.Ю.) в задоволенні позову відмовлено у повному обсязі з підстав звернення позивачем з позовом до суду за межами строку позовної давності.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Державне підприємство "Науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова" Національної академії аграрних наук України подало апеляційну скаргу, в якій просить апеляційний господарський суд: скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2014 року у справі № 904/4752/13; прийняти нове рішення по справі № 904/4752/13, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (місце проживання (адреса): АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Державного підприємства "Науково - виробнича дослідна агрофірма "Наукова" Національної академії аграрних наук України" (місцезнаходження (адреса): 52052, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Горького, вул. Наукова, буд. 8, ідентифікаційний код 03374617) заборгованість за Договором № 19-01/07 ор оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.01.2007р. у розмірі 14737,63 гривень (чотирнадцять тисяч сімсот тридцять сім гривень шістдесят три копійки), де: - 7248,93 гривень (сім тисяч двісті сорок вісім гривень дев'яносто три копійки) - сума основного боргу; - 3963,98 гривень (три тисячі дев'ятсот шістдесят три гривні дев'яносто вісім копійок), - розмір пені по договору; - 2444,65 гривень (дві тисячі чотириста сорок чотири гривні шістдесят п'ять копійок), - розмір збитків від зміни індексу інфляції; - 1080,07 гривень (одна тисяча вісімдесят гривень сім копійок) - розмір 3 % річних від простроченої суми заборгованості; зобов'язати фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 (місце проживання (адреса): АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) повернути Державному підприємству "Науково - виробнича дослідна агрофірма "Наукова" Національної академії аграрних наук України" (місцезнаходження (адреса): 52052, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Горького, вул. Наукова, буд. 8, ідентифікаційний код 03374617) орендоване Майно за актом приймання-передачі, а саме: нежиле приміщення, загальною площею 114,9 кв.м., яке розміщене на 1-му поверху будівлі адміністративно-побутового корпусу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, яке було передано в оренду на підставі Договору № 19-01/07 ор оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності; стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (місце проживання (адреса): АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Державного підприємства "Науково - виробнича дослідна агрофірма "Наукова" Національної академії аграрних наук України" (місцезнаходження (адреса): 52052, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Горького, вул. Наукова, буд. 8, ідентифікаційний код 03374617) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у сумі 7444,50 грн. та у сумі 3775,50грн. за подання апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає про порушення судом норм матеріального права під час розгляду справи, зокрема судом не були враховані норми ст.ст. 259, 264, 786 ЦК України, а також умови договору оренди щодо терміну виконання зобов'язань сторін, не повернення орендованого майна з оренди та пред'явленням позивачем позову до відповідача з вимогами про сплату боргу та штрафних санкцій за договором оренди № 19-01/07 ор від 01.01.2007р. у 2010 та 2012 роках, що свідчить про переривання перебігу позовної давності. Вказує скаржник і про не застосування судом при розгляді справи вимог ст. 764 ЦК України та ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», згідно з якими дія договору оренди № 19-01/07 ор від 01.01.2007р. була пролонгована.

Також, скаржник посилається на порушення судом норм процесуального права під час розгляду справи, що виразилося у не винесенні ухвал при відкладенні розгляду справи, не дослідженні належним чином наявних в матеріалах справи доказів та безпідставній відмові від розгляду вимоги скаржника про зобов'язання відповідача повернути об'єкт оренди.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.05.2014 року у складі колегії суддів: головуючий суддя Чередко А.Є., судді Коваль Л.А., Пархоменко Н.В. апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд скарги призначено у судовому засіданні на 24.06.2014 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.06.2014 року, на підставі розпорядження в.о. голови суду від 23.06.2014р. про склад колегії суддів у зв'язку з відпусткою судді Коваль Л.А., апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Чередко А.Є., судді Кощеєв І.М., Пархоменко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.06.2014р. у розгляд апеляційної скарги відкладено на 24.07.2014 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.07.2014 року, на підставі розпорядження секретаря судової палати апеляційного суду від 24.07.2014р. про склад колегії суддів у зв'язку з виходом з відпустки судді Коваль Л.А. - члена постійно діючої колегії суддів, апеляційну скаргуприйнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Чередко А.Є., судді Пархоменко Н.В., Коваль Л.А.

У судових засіданнях по справі представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсягу, а відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Так, відповідач вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу відповідача безпідставною. При цьому відповідач посилається на те, що договір оренди № 19-01/07 ор від 01.01.2007р. було укладено на строк до 31.12.2008р. та у 2009р. відповідач припинив використання орендованого майна, тому нарахування орендної плати позивачем за період січень-березень 2009р. є безпідставним. Також, відповідач вказує, що до прийняття рішення по справі ним було заявлено суду про застосування позовної давності до вимог позивача, яка судом цілком правомірно була застосована та внаслідок чого відмовлено позивачу у позові.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та повноту з'ясування і доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 01.01.2007 року між Науково - виробничою дослідною агрофірмою "Наукова" (у відповідності до статуту, зареєстрованого державним реєстратором Дніпропетровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області 12.03.2011р. (а.с. 13-17), змінено найменування на Державне підприємство "Науково - виробнича дослідна агрофірма "Наукова" Національної академії аграрних наук України") та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, був укладений Договір № 19-01/07 ор оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності (надалі - договір).

Згідно п. 1.1. договору, позивач зобов'язався передати відповідачу, а відповідач прийняти в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: нежиле приміщення, загальною площею 114,9 кв.м., яке розміщене на 1-му поверху будівлі адміністративно-побутового корпусу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, вартість якого визначена згідно з актом оцінки і становить за експертною оцінкою 183 700,00 грн. без урахування ПДВ.

На виконання умов договору, позивачем було передано відповідачу окреме індивідуально визначене майно: нежиле приміщення, загальною площею 114,9 кв.м., яке розміщене на 1-му поверху будівлі адміністративно-побутового корпусу, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується Актом приймання-передачі нерухомого майна від 01.01.2007р. (а.с. 27).

У відповідності до пункту 3.1. договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (січень) 1 530,80 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно пункту 3.3. договору, орендна плата в повному обсязі перераховується Орендодавцеві щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним місяцем.

Пунктом 3.5. договору оренди передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується орендодавцю відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

15.01.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 1 до договору (а.с. 29), у відповідності до якої було викладено в наступній редакції:

- пункт 1.1.1. договору: нежиле приміщення, загальною площею 114,9 кв.м., яке розміщене на 1-му поверху будівлі адміністративно-побутового корпусу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, вартість якого визначена згідно з актом оцінки і становить за експертною оцінкою 286 200,00 грн. без урахування ПДВ;

- пункт 3.1. договору: орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (січень) 2 385,00 грн.;

- пункт 11.1. договору: цей договір укладено строком по 31 грудня 2008 р. включно.

01.01.2007 року між позивачем та відповідачем на виконання пункту 5.8. договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 19-01/07-ор від 01.01.2007р. було укладено договір № 19-01/07-в про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

У відповідності до пункту 2.1. договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 19-01/07-в від 01.01.2007р. (надалі - договір-1), відповідач зобов'язався компенсувати позивачу витрати на утримання орендованого майна за договором та надання комунальних послуг відповідачу.

Відповідно до пункту 1.1. договору-1, Балансоутримувач - позивач - забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт нежилого приміщення (будівлі), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, а також утримання прибудинкової території, а відповідач бере участь у витратах позивача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі.

Згідно пункту 1.3. договору-1, відповідач відшкодовує позивачу послуги у вигляді сплати за використану електроенергію згідно показникам лічильника.

Пунктом 2.2.3. договору-1 передбачено, що відповідач зобов'язується не пізніше 05 числа поточного місяця, вносити передплату на рахунок позивача, або організації, що обслуговує будівлю за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщень, на ремонт відповідно до відновної вартості приміщень, а також за комунальні послуги.

Також, як вбачається з матеріалів справи, позивачем за період з січня 2007р. по березень 2009р. (включно) були виставлені відповідачу рахунки по двох договорах на загальну суму 80 893,18 грн. (а.с. 77 - 117).

Відповідачем оплату було здійснено частково на суму 73 644,25 грн., що підтверджується прибутковими касовими ордерами (а.с. 118 - 141), у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за договором № 19-01/07 - ор оренди індивідуального визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності та за договором № 19-01/07-в про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю у сумі 7 248,93 грн., оскільки оплата проводилась відповідачем без вказівки про призначення платежу та платежі сплачувалися однією сумою по договору та договору-1, а в бухгалтерському обліку позивача облік вівся спільно по двох договорах.

При цьому, як свідчать матеріали справи, вищенаведена заборгованість складається з вартості орендної плати та вартості витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг у період січень-березень 2009р., тобто нарахована за межами строку дії договору оренди № 19-01/07 ор від 01.01.2007р., встановленого сторонами у п.11.1.

Відповідач заперечує використання ним орендованого майна у період січень-березень 2009р. у зв'язку з припиненням дії договору оренди 31.12.2008р., однак буд-яких доказів повернення орендованого майна орендодавцю в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 795 ЦК України та п.п. 2.4., 2.5. договору, як і сплати заборгованості у сумі 7 248,93 грн., відповідач суду не надав.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України).

Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні норми містяться у ст. 283 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Стаття 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", який розповсюджується на спірні правовідносини, встановлює обов'язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

У відповідності до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України встановлено, що орендар, зокрема, зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Частина 4 цієї статті визначає, що строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонам.

В силу ч. 2 ст. 795 ЦК України, повернення наймачем предмету договору найму оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

З огляду на вищенаведені норми чинного законодавства України, а також матеріали справи, якими підтверджується наявність у відповідача заборгованості перед позивачем за двома договорами за період з січня 2007р. по березень 2009р. (включно) у сумі 7 248,93 грн., колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо наявності факту порушення відповідачем прав позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

Погоджується апеляційний суд і з висновком місцевого господарського суду щодо необхідності застосування позовної давності до вимог позивача у справі.

Так, під час нового розгляду справи відповідач звернувся до господарського суду із заявою, якою просив суд застосувати позовну давність до позову Державного підприємства "Науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова" Національної академії аграрних наук України" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 7 248,93 грн., а також пені у сумі 3 963,98 грн., інфляційних збитків у сумі 2 444,65 грн. та 3% річних у сумі 1 080,07 грн.

Як передбачено статтею 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність, встановлена вимогами статті 257 Цивільного кодексу України тривалістю у три роки.

В силу ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлено вимогу про стягнення боргу за період з січня 2007 року по березень 2009 року включно.

Пунктом 3.3. договору оренди індивідуального визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 19-01/07 ор від 01.01.07р. встановлено, що орендна плата в повному обсязі перераховується орендодавцеві щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітнім місяцем, таким чином, відповідач зобов'язаний був сплатити орендну плату до 12.04.2009 року.

Відповідно до п. 2.2.3. договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 19-01/07-в від 01.01.07р., не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітнім місяцем, вносити плату на рахунок балансоутримувача будинку, або організації, що обслуговує будівлю, за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщень, на ремонт відповідно до відновної вартості приміщень, а також за комунальні послуги, тобто до 10.04.2009 року.

Позивачем позовну заяву подано 14.06.2013 року (про що свідчить вхідний штамп канцелярії господарського суду на позовній заяві), тобто з пропуском трирічного строку позовної давності, що в силу ч. 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови в позові про стягнення заборгованості по орендній платі.

Статтею 258 Цивільного кодексу України встановлена спеціальна позовна давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Крім того, згідно ст. 266 Цивільного кодексу України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Отже, не підлягають задоволенню і вимоги позивача про стягнення пені у сумі 3 963,98 грн., інфляційних збитків у сумі 2 444,65 грн. та 3% річних у сумі 1 080,07 грн., нарахованих на суму боргу.

При цьому, апеляційний суд вважає безпідставними посилання позивача на переривання позовної давності у даному випадку, оскільки за змістом частини другої статті 264 ЦК України, переривання перебігу позовної давності шляхом пред'явлення позову матиме місце у разі не будь-якого подання позову, а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону, зокрема, статей 54, 56, 57 ГПК. Тому якщо господарським судом у прийнятті позовної заяви відмовлено (стаття 62 ГПК) або її повернуто (стаття 63 названого Кодексу), то перебіг позовної давності не переривається.

Відповідна правова позиція, також викладена у п. 4.4.2. постанови Пленуму ВГС України № 10 від 29.05.2013р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів».

Позивачем надано до матеріалів справи копію позовної заяви до відповідача про стягнення заборгованості за спірним договором оренди, яка містить відбиток штампу канцелярії господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2012р. Натомість матеріалами справи не підтверджується порушення господарським судом Дніпропетровської області провадження у справі за вищенаведеним позовом. Отже, позивачем не доведено належними доказами пред'явлення позову з додержанням вимог процесуального закону.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ЦК України, залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності, тому доводи позивача щодо залишення господарським судом Дніпропетровської області ухвалою від 25.08.2010р. у справі № 10/208-10 позову позивача до відповідача про стягнення спірної заборгованості без розгляду та у зв'язку з цим переривання перебігу позовної давності, апеляційним судом відхиляються.

Окрім цього, відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦК України, позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Між тим, в даному випадку, у спірному правовідношенні є лише один боржник, а позивачем, як у 2010р. та 2012р., так і у 2013р. пред'являлися до відповідача позови про стягнення заборгованості за договорами за період з січня 2007 року по березень 2009 року включно у розмірі 7 266,71грн. (сума основного боргу уточнювалась позивачем під час розгляду даної справи), а також про стягнення пені, інфляційних збитків та 3% річних, які нараховувалися на суму боргу та мали різний розмір лише внаслідок різного періоду нарахування, тобто позивачем ще у 2010р. були пред'явлені позовні вимоги у повному обсягу, на який мав право позивач.

Необгрунтованими є і доводи позивача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин ч. 2 ст. 786 ЦК України.

Так, згідно зазначеної норми, перебіг позовної давності щодо вимог наймодавця починається з моменту повернення речі наймачем. Однак це положення стосується вимог, зазначених у частині першій тієї ж статті 786 ЦК України, а не вимог про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати та нарахованих на заборгованість неустойки, інфляційних втрат та 3% річних. Зокрема, у Рішенні Конституційного Суду України від 03.07.2012 N 14-рп/2012 зі справи N 1-20/2012 зазначено, що положення статті 786 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності в один рік застосовується до вимог наймодавця про відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачеві, та вимог наймача про відшкодування витрат на поліпшення речі і не поширюється на інші вимоги наймача та наймодавця, які випливають з договору найму (оренди).

Не підтверджується матеріалами справи і збільшення сторонами строку позовної давності, оскільки умова договору оренди, викладена у п. 11.2. щодо збереження умов договору в частині сплати орендної плати до повного виконання зобов'язань не може свідчити про збільшення сторонами тривалості позовної давності в розумінні ч. 1 ст. 259 ЦК України та не впливає на визначення початку перебігу позовної давності в розумінні ч. 1 ст. 261 ЦК України.

Відхиляються апеляційним судом і посилання позивача на положення ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», якою передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Вищенаведену норму слід застосовувати з урахуванням положень ст. 764 ЦК України, яка пов'язує пролонгацію дії договору оренди з продовженням користування орендарем, переданим в оренду майном після закінчення строку договору оренди. Натомість матеріалами справи не підтверджується продовження використання орендарем орендованого майна по договору, що унеможливлює висновок про продовження дії договору оренди, укладеного між сторонами, на той самий термін і на тих самих умовах. До того-ж, виходячи з предмету спору, обставини продовження, або ні, дії договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах не входять до предмету доказування у справі та не впливають на обґрунтованість прийнятого судом першої інстанції рішення.

На вбачає колегія суддів і порушення місцевим господарським судом норм процесуального права при прийнятті рішення, які-б обумовлювали необхідність його скасування.

Так, як вбачається з протоколів судових засідань господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/4752/13від 15.04.2014р., 17.04.2014р. та 23.04.2014р. в цих засіданнях оголошувались перерви в судових засіданнях, що згідно ст.ст. 77, 86 ГПК України не потребує винесення ухвали.

Заява ж позивача про зміну позовних вимог № 260 від 17.04.2014 року фактично є заявою про зміну предмету та підстав позову, оскільки до раніше заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості за договорами, позивач додав ще й вимогу про зобов'язання відповідача повернути орендоване майно.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно протоколу судового засідання господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2014 року по справі № 904/4752/13, сторонам, які брали участь у розгляді справи, було роз'яснені їх процесуальні права та обов'язки і справа розпочалася розглядатися по суті. Також, в судовому засіданні були заслухані пояснення представників позивача та відповідача.

Позивачем не надано доказів звернення ним до господарського суду з зауваженнями на протокол судового засідання від 15.04.2014 року в порядку, встановленому ст. 81-1 ГПК України, тому його доводи щодо невідповідності обставинам справи змісту протоколу апеляційним судом відхиляються.

Таким чином, 15.04.2014 року суд розпочав розгляд справи по суті, а отже обґрунтовано залишив без розгляду заяву позивача від 17.04.2014р. в частині зміни предмету та підстав позову.

Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а оскаржуване рішення господарського суду відповідає чинному законодавству, отже підстави передбачені ст. 104 ГПК України для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2014р. у справі № 904/4752/13 відсутні.

Витрати по оплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно з ст. 49, ст.99 ГПК України.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст.49, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова" Національної академії аграрних наук України на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2014 року у справі № 904/4752/13- залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2014 року у справі № 904/4752/13- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя Н.В. Пархоменко

Повний текст постанови виготовлено та підписано 29.07.2014 року.